Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №201/3332/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7352/26 Справа № 201/3332/25 Суддя у 1-й інстанції - Агеєва О. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Агєєва О.В.,

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності та стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії,

- за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

16.12.2025 року до Соборного районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності та стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії, в якій позивачка просила суд визнати право власності та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на її користь недоотриману пенсію у розмірі 363141,10 грн. за період з 15.02.2021 року по 31.08.2021 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір в розмірі 3631,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є дідусем позивачки. У зв`язку з збройною агресією Російської Федерації, ОСОБА_3 при житті мешкав на території, яка є тимчасово окупованою та у зв`язку із похилим віком не виїжджав на підконтрольну українській владі території, відтак, у відповідача перед ОСОБА_3 з`явилася заборгованість з виплати пенсії. Так, за період з 15.02.2021 року по 31.08.2023 року сума недоотриманої пенсії склала 363141,10 грн. Оскільки смерть ОСОБА_3 мала місце на тимчасово-окупованій території, позивачка була вимушена звернутися до суду, з заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. 19.07.2023 року на підставі рішення суду було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3

10.02.2024 року позивачка звернулася до Приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіної О.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті її діда ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . У зв`язку із чим була зареєстрована спадкова справа № 71981436. Спадщина складається з недоотриманої пенсії, яка знаходиться в ГУ ПФУ Донецької області.

21 лютого 2025 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіною О.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а саме про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка знаходиться в ПФУ Донецької області та на нерухоме майно, яке належало спадкодавцеві на день смерті.

Оскільки при житті ОСОБА_3 заповіт не складав, ОСОБА_1 здійснює спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її дідусем за законом.

ОСОБА_3 у шлюбі не перебував. Його дружина ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 Рідний син ОСОБА_3 і батька позивачки ОСОБА_2 живий, але спадщину після смерті померлого батька не прийняв, внаслідок його перебування на тимчасово-окупованій території Донецької області. Інших дітей, так само, як і спадкоємцев другої, третьої та четвертої черги спадкодавець ОСОБА_3 не мав. Крім того, у свідоцтві про народження позивача, прізвище « ОСОБА_5 » зроблено російською мовою. При видачі паспорту громадянина України, також допущена розбіжність у прізвищі позивачки. Так, у паспорті позивачки російською транскрипцією прізвище « ОСОБА_5 » трансформовано українською мовою, як « ОСОБА_5 », в той час, коли прізвище і батька і дідуся в українській транскрипції є « ОСОБА_5 », а в російській « ОСОБА_5 ».

Таким чином, позивачка має право на спадкування за законом у п`яту чергу і є спадкоємцем після померлого дідуся ОСОБА_3 , проте відповідно до п.1 та п.п.1 п.2 ст. 16 ЦК України, єдиним шляхом захисту права і законних інтересів ОСОБА_1 є звернення до суду з відповідним позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої дії адвокат Кандрашин Костянтин Валентинович до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності та стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право власності на недоотриману пенсію у розмірі 363141,10 грн за період з 15.02.2021 року по 31.08.2023 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію у розмірі 363141,10 грн за період з 15.02.2021 року по 31.08.2023 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 3631,42 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

11.05.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2026 року та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що висновки Суду щодо відсутності правового обґрунтування припинення виплати пенсії не відповідають положенням чинного законодавства та об`єктивним обставинам справи, а саме припинення виплати було здійснено відповідно до положень діючого законодавства.

На думку відповідача, Судом першої інстанції при розгляді справи, було не в повній мірі досліджені всі аспекти справи та доводи Управління, що у свою чергу, призвело до невірного застосування норм та положень ст. 46, 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058, ст. 1216, 1218, 1227 ЦК України, а також практики Верховного Суду України.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10.06.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бакуменко Анна Валеріївна, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, пов`язаних з не підтвердженням перебування на обліку як внутрішньо переміщеної особи не передбачено жодним Законом, отже спадкодавець ОСОБА_3 мав право на нарахування та виплату пенсії за весь період 15.02.2021 року 31.08.2023 року по день своєї смерті незалежно від звернення до відповідача та надання чи не надання довідки внутрішньо переміщеної особи.

