Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №205/3263/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2197/26 Справа № 205/3263/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря — ОСОБА_5 ,

прокурора — ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого — ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника — ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

потерпілого — ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 62025170030010919 від 09 червня 2025 року, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого — адвоката ОСОБА_8 та прокурора у кримінальному провадженні Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону — ОСОБА_6 на вирок Новокодацького районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2026 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 03.08.2022 Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за ч.2 ст. 263, 75,76 КК України до 2 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік;

- 24.04.2025 Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309, ст.ст. 75,76 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Новокодацького районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2026 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2025 року, більш суворим, наново призначеним покаранням, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

- за ч. 5 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до наново призначеного покарання частково, у вигляді 6 місяців позбавлення волі, приєднано невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2025 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Згідно з обставинами, встановленими судом, 05 січня 2025 року ОСОБА_7 , будучи курсантом 1 навчального взводу 4 навчальної роти 3 навчальної батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , які перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 у військовою званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечні характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), самовільно залишив місце служби, а саме місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 26 лютого 2026 року, коли ОСОБА_7 знаходячись біля будинку АДРЕСА_3 , був встановлений співробітниками ВСКП ВП №1 ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

ОСОБА_7 будучи обізнаним про оголошення воєнного стану в Україні на підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який після цього неодноразово було продовжено в останнє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 20.10.2025 №793/2025, строком дії до 4 травня 2026 року, вчинив умисні кримінальні правопорушення в умовах воєнного стану за наступних обставин.

26 січня 2026 року в проміжок часу з 18:00 по 18:25 годин більш точний час не встановлено, ОСОБА_7 перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_9 , в квартирі АДРЕСА_4 , побачив на дерев`яній тумбі телефон Xiaomi Redmi 8, оперативна пам`ять 3/32GB ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 у силіконовому, протиударному чохлі чорного кольору, колонку портативну, арт. № 79198, Havit HV - SK872BT, чорного кольору, які належать потерпілому ОСОБА_9 та в нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

26 січня 2026 року в проміжок часу з 18:00 по 18:25 годин ОСОБА_7 перебуваючи за місцем проживання потерпілого ОСОБА_9 , в квартирі АДРЕСА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав майно, що належить ОСОБА_9 а саме:

- телефон Xiaomi Redmi 8, оперативна пам`ять 3/32GB ІМЕІ 1: НОМЕР_2 , ІМЕІ 2: НОМЕР_3 – вартістю 3177,60 гривень;

- у силіконовому протиударному чохлі чорного кольору, вартістю 237,00 гривень;

- колонку портативну, арт. № 79198, Havit HV - SK872BT, чорного кольору, вартістю 417,78 гривень;

а всього на загальну суму 3832,38 гривень.

З викраденим майном скрився, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинив тим самим потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на зазначену суму.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок в частині призначення покарання скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років;

- за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2025 року із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до якої одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, у виді 3 місяців позбавлення волі, та остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Прокурор зазначає, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, який є триваючим з огляду на час, протягом якого останній був відсутній за місцем проходження військової служби, а саме в період з 05 січня 2025 року до 26 лютого 2026 року. За вказаних умов, цей злочин вважається закінченим 26 лютого 2026 року, тобто після постановлення попереднього вироку 24 квітня 2025 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, а тому застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України є безпідставним. Більш того, застосувавши одночасно положення ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України, суд двічі врахував покарання за попереднім вироком. Серед іншого, прокурор зауважує, що суд визнав обвинувачено винним на ч. 4 ст. 185 КК України, однак призначив покарання за ч. 5 ст. 185 КК України.

В апеляційній скарзі захисник в інтересах обвинуваченого просить вирок змінити, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднати мінімальну частку (1 місяць) невідбутого покарання за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Свої вимоги захисник обґрунтовує невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості. Адвокат вважає, що суд не врахував щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, а також відсутності претензій з боку потерпілого.

Заслухавши суддю-доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, потерпілого, який просив залишити незмінним призначене обвинуваченому покарання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій в апеляційних скаргах не оскаржуються, а тому апеляційним судом не переглядаються.

Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування вироку, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Вирішуючи питання про відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та його особі, за доводами захисника обвинуваченого, а також про правильність застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначення обвинуваченому остаточного покарання за сукупність злочинів та вироків, за доводами прокурора, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до ухвалення попереднього вироку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

На переконання колегія суддів, судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано не було.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 раніше судимий вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2025 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі, від відбування якого обвинуваченого звільнено на підставі ст.ст. 75 КК України з випробуванням, встановивши іспитовий 1 рік та поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

В межах кримінального провадження, яке переглядається судом апеляційної інстанції, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, 26 січня 2026 року, тобто після ухвалення попереднього вироку.

Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачується також й у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у період з 05 січня 2025 року до 26 лютого 2026 року, тобто як до, так і після ухвалення попереднього вироку.

У постанові від 28.04.2026 (справа № 159/140/24) Верховний Суд дійшов висновку, що склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 407 КК «Самовільне залишення військової частини або місця служби», є триваючим, оскільки починається з моменту самовільного залишення військової частини або місця служби або ж нез`явлення вчасно без поважних причин на службу, і триває безперервно протягом певного часу аж до моменту його припинення. Особа у разі вчинення триваючого кримінального правопорушення один раз вчинює дію або бездіяльність, а далі постійно перебуває у злочинному стані. Весь цей період часу у її діянні є склад закінченого кримінального правопорушення. Триваюче кримінальне правопорушення є закінченим, починаючи з моменту його припинення.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, всупереч наведеним обставинам та вимогам закону про кримінальну відповідальність, суд не врахував, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, є триваючим та вважається закінченим саме в момент його припинення — 26 лютого 2026 року, тобто після ухвалення попереднього вироку, а тому безпідставно призначив обвинуваченому покарання з урахуванням положень ч. 4 ст. 70 КК України, внаслідок чого неправильно застосував закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 420 КПК України, обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

З огляду на те, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, внаслідок чого призначив обвинуваченому покарання, яке не відповідає положенням ст. 71 КК України, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, вбачає підстави скасувати оскаржуване судове рішення в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок в цій частині.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких, особу обвинуваченого, який свою вину визнав, на диспансерних оглядах не перебуває, вчинив кримінальні правопорушення в період іспитового строку.

В якості обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, суд враховує рецидив злочинів.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Надаючи оцінку наведеним обставинам у сукупності, колегія суддів погоджується з доводами прокурора та вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише протягом визначеного судом строку позбавлення волі. Підстав для застосування положень ст. 69 КК України судом не встановлено.

Поряд із цим, призначаючи обвинуваченому остаточне покарання, колегія суддів враховує невідбуте обвинуваченим покарання за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2025 року та приходить до висновку про необхідність його часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 72 КК України.

Що стосується доводів сторони захисту про необхідність призначення обвинуваченому більш м`якого остаточного покарання у виді, то вони не заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає, що з огляду на характер вчинених обвинуваченим дій в умовах воєнного стану, а також даних про особу останнього, його виправлення неможливе протягом менш тривалого строку. Більш того, вимоги ч. 4 ст. 71 КК України визначають, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Отже, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги прокурора та приходить до висновку про необхідність її задоволення та скасування вироку щодо ОСОБА_7 , в частині призначення покарання з ухваленням нового у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого — адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону — ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Новокодацького районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2026 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185, ч. 5 ст. 407 КК України, скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 3 (три) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 72 КК України, відповідно до якої одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі, до покарання, призначеного за цим вироком, частково, у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі, приєднати невідбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 24 квітня 2025 року та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 6 (шість) місяців.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4