Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №207/449/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7262/26 Справа № 207/449/26 Суддя у 1-й інстанції - Подобєд О.К. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи",

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 14 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Подобєд О.К.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У лютому 2026року ОСОБА_1 подала в суд позов проти Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (далі — ТОВ "Кредитні ініціативи") про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1118 виданий 30 січня 2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 0310/0508/71-088 від 05 травня 2008року, у зв`язку зі спливом строку пред`явлення до виконання.

Існування таких вимог позивачка обґрунтовувала тим, що 21 серпня 2018року постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. було відкрито виконавче провадження № 57053907. Підставою для відкриття виконавчого провадження став виконавчий напис № 1118, вчинений 30 січня 2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 0310/0508/71-088 від 05 травня 2008року. У подальшому, після вчинення виконавчих дій, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. було винесено постанову від 26 лютого 2019року про повернення виконавчого документа стягувачу. У зазначеній постанові вказано, що виконавчий документ повертається на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також що документ може бути повторно пред`явлений до виконання до 26 лютого 2022року.

Проте, станом на 17 вересня 2025року в Єдиному реєстрі виконавчих проваджень відсутні відкриті виконавчі провадження щодо неї, а також відсутня будь-яка інформація про повторне пред`явлення ТОВ «Кредитні ініціативи» до примусового виконання виконавчого напису.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 14 квітня 2026року позовзадоволено в повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який може бути реалізований виключно у межах строку, встановленого законом, його непред`явлення до виконання у такий строк є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

07 травня 2026року ТОВ "Кредитні ініціативи" подало до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 14 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі відповідач не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування рішення і відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції дійшов до спірного висновку про сплив трирічного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Також на думку скаржника суд не врахував, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права.

Вважав, що подання позову через дев`ять років після вчинення виконавчого напису та здійснення дій щодо його виконання є таким, що подано зі спливом строків позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечила проти апеляційної скарги, заявляла, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

13 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Південного районного суду міста Кам`янського справу №207/449/26; та 02 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

18 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 25 серпня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

30 січня 2017року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис № 1118 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості, що виникла за кредитним договором № 0310/0508/71-088 від 05 травня 2008року у розмірі 1878602,25грн.

21 серпня 2018року на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 57053907.

Постановою приватного виконавця від 26 лютого 2019року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання до 26 лютого 2022року.

Станом на 17 вересня 2025року в Єдиному реєстрі виконавчих проваджень відсутні відкриті виконавчі провадження щодо позивачки, а також відсутня будь-яка інформація про повторне пред`явлення ТОВ «Кредитні ініціативи» до примусового виконання виконавчого напису № 1118, після 26 лютого 2019року.

Позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_3 » на ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 08 червня 2013року.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

У своїх висновках про задоволення позову суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що оскільки виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який може бути реалізований виключно у межах строку, встановленого законом, його непред`явлення до виконання у такий строк є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом, дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 ЗУ «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У статті 88 ЗУ «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно статті 90 ЗУ «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно статті 91 ЗУ «Про нотаріат», виконавчий напис може бути пред`явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту його вчинення.

Водночас, згідно пункту третього частини першої статті 3 ЗУ “Про виконавче провадження”, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема,виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до частини другої статті 11 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлено, що будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 12 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Пунктом першим частини четвертої статті 12 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 ЗУ “Про виконавче провадження” встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Суд першої інстанції встановив, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 30 січня2017року, 21 серпня 2018року на підставі зазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження № 57053907 та постановою приватного виконавця від 26 лютого 2019року виконавчий документ повернуто стягувачу.

Тож, як згідно ЗУ «Про нотаріат», так і згідно ЗУ “Про виконавче провадження”, строки пред`явлення виконавчого напису вчиненого нотаріусом 30 січня 2017року до виконання сплив 26 лютого 2022року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку зі спливом строку пред`явлення його до виконання.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов до спірного висновку про сплив трирічного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, є необґрунтованими.

Дійсно, пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Та Верховною Радою України 15 березня 2022року було прийнято Закон № 2129-IX “Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", зокрема щодо внесення пункту 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 2 Закону №2129 встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Закон №2129 було опубліковано в газеті “Голос України ” від 25 березня 2022року № 66, таким чином Закон №2129 набрав чинності 26 березня 2022року.

Водночас, строк пред`явлення виконавчого напису вчиненого нотаріусом 30 січня 2017року до виконання сплив 26 лютого 2022року.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тож, до виконавчого напису №1118 від 30 січня 2017року не можуть бути застосовані положення пункту 10-2 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження".

Доводи апеляційної скарги Товариства про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, є безпідставними.

Відповідно до положень статті 432 ЦПК України та статті 16 ЦК України особа має право на судовий захист свого права або інтересу, у тому числі шляхом звернення до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Такий спосіб захисту спрямований на усунення ситуацій, коли формальне існування виконавчого документа створює ризик неправомірного або безпідставного примусового стягнення, незважаючи на відсутність правових підстав для його подальшого виконання.

Перелік підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним, а такі підстави можуть випливати як із матеріально-правових, так і з процесуально-правових обставин, які свідчать про відсутність правових підстав для подальшого виконання виконавчого документа. Однією з таких обставин є сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки законодавець пов`язує можливість примусового виконання судового рішення саме з дотриманням установлених законом процесуальних строків.

Виконавче провадження є невід`ємною складовою судового процесу, а отже, повинно здійснюватися із дотриманням гарантій справедливого суду та правової визначеності, які випливають із статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, коли строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, подальше існування такого документа як потенційної підстави для примусового стягнення створює стан правової невизначеності у правовідносинах між боржником і стягувачем.

Тож, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку зі спливом строку його пред`явлення до виконання є належним способом судового захисту, спрямованим на відновлення правової визначеності між сторонами виконавчого провадження.

Посилання апеляційної скарги на те, що подання позову через дев`ять років після вчинення виконавчого напису та здійснення дій щодо його виконання є таким, що подано зі спливом строків позовної давності, є необґрунтованими.

Так позивачем заявлено позовну вимогу не про оскарження виконавчого напису №1118 від 30 січня 2017року у зв`язку з порушеннями, допущеними при його виконанні, а позовну вимогу про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із закінченням строків його пред`явлення до виконання.

Тож оскільки строки пред`явлення виконавчого напису вчиненого нотаріусом 30 січня 2017року до виконання сплив 26 лютого 2022року, строк позовної давності щодо подання позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню у зв`язку із закінченням строку пред`явлення до виконання, розпочався з наступного дня — 27 лютого 2022року.

Натомість у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Та Законом України від 14 травня 2025року № 4434-IX “Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності” пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Цей закон набрав чинності 04 вересня 2025року.

З даним позовом ОСОБА_1 звернулась 09 лютого 2026року, отже строк позовної давності нею не пропущений.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог статті 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи".

Рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 14 квітня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026року.

Судді: