Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №752/26229/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6575/26 Справа № 752/26229/24 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А.М. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна»,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 29 грудня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Авраменко А.М.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024року ОСОБА_1 подав в суд позов проти ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі — ПрАТ «СК «Євроінс Україна», Страховик), в якому з урахуванням поданої 17 червня 2025року заяви про відмову від частини позовних вимог остаточно вимагав: стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 114058,89грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00грн; стягнути з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на його користь відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 19 369,38грн; стягнути з відповідачів на його користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2732,33грн, витрати, пов`язані з визначенням матеріального збитку, завданого автомобілю у розмірі 4500,00грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 10 червня 2024року в м. Києві на вул. П. Скоропадського з вини відповідачки ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Audi A5 д.н.з. НОМЕР_1 , сталася ДТП, внаслідок якої пошкоджено належний позивачу транспортний засіб Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність відповідачки ОСОБА_2 на момент ДТП із лімітом відповідальності в 160000,00грн була застрахована у відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна», яким виплачено страхове відшкодування в розмірі 140630,62грн. Проте, розмір завданого позивачу матеріального збитку склав 413863,44грн. Тож, розмір недоплаченого страхового відшкодування склав 19369,38грн, які слід стягнути зі Страховика на користь позивача. А різниця між розміром збитків та розміром страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика становить 114058,89грн, яка має бути стягнута на його користь з відповідачки ОСОБА_2 як особи, яка завдана таку шкоду.

Також зазначав, що окрім матеріальних збитків, позивачу також заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, яких він зазнав через пошкодження його власності — автомобіля, неможливості протягом певного часу користуватись автомобілем, порушенні нормальних життєвих зв`язків позивача, ударі по престижу позивача. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 10000,00грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025року задоволено частково позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ПрАТ «СК «Євроінс Україна» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_3 суми недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 19319,58грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 114058,89грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено. У порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 186,37грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 682,11грн, витрати з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 306,95грн, а всього 1175,43грн. У порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1119,61грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4097,65грн, витрати з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 1843,94грн, а всього 7061,20грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що пред`явлені до відповідачів позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та доведеними. Страховиком на виконання зобов`язань відповідачки ОСОБА_2 було здійснено виплату на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 140680,62грн, що є меншим за суму ліміту відповідальності такого страховика в 160000грн, а відтак з огляду на розмір франшизи в 0 гривень, розмір різниці між вартістю транспортного засобу позивача до та після ДТП в 274058,89грн, правильний розмір страхового відшкодування, який мав бути сплаченим Страховиком на користь позивача дорівнює ліміту відповідальності страховика, а тому розмір недоплаченого страхового відшкодування становить 19319,58грн, який має бути стягнутий зі Страховика. Крім того, оскільки фактичний розмір завданої позивачу майнової шкоди перевищує ліміт відповідальності Страховика, то непокрита страховою виплатою вартість завданої позивачу майнової шкоди в розмірі 114058,89грн має бути покладена на винуватця ДТП – відповідачку ОСОБА_2 . Також, суд виснував, що не викликає сумнівів заподіяння ОСОБА_2 позивачу моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях та переживаннях позивача, зумовлених фізичним знищенням належного йому рухомого майна (автомобіля), неможливістю використання такого майна, необхідністю вжиття додаткових дій та заходів з метою відновлення свого порушеного права, зокрема, шляхом звернення до суду з позовом, що змінило звичний для позивача уклад життя, та з урахуванням вимог розумності та справедливості визначено в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00грн.

Додатковим рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 грудня 2025року частково задоволено заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення та у порядку розподілу судових витрат по справі стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування судових витрат по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу 1 612,14грн.

Задовольняючи частково заяву представника відповідачки ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення та ухвалюючи додаткове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції факт надання адвокатом правничої допомоги відповідачці протягом розгляду даної справи є підтвердженим, водночас сума понесених відповідачкою судових витрат має бути стягнута пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, пред`явлених саме до цього відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

16 квітня 2026року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подала до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 грудня 2025року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу: про скасування рішення в частині часткового задоволення вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 114058,89грн, у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00грн та ухвалення нового рішення в цій частині, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00грн, у задоволенні інших позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 , відмовити; про скасування рішення в частині часткового задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судового збору в розмірі 1119,61грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4097,65грн, витрат з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 1843,94грн, а всього 7061,20грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 38,05грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 139,27грн, витрати визначення вартості матеріального збитку в розмірі 62,67грн, а всього 239,99грн; додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра по цивільній справі №752/26229/24 від 29 грудня 2025року в частині часткового задоволення вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судових витрат по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу 1612,14грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24597,50грн.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Страховик своєчасно направив свого представника для визначення причин настання страхового випадку, який здійснив огляд пошкодженого транспортного засобу позивача, у зв`язку з чим позивач не набув права на самостійне обрання спеціаліста для огляду транспортного засобу та здійснення розрахунку розміру заподіяних збитків.

Зазначав, що позивачем не було надано достовірних доказів на підтвердження виконання робіт з ремонту пошкодженого автомобіля, у матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження повної або часткової оплати виконаних робіт, наряд-замовлення на проведення ремонту пошкодженого автомобіля, а також довідка-рахунок або накладна на придбання виконавцем запасних частин та матеріалів, тобто відсутні підстави стверджувати, що сплаченої Страховиком суми страхового відшкодування недостатньо для покриття збитків, завданих в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди.

Наполягав на тому, що позивач мав повідомити відповідачів як заінтересованих осіб про дату, час та місце проведення оцінювачем огляду пошкодженого транспортного засобу, про те не зробив цього.

Стверджував, що на підставі звіту про оцінку неможливо встановити дійсну вартість відновлювального ремонту, оскільки зазначена в звіті сума є розрахунковою, тобто в ньому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка може бути витрачена на відновлення пошкодженого транспортного засобу. Вважав, що позивач належними та допустимими доказами не довів розмір пред`явлених до відповідачки позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, у зв`язку з чим в цій частині не підлягають задоволенню.

Незаконність та необґрунтованість додаткового рішення суду на думку скаржника полягає у тому, що відсоток вимог позивача до відповідачки, який має бути задоволений, складає 1,61% від загальної суми позовних вимог, у зв`язку з чим позивач має відшкодувати відповідачці 98,39% витрат, пов`язаних з розглядом справи (25000,00грн), тобто у розмірі 24597,50грн.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У поданому до суду письмовому поясненні позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

22 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра витребувано цивільну справу №752/26229/24; 11 травня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

13 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

08 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду на 1520год 25 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

10 червня 2024року, о 2130год, відповідачка ОСОБА_2 керуючи автомобілем Audi A5 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві на вул. П. Скоропадського в порушення вимог п. 16.6 Правил дорожнього руху не врахувала дорожньої обстановки та здійснила зіткнення з автомобілем Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Вказані обставини дорожньо-транспортної пригоди та вина відповідачки ОСОБА_2 в її скоєнні встановлені постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 липня 2024року у справі № 761/23730/24, якою ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП, та притягнута до адміністративної відповідальності. Вказана постанова набрала законної сили 16 липня 2024року /т. 1 а.с. 8/.

На момент вищевказаної ДТП транспортний засіб Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 належав позивачу ОСОБА_3 та згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був забезпеченим транспортним засобом в розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Цивільно-правова відповідальність відповідачки ОСОБА_2 , як водія автомобіля Audi A5 д.н.з. НОМЕР_1 , перед третіми особами на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №220194012), страхова сума за шкоду, заподіяну майну 160 000,00грн, розмір франшизи 0 гривень /т. 2 а.с. 12/.

До ПрАТ «СК «Євроінс Україна» 11 червня 2024року було подано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду /зв. бік а.с. 12-13/ та заяву про страхове відшкодування, в якій ОСОБА_3 просив здійснити відшкодування оціненої шкоди, заподіяної а результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10 червня 2024року /т. 2 а.с. 14/.

За зверненням ОСОБА_3 , на підставі укладеного договору про проведення незалежної експертної оцінки транспортного засобу від 24 червня 2024року /т. 1 а.с. 49-50/ оцінювачем ОСОБА_5 було проведено огляд автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 /копія акту огляду транспортного засобу від 24 червня 2024року т. 1 а.с. 29/ та складено звіт №05/65.06.24 про оцінку вартості матеріального збитку від 27 червня 2024року, згідно з яким ринкова вартість належного позивачу автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 до пошкодження становила 413863,44грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля – 513308,40грн, ринкова вартість автомобіля після пошкодження внаслідок ДТП – 139804,55грн, вартість матеріального збитку 431863,44грн /т. 1 а.с. 13-28/.

Вартість послуг ФОП ОСОБА_5 по проведенню експертної оцінки автомобіля позивача склала 4500,00грн /копія акту надання послуг від 27 червня 2024року т. 1 а.с. 51/.

На замовлення ПрАТ «СК «Євроінс Україна» оцінювачем ОСОБА_6 також було складено звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу №38674 від 02 липня 2024року, згідно з яким ринкова вартість автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 до моменту ДТП у непошкодженому стані становила 358551,30грн, вартість відновлювального ремонту цього автомобіля — 335912,52грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування), вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ – 162784,75грн, вартість матеріального збитку без урахування ПДВ – 140680,62грн /т. 2 а.с. 15-17/. Водночас, за змістом цього звіту та додатків до нього автомобіль позивача особисто оцінювачем ОСОБА_6 не оглядався, використано матеріали з огляду спеціаліста.

На виконання ухвали суду про витребування доказів Страховиком було надано копію протоколу технічного огляду автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 від 10 червня 2024року /т. 2 зв. бік а.с. 17-18/. Проте, цей протокол технічного огляду взагалі не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові особи, яка провела огляд та склала протокол, а також не містить підпису такої особи.

ПрАТ «СК «Євроінс Україна» подію ДТП, яка мала місце 10 червня 2024року, визнало страховим випадком та 02 липня 2024року здійснено розрахунок суми страхового відшкодування №198669/1, згідно з яким сума страхового відшкодування становить 140680,62грн /т. 1 а.с. 137/, яка була виплачена Страховиком позивачу 06 вересня 2024року.

Автомобіль позивача Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 відремонтовано.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вважав за можливе прийняти до уваги та ґрунтувати своє рішення саме на підставі звіту №05/65.06.24 про оцінку вартості матеріального збитку від 27 червня 2024року, складеного на замовлення позивача, оскільки звіт про оцінку, який складений на замовлення Страховика, складений без особистого огляду оцінювачем транспортного засобу позивача на підставі вихідних даних протоколу технічного огляду, складеного іншою особою; та суд виснував про необхідність стягнення зі Страховика недоплаченого страхового відшкодування в межах страхового ліміту, а з винуватця ДТП — різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в межах ліміту, а також моральної шкоди з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Задовольняючи частково заяву відповідачки ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення та стягуючи з позивача витрати на професійну правничу допомогу, суд врахував доведеність понесення відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу та з урахуванням лише часткового задоволення пред`явлених до вказаної відповідачки позовних вимог вважав за можливе стягнути на користь відповідачки витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У частині п`ятій статті 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Проте із вказаних правил є передбачені законом винятки. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

У частині першій статті 999 ЦК України закріплено, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 вказаного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У статті 6 Закону №1961-IV визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі статтями 9, 22 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування виникає відповідно до Закону №1961-IV у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема, на суму франшизи чи якщо страховик за законом не має обов`язку здійснити страхове відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

06 вересня 2024року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 140680,62грн.

В основу розрахунку страхового відшкодування відповідачем було покладено відомості звіту №38674 від 02 липня 2024 року, складеного на замовлення відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна», згідно з якими ринкова вартість автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 до моменту ДТП у непошкодженому стані становила 358551,30грн, вартість відновлювального ремонту цього автомобіля — 335912,52грн (включаючи ПДВ на запасні частини та матеріали фарбування), вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ – 162784,75грн, вартість матеріального збитку без урахування ПДВ – 140680,62грн.

У зв`язку з недостатністю страхової виплати для повного відшкодування завданої позивачу шкоди ОСОБА_3 , звертаючись до суду з даним позовом та пред`являючи до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» позовні вимоги про стягнення недоплаченого страхового відшкодування, а до ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення різниці між розміром завданого позивачу матеріального збитку і страховим відшкодуванням в межах страхового ліміту, посилався на складений на його замовлення звіт №05/65.06.24 від 27 червня 2024року, згідно з яким ринкова вартість автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 до пошкодження становила 413863,44грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля – 513308,40грн, ринкова вартість автомобіля після пошкодження внаслідок ДТП – 139804,55грн, вартість матеріального збитку 431863,44грн.

Тож, відомості про розмір матеріального збитку, завданого позивачу, які зазначені у звіті №38674 від 02 липня 2024 року та у звіті №05/65.06.24 від 27 червня 2024року містять між собою розбіжності та суперечності.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Суд першої інстанції правильно оцінив звіт оцінювача ОСОБА_6 №38674 від 02 липня 2024 року та не прийняв його до уваги, оскільки оцінювач ОСОБА_6 особисто не оглядав пошкоджений внаслідок ДТП транспортний засіб, про що зазначено в самому звіті та вказано, що транспортний засіб особисто оцінювачем не оглядався, використано матеріали з огляду спеціаліста, що є грубим порушенням вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, та ставить під сумнів достовірність відомостей, зазначених у вищевказаному звіті.

Більш того, копія протоколу технічного огляду автомобіля від 10 червня 2024року, яка була використана оцінювачем ОСОБА_6 при складанні його звіту взагалі не містить відомостей про прізвище, ім`я, по батькові особи, яка провела огляд та склала протокол, а також не містить підпису такої особи.

Тож, звіт №38674 від 02 липня 2024 року не доводить розміру завданої позивачу шкоди та не може бути покладений в основу визначення розміру збитку.

В свою чергу, звіт №05/65.06.24 від 27 червня 2024року складений оцінювачем ОСОБА_5 , який особисто оглядав пошкоджений транспортний засіб позивача, та серед іншого, дійшов висновку, що ремонт транспортного засобу є економічно необґрунтованим, транспортний засіб вважається фізично знищеним.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав права на самостійне обрання спеціаліста для огляду транспортного засобу та здійснення розрахунку розміру заподіяних збитків з огляду на те, що страховик своєчасно направив свого представника для визначення причин настання страхового випадку, є безпідставними, оскільки не погоджуючись з розміром виплаченого відшкодування матеріальної шкоди та звертаючись до суду з відповідним позовом особа має право подавати докази в обґрунтування своїх вимог, якими можуть бути, зокрема, і звіти спеціалістів про оцінку вартості матеріального збитку.

Більш того, заперечуючи проти розміру заявлених позовних вимог, звіту №05/65.06.24 від 27 червня 2024року та зважаючи на розбіжність між розміром завданого позивачу матеріального збитку, який був зазначений у звітах, виготовлених на замовлення позивача та Страховика, відповідачка ОСОБА_2 не надала будь-яких доказів в обґрунтування своїх заперечень, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, у передбаченому законом порядку не спростувала звіт оцінювача ОСОБА_5 , з клопотаннями про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи не зверталась.

Проведення огляду пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу без присутності винуватця ДТП не свідчить про недійсність висновку експерта.

Належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження іншого розміру завданого позивачу матеріального збитку, ніж той, що заявлений позивачем до стягнення, стороною відповідача суду не надано.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Тож, з урахуванням наявних у справі доказів, оскільки суд розглядає справи виключно в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених процесуальним законодавством випадках, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ринкова вартість автомобіля Toyota Corolla д.н.з. НОМЕР_2 до пошкодження становила 413863,44грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля 513308,40грн, ринкова вартість автомобіля після пошкодження внаслідок ДТП 139804,55грн, вартість матеріального збитку 431863,44грн.

При цьому стаття 30 Закону № 1961-IV визначала, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Тобто, належний позивачу автомобіль вважається фізично знищеним, так як його ремонт є економічно необґрунтованим, а тому позивач має право на отримання матеріального збитку у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить 274058,89грн (413863,44 — 139804,55 = 274058,89).

Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена в звіті оцінювача сума матеріального збитку не підтверджує дійсну вартість відновлювального ремонту, а є лише розрахунковою, можливою сумою матеріального збитку, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають, оскільки, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, автомобіль позивача вважається за законом фізично знищеним, а тому в даному випадку саме нормами статті 30 Закону № 1961-IV та статті 1194 ЦК України визначається порядок відшкодування завданої позивачу майнової шкоди. Прийняття позивачем рішення про проведення відновлювального ремонту автомобіля не змінює визначений законом порядок відшкодування завданої йому майнової шкоди, так як відновлювальний ремонт автомобіля, який за законом вважається фізично знищеним через економічну необґрунтованість його ремонту, є вищим за ринкову вартість такого автомобіля, в той час як потерпілий має право на відшкодування йому лише різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Вимог про стягнення з відповідачки ОСОБА_2 фактичної вартості відновлювального ремонту автомобіля позивач у вказаній справі не заявляв.

Оскільки ліміт відповідальності Страховика у вказаній справі був встановлений у розмірі 160000,00грн, враховуючи виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 140680,62грн, що є недостатнім для відшкодування завданих позивачу збитків, та з урахуванням визначеної полісом франшизи 0 гривень, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ПрАТ «СК «Євроінс Україна» на користь позивача недоплачене страхове відшкодування у вигляді різниці між страховим лімітом та фактично виплаченою сумою страхового відшкодування.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 ЦК України.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

Тобто, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

У вказаній справі правильним є стягнення з винуватця ДТП, яким в даному випадку є відповідачка ОСОБА_2 різниці між розміром завданого позивачу матеріального збитку і страховим відшкодуванням в межах страхового ліміту, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 114058,89грн (274058,89 — 160000,00 = 114058,89грн).

Щодо позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та пункти 2, 3 частини другої статті 23 ЦК України).

Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру дій особи, яка спричинила шкоду, фізичних та моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Статтею 1167 ЦК України унормовано, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Стаття 23 ЦК України передбачає можливість відшкодування моральної шкоди завданої особі внаслідок пошкодження її майна, тобто майна власником якого є ця особа.

Колегією суддів встановлено, що позивач є особою, яка потерпіла внаслідок винних дій ОСОБА_2 , яка скоїла дорожньо-транспортну пригоду та пошкодила майно позивача – автомобіль Toyota Corolla, якому протиправними діями ОСОБА_2 були спричинені механічні пошкодження. Вказаний автомобіль належить позивачу на праві приватної власності.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач як власник пошкодженого майна має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, яка виразилася у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку із пошкодженням належного йому автомобіля.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди суд першої інстанції вірно врахував, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої майно позивача (автомобіль) було пошкоджено, сталась з вини ОСОБА_2 , після ДТП позивач був вимушений докласти додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з цим змінився звичний уклад його життя, він зазнав вимушених змін, докладав зусилля для відновлення попереднього стану, зазнав негативних емоцій та стресу, які знаходяться в причинному зв`язку з подією ДТП та протиправними діями ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з визначеною місцевим судом сумою 2000,00грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, яку відповідачка ОСОБА_2 має відшкодувати позивачу.

Тож за наведених умов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 .

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 на додаткове рішення суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити, що ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи з позивача на користь відповідачки ОСОБА_2 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 1 612,14грн суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального права, зокрема, статті 141 ЦПК України, та у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог правильно поклав витрати відповідача на професійну правничу допомогу на обидві сторони, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Всі заперечення апеляційної скарги ОСОБА_2 проти ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення стосуються виключно необхідності збільшити відсоток відшкодування відповідачці витрат, пов`язаних з розглядом справи, у випадку задоволення її апеляційної скарги на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025року та відповідного зменшення розміру задоволених позовних вимог про стягнення матеріально та моральної шкоди.

Інших доводів в обґрунтування заперечень проти ухваленого судом першої інстанції додаткового рішення в апеляційній скарзі не зазначено.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду залишена без задоволення та за наслідками апеляційного розгляду справи розмір задоволених позовних вимог не змінився, то правових підстав для нового розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачкою ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, немає.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному рішенні суду та додатковому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного судового рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб сторони надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилались як на підставу своїх заперечень.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення – без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення суду та на додаткове рішення суду залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачкою у зв`язку з переглядом рішення суду та додаткового рішення у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 .

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 12 грудня 2025року та на додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 29 грудня 2025 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026року.

Судді: