Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №944/1972/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/1972/26 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.

Провадження № 33/811/1457/26 Доповідач в 2-й інстанції: Головатий В. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду Головатий В. Я. за участю захисника Хараїм О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями захисника Хараїм О.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 14 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив :

постановою Яворівського районного суду Львівської області від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 04 квітня 2026 року о 12 год. 20 хв. по вулиці Т. Шевченка у с. Глиниці Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Вольво FH» з р. н. НОМЕР_1 з явним ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, проте від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил Дорожнього Руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На зазначену постанову захисник Хараїм О.В. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції скасувати і закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності. Звертає увагу, що на відеозаписі, наявному в матеріалах справи, ОСОБА_1 поводив себе спокійно, координація мови не була порушена, пальці рук не тремтіли, мав природнє забарвлення шкірного покриву. Окрім того наголошує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Зазначає, що ОСОБА_1 не роз`яснили права, передбачені ст. 268 КУпАП.

Заслухавши доводи захисника Хараїм О.В., яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, вважаю, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

З огляду на те, що розгляд справи проводився у відсутності ОСОБА_1 , копію оскаржуваної постанови він не отримував, про наявність такої йому стало відомо лише 05.08.2026 року, коли звернувся до АБ «Братів Федорових» для укладання договору про надання йому правничої допомоги, а апеляційну скаргу захисник Хараїм О.В. в інтересах ОСОБА_1 подала 10.08.2026 року, вважаю, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.

Висновок суду першої інстанції про те, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення від 04.04.2026 року, який складено відповідно до ст. 256 КУпАП;

- відеозаписом з камер працівників поліції, відповідно до якого працівники поліції зупинили ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, після виявлення ознак алкогольного сп`яніння, а саме запаху алкоголю з порожнини рота, на неодноразові законні вимоги працівників поліції після роз`яснення наслідків відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 відмовився від такого на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі.

При цьому, ОСОБА_1 протокол отримав, підписав та вказав в протоколі, що вживав алкоголь напередодні.

Із відеозапису вбачається, що перед пропозицією пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про наявні в нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, а тому доводи захисника з цього приводу є безпідставними.

Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 роз`яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис.

Доводи захисника Хараїм О.В. про наявність у діях ОСОБА_1 обставин крайньої необхідності вважаю необґрунтованими.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

У разі крайньої необхідності відбувається зіткнення двох інтересів: загроза заподіяння шкоди одним охоронюваним законом інтересам усувається шляхом заподіяння шкоди, хоча й меншої, іншим.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза зазначеним охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.

Небезпека за таких обставин не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.

Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу.

Таким чином, для встановлення стану крайньої необхідності суд, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, а також заподіяної шкоди, яка при цьому повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода, їхній взаємозв`язок.

Частиною 1 стаття 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Суб`єктом адміністративного правопорушення є водії транспортних засобів.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

При цьому, зазначене адміністративне правопорушення є закінченим з моменту фактичного початку керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Таким чином, для визнання правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, закінченим не вимагається настання будь-якої шкоди, оскільки воно має формальний склад і вважається завершеним із моменту вчинення дії, передбаченої диспозицією статті.

Відтак, при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, жодна шкода суспільним інтересам не заподіюється, а відтак вчинення його у стані крайньої необхідності виключається.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції не було відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом значення не мають, оскільки невідсторонення від керування транспортним засобом не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та не є свідченням того, що водій не мав ознак алкогольного сп`яніння.

Відтак, вважаю, що суд, у відповідності до ст. 252 КУпАП, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення у межах санкції цієї статті та з урахуванням, відповідно до ст. 33 КУпАП, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, відсутності обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя –

постановив:

поновити захиснику Хараїм О.В. строк на апеляційне оскарження постанови Яворівського районного суду Львівської області від 14 липня 2026 року.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 14.07.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського

апеляційного суду Головатий В. Я.