Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №725/4754/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/4754/26

Номер провадження 2-а/725/163/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 року.Чернівецький районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року адвокат Олар Е.М. звернулася до Чернівецького районного суду м.Чернівців із вказаним вище позовом в інтересах ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

У позові вказувала, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №88 від 21 січня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000.00грн.

Згідно постанови ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, знаходячись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Із вказаною вище постановою позивач не погоджується, вважає її безпідставною, незаконною та необґрунтованою, оскільки у постанові не зазначено дати та часу вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення; невірно зазначено про те, що він є військовозобов`язаним, а також відповідачем не враховано те, що у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , а саме графі «9», вказано, що позивач не підлягає повторному, після 08 квітня 2024 року, медичному пересвідченню.

Більше того, ОСОБА_1 жодного разу не відмовлявся від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 . Йому не вручались повістки або направлення на проходження військово-лікарської комісії, а при спілкуванні із військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 постійно вказував про те, що він виключений з військового обліку на підставі рішення від 08.04.2024року.

Таким чином, просила скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №88 від 21 січня 2025 року, а провадження у справі закрити.

Крім того, просила поновити позивачу строк на звернення до суду із вказаним позовом, так як про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 довідався лише після того, як йому було заблоковано карткові рахунки та 08.05.2026 він отримав копію постанови у Другому відділі державної виконавчої служби у м.Чернівці.

Окрім цього, просила стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

30.06.2026 від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив, де він просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що при прийнятті постанови у якості доказів вини ОСОБА_1 було взято до уваги: акт від 09.01.2025 про відмову від отримання направлення на ВЛК; копію направлення; копію журналу направлень та сам протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що постанова винесена із дотриманням вимог закону, у зв`язку із чим, відсутні підстави для її скасування.

Розгляд справи відбувався у відсутність сторін, які до суду не з`явилися, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про дату, місце та час розгляду справи.

10.08.2026 від представника позивача – адвоката Олар Е.М. надійшла заява, де вона просила судове засідання провести у її відсутність та відсутність її довірителя. Окрім того, у заяві звертала увагу на те, що відповідачем до відзиву не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик для проходження ВЛК чи направлення на ВЛК.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 в судове засідання для розгляду справи не з`явився та відзиву на позовну заяву не надав.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку:

Щодо клопотання позивача про поновлення йому строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд зауважує наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався лише 08.05.2026, шляхом отримання копії відповідної постанови у Другому відділі державної виконавчої служби у м.Чернівці (а.с.17).

З даним адміністративним позовом адвокат Олар Е.М. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 15.05.2026 року.

Згідно із частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності з положеннями статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частина друга статті 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Частиною 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Таким чином, зважаючи на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк на звернення до суду з позовом про оскарження постанови з метою забезпечення йому доступу до правосуддя.

З приводу заявлених позовних вимог, суд зважає на наступне:

Абзацом 5 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Пунктом 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Окрім того, обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Згідно положень ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Так, питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до п.6.2 розділу VI Положення на військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК, подаються: направлення із зазначенням військового звання, прізвища, ім`я та по батькові, дати народження, місяця та року призову (прийняття) на військову службу, ТЦК та СП, яким призваний у Збройні Сили України (колишнього СРСР), попереднього діагнозу та мети огляду (направлення на огляд може бути підписане начальником штабу (від начальника штабу полку та вище) або начальником кадрового органу (від начальника управління роботи з особовим складом об`єднання та вище) із посиланням на рішення відповідного командира (начальника).

Направлення на медичний огляд ВЛК, видане військовослужбовцю, обов`язкове до виконання.

Як встановлено судом зі змісту оскаржуваної постанови №88 по справі про адміністративне правопорушення від 21.01.2025, ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, знаходячись у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовився від отримання направлення та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації. Своїми протиправними, винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період. Тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення».

Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 не отримував направлення чи повістки для вручення направлення на медичний огляд ВЛК.

У свою чергу, відповідачем не надано доказів на спростування наведеного.

Більше того, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2000 року по 08 квітня 2024 року перебував на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак на підставі рішення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 від 08.04.2024 ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.6 ч.6 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», з урахуванням вироку Шевченківського районного суду м. Чернівців від 05.11.2012, про що було проставлено відповідний запис у графі 13 та 14 тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 . У графі 9 вказаного посвідчення внесено запис, що ОСОБА_1 не підлягає повторному медичному пересвідченню. (а.с.14).

Отже, наведене свідчить про те, що з квітня 2024 року та станом по січень 2025 року позивач не перебував на військовому обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , а його запис про виключення з військового обліку не було скасовано чи переглянуто відповідачем, у зв`язку із чим, у ОСОБА_1 був відсутній обов`язок проходити військово-лікарську комісію.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано до відзиву протоколу про адміністративне правопорушення, який нібито було складено 01.01.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у присутності ОСОБА_1 , у зв`язку із чим, суд позбавлений можливості переконатися у тому, що позивач свідомо відмовився отримати направлення на проходження військово-лікарської комісії.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Крім того, за змістом п.3 ст.278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а, у справі №482/9/17, від 6 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а, у справі № 676/752/17 від 31.03.2021.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 складався у його відсутність, у зв`язку із чим, останній не був оповіщений про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення на 21.01.2025.

Вказане позбавило позивача прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про роз`яснення позивачу його прав, визначених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Отже, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови було порушено вимоги КУпАП, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся не у належний спосіб та порядку повідомлення, встановленого процесуальним законодавством про розгляд адміністративної справи, а саме позивача не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч.1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.

Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі №683/743/17, від 21.05.2020 у справі №286/4145/15-а, від 17.06.2020 у справі №712/10440/16-а, від 30.09.2019 у справі №591/2794/17.

Таким чином, судом не встановлено обставин щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки відповідачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами того, що у позивача виник обов`язок проходити ВЛК або ж він був належно інформований про необхідність пройти ВЛК.

Згідно положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).

У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Ст.62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 241, 242, 244, 245, 246, 255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 210, 235, 245, 251, 252, 254, 256, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковника ОСОБА_2 №88 від 21.01.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП та справу відносно нього закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять)грн. 60коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.