Додаткове рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №214/7924/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/550/26 Справа № 214/7924/20 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Акуленка В.В., Остапенко В.О.,

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.3 ст.270 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Павленка Вячеслава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення та представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Морозова Вадима Юрійовича про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ

Заочним рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 12.12.2016 року у загальному розмірі 337 147 грн. 18 коп., з яких: 327 900 грн. 00 коп. – сума заборгованості, 9 247 грн. 18 коп. – 3% річних.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 25.10.2017 року у загальному розмірі 338 440 грн. 81 коп., з яких: 327 900 грн. 00 коп. – сума заборгованості, 10 540 грн. 81 коп. – 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з кожного окремо по 4 342 грн. 49 коп., в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 серпня 2026 року апеляційну скаргу апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Морозов Вадим Юрійович, задоволено частково.

Заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розписками задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 12 грудня 2016 року у загальному розмірі 337 147,18 грн., з яких: 327 900,00 грн. – сума заборгованості, 9 247,18 грн. – 3% річних.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 25 жовтня 2017 року у загальному розмірі 338 440,81 грн., з яких: 327 900,00 грн. – сума заборгованості, 10 540,81 грн. – 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 4 342,49 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 032,38 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

07 серпня 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника позивачки адвоката Павленка Вячеслава Вікторовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 500,00 грн.

Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Морозовим В.Ю. подано заперечення на заяву представника позивачки, які обґрунтовані тим, що заявлені витрати не підтверджені належним чином оформлених детальним описом обсягу та часу виконаних робіт, заявлені витрати не відповідають критерію реальності, оскільки оплата здійснена авансом задовго до фактичного виконання переважної більшості робіт, заявлені суми є явно завищеними порівняно зі складністю справи та обсягом фактично наданих послуг, а також не враховує принцип пропорційності, закріплений у частині 13 статті 141 ЦПК України. Просить відмовити у задоволенні заяви представника адвоката Павленка В.В. в повному обсязі. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, істотно зменшити заявлений розмір витрат до розумного та спів мірного зі складністю справи, обсягом фактично необхідних послуг і витраченим часом, з одночасним пропорційним розподілом такої суми з урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги.

Представником позивачки адвокатом Павленком В.В. подані письмові пояснення на заперечення представника відповідача, в яких заявник не погоджується з наведеними запереченнями та клопотаннями про зменшення витрат, оскільки заявлені 31 500,00 грн. документально підтверджені, фактично сплачені, безпосередньо пов`язані з апеляційним переглядом справи, відповідають погодженому сторонами обсягу правничої допомоги та є спів мірними зі складністю, обсягом робіт, майновим значенням спору і результатом апеляційного розгляду.

13 серпня 2026 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Морозова В.Ю. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та судового збору та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 8 414,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Також просить поновити строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення, яке обґрунтовано тим, що він звертається з вказаною заявою на шостий день після ухвалення постанови апеляційного суду. Вважає, що строк пропуску є незначним та обумовлений об`єктивними причинами, а саме необхідністю отримання повного тексту постанови, який був оприлюднений Єдиному державному реєстрі судових рішень лише 11.08.2026 року та необхідністю підготовки детального розрахунку витрат, систематизації доказів та оформлення процесуального документу. Зазначені дії потребували додаткового часу, який не перевищує одного робочого дня і не були спрямовані на затягування процесу чи зловживання процесуальними правами.

Представником позивачки адвокатом Павленком В.В. подані заперечення на заяву представника відповідача адвоката Морозова В.Ю., які обґрунтовані тим, що відсутні підстави для поновлення строку на подання заяви, вимога про 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу заявлена з порушенням процесуального порядку та не підтверджена належними і несуперечливими доказами; вимога про 8 414,00 грн. суперечить фактичному результату апеляційного перегляду та принципу пропорційності розподілу судових витрат. Просить у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви та доказів судових витрат — відмовити; заяву ОСОБА_2 у частині вимоги про стягнення 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу залишити без розгляду відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України.

У разі, якщо суд дійде висновку про можливість розгляду вимоги про 20 000,00 грн по суті — відмовити у її задоволенні повністю як такій, що не підтверджена належними, достовірними та несуперечливими доказами реальності й обсягу наданих послуг.

У задоволенні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 8 414,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги відмовити повністю.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення (додаткової постанови) в частині покладення на ОСОБА_1 будь яких судових витрат — відмовити повністю

Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.3 ст. 270 ЦПК України, оскільки суд вирішує лише питання про судові витрати.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та наявні у справі письмові докази, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Конституцією України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. (ст. 59)

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ч. 1,2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних витрат.

Відповідно ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Під час перегляду справу апеляційним судом питання про судові витрати понесені сторонами на професійну правничу допомогу вирішено не було.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. (Постанова Великої Палати Верховного Суду справа №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року).

Так, відповідно положень ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5 та 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтверженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

До відзиву на апеляційну скаргу відповідача представником позивачки адвокатом Павленком В.В. додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивачки на професійну правничу допомогу, який становить 31 500,00 грн. (а.с. 59 т. 2).

У відповіді на відзив представник відповідача адвокат Морозов В.Ю. просить про стягнення з позивачки на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правову допомогу, які складають 50 000,00 грн. (а.с. 84 зврот т. 2).

Отже, заявники зробили відповідні заяви щодо сум судових витрат, які сторони понесли і які очікують понести у зв`язку із розглядом справи.

В поданій заяві про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат, представник відповідача адвокат Морозов В.Ю. порушує питання про поновлення строку для подання заяви, яке обґрунтоване тим, що пропуск строку є незначним (один день) та обумовлений необхідністю отримання повного тексту постанови суду та необхідністю підготовки детального розрахунку витрат, систематизації доказів та оформлення процесуального документу.

Зважаючи на положення частини 8 статті 141 ЦПК України заявник мав подати відповідні докази понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 06 серпня 2026 року, тобто не пізніше 11 серпня 2026 року.

Разом з тим, представник відповідача адвокат Морозов В.Ю. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої додав докази понесених витрат на правничу допомогу, лише 12 серпня 2026 року.

Згідно з частинами першою-третьою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Аналіз положень статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Морозов В.Ю. брав участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 06 серпня 2026 року, тобто достовірно знав про прийняту судом постанову та наявність об`єктивної можливості реалізувати своє процесуальне право, передбачене частиною восьмою статті 141 ЦПК України.

У клопотанні про поновлення процесуального строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, заявник посилається на об`єктивні, на його думку, причини пропуску процесуального строку, унеможливлювали надання доказів апеляційному суду в межах визначеного ЦПК України п`ятиденного строку.

Враховуючи незначний (один день) пропуск строку, колегія суддів приходить до висновку про можливість поновлення строку представнику відповідача адвокату Морозову В.Ю. на подання заяви про ухвалення додаткового рішення.

Щодо вимог заяви представника позивача адвоката Павленка В.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 31 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивачки надано договір про надання правничої допомоги № 25/02/26-5 від 25.02.2026, Акт № 1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 07.08.2026, а також платіжні документи на суму 20 500,00 грн від 05.05.2026 та 11 000,00 грн від 15.05.2026. Зазначена правнича допомога була оплачена позивачем авансово двома платежами: 20 500,00 грн — 05.05.2026 та 11 000,00 грн — 15.05.2026, загалом 31 500,00 грн. Остаточний обсяг фактично наданої професійної правничої допомоги та її вартість визначені Актом № 1 приймання передачі наданої правничої допомоги від 07.08.2026 року.

З урахуванням вищезазначеного, перевіривши надані заявником докази, колегія суддів приходить до висновку про підтвердженість витрат позивачки на професійну правничу допомогу в Дніпровському апеляційному суді належними та допустимими доказами.

Разом з тим, виходячи з положень ч. 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення процесуальних дій, значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначені заявником витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 31 500,00 гривень є дещо завищеними.

Зокрема, апеляційний суд звертає увагу, що у даному випадку вивчення апеляційної скарги, складання відзиву на апеляційну скаргу, участь в одному судовому засіданні, враховуючи сталу судову практику у справах даної категорії, становлять собою дії, які не потребують об`єктивної та нагальної необхідності для адвоката вивчати великий обсяг додаткових джерел права та інші обставини, тому, наданий адвокатом обсяг правничої допомоги не вимагав великого обсягу юридичної і технічної роботи.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви представника позивачки адвоката Павленка В.В. про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку про доцільність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції 20 000,00 гривень.

Щодо вимог заяви представника відповідача адвоката Ярового І.І. адвоката Морозова В.Ю. про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 00,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги 8 414,00 грн., колегія суддів приходить до наступних висновків.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції представником відповідача надано договір про надання юридичних послуг від 12 січня 2026 року, Додаток №1 до Договору від 12.01.2026 року, відповідно якого, замовник сплачує суму 100 000 гривень у якості авансового платежу після підписання договору; Акт приймання-передачі наданих послуг від 19.04.2026 року, згідно якого загальна вартість послуг становить 20 000,00 грн.

Під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діяв адвокат Морозов В.Ю. Частково задовольняючи апеляційну скаргу, колегія суддів, встановивши порушення норм процесуального права щодо належним чином повідомлення відповідача про розгляд справи в суді першої інстанції в порядку визначеному процесуальним законодавством і апеляційна скарга була обґрунтована вказаною підставою, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог. Разом з тим, по суті позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновків аналогічних з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, що спростовує посилання представника відповідача на те, що судом апеляційної інстанції задоволена апеляційна скарга по суті позовних вимог та ухвалено рішення на користь відповідача.

З огляду на вказане, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Морозова В.Ю. про стягнення з позивачки витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

Щодо вимог заяви про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат відповідача по сплаті судового збору, колегія суддів зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частина 13 вказаної статті передбачає відповідну зміну розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції у разі зміни рішення або ухвалення нового рішення.

За наслідками апеляційного перегляду апеляційна скарга ОСОБА_2 від імені та в інтересах якого діяв адвокат Морозов В.Ю., задоволена частково, заочне рішення Саксагаснського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Зокрема, було відмовлено у стягненні інфляційних втрат.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 8 264,58 грн., судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн., що разом складає 8 684 грн. 98 коп., в рівних частках, тобто з кожного відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 4 342,49 грн.

Оскільки апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 задовольняється частково, але при цьому по суті розгляду справи колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог позивачки, з позивачки на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 307,11 грн. пропорційно задоволених позовних вимог, про що зазначено в постанові апеляційного суду.

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 035,38 грн. (4 342,49 – 307,11), з ОСОБА_3 на користь позивачки – 4 342,49 грн.

При цьому колегією суддів було застосовано положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України.

З огляду на вищезазначене, апеляційний суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення в частині стягнення з позивачки на користь відповідача ОСОБА_2 витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином підстави для задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Морозова В.Ю. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору відсутні.

Керуючись ст. 270, 141 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Павленка Вячеслава Вікторовичапро ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000,00 гривень.

В іншій частині вимог відмовити.

Поновити представнику відповідача ОСОБА_2 адвокату Морозову Вадиму Юрійовичу строк на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат.

В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Морозова Вадима Юрійовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: