Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №185/2564/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7527/26 Справа № 185/2564/26 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Агєєва О.В.

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявська Світлана Андріївна,

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

19.02.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

Позивач просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 210000.00 грн.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 014035 від 10.06.2015, позивачу, первинно - повторно встановлено 40 % втрати працездатності.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2026 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000.00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь держави судовий збір у розмірі 1331.20 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

15.05.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявська Світлана Андріївна надійшла апеляційна скарга, в якій просить рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2026 року змінити в частині розміру відшкодування моральної шкоди та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , з 40 000 грн до 130 000 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що визначений судом розмір компенсації є явно неспівмірним характеру та обсягу моральних страждань позивача і не відповідає актуальній судовій практиці у подібних правовідносинах.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо розміру відшкодування моральної шкоди.

Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявська Світлана Андріївна надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначено, що визначення розміру моральної шкоди у сумі 40 000 грн. не відповідає характеру та обсягу заподіяних страждань, суперечить принципам розумності, виваженості та справедливості та не узгоджується із судовою практикою у подібних правовідносинах.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.51-52).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.08.1991 по 11.12.2017 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 11 грудня 2017 року позивач був звільнений з посади заступника директора з охорони праці дільниці апарату управління, зайнятий на підземних роботах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на підставі п. 2 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з виявленням невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, який перешкоджає продовженню даної роботи.

У медичному висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Український науково дослідний інститут промислової медицини м. Кривого Рогу від 19.03.2015 № 447, зазначено, характер професійного захворювання позивача: -Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня. -Нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеня (з легким зниженням слуху), зліва другого ступеню (з помірним зниженням слуху). -Остеоартроз колінних та ліктьових суглобів, двобічний плечолопатковий періартроз, ПФС-першого-другого ст. Відповідно до п. 13 акту розслідування причин виникнення професійного захворювання від 03.04.2015, форми П-4, який затверджено начальником Першотравенського міськрайонного Управління Головного Управління Держсанепідслужби у Дніпропетровській області, головним державним санітарним лікарем м.Першотравенська, Петропавлівського та Межівського районів О.А.Чабан, шкідливими умовами праці заступника директора з охорони праці дільниці апарату управління, зайнятий на підземних роботах ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ» Підплетька Олександра Миколайовича є пил, шум, вимушена робоча поза.

Згідно п. 14 «Акту розслідування», «діагноз»: -Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група «В». Легенева недостатність першого-другого ступеня. (J 44.0). -Нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеня (з легким зниженням слуху), зліва другого ступеню (з помірним зниженням слуху). (H 90.3) -Остеоартроз колінних та ліктьових суглобів, двобічний плечолопатковий періартроз, ПФС-першого-другого ст. (М 17-19) Відповідно до п.15 «Акту розслідування» на момент розслідування хворий ОСОБА_1 перебуває на амбулаторному лікуванні. Відповідно до п.16 «Акту розслідування», професійне захворювання виникло за таких обставин: Через неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту та у результаті виконання робіт, пов`язаних з роботою в умовах підвищеного рівня шуму.

Відповідно до п. 19 «Акту розслідування», особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи – не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників підприємств.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 014035 від 10.06.2015, позивачу, первинно - повторно встановлено 40 % втрати працездатності, з яких ПЕРВИННО – 15 % ХОЗЛ, ПЕРВИННО – 10% туговухість, ПЕРВИННО - 10% деф.арт., ПОВТОРНО – 5% травма Акт №80 про нещасний випадок від 29.12.2003.

В п.7 даного акту форми Н-1 вказано, що причиною нещасного випадку є «Выполнение работ, не связанных с должностными обязательствами».

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 046826 від 27.06.2017, позивачу, повторно встановлено 40 % втрати працездатності.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 058500 від 18.06.2020, позивачу, повторно встановлено 40 % втрати працездатності. 21.12.2021 лікарсько-експертною комісією високоспеціалізованого профпаталогічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науководослідний інститут промислової медицини» Підплетьку О.М. надано новий медичний висновок №2302, згідно якого зазначено, наявність хронічного професійного захворювання позивача: -Хронічне обструктивне захворювання легень другої-третьої стадії (пиловий бронхіт другої-третьої стадії, емфізема легень другої-третьої стадії), група «С». Легенева недостатність другого-третього ступеня. -Остеоартроз у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), двобічний плечолопатковий періартроз (ПФ другого ступеня) зі стійким больовим синдромом. -Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість третього ступеня (з помірним зниженням слуху), за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової.. Обґрунтування діагнозу професійного захворювання (отруєння): Стадія проф. ХОЗЛ підвищена на підставі негативної динаміки та прогресуючого перебігу даного захворювання. Ступінь функц. розладів проф. захворювання ОРА змінено на підставі негативної динаміки та прогресуючого перебігу даного захворювання, вираженності клінічних проявів захворювання, даних РГ- обстеження хворого, та висновку лікаря невропатолога.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 120604 від 21.01.2022, позивачу, повторно встановлено 65 % втрати працездатності, з яких 30 % – ХОЗЛ, 20% - ДПР, 10% - туговухість, 5% - травма Акт №80 про нещасний випадок від 29.12.2003.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААВ № 564100 від 21.01.2022, позивачу, первинно та безстроково встановлено третю групу інвалідності з 05.01.2022.Протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР.

21.01.2022 МСЕК було вперше складено програму реабілітації інваліда ОСОБА_1 (індивідуальна програма реабілітації інваліда № 101 вікова категорія від 18 років і старше).

Згідно форми індивідуальної програми реабілітації інваліда, призначена реабілітація: відновна терапія, стаціонарне лікування за рекомендацією лікаря, запобігання переохолоджень, амбулаторне лікування в лікувально-профілактичних установах за місцем мешкання, санаторно-курортне лікування сан.пульмонологічного профілю, медичне спостереження у лікарів «Д» сімейного лікаря, ортопеда, невролога, пульмонолога, ЛОР, консультування у лікаря ФТВ, лікувальний масаж за призначенням лікаря та лікувальна фізкультура – дихальна гімнастика вдома постійно. Крім цього зазначено про: неможливість працювати за основною професією, протипоказана важка фізична праця в шкідливих умовах, під землею, в умовах підвищеного шуму, несприятливого мікроклімату. Зазначено види професій і спеціальностей доступних за станом здоров`я: комірник, вахтер, диспетчер. У своїй професії не працездатний. Після встановлення позивачу в 2015 році - 40% втрати працездатності у зв`язку із професійним захворюванням, а в 2021 році групи інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням та 65% втрати працездатності, ОСОБА_1 змушений лікуватись та спостерігатись у лікарів. Так, 29.09.2015 ОСОБА_1 звернувся за медичною допомогою до КЗ «Першотравенська ЦМЛ» Дніпропетровської обласної ради із захворюванням визнаним рішенням лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Український науково дослідний інститут промислової медицини м. Кривого Рогу від 19.03.2015 №447, професійним. Внаслідок чого був госпіталізований. Виписаний зі стаціонару 16.10.2015. З тими же професійними захворюваннями, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 20.04.2016 по 06.05.2016, з 05.07.2016 по 20.07.2016, з 07.02.2017 по 21.02.2017, з 22.05.2017 по 30.05.2017, з 07.08.2017 по 21.08.2017, з 23.10.2017 по 10.11.2017, з 16.01.2018 по 01.02.2018, з 01.09.2019 по 20.09.2019, з 20.09.2019 по 30.09.2019, з 27.01.2020 по 07.02.2020, з 22.02.2021 по 05.03.2021, з 14.06.2021 по 29.06.2021, з 13.08.2021 по 25.08.2021, з 18.11.2021 по 28.11.2021, з 13.12.2021 по 28.12.2021, з 27.06.2022 по 11.07.2022, з 20.09.2023 по 29.09.2029, з 01.02.2024 по 12.02.2024, з 09.05.2024 по 22.05.2024, з 02.10.2024 по 15.10.2024, 18.03.2025 по 31.03.2025, з 30.10.2025 по 12.11.2025. Тобто позивач в силу профзахворюваності змушений більше двох разів на рік (на протязі останніх одинадцяти років) звертатись за медичною допомогою та знаходитись на стаціонарному лікуванні, систематично вживати медикаменти, також лікуватись амбулаторно, що завдає йому моральних страждань, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таким чином встановлено, що позивач працюючи у важких та шкідливих умова на виробництві, отримав професійні захворювання і як наслідок став інвалідом, між чим є причинно-наслідковий зв`язок. У зв`язку з вище викладеним, ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Крім того, суд також приймає до уваги те, що заявляючи вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 210 000 грн., позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів на обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричиненої шкоди. При цьому у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди з моменту первинного встановлення втрати професійної працездатності, тобто ще з 10 червня 2015 року. Тривалість не звернення з таким позовом не обґрунтована. Зі сплином часу ці чинники згладжуються, негативність наслідків морального характеру зменшується.

За таких обставин суму відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 40 000.00 гривень.

Але колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі погодитись не може з огляду на таке.

Відповідно до ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч.1, 2 ст.153 Кодексу законів про працю України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частинами 1 та 3 ст.13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 014035 від 10.06.2015, позивачу, первинно - повторно встановлено 40 % втрати працездатності.

Позивач продовжував хворіти відповідно до виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА № 120604 від 21.01.2022, позивачу, повторно встановлено 65 % втрати працездатності.

Враховуючи судову практику, яка склалась в Дніпропетровській області, суди стягують 2 тис. грн. за 1% втрати працездатності, а тому судом першої інстанції неправильно визначено розмір відшкодування моральної шкоди.

А тому, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 40 000 грн. до 130 000 грн.

При таких обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Чернявська Світлана Андріївназадовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2026 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000 (сто тридцять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення виготовлено 25.08.2026 року.

Судді: