Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №636/5533/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/5533/26 Провадження 2/636/3920/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту,

встановив:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мацков О.Г. звернувся до суду з позовом до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту нерухомого майна та заборону на його відчуження, який було накладено 05 грудня 2014 року, номер запису про обтяження 796412, на підставі постанови ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області № 45419242 від 20.11.2014 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 22 серпня 2025 року складено актовий запис № 516.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина.

10 жовтня 2025 року дружина спадкодавця ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Оксендлер О.Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 22 жовтня 2025 року позивачка також звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина. 19 лютого 2026 року син спадкодавця ОСОБА_4 подав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька.

Маючи намір оформити спадкові права та здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини, позивачці стало відомо про наявність арешту та заборони відчуження нерухомого майна спадкодавця.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів за № 476335625 від 08 травня 2026 року на нерухоме майно ОСОБА_2 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серія та номер ВП № 45419242, виданої 20 листопада 2014 року ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області. Номер запису про обтяження 7964128 від 05 грудня 2014 року.

12 травня 2026 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання інформації щодо виконавчого провадження № 45419242.

У відповіді відповідач повідомив про відсутність законних підстав для надання позивачці інформації та документів виконавчого провадження, оскільки вона не є стороною виконавчого провадження.

Позивачка просить суд зняти арешт з нерухомого майна та заборону його відчуження, накладені 05 грудня 2014 року, номер запису про обтяження 7964128, на підставі постанови ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області № 45419242 від 20 листопада 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Метою звернення з позовом до суду, є наявності арешту (обтяження) накладеного на майно спадкодавця, внаслідок чого порушується право власності позивача. ОСОБА_5 позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину і в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Мацков О.Г надав заяву про розгляд справи за відсутності його та позивача, підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в особі: Чугуївський відділ державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника, підтримуючи вимоги вказані у відзиві.

У відзиві відповідач зазначив, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 45419242 з примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення № 822435 від 03 жовтня 2014 року ВДАІ Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області про стягнення з ОСОБА_2 штрафу на користь держави у розмірі 340,00 гривень.

13 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У зв`язку з невиконанням боржником виконавчого документа державним виконавцем вживалися заходи примусового виконання.

20 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Арешт накладено в межах суми стягнення 423,00 гривень, що включала суму штрафу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

За результатами проведених виконавчих дій встановлено відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. У зв`язку з цим 25 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на той час.

Після повернення виконавчого документа стягувачу повторно до Відділу на примусове виконання він не надходив.

Відповідач вказав, що повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для зняття арешту з майна боржника, а тому у Відділу відсутні законні підстави для самостійного зняття арешту.

Також відповідач повідомив, що виконавче провадження стосовно ОСОБА_2 завершено у 2014 році, а матеріали виконавчого провадження за 2014 рік знищені у встановленому порядку у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

Крім того, відповідач посилається на статтю 41 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено підстави для відновлення виконавчого провадження, та зазначає про відсутність таких підстав.

Відповідач вважає, що Закон України «Про виконавче провадження» визначає підстави для зняття арешту з майна боржника, а в інших випадках особа має право звернутися до суду.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб і громадян та підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження та примусового виконання рішень інших органів і посадових осіб.

Судом встановлено, що виконавче провадження № 45419242 було відкрито у 2014 році на підставі постанови про адміністративне правопорушення № 822435 від 03 жовтня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 340,00 грн.

20 листопада 2014 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідний запис про обтяження № 7964128 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з наданою відповідачем інформацією, арешт накладено в межах суми стягнення 423,00 гривень для забезпечення реального виконання виконавчого провадження.

25 грудня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Після повернення виконавчого документа стягувачу він повторно до Відділу на примусове виконання не надходив.

Таким чином, з моменту завершення виконавчого провадження минуло понад одинадцять років.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню.

Разом із тим судом не встановлено обставин, які б свідчили про незаконність постанови державного виконавця від 25 грудня 2014 року про повернення виконавчого документа стягувачу, а також не встановлено факту її скасування.

Відповідачем також не надано суду доказів повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, відновлення виконавчого провадження або існування на час розгляду справи іншого невиконаного виконавчого документа, виконання якого забезпечується спірним арештом.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що матеріали виконавчого провадження за 2014 рік знищені у встановленому порядку у зв`язку із закінченням строку їх зберігання.

Водночас знищення матеріалів виконавчого провадження не може саме по собі свідчити про існування правових підстав для безстрокового збереження арешту майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 22 серпня 2025 року складено актовий запис № 516, а позивачка після його смерті звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — спадкоємців.

Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Закон України «Про виконавче провадження» передбачає можливість зняття арешту з майна за рішенням суду.

Суд враховує, що арешт на нерухоме майно був накладений у 2014 році для забезпечення виконання зобов`язання у розмірі 423,00 гривень, виконавче провадження завершено того ж року, виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся, а доказів наявності на час розгляду справи будь-якого невиконаного рішення, для забезпечення виконання якого необхідним є збереження арешту, відповідачем суду не надано. Також суд приймає надані представником позивача докази сплати заборгованості за виконавчим провадженням № 45419242 від 25.08.2026, квитанція № 02022610058.

При цьому наявність арешту нерухомого майна перешкоджає позивачці реалізувати свої спадкові права, отримати свідоцтво про право на спадщину та здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Посилання відповідача на те, що у нього відсутні законні підстави для самостійного зняття арешту, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки позивачка реалізує своє право на судовий захист шляхом звернення до суду з вимогою про зняття арешту.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що подальше існування арешту та заборони відчуження нерухомого майна, накладених у межах виконавчого провадження № 45419242, за відсутності доказів чинності відповідного виконавчого провадження та необхідності забезпечення виконання невиконаного рішення, створює необґрунтовані перешкоди у реалізації позивачкою спадкових прав.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1065,00 гривень та заявлено клопотання про залишення зазначених витрат за нею.

Враховуючи заявлене позивачкою клопотання, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту, задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна та заборону на його відчуження, накладені 05 грудня 2014 року, номер запису про обтяження 7964128, на підставі постанови ВДВС Чугуївського МРУЮ Харківської області № 45419242 від 20 листопада 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1065,00 (одна тисяча шістдесят п`ять) гривень залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бунін Є.О.