Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №204/12751/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7140/26 Справа № 204/12751/25 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В.В. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством «Акцент-Банк» на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Самсонова В.В.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі – АТ «А-Банк», Банк) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 132 762,19грн, з яких: 101 451,67грн - заборгованість за кредитом; 31 310,52грн - заборгованість по процентам.

Існування таких вимог позивач обґрунтовував тим, що 30 грудня 2022року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок — Кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав в кредит кошти у вигляді кредитного ліміту, які зобов`язався повернути з процентами на умовах обумовлених в договорі, однак взятих на себе зобов`язань не виконав, через що утворилася заборгованість яку позивач просив стягнути на свою користь.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 березня 2026року позов Банку задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-банк» заборгованість за Кредитним договором №б/н від 30 грудня 2022року у розмірі 101451,67грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення отриманих та використаних нею кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість за кредитом, яка в добровільному порядку не повернута, а тому підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Одночасно суд виснував, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими відсотками задоволенню не підлягають, оскільки є недоведеними з підстав недотримання позивачем вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

04 травня 2026року АТ «А-Банк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 березня 2026року.

В апеляційній скарзі Банк висловив вимогу про скасування рішення в частині відмовлених позовних вимог та просив про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права при відмові у стягненні заборгованості за процентами, не враховано, що в даній справі факт укладення кредитного договору на відповідних умовах, зокрема щодо розміру процентів, та отримання відповідачкою коштів за ним підтверджується достатніми доказами у їх сукупності.

Наголошував, що суд помилково не звернув уваги на Заяву щодо встановлення кредитного ліміту, підписану відповідачкою, в якій чітко зазначені усі умови кредитування, зокрема строки та процентна ставка.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідачка надала суду відзив у якому заперечила проти апеляційної скарги, заявляла що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

07 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Чечелівського районного суду міста Дніпра цивільну справу №204/12751/25; та 18 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2026року справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

ОСОБА_1 30 грудня 2022року звернулась до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

У вказаній анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердила, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», що розміщені за посиланням https://a-bank.com.ua, між нею та АТ «А-Банк» становлять Договір про надання банківських послуг.

Також, 30 грудня 2022року ОСОБА_1 підписала Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, в якій просила відкрити їй поточний рахунок та встановити кредитний ліміт, з пільговим періодом користування лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001% та у разі виходу з пільгового періоду з процентною ставкою 3,4% на місяць, строком кредитування 240 місяців.

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» від 30 грудня 2022року ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватись для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису.

Для підписання складових кредитного договору ОСОБА_1 було використано власноручний підпис на сенсорному екрані свого пристрою, що прирівнюється до електронного підпису.

Паспорт споживчого кредиту “Кредитна картка “Зелена” містить аналогічні умови, які викладені в заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, та підписаний електронним підписом.

Відповідно до виписки по картці, відповідач має відкритий рахунок НОМЕР_1 та за період з 30 серпня 2022року по 27 листопада 2025року сума його витрат по картці склала 189 966,31грн, сума зарахувань – 59 946,00грн. Також з виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувалась карткою Банку, здійснюючи покупки, перекази коштів на інші рахунки тощо.

Довідкою з банку встановлено, що відповідачу було відкрито рахунок та видано картки: № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2031року, № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2031року.

Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту за кредитом ОСОБА_1 , їй було встановлено кредитний ліміт 0грн 30 грудня 2022року, який в подальшому змінювався, та востаннє був збільшений до 115 000,00грн 19 квітня 2025року.

Відповідачкою було порушено вимоги укладеного сторонами договору, а саме прострочене повернення кредиту і сплату процентів, внаслідок чого Банком було здійснено розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 27 листопада 2025року заборгованість складає 132 762,19грн, з яких: 101 451,67грн - заборгованість за кредитом; 31 310,52грн - заборгованість по процентам.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що відповідачка, яка допустила порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, має повернути отримані та використані кредитні кошти, які підлягають стягненню на користь позивача, а щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами суд вважав такі вимоги не доведеними та умови про їх нарахування не узгодженими зі споживачем.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не повністю відповідають обставинам справи.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина друга статті 639 ЦК України/.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1048 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

У справі встановлено, що для підписання складових кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, договір про надання фінансового кредиту підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма умовами договору, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, не оспорював кредитний договір в частині або в цілому; кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту.

Отримання відповідачкою обумовлених кредитних коштів у вигляді кредитного ліміту підтверджується випискою по картці.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Водночас, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018року № 75.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020року у справі №760/7792/14-ц.

Виходячи з викладеного, встановивши отримання відповідачкою кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення в примусовому порядку з позичальниці суми заборгованості за тілом кредиту.

Водночас, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Банку в частині стягнення з відповідачки заборгованості за процентами у розмірі 31 310,52грн та безпідставно зазначив, що надані докази не підтверджують узгодження між позивачем та Банком умов про сплату процентів за користування кредитом.

Як вбачається із змісту Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 30 грудня 2022року, між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів, з пільговим періодом користування лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001% та у разі виходу з пільгового періоду з процентною ставкою 3,4% на місяць.

Підпис відповідачки під договором свідчить про її ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Тож, сторонами було погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування.

Вираження волі позичальника відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов з приводу процентної ставки за кредитом, та умов з цього приводу відображених в Заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахункомта Паспорті споживчого кредиту.

Зміст зобов`язання в наведених Заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Заяви, наданого Банком розрахунку та банківської виписки дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи містять належний та допустимий доказ, який підтверджує факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилась з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин були складені Заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.

У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020року у справі № 284/157/17 зазначено: «Разом з тим суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування».

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорту споживчого кредиту.

Підписавши вказану Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилась на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Крім того, з виписки руху коштів за рахунком вбачається, що ОСОБА_1 отримала та використовувала кредитні кошти.

Відповідач, ознайомившись зі змістом кредитного договору, Паспортом споживчого кредиту, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляв, у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання ним умов договору.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З огляду на викладене, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані Банком докази видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, що доведено відповідним розрахунком, не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано, що є його, а не суду, процесуальним обов`язком.

Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та встановлені обставини дають підстави для висновку відмінного від того до якого дійшов суд першої інстанції.

Суд першої інстанції не відреагував на аргументи позивача стосовно достовірності та доказового значення Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорту споживчого кредиту та помилково вважав, що зазначені документальні докази не впливають на правові висновки у даній справі щодо обґрунтованості вимог Банку про стягнення з позичальника процентів за користування кредитними грошима в розмірі наведеному в розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов.

Тож рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог Банку в цій частині та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 31 310,52грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не в повному обсязі виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав неповну оцінку.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права /пункти 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України/.

Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в цій частині, а також скасувати рішення суду в частині розподілу судових витрат.

В решті рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, які в цій справі складаються із судового збору, апеляційний суд виходить з наступного.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог в повному обсязі та апеляційної скарги позивача, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подачу позову та апеляційної скарги у розмірі 2422,40 + 3633,60 = 6 056,00грн.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк».

Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 березня 2026року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за процентами та щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору — скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за процентами за кредитним договором №б/н від 30 грудня 2022року у розмірі 31 310,52грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 056,00грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026року.

Судді: