Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №214/1495/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8548/26 Справа № 214/1495/26 Суддя у 1-й інстанції - Сіденко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

справа № 214/1495/26

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Акуленка В.В., Бондар Я.М.

сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дорош Сергій Петрович, на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року, яке ухвалено суддею Сіденком С. І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 27 липня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укалдено кредитний договір № 101169284, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 5 000 грн на умовах платності та строковості.

Відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача.

ТОВ «Мілоан» на виконання кредитного договору надало відповідачу кредит шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок платіжної картки відповідача, однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала, не повертала кошти згідно з графіком погашення кредиту, внаслідок чого має заборгованість.

28 лютого 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 105-МЛ, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» зобов`язалося відступити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги № 105-МЛ від 28 лютого 2024 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , яка становить 15 559,82 грн, з яких: 3 483 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 11 576,82 грн - сума заборгованості за відсотками, 500 грн - прострочена заборгованість за комісією.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 101169284 від 27 липня 2023 року в розмірі 15 559,82 грн.

Відповідачці було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23403793/3670 від 29 грудня 2025 року, яка залишена нею без реагування.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 15 559,82 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості в розмірі 15 060,82 грн, судовий збір у сумі 2 344,71 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник відповідача звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія Кредит-капітал»» відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що матеріали позову не містять підтвердження отримання відповідачкою по справі зазначеної у позові суми кредиту самої суми споживчого кредиту. Таким чином є всі підстави стверджувати, що факт отримання споживчого кредиту на підставі Договору про споживчий кредит №101169284 від 27 липня 2023 року не підтверджено належним чином.

Так само, матеріали позову не містять підтвердження розрахунків між боржником (відповідач по справі) та первісним Кредитором. Дослідження положень Договору про споживчий кредит № 101169284 від 27 липня 2023 року та заявлені позивачем позовні вимоги дозволяють припустити, що певні розрахунки проводились. Так за умови, що за Договором розмір суми споживчого кредиту становить 5 000 грн заявлена у позові сума кредиту становить 3 483,00 грн, а сума процентів за Договором за пільговий та поточний періоди становить 14 625,00 грн, в той час як заявлена у позові сума процентів становить 11 574 грн. Незміненою лишилась лише сума комісії за надання кредиту 500 грн. Відтак заявлені у позовній заяві вимоги про стягнення суми споживчого кредиту та суми процентів за Договором за пільговий та поточний періоди є сумнівними.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 27 липня 2023 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредит № 101169284, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу кредит у розмірі 5 000 грн строком на 105 днів, та перераховано безготівково на банківський рахунок, наданий відповідачем НОМЕР_1 , зі сплатою відсотків, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

З метою отримання кредиту відповідачем заповнено заявку-анкету Клієнта на отримання фінансового кредиту, а банк ознайомив клієнта з Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначена інформація про споживчий кредит.

З матеріалівс справи вбачається, що договір було підписано позичальником ОСОБА_1 , шляхом накладення електронного цифрового підпису V16444, який відповідно до довідки про ідентифікацію було надіслано відповідачці 27 липня 2023 року о 15:44 год. на номер телефону НОМЕР_2 , який вона зазначала у анкеті-заяві.

28 лютого 2024 року ТОВ «Міолан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», уклали Договір факторингу № 105-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Міолан», включно і до відповідача за кредитним договором № 101169284 від 27 липня 2023 року.

Згідно витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №105-МЛ/Т, від 28 лютого 2024 року, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за кредитним договором № 101169284 від 27 липня 2023 року.

Згідно розрахунку позивача, станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 15 559,82 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 3 483 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом 11 576,82 грн та заборгованість за комісією 500 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір підписаний відповідачкою з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що передбачено положеннями Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , будучи обізнананою з умовами кредитування, свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту, відсотками та комісією на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно з договором відступлення права вимоги.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-III договір про надання фінансових послуг, якщо інше не передбачено законом, повинен містити підписи сторін.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі "електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Саме у такий спосіб було підписано кредитний договір № 101169284 від 27 липня 2023 року, а саме електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому у відповідності до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 серпня 2022 року у справі № 280/4456/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19, від 09 червня 2023 року у справі № 280/4461/20.

Відповідачкою не спростовано факт укладення нею вказаного вище кредитного договору з ТОВ «Мілоан», а також факт отримання за його умовами кредитних коштів безготівково на її картковий рахунок на суму 5 000 грн.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши укладення відповідачем кредитного договору № 101169284 від 27 липня 2023 року та отримання позичальником кредитних коштів; враховуючи неналежне виконання останнім умов договору та наявність, у зв`язку з цим, заборгованості, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за вказаним кредитним договором у сумі 15 060,82 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 3 483 грн та заборгованості за відсотками - 11 576,82 грн.

Зазначена вище заборгованість підтверджується також представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скариг про те, що матеріали справи не містять доказів підтвердження отримання відповідачкою по справі зазначеної у позові суми кредиту самої суми споживчого кредиту, оскільки отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 69257208 від 27 липня 2023 року, відповідно до якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 5 000 грн.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дорош Сергій Петрович, - залишити без задоволення.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 24 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: