Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №443/1154/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1154/26

Провадження №3/443/470/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 130 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 27.05.2026 о 13 год 21 хв у с. Городищенське вул. Галицька, 1 керував транспортним засобом «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння у медичному закладі ЛІЛ ТСМОЛ КНП Стрийська ЦРЛ відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду у судове засідання повторно не з`явився, хоч про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Захисник Кулеба В.М. у судовому засіданні підтримав подане ним заперечення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, в обґрунтування якого зазначив, що зупинення транспортного засобу було здійснено без належної законної підстави, що підтверджується як матеріалами цієї справи, так і преюдиційними обставинами, встановленими рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 22.06.2026 року у справі №443/1216/26. Відповідно, подальше оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП є похідним від незаконного первинного поліцейського заходу та не може вважатися законним, обґрунтованим і таким, що підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Здійснюючи фіксацію вчиненого правопорушення, з метою забезпечення повноти та об`єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ці ознаки у протоколі про адміністративне правопорушення, але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак. Водночас, таких доказів наркотичного сп`яніння наведено не було, натомість ОСОБА_1 відповідав на питання працівників поліції чітко, виразно, поведінка його є адекватною та відповідає обстановці. Фактично працівник поліції обмежився шаблонним формулюванням ознак сп`яніння без будь-якого конкретного фактичного змісту. Саме по собі формальне зазначення таких ознак у протоколі не доводить їх фактичного існування. Відповідні ознаки повинні бути не лише вписані до протоколу, а й належним чином виявлені, зафіксовані та підтверджені доказами, які можуть бути перевірені судом. Отже, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у ОСОБА_1 дійсно були наявні об`єктивно встановлені ознаки наркотичного сп`яніння. За таких обставин сам по собі протокол, позбавлений об`єктивної доказової мотивації щодо наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, не може вважатися ні достатньою підставою для направлення особи на огляд, ні належним доказом на підтвердження події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду працівники поліції повинні довести не сам факт спору з водієм, не його незгоду з діями поліції та не вимогу діяти відповідно до закону, а саме факт чіткої, свідомої, однозначної та належно зафіксованої відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку. У цій справі цього зроблено не було. Навпаки, з відеозаписів, наданих органом поліції у складі матеріалів справи, вбачається інше: ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а неодноразово наголошував на необхідності дотримання працівниками поліції законного порядку дій. працівники поліції фактично інтерпретували як відмову те, що ОСОБА_1 ставив питання щодо законності зупинки та вимагав дотримання встановленого порядку. Такий підхід є неприпустимим, оскільки процесуальна позиція особи, спрямована на захист своїх прав, не може підміняти собою юридичний факт відмови від проходження огляду. Таким чином, твердження працівників поліції про нібито відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на незаконних діях працівників поліції, які не дотрималися встановленого законом порядку проведення огляду та не забезпечили належної процедури його пропонування і фіксації. За таких обставин протокол серії ЕПР1 № 676878 у частині твердження про нібито відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння ґрунтується не на об`єктивно зафіксованому факті відмови, а на суб`єктивній та довільній інтерпретації працівниками поліції поведінки особи, яка вимагала дотримання законної процедури.

Працівники патрульної поліції склали протокол з порушенням у частині доказів. Саме при складанні протоколу поліція зазначає докази його правомірності. При цьому у протоколі оформленому стосовно ОСОБА_1 не зазначено ні відео зйомки, а ні технічного засобу, на яке було здійснено відео. Таким чином, відсутність даних про технічні характеристики засобу фіксації за допомогою якого здійснено фото, або відео зйомку, результати такої фіксації є недопустимими.

У разі встановлення поліцейським підозри, що водій перебуває у стані наркотичного сп`яніння, у поліцейського виникає імперативний обов`язок відсторонити вказаного водія від керування, чого, в даній ситуації, не відбулося, у зв`язку із чим працівники поліції не відсторонивши ОСОБА_1 від керування транспортним засобом нівелювали саму підозру у керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння.

З метою спростування факту керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння після складання постанови за ст.126 КУпАП та протоколу за ст.130 КУпАП ОСОБА_1 одразу ж звернувся в лікувальний заклад, в який планували його везти працівники поліції, а саме в Окремий підрозділ «Лікарні інтенсивного лікування» Комунального некомерційного підприємства Стрийської міської ради «Територіальне медичне об`єднання «Стрийська міська об`єднана лікарня», з метою проходження обстеження себе на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння. За результатами даного обстеження встановлено, що у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння не виявлено, а тест на наркотичне сп`яніння є негативним, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.05.2026.

Порушення права ОСОБА_1 на захист у цій справі полягає не лише у неповному відображенні його пояснень у протоколі, а й у тому, що сама реалізація ним права ставити питання, заперечувати та вимагати дотримання закону була неправомірно використана працівниками поліції як підстава для оформлення матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки працівниками поліції не надано достатніх, належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд, заслухавши аргументи захисника, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 676878 від 27.05.2026, згідно з яким ОСОБА_1 27.05.2026 о 13 год 21 хв у с. Городищенське вул. Галицька, 1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння (а.с.3);

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.05.2026, у якому зазначено заклад охорони здоров`я, куди скеровується ОСОБА_1 для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а саме Стрийська ЦРЛ, виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння, які відповідають зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення ознакам, а також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження відповідного огляду та складання протоколу серії ЕПР1 №676878 (а.с.4);

долученими до матеріалів справи відеозаписами на носії інформації (компакт-диску), які дозволяють чітко встановити обставини справи, дії, поведінку та зміст розмови ОСОБА_1 з поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу, та якими підтверджується обставина керування ОСОБА_1 транспортним засобом, неодноразове висловлення поліцейським вимоги ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, поведінка останнього на місці зупинки транспортного засобу, зокрема заперечення на неодноразові вимоги поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, з наведенням умов проходження такого огляду, бездіяльність щодо виконання висловлених поліцейським вимог (а.с.7).

Окремо судом досліджено чотири відеозаписи, надані стороною захисту на флеш-носії (а.с.41). Два з них за змістом узгоджуються з обставинами, зафіксованими на відеозаписах з нагрудної камери поліцейського, відображаючи ті самі події та обставини спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. Інші два відеозаписи відображають події, що мали місце вже після складання постанови у справі про адміністративне правопорушення та протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме оголошення поліцейським змісту постанови, повідомлення про складення протоколу та вчинення пов`язаних із цим процесуальних дій. Зокрема, на одному з цих відеозаписів зафіксовано усне повідомлення поліцейським ОСОБА_1 про його відсторонення від керування транспортним засобом із зазначенням причини такого відсторонення. В іншій частині зазначені відеозаписи не містять відомостей щодо обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки зафіксовані на них події відбувалися вже після його закінчення.

Проаналізувавши вищевказані документи та відеозаписи, суд доходить переконання, що протокол про адміністративне правопорушення, направлення на медичний огляд, відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, а також два відеозаписи, надані стороною захисту, які відображають ті самі обставини події, стосуються обставин, що підлягають доказуванню у цій справі, отримані у передбаченому законом порядку, а відтак є належними та допустимими доказами в розумінні статті 251 КУпАП.

Водночас два інші відеозаписи, надані стороною захисту, не містять відомостей щодо обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки відображають події, що мали місце після його закінчення, а тому в цій частині не є належними доказами обставин його вчинення. Разом з тим зафіксоване на одному з них повідомлення ОСОБА_1 про відсторонення від керування транспортним засобом враховується судом при оцінці відповідного аргументу сторони захисту.

Суд критично оцінює аргументи захисника виходячи з такого.

Так, суд не погоджується з аргументами захисника про те, що встановлена судовим рішенням відсутність у працівників поліції передбачених законом підстав для зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 зумовлює незаконність усіх подальших дій поліцейських, у тому числі вимоги пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, та виключає можливість притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з такого.

Як вбачається з долученого стороною захисту рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22.06.2026 у справі №443/1216/26, суд дійшов висновку про відсутність у працівників поліції передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку із чим скасував постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Разом із тим зазначеним рішенням питання щодо дотримання ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вирішувалося.

Предметом розгляду у цій справі є не питання правомірності зупинення транспортного засобу, а наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Зважаючи на вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху обов`язок водія пройти у встановленому порядку огляд на стан сп`яніння пов`язується з наявністю відповідної вимоги поліцейського, пред`явленої за наявності передбачених законом підстав для проведення такого огляду. Правомірність же первинної зупинки транспортного засобу сама по собі не належить до обставин, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У разі якщо після зупинення транспортного засобу під час безпосереднього спілкування з водієм поліцейським виявлено передбачені законодавством ознаки сп`яніння, така обставина є самостійною підставою для вирішення питання про проведення огляду водія на стан сп`яніння. Відтак встановлена неправомірність попередньої зупинки транспортного засобу не звільняє водія від передбаченого п. 2.5 Правил дорожнього руху обов`язку пройти огляд за наявності законних підстав для пред`явлення такої вимоги.

При цьому можливі порушення, допущені працівниками поліції під час зупинення транспортного засобу, можуть бути предметом самостійної правової оцінки та тягнути передбачені законом наслідки для відповідних посадових осіб, однак не надають водієві права не виконувати встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху обов`язок та не усувають самостійної юридичної відповідальності за його невиконання.

З цих же підстав суд відхиляє посилання захисника на необхідність визнання недопустимими всіх доказів, отриманих після зупинення транспортного засобу, як так званих «плодів отруєного дерева». У цій справі юридично значущим є дотримання встановленого законом порядку виявлення у водія ознак сп`яніння, пред`явлення йому вимоги пройти відповідний огляд та фіксації відмови від його проходження. Сам по собі факт неправомірності попередньої зупинки транспортного засобу не свідчить про недопустимість доказів, якими підтверджуються зазначені обставини, та не нівелює вчинених водієм після такої зупинки самостійних дій.

Таким чином, рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 22.06.2026 у справі №443/1216/26 не спростовує обставин, що підлягають доказуванню у цьому провадженні, та саме по собі не виключає наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також вважає необґрунтованими аргументи захисника про відсутність у працівників поліції достатніх підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння у зв`язку з недоведеністю зазначених у протоколі ознак такого стану, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 розділу І Інструкції до ознак наркотичного чи іншого сп`яніння віднесено, зокрема, наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота), поведінку, що не відповідає обстановці, а також неприродну блідість обличчя.

На переконання суду, захисник помилково трактує словосполучення «є підстави вважати» як окремий стандарт доказування, що вимагає від поліцейського підтвердити доказами кожну виявлену ним ознаку сп`яніння. Зазначене формулювання визначає передумову для проведення огляду, а не стандарт доведення факту перебування особи у стані сп`яніння. Саме встановлення або спростування такого стану і є метою відповідного огляду.

При цьому ані КУпАП, ані Інструкція не встановлюють спеціального порядку фіксації кожної виявленої поліцейським ознаки сп`яніння та не покладають на нього обов`язку підтверджувати її окремими доказами. Виявлення таких ознак здійснюється поліцейським під час безпосереднього спілкування з водієм шляхом сприйняття та оцінки його зовнішнього вигляду, поведінки та фізіологічних проявів. Така оцінка хоча й має суб`єктивний характер, однак не є довільною, оскільки обмежена нормативно визначеним Інструкцією переліком ознак.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №676878 від 27.05.2026, у ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, та виражене тремтіння пальців рук, тобто ознаки, передбачені Інструкцією. Відсутність на відеозаписах можливості чітко візуально встановити блідість обличчя чи тремтіння пальців рук не спростовує факту їх безпосереднього сприйняття поліцейським та не свідчить про їх відсутність, оскільки обов`язку окремої відеофіксації таких ознак законодавством не встановлено.

Не спростовує наведеного й оцінка захисником поведінки ОСОБА_1 як логічної та такої, що відповідала обстановці. Здатність особи послідовно висловлювати свою позицію, ставити запитання та заперечувати проти дій поліцейських сама по собі не виключає можливості виявлення поліцейським під час безпосереднього спілкування інших поведінкових проявів, які він оцінив як такі, що не відповідають обстановці.

Твердження ж захисника про те, що зазначені ознаки були внесені до протоколу лише з метою виправдання подальших дій працівників поліції після виникнення спору щодо законності зупинки, має характер припущення та будь-якими об`єктивними даними не підтверджується.

Таким чином, зафіксовані працівниками поліції ознаки відповідали передбаченим Інструкцією ознакам наркотичного сп`яніння та були достатньою підставою для направлення ОСОБА_1 на огляд з метою встановлення або спростування факту його перебування у такому стані.

Суд відхиляє аргументи захисника про відсутність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та про те, що працівники поліції безпідставно витлумачили реалізацію ним права на захист як таку відмову, з таких підстав.

Для встановлення факту відмови від проходження огляду визначальним є не саме вживання особою слів «відмовляюсь» чи, навпаки, заперечення нею факту відмови, а зміст її поведінки у відповідь на конкретну та зрозумілу вимогу поліцейського пройти огляд у встановленому законом порядку.

Як убачається з відеозаписів, поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак останній, формально висловлюючи згоду на його проходження, водночас ставив проходження такого огляду в залежність від виконання певних умов та не вчиняв жодних активних дій, які б свідчили про дійсну готовність пройти запропонований огляд.

Тому самі по собі висловлювання ОСОБА_1 про те, що він не відмовляється від проходження огляду, не спростовують факту відмови, оскільки підлягають оцінці не ізольовано, а в сукупності з усією його поведінкою у відповідь на неодноразову вимогу пройти огляд.

Суд погоджується з тим, що особа вправі ставити запитання, висловлювати незгоду з діями поліцейських та вимагати дотримання встановленої законом процедури. Водночас реалізація таких прав не надає водієві права ставити виконання передбаченого пунктом 2.5 Правил дорожнього руху обов`язку в залежність від попереднього погодження поліцейськими з його власною правовою оцінкою законності їхніх дій.

За таких обставин сукупність зафіксованих на відеозаписах висловлювань та поведінки ОСОБА_1 свідчить не про готовність безумовно виконати вимогу поліцейського пройти огляд, а про фактичне невиконання такої вимоги шляхом висування умов її виконання. Тому його подальше словесне заперечення факту відмови не спростовує висновку про те, що огляд у запропонованому йому встановленому порядку він не пройшов.

Відтак суд доходить висновку, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду підтверджується не окремою вирваною з контексту реплікою, а сукупністю його поведінки та відповідей на неодноразово висловлену вимогу пройти такий огляд, а тому аргументи захисника про відсутність об`єктивної сторони правопорушення є необґрунтованими.

Суд також вважає такими, що не заслуговують на увагу аргументи захисника про недопустимість долучених до матеріалів справи відеозаписів з підстав незазначення у протоколі про адміністративне правопорушення відомостей про здійснення відеофіксації та технічний засіб, за допомогою якого вона проводилась.

За змістом ст. 251 КУпАП відеозапис може бути джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Водночас ст. 256 КУпАП, якою визначено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, не передбачає обов`язкового зазначення у ньому відомостей про здійснення відеофіксації чи технічний засіб, за допомогою якого її проведено, та не пов`язує допустимість такого доказу з наявністю відповідних відомостей у протоколі.

Відтак незазначення у протоколі відомостей про відеофіксацію та технічний засіб, яким вона здійснювалася, не є підставою для визнання долучених до матеріалів справи відеозаписів недопустимими доказами.

Суд вважає необґрунтованими аргументи захисника про те, що невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом спростовує наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду, оскільки сама фактична передумова такого аргументу не знаходить підтвердження матеріалами справи. Як убачається з дослідженого судом відеозапису, наданого стороною захисту, після оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення поліцейський усно повідомив ОСОБА_1 про його відсторонення від керування транспортним засобом та роз`яснив причину такого відсторонення.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, виходячи зі змісту ст. 266 КУпАП, відсторонення особи від керування транспортним засобом є окремою процедурною дією працівників поліції та не належить до обставин, які утворюють об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Відтак можливі недоліки у здійсненні такого відсторонення самі по собі не спростовують факту виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння та його подальшої відмови від проходження огляду.

Суд також відхиляє аргументи захисника про те, що відсутність у ОСОБА_1 стану наркотичного сп`яніння підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду від 27.05.2026 № 87, проведеного о 15 год 50 хв, оскільки такий висновок не є належним доказом обставин, що становлять предмет доказування у цій справі.

ОСОБА_1 ставиться у провину не керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на такий стан на вимогу поліцейського. Відтак результат самостійно пройденого ним у подальшому медичного обстеження щодо наявності чи відсутності стану сп`яніння не містить відомостей, які спростовують факт такої відмови.

Крім того, зазначений медичний огляд ОСОБА_1 проведений за його самостійним зверненням уже після завершення оформлення працівниками поліції матеріалів про адміністративне правопорушення, а не в межах запропонованої йому поліцейськими процедури огляду та за виданим ними направленням.

Таким чином, висновок від 27.05.2026 № 87 не спростовує факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку та не може бути використаний як доказ відсутності у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Окрім цього, суд вважає такими, що не заслуговують на увагу аргументи захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист у зв`язку з неповним відображенням його пояснень у протоколі про адміністративне правопорушення та трактуванням працівниками поліції його поведінки як відмови від проходження огляду.

Протокол про адміністративне правопорушення містить особисті підписи ОСОБА_1 , водночас передбачену у ньому графу «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» не заповнено. Будь-яких даних про те, що працівники поліції перешкоджали ОСОБА_1 викласти у протоколі власні пояснення, заперечення чи зауваження або відмовили у їх внесенні, матеріали справи не містять. За таких обставин незазначення у протоколі позиції, яку ОСОБА_1 мав можливість викласти особисто, не може свідчити про порушення його права на захист.

Зміст висловлювань ОСОБА_1 та його поведінка під час спілкування з працівниками поліції зафіксовані на долучених до матеріалів справи відеозаписах, які безпосередньо досліджені судом. Відтак незазначення ОСОБА_1 пояснень у відповідній графі протоколу не призвело до втрати відомостей про його фактичну позицію щодо обставин події та не перешкоджає суду надати їй оцінку.

Аргумент про те, що реалізацію ОСОБА_1 права ставити запитання, заперечувати та вимагати дотримання процедури було неправомірно ототожнено з відмовою від проходження огляду, суд також відхиляє з мотивів, наведених вище, оскільки висновок про відмову ґрунтується не на самому факті висловлення ним заперечень, а на сукупності його поведінки у відповідь на неодноразову вимогу пройти огляд.

Оцінивши безпосередньо досліджені судом докази, покладені в основу постанови, кожен окремо та в їх сукупності, суд доходить переконання про їх належність, допустимість і достатність для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суд вважає доведеним факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд зазначає, що з урахуванням приписів частини 2 статті 33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху судом не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З огляду на викладене на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови оголошено 27.08.2026 о 08 год 45 хв.

Суддя А.І. Павлів