Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №183/7423/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8085/26 Справа № 183/7423/25 Суддя у 1-й інстанції - Майна Г. Є. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник/позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Майна Г.Є.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У липні 2025року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом проти ОСОБА_2 , в якому вимагав стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 30 грудня 2024року у розмірі 30 000 доларів США, пеню у розмірі 2250 доларів США.

У травні 2026року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення його позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики шляхом заборони відчуження нерухомого майна, а саме належної ОСОБА_2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким особам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно належної ОСОБА_2 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в межах суми - 32 250,00 доларів США, до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі.

Існування таких вимог заявник пов`язував із тим, що подальше відчуження належної відповідачеві квартири на користь інших осіб унеможливить виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості за договором позики, оскільки останній не обмежений в такому праві на даний час.

Вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист права позивача.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна як до, так і після пред`явлення позову до суду, а саме лише припущення позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

01 червня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування ухвали суду та просив про задоволення його заяви про забезпечення позову.

Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявника полягає у тому, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що обґрунтоване припущення про можливе відчуження квартири відповідачем вже є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Вважав, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними з предметом позову, враховуючи суму позики про стягнення якої просив позивач.

Наголошував, що незважаючи на той факт, що власниками квартири, на частину якої вимагається заборона відчуження, є 4 особи, і відповідь не містить відомостей щодо визначення частки у праві власності на квартиру кожному співвласнику, цілком логічним можна прийти до висновку, що у відповідності до глави 26 ЦК України частки кожного із співвласників є рівними, та кожному з її співвласників належить по 1/4 частки квартири.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

04 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області виділені матеріали справи №183/7423/25; та 21 липня 2026року виділені матеріали справи надійшли на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2026року справу призначено до судового розгляду на 25 серпня 2026року.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Як правову підставу для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виснував, що заявником не надано належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, а припущення про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Суд також виснував, що надані заявником докази щодо права власності на квартиру не містять відомостей про визначення частки у праві власності на квартиру кожному співвласнику, зокрема відповідачеві ОСОБА_2 . Водночас, резолютивна частина судового рішення повинна бути ясною, чіткою, зрозумілою і не допускати неоднозначного тлумачення. Ухвала суду, в якій не визначено конкретний розмір частки відповідача у праві спільної власності на нерухоме майно, не відповідає критеріям чіткості, зрозумілості та однозначності, а відтак створює невизначеність для виконавця у разі примусового виконання такого судового рішення.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пунктах 1 та 2 частини першої якої передбачено, що позов може забезпечуватись, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим або ж ускладниться ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог чи перешкодить ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Заразом, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно відповіді Комунального підприємства «Самарівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» № 10007/26 від 06 січня 2026року, яка надана до заяви, власниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , є 4 особи, зокрема і ОСОБА_2 , проте відомості щодо визначення частки у праві власності на квартиру кожному співвласнику відсутні.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу і державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти дії, пов`язані з відчуженням та переходом права власності на частину даної квартири, ОСОБА_1 посилався на те, що подальше відчуження спірної квартири на користь інших осіб унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення його позову про стягнення заборгованості за договором позики.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006року № 9 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Врахувавши ненадання доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, та недостатню обґрунтованість заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується.

Так, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У постанові від 20 січня 2025року по справі №916/2907/24 Верховним Судом також зазначено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог заявника. Недоведення заявником дійсної необхідності забезпечення позову, а також недотримання у разі застосування конкретних заходів забезпечення зазначених критеріїв співрозмірності та збалансованості інтересів сторін є підставою для відмови у задоволенні заяви учасника справи про забезпечення позову.

Колегія суддів вважає безпідставними на теперішній час доводи апеляційної скарги про можливе відчуження відповідачем своєї частки квартири на користь інших осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Проте, ОСОБА_1 таких доказів суду не надав.

Водночас, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та відчуження квартири на користь інших осіб з метою утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову, без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Натомість позивачем не надано жодних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову.

При зверненні до суду із даною заявою про забезпечення позову заявник не навів та не підтвердив доказами обставини, які могли б бути підставою для забезпечення позову у справі. Не довів існування реальних ризиків, що відповідач може відчужити майно на користь інших осіб, за час що вже минув з моменту звернення до суду з позовом, з липня 2025року, до моменту звернення ОСОБА_1 до суду з заявою про забезпечення позову у травні 2026року, також ніщо не вказує про зміну намірів відповідача.

Позивачем не надано будь-яких відомостей про намагання відповідача відчужити частину належної йому квартири.

Більш того, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що ухвала суду, в якій не визначено конкретний розмір частки відповідача у праві спільної власності на нерухоме майно, не відповідає критеріям чіткості, зрозумілості та однозначності, а відтак створює невизначеність для виконавця у разі примусового виконання такого судового рішення.

Відомості про виділ ОСОБА_2 певної частки у спільній власності на квартиру в матеріалах справи відсутні, як і відсутні відомості про виділ часток квартири й іншим співвласникам, тож заборона відчуження частини майна, про яку просив позивач, може порушити права інших осіб, які не є учасниками даної справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про реєстрацію квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Вказане спростовує доводи апеляційної скарги про те, що у відповідності до глави 26 ЦК України частки кожного із співвласників є рівними, та кожному з її співвласників належить по 1/4 частки квартири, що не могло бути підставною для відмови у забезпеченні позову.

Отже, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для забезпечення позову у цій справі, необхідності застосування заходів забезпечення позову є необґрунтованими та недоведеними.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки місцевого суду.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального права та не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Сукупність вищезазначених обставин та положень закону дають підстави вважати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм процесуального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність та обґрунтованість ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2026року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026року.

Судді: