Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №183/4837/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6847/26 Справа № 183/4837/25 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Агєєва О.В.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Городецький Д.І.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2025року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом проти ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому вимагала визнати майно спільною сумісною власністю подружжя, визнати договір купівлі-продажу недійсним, здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнути грошову компенсацію вартості частки майна.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним, поділ спільного сумісного майна подружжя, стягнення грошової компенсації вартості частки майна – передано за підсудністю на розгляд Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що позов пред`явлено до фізичної особи, місцем постійного перебування та постійного проживання якої є Запорізька область, с. Широке, яке знаходиться за межами територіальної юрисдикції (підсудності) Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

21 квітня 2026року ОСОБА_1 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі,посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, виклала вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що відповідач зареєстрований у місті Сіверськодонецьк Луганської області, підсудність якого наразі належить Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області, а положення частини першої статті 27 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи, якщо інше не передбачено законом.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечила проти апеляційної скарги, заявляла, що доводи та обставини якими позивач обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

29 квітня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу №183/4837/25; та 17 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

03 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Учасники справи у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Згідно відповіді № 1397786 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо відомостей, які містяться у картотеці реєстраційного обліку про адресу місця реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді № 2593472 від 13 квітня 2026року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як внутрішньо переміщена особа 02 грудня 2024року взятий на облік УСЗН Запорізької районної державної адміністрації та його фактична адреса проживання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту ухвали, яку оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка судового рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Вирішуючи питання про передачу справи за підсудністю до іншого суду, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач хоча і зареєстрований у м. Сіверськодонецьк Луганської області, але фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

Дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.

Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.

Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.

Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд /стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України/.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів /частина перша статті 4 ЦПК України/.

Позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом /стаття 27 ЦПК України/.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

У пункті 3 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022року № 265, закріплено, що декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

Згідно з пунктом 4 вказаного Порядку, особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Тобто, особа може мати декілька місць проживання або перебування, але водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання або перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором.

При цьому, реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення частини першої статті 27 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Отже, в нормах Цивільного процесуального кодексу України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання або перебування особи, в той час як фактичне місце проживання фізичної особи правового значення не має.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

В свою чергу, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність, адже фактичне місце проживання може постійно змінюватись. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Однак, суд першої інстанції зазначеного не врахував та посилаючись на постанову Об`єднаної палати КЦС ВС від 24 червня 2024року, справа № 554/7669/21, помилково витлумачив її зміст, вказавши, що якщо особа змушена була покинути своє місце проживання через збройний конфлікт, тимчасову окупацію та стала на облік як ВПО, то вона звертається з позовами до суду за місцем реєстрації як ВПО, натомість вказана постанова Верховного Суду не містить таких висновків.

Тож, суд першої інстанції, визначаючи територіальну підсудність та постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, помилково врахував адресу фактичного місця проживання відповідача, а не його зареєстроване місце проживання.

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., що за територіальною юрисдикцією відноситься до Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

Згідно Розпорядження Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06 березня 2022року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підсудність розгляду справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області було змінено на Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Отже, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за територіальною підсудністю була правильно подана позивачем до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Щодо посилань суду першої інстанції при вирішенні питання про передачу даної справи за підсудністю за адресою фактичного місця проживання відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана обставина не є передбаченою законодавством підставою для передання справи за підсудністю до іншого суду, оскільки реєстрація відповідача як внутрішньо переміщеної особи не слід ототожнювати з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування фізичної особи.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.

Отже, апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026року про передачу справи за підсудністю до іншого судупостановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 квітня 2026року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 25 серпня 2026року.

Судді: