Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №335/343/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 335/343/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд

Провадження №33/807/1089/26Головуючий у 1-й інстанції Сиротенко В.К.

Єдиний унікальний №335/343/26Доповідач в 2-й інстанції Кольц Д.М.

Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кольц Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 (з доповненнями) на постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Згідно з постановою суду, 28 грудня 2025 року о 22 год. 50 хв. в м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, чим порушив п. 2.9.а ПДР України.

ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі за наявності передбачених законом підстав, а у разі неможливості прийняття такого рішення – направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду для повного дослідження доказів.

Свої вимоги мотивував тим, що суд розглянув справу за його відсутності попри його клопотання про відкладення розгляду справи через проходження військової служби та участь у бойових завданнях, що підтверджується відповідними довідками, чим порушив його право на захист. Суд безпідставно розцінив його неявку як умисне затягування процесу. Також суд необґрунтовано вказав у постанові, про те, що від нього не надходило заяв про участь в режимі відеоконференції.

Обставини проведення медичного огляду досліджено судом неповно. Суд фактично обмежився викладенням змісту документів медичного закладу, без критичної оцінки та без перевірки тих суперечностей, на які посилався захист. Суд не перевірив, чи узгоджуються ці пояснення між собою, із первинними документами та з іншими матеріалами справи.

Вказав, що первинний тест (Wondfo) мав лише скринінговий (попередній) характер. Суд не перевірив, чи проводилося і коли саме було оформлене підтверджуюче лабораторне дослідження; коли саме були оформлені його результати; чи існували ці результати на момент складання висновку лікаря; чи відповідають між собою всі медичні документи щодо дат, реквізитів та хронології їх оформлення.

Крім того, апелянт звернув увагу на розбіжності щодо кількості та об`єму відібраного біологічного матеріалу. Суд використав відео з бодікамери лише як факт підтвердження проходження медичного огляду, проігнорувавши, що на відео зафіксовано лише один зразок з біоматеріалом і відсутній будь-який повторний чи додатковий забір. В одному з документів міститься очевидна помилка в реквізитах – дата видачі вказана як 30.12.23, хоча огляд відбувався 28 грудня 2025 року, однак суд не надав цьому жодної оцінки.

Суд не витребував з медичного закладу ряд документів для усунення наявних сумнівів, не викликав для допиту лікаря, який проводив огляд, а також фельдшера-лаборанта, який здійснював відбір біологічного матеріалу та оформлення відповідної документації.

В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_1 просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності у зв`язку з перебуванням на військовій службі; безпосередньо дослідити відеозапис з нагрудної камери працівника поліції та надати йому оцінку у сукупності з іншими доказами; у разі необхідності витребувати та дослідити первинну документацію з медичного закладу для перевірки суперечностей, виявлених після надання письмових відповідей медичним закладом.

Зазначив, що він не мав реальної можливості у відповідний проміжок часу самостійно звернутися до іншого медичного закладу та пройти додаткове дослідження, оскільки після проходження медичного огляду працівниками поліції його було доставлено до ТЦК. Вказані обставини може підтвердити свідок ОСОБА_2 , у зв`язку з чим просив долучити до матеріалів справи її письмові пояснення та надати їм оцінку у сукупності з іншими доказами (у разі необхідності вирішити питання про виклик та допит вказаного свідка).

Медичний огляд проводився 28 грудня 2025 року, за результатами якого був складений висновок. Разом з тим, у відповіді медичний заклад повідомив, що підтверджуюче лабораторне дослідження зразка сечі було проведено лише 30 грудня 2025 року, тобто через два дні після проведення медичного огляду та складення висновку. Таким чином, висновок про перебування у стані наркотичного сп`яніння був оформлений раніше, ніж було проведено зазначене медичним закладом підтверджуюче дослідження.

Також вказав, що п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року передбачено, що у разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини із застосуванням методу газової або рідинної хромато-мас-спектрометрії. Разом з тим, медичний заклад у своїй відповіді повідомив, що підтверджуюче лабораторне дослідження щодо нього проводилось методом тонкошарової хроматографії.

Крім того, апелянт просив звернути увагу на бланк результату токсикологічного дослідження № 1043, на якому вказана дата видачі аналізу 30.12.2023, водночас медичний заклад у своїй відповіді зазначив, що дане дослідження було проведено 30.12.2025.

Згідно відповіді медичного закладу у нього було відібрано 80 мл сечі, один зразок був використаний для проведення лабораторних досліджень, а друга частина зберігається як контрольний зразок протягом 90 днів, що не узгоджується з п. 9 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Проте на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції зафіксовано один одноразовий стаканчик приблизно на 100 мл. За фактичними обставинами проведення огляду йому вдалося зібрати приблизно 40 мл сечі, після чого медичний працівник проводив декілька тестів, після проведення яких йому було повідомлено, що ця ж сеча буде зберігатися протягом 90 днів. Таким чином, виникають питання: яким чином фактично було відібрано 80 мл сечі; скільки саме ємностей фактично використовувалося; коли саме біологічний матеріал був розділений; чи дійсно було сформовано два набори зразків; який обсяг матеріалу містив кожен набір; який саме зразок використовувався для первинних тестів; який саме зразок був використаний для подальшого лабораторного дослідження; який саме зразок фактично зберігався як контрольний.

Вказав, що він проходить військову службу на посаді старшого водія, а тому позбавлення права керування має безпосередній вплив на можливість виконання ним обов`язків на займаній посаді.

До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в його електронний кабінет, а також через додаток «Viber» у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу, затвердженого наказом ДСА України за № 28 від 23 січня 2023 року. В поданих ОСОБА_1 доповненнях до апеляційної скарги останній просив розглянути апеляційну скаргу за його відсутності у зв`язку з перебуванням на військовій службі. У зв`язку з чим у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП апеляційний суд вважав за можливе проведення розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у скарзі (з доповненнями), суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції в повному обсязі виконав наведені вимоги закону.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, наявних у матеріалах справи.

Так, зокрема винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 553411 від 29 грудня 2025 року, згідно з яким ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння;

- направленням водія на огляд до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 28 грудня 2025 року, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 9338 від 28 грудня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (марихуана);

- відеозаписами з нагрудних камер (бодікамер) поліцейських, на яких зафіксовано подію правопорушення, процедуру проходження ОСОБА_1 огляну на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення;

- письмовими відповідями КНП «ОКЗПД та СЗХ» ЗОР від 06 березня 2026 року та від 27 квітня 2026 року, наданими суду на виконання постанов про витребування доказів за клопотаннями ОСОБА_1 .

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення за викладених в постанові місцевого суду обставин.

За таких обставин вимога ОСОБА_1 про закриття провадження у справі є неприйнятною.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення права на захист через розгляд справи судом першої інстанції за його відсутності, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не належать до категорії справ, де обов`язковою є особиста присутність правопорушника.

Матеріали справи засвідчують, що судом першої інстанції неодноразово задовольнялися клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та про відкладення судових засідань.

При цьому ОСОБА_1 не був позбавлений можливості реалізувати право на захист через укладення угоди з адвокатом або шляхом подання клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Повторна неявка ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 03 серпня 2026 року, з огляду на тривалий строк розгляду справи та системний характер подання клопотань про відкладення, правомірно оцінена судом як намагання штучно затягнути розгляд з метою спливу строків накладення адміністративного стягнення (ст. 38 КУпАП), з огляду на те, що справа надійшла до суду першої інстанції 09 січня 2026 року та перебувала в провадженні суду майже сім місяців.

Отже, суд першої інстанції забезпечив належний баланс між правом особи на участь у розгляді та дотриманням розумних строків розгляду справи, створивши при цьому усі необхідні умови для реалізації процесуальних прав апелянта та всебічно дослідив наявні в матеріалах справи докази, у тому числі, отримані з медичного закладу на підставі клопотань ОСОБА_1 .

З урахуванням вимог ст. 268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, місцевий суд розглянув справу без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, який був належним чином повідомлений про розгляд справи.

До того ж, подальшому ОСОБА_1 було реалізовано його право на апеляційне оскарження судового рішення. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не був обмежений у передбачених ст. 268 КУпАП правах.

Апеляційний суд звертає увагу, що чинним законодавством не передбачено необхідності обов`язкового скасування постанови суду першої інстанції у зв`язку з розглядом справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Твердження апелянта про передчасність встановлення стану сп`яніння є безпідставними з огляду на наступне.

Аналізуючи зміст Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зі змінами (далі – Інструкція № 1452/735), медичний огляд є комплексним процесом.

Згідно з п.п. 14, 15 Розділу III Інструкції № 1452/735 за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, на підставі якого видається висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Матеріали справи засвідчують, що за результатами медичного огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння у лікаря-нарколога були наявні всі законні підстави для оформлення висновку.

Зокрема під час безпосереднього огляду лікарем-наркологом ОСОБА_1 у останнього були виявлені та зафіксовані клінічні ознаки сп`яніння, які були відображені в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28 грудня 2025 року (а.п. 39).

За результатами токсикологічного лабораторного дослідження сечі ОСОБА_1 , яке проводилося імунохроматографічним методом комбінованими тестами «Wondfo» та «Assure Tech» визначено наркотичну речовину (марихуану).

Після чого, лабораторією медичного закладу було здійснено підтверджуюче лабораторне дослідження зразку сечі ОСОБА_1 , відібраної під час медичного огляду 28 грудня 2025 року, методом тонкошарової хроматографії за методикою затверджених Стандартів операційних процедур, за наслідками якого також повністю підтверджено наявність у біологічному середовищі наркотичної речовини (марихуани) (результат аналізу № 1043, дата видачі аналізу 30 грудня 2025 року). Вказане дослідження проведено у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2024 року № 690 «Про внесення змін до пункту 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та п. 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, що спростовує доводи апелянта про порушення процедури проведення медичного огляду.

Посилання апелянта на розбіжності щодо кількості та об`єму відібраного біологічного матеріалу, а також порушення процедури забору, маркування та збереження біологічних зразків є безґрунтовними.

З відповідей закладу охорони здоров`я встановлено, що процедуру відбору сечі, її скрінінгове лабораторне дослідження, упаковку, маркування та опломбування контейнеру з контрольним зразком для подальшого зберігання здійснювала кваліфікована особа – фельдшер-лаборант кабінету медичних оглядів на стан сп`яніння ОСОБА_3 із дотриманням установлених нормативів. Для проведення лабораторних токсикологічних досліджень у обстежуваного було відібрано 80 мл сечі. Після проведення токсикологічного лабораторного дослідження сечі комбінованими тестами контрольний зразок сечі був належним чином поміщений в контейнер для забезпечення зберігання протягом 90 днів в опломбованому та замороженому вигляді в клініко-діагностичній лабораторії. Етикетка маркування контейнеру з контрольним зразком сечі була засвідчена власноручним підписом ОСОБА_1 , що підтверджується долученою фотокопією опломбованого контейнеру.

З відеозапису з бодікамер поліцейських вбачається, що ОСОБА_1 добровільно здав сечу в ємність, був присутній під час проведення скринінгових тестів, бачив їх позитивний результат, не висловлював жодних претензій щодо маніпуляцій із його біоматеріалом чи об`ємом рідини, особисто підписав етикетку маркування контейнеру з контрольним зразком сечі та висновок лікаря-нарколога без будь-яких зауважень або незгоди.

Твердження ОСОБА_1 про незрозумілість процедури поділу матеріалу та його об`єму не впливають на висновки суду щодо його винуватості. Сама по собі суб`єктивна оцінка апелянтом об`єму біологічного матеріалу не спростовує факту його відбору та виявлення в ньому наркотичної речовини.

Огляд ОСОБА_1 проведено уповноваженим лікарем закладу охорони здоров`я відповідно до вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103), та Інструкції № 1452/735.

ОСОБА_1 був ознайомлений із результатами огляду та підписав висновок без жодних письмових зауважень щодо фальсифікації процедури чи некоректності дій персоналу. Відповідно до п. 14 Порядку № 1103 висновок щодо результатів медичного огляду може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1 не скористався таким правом, висновок і дії медичних працівників не оскаржив, а тому підстави для визнання висновку № 9338 від 28 грудня 2025 року недійсним або недопустимим доказом відсутні.

Доводи ОСОБА_1 про те, що суд не витребував з медичного закладу ряд документів для усунення сумнівів та перевірки наявних суперечностей у наданих медичним закладом документах, не викликав для допиту лікаря, який проводив огляд, та фельдшера-лаборанта, є непереконливими, оскільки КНП «ОКЗПД та СЗХ» ЗОР на виконання двох письмових запитів суду було надало вичерпні, послідовні письмові відповіді, первинні акти, журнали та фотоматеріали, які повно і однозначно висвітлили всю процедуру проведення огляду та дослідження біоматеріалу ОСОБА_1 . Необхідності у проведенні допитів чи витребуванні додаткових документів за наявності вичерпної документальної бази не було.

Посилання апелянта на необхідність проведення підтверджуючого дослідження на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини із застосуванням методу газової або рідинної хромато-мас-спектрометрії не спростовує допустимості висновку лікаря-нарколога. Згідно з офіційними роз`ясненнями КНП «ОКЗПД та СЗХ» ЗОР, наданими у відповідях на виконання постанов суду, дослідження відібраного біоматеріалу проводилося лабораторією закладу методом тонкошарової хроматографії за методикою затверджених Стандартів операційних процедур.

Зазначений метод є офіційно визнаним і сертифікованим для клініко-токсикологічних досліджень в акредитованих закладах охорони здоров`я України. Результат дослідження (№ 1043) чітко підтвердив наявність марихуани в біологічному середовищі правопорушника. Будь-яких сумнівів у вірогідності цього лабораторного дослідження матеріали справи не містять та апелянтом не надано.

Щодо описки в даті видачі аналізу «30.12.2023» на бланку результату аналізу № 1043 токсикологічних досліджень слід відмітити, що зазначення року «2023» замість «2025» на бланку результату аналізу № 1043 є очевидною механічною опискою, яка не спростовує фактичних обставин справи та не нівелює суті самого дослідження. З матеріалів справи та офіційних листів медичного закладу вбачається безперервний ланцюг подій: ОСОБА_1 було направлено на огляд о 23:13 год. 28 грудня 2025 року, забір зразків та первинний тест проведені 28 грудня 2025 року, датою взяття біоматеріалу для токсикологічних досліджень є також 28 грудня 2025 року, а підтверджуюче лабораторне дослідження зразку сечі проведено 30 грудня 2025 року. Описка в бланку носить формальний характер, була усунута та роз`яснена офіційними листами закладу охорони здоров`я від 06 березня 2026 року та від 27 квітня 2026 року.

Посилання ОСОБА_1 на те, що після проходження медичного огляду працівники поліції доставили його до ТЦК, що позбавило його можливості пройти повторний незалежний медичний огляд для спростування перебування його у стані наркотичного сп`яніння, є неприйнятними. Відповідно до п. 14 Порядку № 1103 висновок лікаря закладу охорони здоров`я може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законом порядку. При цьому ОСОБА_1 погодився з висновком безпосередньо в медичному закладі та підписав його. Жодних скарг до органів охорони здоров`я чи заяв щодо оскарження дій медичного персоналу ОСОБА_1 подано не було.

Що стосується заяви про допит свідка ОСОБА_2 та її пояснень, апеляційний суд зазначає, що вказаний свідок не була присутня під час медичного огляду та безпосереднього проведення токсикологічних досліджень лікарем та лаборантом, а відтак її пояснення не можуть спростувати безпосередньо встановленого медичного факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння на момент керування ним транспортним засобом.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що він є військовослужбовцем та обіймає посаду старшого водія, не є підставою для звільнення від адміністративної відповідальності або зміни виду стягнення.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є абсолютно визначеною та імперативно передбачає безальтернативне накладення стягнення у виді штрафу в розмірі з обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху накладається у межах, установлених цим Кодексом, без врахування особи порушника. Керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння становить підвищену суспільну небезпеку для життя і здоров`я учасників дорожнього руху, а статус військовослужбовця вимагає підвищеної дисципліни і не надає особі імунітету від дотримання вимог ПДР України.

Вимога апеляційної скарги про направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції прямо суперечить вимогам процесуального закону. Частиною 8 статті 294 КУпАП визначено вичерпний перелік рішень, які може ухвалити суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги (залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову). Норми КУпАП не передбачають інституту направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою районним судом постановою, проте висновків суду не спростовують.

Таким чином, у контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст. 33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст. 23 КУпАП меті стягнення – вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (з доповненнями) залишити без задоволення.

Постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 03 серпня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Кольц