Право на такі виплати у спадкодавця зберігається, і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання безпідставно не нарахованої відповідачем пенсії у порядку спадкування за законом.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.147-151).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ОСОБА_3 перебував на обліку Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області з дислокацією у м. Маріуполь (далі – Головне управління) як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Виплата пенсії за життя ОСОБА_3 проведена по травень 2016 року.

Нарахування пенсійних коштів ОСОБА_3 не проводилось з 01.06.2016 у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб.

Пенсійна справа знята з обліку з 01.09.2023 у зв`язку зі смертю пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено 10 лютого 2024 року приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу, Лушкіною О.В.

Матеріали спадкової справи містять інформацію, а саме відповідь Головного Управління Пенсійного Фону України в Донецькій області, розмір недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 складає грн. який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 15.02.2021 року по 31.08.2023 року складає 363141,10 грн. з урахуванням вимог ст. 46 Закону № 1058.

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу, Лушкіною О.В. від 21.02.2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію, яка знаходиться в ПФУ Донецької області та на нерухоме майно, що належало спадкодавцеві на день смерті у зв`язку із тим, що не можливо встановити коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , тому, що за даними реєстру актів цивільного стану у спадкодавця ще є живий спадкоємець, син – ОСОБА_2 . Встановити факт реєстрації ОСОБА_2 зі спадкодавцем неможливо, так як він був зареєстрований на день смерті на тимчасово окупованій території Донецької області та неможливо встановити факт того, що ОСОБА_2 відмовився від спадщини.

Разом з тим, матеріали спадкової справи надісланої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, Лушкіною О.В. за № 21/2024 згідно ухвали суду від 24.11.2025 року, інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та отримали відповідне свідоцтво про право на спадщину не містить.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом першої інстанції з достовірністю встановлено, що спадкоємець ОСОБА_1 внучка спадкодавця ОСОБА_3 у передбачений законом строк подала заяву про прийняття спадщини, до складу якої увійшла, зокрема, недоотримана пенсія за період з 15.02.2021 року по 31.08.2023 року в розмірі 363141,10 грн., яка є предметом даного спору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представником відповідача, на запит нотаріуса було видано відповідь про недоотриману за життя пенсію ОСОБА_3 за період з 15.02.2021 по 31.08.2023 у сумі 363141,10 грн., з урахуванням вимог ст. 46 Закону № 1058.

Згідно з інформації наданої відповідачем на виконання ухвали суду від 24.11.2025 року про витребування доказів, вбачається, що за ОСОБА_3 за період часу з червня 2016 року по серпень 2023 року обліковується призначена пенсія в розмірі 824127,29 грн.

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який станом на час розгляду даного спору триває.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Донецький район є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 07.04.2014.

Отже, оскільки за життя ОСОБА_3 недоотримав пенсію у розмірі 363141,10 грн., яка увійшла до складу спадщини, а позивач ОСОБА_1 є його спадкоємцем та у встановленому законом порядку прийняла спадщину, тому суд приходить до переконання, що позивач як спадкоємець набула право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому, як було зазначено вище, спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця ОСОБА_3 .

Разом з тим, відповідачем, не визнається сума успадкованої пенсії за період за період з 15.02.2021 по 31.08.2023 у сумі 363141,10 грн.

Доводи відповідача про те, що нарахування пенсійних коштів ОСОБА_3 не проводилось з 01.06.2016 у зв`язку з відсутністю інформації про реєстрацію пенсіонера в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, а також про те, що за життя з часу припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 , який мешкав на тимчасово окупованої території України, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо поновлення виплати пенсії, в тому числі із повідомленням про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації не звертався, інформація про проходження ОСОБА_3 фізичної ідентифікації особи в АТ «Ощадбанк» або в органах Пенсійного фонду України відсутня не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у разі смерті пенсіонера.

Рішення стосовно припинення виплати пенсії ОСОБА_3 на інших підставах суду не надано.

Крім того, суд першої інстанції наголосив, що навіть у разі наявності відповідного рішення про припинення виплати пенсії, така пенсія не може не нараховуватися, адже частиною 1 статті 49 вищезазначеного Закону передбачені підстави саме припинення виплати пенсії, а не припинення її нарахування, оскільки частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачена можливість поновлення виплати пенсії, яка здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 червня 2024 року у справі № 243/11178/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Крім того, відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення пенсії, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної особи, не підтвердження місця фактичного проживання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц (провадження № 14-271цс18), постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 243/5697/16-ц (провадження № 61-34175св18) та у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 227/2802/16-ц (провадження № 61-6270св18) зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання належного їй спадкового майна.

Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача, які ґрунтуються на частині першій статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, оскільки дана правова норма розповсюджується на пенсіонерів, які є власниками своїх особистих пенсій, тобто на тих, що не померли, та ніяким чином не стосується правовідносин щодо спадщини.

Що ж до посилань відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165, якою затверджено Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, суд першої інстанції звернув увагу на такі обставини.

Порядок 1165 визначає додаткові умови виплати недоотриманої пенсії у зв`язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, що не передбачені Конституцією України та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у Рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом «закон» - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

Таким чином, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд враховує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.

Суд першої інстанції вважав необхідним звернути увагу на ту обставину, що у разі застосування Порядку 1165 виплата недоотриманої пенсії, належної спадкодавцеві відбудеться лише щомісячними платежами у розмірі, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і лише у разі достатності відповідних бюджетних призначень. Отже, зазначеною постановою звужуються права на отримання неодержаних за життя пенсійних виплат спадкодавця як внутрішньо переміщеної особи у порівнянні з встановленим законом порядком отримання недоотриманої пенсії інших осіб.

В силу статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 року непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Крім того, відповідно до частин першої - другої статті 8 цього Закону розроблення проектів нормативно-правових актів здійснюється з обов`язковим урахуванням принципу недискримінації; з метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів; результати антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів підлягають обов`язковому розгляду під час прийняття рішення щодо видання (прийняття) відповідного нормативно-правового акт; обов`язковій антидискримінаційній експертизі підлягають проекти законів України, актів Президента України, інших нормативно-правових актів, що розробляються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач, як спадкоємець п`ятої черги за законом своєчасно прийняла спадщину після смерті свого діда, однак приватним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що відкрилася після смерті діда ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивачка позбавлена в іншому порядку, ніж шляхом ухвалення судового рішення про визнання за ним права власності на спадкове майно, реалізувати своє право на спадщину, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оскільки за життя дід позивачки недоотримав пенсію у розмірі у розмірі 363141,10 грн. за період з 15.02.2021 року по 31.08.2023 року, яка увійшла до складу спадщини, а позивачка є його спадкоємцем, тому суд приходить до переконання, що позивач як спадкоємець набула право на отримання невиплаченої пенсії, при цьому, як було зазначено вище, спадкоємець має право на отримання всієї нарахованої та невиплаченої за життя пенсії спадкодавця.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а саме, визнанні права власності позивачки на недоотриману пенсію у розмірі 363141,10 грн за період з 15.02.2021 року по 31.08.2023 року в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та її стягнення з відповідача на корить позивача, без обмеження будь-яким часом.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, керуючись наступним.

Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України спадкоємцями за законом першої черги є діти спадкодавця та той з подружжя, хто його пережив, батьки.

Отже, позивач (донька спадкодавця) у відповідності до положень ст. 1261 ЦК України є спадкоємцем за законом першої черги.

За правилами ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на такі виплати у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.

Таким чином, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються тим, що спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав право на нарахування та виплату пенсії з червня 2016 року по серпень 2023 року, незалежно від звернення до будь-якого відділення управління Пенсійного Фонду України.

При цьому, слід зауважити, що рішення про припинення йому таких виплат не приймалось.

Отже, і позивачка, як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом за період з червня 2016 року по серпень 2023 року.

При таких обставинах, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНИХ СКАРГ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухвалених судових рішень під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалені судові рішення відповідають вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для їх скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 25.08.2026 року.

Судді: