Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №642/3489/23 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/3489/23

Провадження № 1-кп/642/86/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023221200000924, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Сахновщина Красноградського району Харківської області, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2006 року народження та 2012 року народження, працює адвокатом (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №3830 від 20.04.2021, видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області), з 20.01.2026 року депутат ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України,-

в с т а н о в и в:

07.10.2021 наказом №616 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_7 переміщено на посаду дізнавача СД відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківські області.

У відповідності до функціональних обов`язків дізнавач сектору дізнання відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківські області здійснює повне, всебічне та неупереджене розслідування кримінальних проступків, реалізує в повному обсязі права і законні інтереси усіх учасників кримінального провадження, вносить за наявності ознак кримінального проступку відомості до ЄРДР, забезпечує виконання повного комплексу слідчих (розшукових) заходів з метою здійснення досудового розслідування кримінального проступку у формі дізнання; дотримується в роботі під час виконання своїх службових обов`язків антикорупційного законодавства, вимог Закона України «Про запобігання корупції».

Згідно примітки ст. 51-3 Закона України «Про запобігання корупції» до службових осіб, які займають відповідальне становище в цій статті, також відносяться прокурори, слідчі і дізнавачі.

Таким чином, дізнавач СД відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківські області, майор поліції ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

17.04.2023 року дізнавач СД відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківські області, майор поліції ОСОБА_7 , за дорученням керівника сектору дізнання відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківські області отримала матеріали ЖЄО № 252 від 17.04.2023 за заявою громадянки ОСОБА_8 , за фактом хуліганських дій з боку ОСОБА_5 , що мали місце 17.04.2023 в електропотязі (приміському поїзді) сполученням Красноград - Харків.

Цього ж дня після внесення відомостей до ЄРДР за № 12023226280000017 дізнавач ОСОБА_7 допитала в якості потерпілої ОСОБА_8 та в якості свідка ОСОБА_9 , які повідомили про вказані події та вказали працівникам поліції на чоловіка, що вчинив хуліганські дії, яким, згідно свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю № 3830 від 20.04.2021 року, виданого на підставі рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 , виявився ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Останнього було запрошено до ІНФОРМАЦІЯ_5 для надання пояснень. Під час написання пояснення в службовому кабінеті дізнавача ІНФОРМАЦІЯ_6 майора поліції ОСОБА_10 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , адвокат ОСОБА_5 повідомив, що йому не потрібен розголос вказаного інциденту, висловив дізнавачу ОСОБА_7 пропозицію надання неправомірної вигоди, а саме грошових коштів в сумі 200 (двісті) доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного Банку України на 17.04.2023 складало – 7312 грн. 00 коп., за укриття факту хуліганських дій, з використанням наданого поліцейським службового становища, на що останньою було категорично відмовлено. Дізнавач ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що дії ОСОБА_5 очевидно свідчать про висловлення пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, тобто наміру та готовність надати таку неправомірну вигоду службовій особі, керуючись у своїх діях чинним законодавством України, а саме: Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер вказаного діяння, попрохала останнього вийти з кабінету та про вказану ситуацію доповіла своєму керівнику.

У подальшому, 09.05.2023 о 13 год. 15 хв., ОСОБА_5 прибув по виклику за адресою: АДРЕСА_2 на допит в якості свідка до дізнавача СД відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківські області, майора поліції ОСОБА_7 . Під час проведення допиту, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, ОСОБА_5 , знаходячись в службовому кабінеті дізнавача СД відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківські області майора поліції ОСОБА_7 , діючи умисно, будучи обізнаним про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, тобто працівнику поліції, протиправно, бажаючи уникнути кримінальної відповідальності, в особистих інтересах, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, поклав на стіл перед ОСОБА_7 , грошові кошти в сумі 800 (вісімсот) доларів США, що відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют Національного Банку України на 09.05.2023 складало – 29248 грн. 00 коп., з проханням закритти кримінальне провадження №12023226280000017 від 17.04.2023, за ознаками кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, з використанням наданого поліцейським службового становища, чим довів свій злочинний умисел до завершення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, посилаючись на те, що був спровокований до надання неправомірної вигоди працівниками поліції. Щодо обставин подій пояснив, що

17.04.2023 р. вранці він прибув електропотягом до м. Харкова на залізничну станцію Харків-Пасажирський для участі як адвокат у судовому засіданні. На пероні вокзалу його зупинив поліцейський патруль та йому було запропоновано пройти до відділення поліції № 1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, оскільки надійшла заява від пасажирки цього електропотягу про, нібито, вчинення ним протиправних дій. Однак він ніяких протиправних дій не вчиняв. Прийшов у відділення поліції, до нього підійшли троє поліцейських, які звинуватили його у вчиненні кримінального правопорушення - розпусних діях щодо неповнолітньої особи, та пропонували добровільно зізнатись у вчиненому, на що він відповів, що не вчиняв жодних протиправних дій. Після цього певний час до нього ніхто не підходив, на його питання черговий поліцейський зазначив, що без дозволу керівництва його не випустить, та йому слід зачекати. Потім до нього підійшов співробітник оперативного підрозділу та повідомив, що у нього - ОСОБА_11 - серйозні проблеми, але він вірить, що він каже правду, стверджуючи, що не вчиняв правопорушень. Він - ОСОБА_11 - надав письмові пояснення вказаному оперуповноваженому співробітнику поліції, де зазначив, що не вчиняв правопорушень, та просив його випустити з відділення поліції, однак останній сказав, що для нього буде краще, якщо він не буде намагатись вийти з відділення поліції, інакше відносно нього буде застосовано фізичний вплив. У відділенні поліції у коридорі на першому поверсі в той день він перебував близько чотирьох годин.

Через певний час оперуповноважений, анкетні дані якого йому не відомі, який відбирав у нього пояснення, запропонував йому залишити телефон та відійти з ним вглиб коридору, де повідомив його, що справу можна владнати, за що треба заплатити кошти. На його питання, корму платити, він пояснив, що платити треба не йому, а з ним потім поділяться, та з цього приводу проведе його до слідчої ОСОБА_7 , яка хоче з ним поговорити.

Після цього оперуповноважений провів його до службового кабінету дізнавача ОСОБА_7 , яка почала розпитувати у нього про стаж адвокатської діяльності, і чи займається він кримінальними справами. Він відповів, що кримінальними справами не займається.

З потерпілою чи можливими свідками, їх поясненнями чи будь-якими іншими документами справи ОСОБА_7 його не знайомила.

На його питання, чи вірно, що йому хочуть інкримінувати розбещення неповнолітньої, ОСОБА_7 ухилилась від прямої відповіді, зазначивши, що це питання з`ясовується. Вона повідомила йому, що батьки потерпілої вимагають притягнути його до кримінальної відповідальності, та всі наявні докази проти нього, однак вона йому вірить і постарається заспокоїти потерпілу та її батьків, для чого треба їм заплатити відшкодування, і тоді вони не матимуть претензій, а кримінальне провадження не буде порушене, інакше вказаний інцидент набуде резонансу, у потерпілої є його фото, яке може бути використане у соціальних мережах. На його питання щодо суми коштів ОСОБА_7 відповіла, що явно не двісті доларів, і що зараз тут дуже людно, тому вона його викличе, коли потерпіла і її батьки заспокояться. Вона сказала, що йому краще нікуди не скаржитись, інакше відносно нього вже точно буде порушене провадження за вчинення тяжкого злочину, а відомості про нього будуть розповсюджені через мережу Інтернет. В кабінеті ОСОБА_7 жодних процесуальних дій у той день за його участю не відбувалось.

ОСОБА_7 дала йому свій особистий номер телефону, вивела його із свого кабінету до коридору, де чекав все той же оперуповноважений, який провів його до виходу з відділення поліції. Він був дуже схвильованим, тому не звернув уваги, які відмітки були у журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених, та скільки разів він розписувався у ньому. Після цього його відпустили.

Після цих подій ініціативи щодо зустрічі з ОСОБА_7 чи іншими працівниками поліції він не проявляв, його не викликали, та він вже думав, що сталася помилка та його з кимось сплутали.

Зважаючи на відсутність у подальші дні тиску з боку правоохоронців, він не став оскаржувати незаконні ці дії відносно нього та звертатися до правоохоронних органів з заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди.

6 травня 2023 р. йому зателефонувала дізнавач ОСОБА_7 і повідомила, що на месенджер WhatsApp відправила йому повістку про виклик на 09.05.2023 р. 11:00 год., однак у цій повістці не було зазначено, в якості кого він викликається.

Він прибув за викликом до відділення поліції, про що телефоном повідомив ОСОБА_7 , однак остання перенесла зустріч на 13 год., посилаючись на зайнятість у слідчих діях, наполягала, щоб він затримався, оскільки це в його інтересах.

У зазначений ОСОБА_7 час він побачив, що на вході відділення поліції його чекає все той же оперуповноважений, який відбирав у нього пояснення та заводив до її кабінету. Останній запевнив його, що все буде нормально, але треба діяти так, як йому казав він і ОСОБА_7 .

У кабінеті дізнавач ОСОБА_7 почала задавати питання для встановлення його особи. На його запитання про те, яка саме процесуальна дія проводиться, ОСОБА_7 відповіла, що допит, є кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за статтею 296 і проводиться досудове розслідування, зміст вказаної статті вона не роз`яснила.

Оскільки він не практикував у кримінальних справах і не знав змісту цієї статті, то подумав, що мова йде про заявлене раніше розбещення неповнолітніх. Надалі він дав пояснення щодо обставин 17.04.2023 р.

Він сильно хвилювався, а ОСОБА_7 , користуючись таким його психологічним станом, тим самим підбурювала його до надання їй неправомірної вигоди, продовжуючи допит.

Він сказав ОСОБА_7 , що під час перебування у відділенні поліції 17.04.2023 р. на нього чинився психологічний тиск з боку поліцейських, його звинуватили у непристойних діях, яких він не вчиняв.

В ході допиту ОСОБА_7 сказала: «Ви скажіть, поки нікого немає, що ви маєте на увазі?». Вказана фраза наштовхувала його на вирішення питання неправомірним шляхом. Він повідомив, що не хоче розголосу неправдивої інформації в мережі Інтернет, та коротко нагадав їй про її пропозицію 17.04.2023 надати кошти.

Далі ОСОБА_7 почала його шантажувати, задавши питання: «Щоб наскільки не було розголосу?» Будучи під психологічним тиском, він вагався, дістав кошти із гаманця, потім поклав їх назад, оскільки ОСОБА_7 мімікою та схвальними жестами, як він це розумів, спонукала його до надання ще більшої суми.

Все ще вагаючись, не прийнявши остаточного рішення, він вийняв з гаманця певну суму грошей, не рахуючи їх, та поклав на стіл, і сказав ОСОБА_7 , що в нього більше немає. Після цього ОСОБА_7 накрила купюри, які лежали на столі, аркушем паперу. Якого номіналу, і в якій кількості були грошові кошти він дізнався лише із матеріалів досудового розслідування.

Оскільки він ще не надав згоди на передачу ОСОБА_7 коштів, то забрав їх із-під аркуша паперу і тримав у руці, щоб покласти назад до гаманця, однак в цей час до службового кабінету дізнавача увірвались працівники поліції, які застосували до нього фізичну силу, скрутивши руку, завдаючи при цьому фізичного болю, примусивши покласти грошові купюри на стіл дізнавача. Внаслідок такого жорстокого поводження з ним, відчуваючи сильний біль у правій руці, він на декілька секунд майже втратив свідомість.

Працівниками поліції в цей час було здійснено його фактичне затримання, тому він набув прав підозрюваного, однак йому не було роз`яснено та забезпечено право на захист, а тому докази, отримані з моменту його фактичного затримання до надання йому захисника, включаючи відео- та аудіо- фіксацію, є недопустимими.

Він вважає, що невідомий йому оперуповноважений поліції та дізнавач ОСОБА_7 , скористались його психологічним станом та необізнаністю щодо кримінального процесу, та спонукали його до надання неправомірної вигоди.

Також зазначив, що він взагалі не знав про наявність відповідного провадження за ч.1 ст. 296 КК України, не маючи відповідного процесуального статусу. У цей період жодних процесуальних дій не відбувалось, за винятком допиту його дізнавачем ОСОБА_7 09.05.2023 р., який виявився спеціальним слідчим експериментом у межах наданого слідчим суддею дозволу на проведення НСРД.

Також вважає, що слідчим суддею дозвіл на проведення НСРД в кабінеті слідчого - в приміщенні з обмеженим доступом, яке є режимним об`єктом, не надавався, тому отримані докази є недопустимими.

На його думку, ОСОБА_7 розуміла безпідставність проведення дізнання у вказаному провадженні за ч. 1 ст. 296 КК України, яке було закрито в подальшому у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, однак навмисно вводила його в оману щодо тяжкості кримінального правопорушення, вимагаючи неправомірну вигоду.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов’язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов’язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання та інш.

За ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в наступних доказах, а саме : показаннях свідка, документах, відтворених відеозаписах з флеш накопичувачів.

Так, свідок ОСОБА_7 , дізнавач СД ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області, допитана в судовому засіданні, пояснила, що ОСОБА_5 раніше не знала. 17 квітня 2023 року нею були отримані матеріали ЖЕО за заявою громадянки ОСОБА_8 про те, що в електропотязі сполученням Красноград - Харків, невідомий їй чоловік скоїв хуліганські дії, а саме публічно оголив статевий орган. Вказані матеріали нею були отримані, внесені до ЄРДР та розпочато досудове розслідування за ч.1 ст.296 КК України. В першочергових матеріалах були пояснення ОСОБА_5 , написані ним власноруч. В матеріалах ЖЕО була заява потерпілої ОСОБА_8 , пояснення, рапорт. В той же день нею були проведені необхідні слідчі дії, допитані потерпіла ОСОБА_8 , свідок ОСОБА_9 .

Потім хтось з працівників поліції з чергової частини повідомив її, що громадянин ОСОБА_5 , який мав статус свідка у провадженні, хоче з нею поспілкуватися. Вона відповіла, що поспілкується, але після запланованих слідчих дій, тому що були заплановані допити. Через деякий час ОСОБА_11 піднявся до неї, під час розмови вів себе схвильовано, сказав, що не хоче розголосу цих подій, що турбується за своє ім`я, любить свою сім`ю, що ця інформація дійде до його колег, клієнтів, пропонував закрити питання, та поклав їй на стіл 200 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США кожна. Вона зрозуміла, що він пропонує їй неправомірну вигоду, від чого відмовилась. Після цього він гроші забрав. Про те, що ОСОБА_11 пропонував їй неправомірну вигоду вона доповіла рапортом своєму керівнику. Рапорт був зареєстрований, прийнятий до розгляду. За результатами рапорту її було допитано в якості свідка.

В подальшому вона займалась досудовим розслідуванням, проводила необхідні слідчі дії у кримінальному провадженні за статтею 296 КК України. Вона викликала ОСОБА_11 на 09.05.2023 року для допиту в якості свідка повісткою, а також по телефону. До цього ОСОБА_11 їй дзвонив, питав щодо стану досудового розслідування кримінального провадження відносно нього за фактом хуліганських дій. 09.05.2023 року о 13 год. 15 хв., ОСОБА_11 прийшов до відділу поліції, зайшов до кабінету, та вона проводила його допит. Під час допиту він знову почав говорити про свою репутацію, що це не повинно мати розголосу, що любить свою сім`ю і таке інше, і знову поклав їй на стіл грошові кошти, купюри - долари США, мабуть три купюри, точно не може сказати. Вона запитала, для чого це, та він їх забрав, після цього поклав на стіл грошові кошти - купюри - долари США ще в більшій кількості. Вона його запитала, навіщо він це робить. На що він відповів, що це для закриття справи відносно нього за статтею 296 КК України. Після того, як ОСОБА_11 поклав гроші, зайшли працівники внутрішньої безпеки разом зі слідчим, та розпочали вилучення грошових коштів. Після цих подій матеріали кримінального провадження за ст. 296 ч.1 КК України начальником сектору дізнання були вилучені з її провадження.

Також стороною обвинувачення надано , а судом досліджено наступні документи:

На підставі ухвалі слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.05.2023. ст. слідчим СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області надано тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №12023226280000017 від 17.04.2023 за ч.1 ст. 296 КК України, які знаходяться у ІНФОРМАЦІЯ_7 , з можливістю вилучення його в копіях (а.с.126-127, т.1).

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 24.05.2023 ІНФОРМАЦІЯ_8 у майора ОСОБА_12 вилучено завірені копії документів: два витяги з ЄРДР №12023226280000017 від 17.04.2023, заява ОСОБА_8 від 17.04.2023 №252, доручення від 17.04.2023, протокол допиту потерпілої ОСОБА_8 від 17.04.2023, протокол пред`явлення ОСОБА_13 особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2023, протокол пред`явлення ОСОБА_8 особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2023, пояснення ОСОБА_5 від 17.04.2023, запит до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » від 20.04.2023, відповідь КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » на запит від 02.05.2023, повістка ОСОБА_5 , протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 09.05.2023 (а.с.130-153).

Судом досліджено надані прокурором вказані належним чином завірені копії матеріалів кримінального провадження №12023226280000017 від 17.04.2023 за ч.1 ст. 296 КК України.

Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 17 квітня 2023 року зареєстровано кримінальне провадження №12023226280000017 за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 296 КК України на підставі заяви ОСОБА_8 про те, що 17.04.2023 в електропотязі сполученням «Красноград-Харків» невідомий чоловік скоїв хуліганські дії, а саме оголив статевий орган. Орган досудового розслідування – сектор дізнання відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №3 ГУНП в Харківській області, реєстратор та дізнавач ОСОБА_7 (а.с.134, 137 т.1).

Дорученням від 17 квітня 2023 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_14 доручила провести досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні дізнавачу вказаного сектору ОСОБА_15 (а.с. 136, т.1).

З наданих стороною обвинувачення копій матеріалів кримінального провадження №12023226280000017 вбачається, що дізнавач ОСОБА_16 провела ряд слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні.

Так, судом досліджено вказані документи:

- копія протоколу допиту дізнавачем ОСОБА_7 потерпілої ОСОБА_8 17 квітня 2023 року з 11-50 до 12-20 ( а.с.140, т.1);

- копія протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_13 , проведений 17.04.2023 з 13-30 до 13-40 дізнавачем ОСОБА_7 (а.с.140-143, т.1).

- копія протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.04.2023 з 13-55 до 14-05 потерпілій ОСОБА_8 (а.с.143-145, т.1).

- копії запитів, направлених дізнавачем ОСОБА_17 20.04.2023 директору КНП « ІНФОРМАЦІЯ_9 » Сахновщинської СРКРХО щодо перебування ОСОБА_5 на обліку у психіатра та нарколога (а.с.147, т.1), та копія відповіді, що він на обліку не перебуває (а.с.148, т.1)

- копія письмових пояснень ОСОБА_5 від 17.04.2023 року, надані на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 , в яких останній зазначив, що в ході слідування електропотягом ніяких порушень громадського порядку, дій розпусного чи сексуального характеру не вчиняв (а.с.146, т.1).

- копія повістки про виклик дізнавачем ОСОБА_18 ОСОБА_5 для участі у допиті на 09.05.2023 11 год. 00 хвил. в каб. №10 до ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.149, т.1).

- копія протоколу допиту від 09.05.2023 дізнавачем ОСОБА_7 ОСОБА_5 як свідка у кримінальному провадженні №12023226280000017 з 13-15 до 15-05 (а.с.150-153, т.1);

- копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023226280000017, з якого вбачається, що 24.05.2023 внесено запис реєстратором ОСОБА_12 вказаного сектору дізнання про те, що вона є дізнавачем у даному провадженні ( а.с.135, т.1).

Судом досліджено рапорт дізнавача ОСОБА_19 від 17.04.2023 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за №253 від 17.04.2023, в якому вона повідомила, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023226280000017 від 17.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, до неї звернувся громадянин ОСОБА_20 , на якого, як на особу, що вчинила вказане кримінальне правопорушення, вказали свідок та потерпіла, та в ході розмови наполегливо пропонував їй неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів, при цьому дістав та показав дві купюри номіналом по 100 доларів США для вирішення питання та прийняття нею рішення про закриття кримінального провадження (а.с.55, т.1).

З копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3830 від 20.04.2021 вбачається, що ОСОБА_5 є адвокатом (а.с.56, т.1).

Судом досліджені надані стороною обвинувачення матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій) у даному кримінальному провадженні.

Так, 28 квітня 2023 року керівник ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_21 звернувся з клопотанням до слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_12 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відео контроль особи у кримінальному провадженні № 12023221200000924 від 18.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, стосовно ОСОБА_5 в публічно доступних та недоступних місцях з метою відбору та фіксації розмов, рухів та дій останнього, що мають значення для встановлення ознак підготовлюваного, вчинюваного або вчиненого злочину, строком на 2 місяці (а.с.57-59, т.1).

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_12 від 28 квітня 2023 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії: аудіо-, відео контроль особи стосовно ОСОБА_5 в публічно доступних місцях з метою відбору та фіксації розмов, рухів та дій останнього, що мають значення для встановлення ознак підготовлюваного, вчинюваного або вчиненого злочину, строком на 2 місяці (а.с.60-61, т.1).

28.04.2023 прокурор ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_22 виніс постанову про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_5 з метою перевірки спрямованості намірів останнього та спостереження за його поведінкою, починаючи з 28.04.2023 строком не більше 60 днів, проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту доручив співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_14 (а.с.63-65, т.1).

28.04.2023 прокурор Новобаварської окружної прокуратури ОСОБА_22 надав письмові доручення в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України оперативному підрозділу – начальнику ІНФОРМАЦІЯ_14 про виконання вказаної ухвали ІНФОРМАЦІЯ_12 (а.с.62, т.1) та постанови про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (а.с.66, т.1)..

Як вбачається з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, складеним 09.05.2023 ст. оперуповноваженим ІНФОРМАЦІЯ_14 ОСОБА_23 , 09.05.2023 у ході проведення негласних слідчих дій встановлено, що о 13-13 ОСОБА_5 прибув до дізнавача ІНФОРМАЦІЯ_15 ОСОБА_7 для участі у проведенні слідчих дій - допиту у якості свідка. Під час проведення допиту о 13-54-00 ОСОБА_5 запропонував та о 13-54-34 надав неправомірну вигоду ОСОБА_7 у розмірі 800 доларів США за закриття кримінального провадження №12023226280000017 за ч.1 ст. 296 КК України (а.с.75-77, т.1).

Як вбачається з протоколу про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, складеного 10.05.2023 ст. оперуповноваженим Харківського) управління ДВБ НПУ ОСОБА_23 (а.с.78-87, т.1), в ході проведення вказаної дії - аудіо-відео контролю особи у відношенні ОСОБА_5 отримана інформація та зафіксовано, як у кабінеті дізнавача ОСОБА_19 останній в ході допиту витяг з гаманця та поклав на стіл перед нею грошові кошти 800 доларів США.

Дослідивши вказаний протокол про результати проведеної негласної слідчої (розшукової) дії та відтворивши аудіо-, відеозаписи вказаних подій на флеш-носії, що є додатком до протоколу, суд встановив такі обставини.

Зміст розмови між дізнавачем ОСОБА_7 та ОСОБА_5 свідчить про те, що ОСОБА_16 проводить його допит, спочатку встановлює анкетні дані про його особу.

На питання ОСОБА_5 , що це за процедура ОСОБА_16 пояснює, що допит, є кримінальне провадження, внесене до ЄРДР, проводиться досудове розслідування. На його питання, за якою статтею відповідає – 296. ОСОБА_24 запропонувала йому повідомити про обставини, та він надає пояснення щодо подій 17 квітня. Розповідає, що їхав в електропотязі, у нього були проблеми зі шлунком, він бігав в туалет та в основному дрімав. На виході у Харкові до нього підійшли співробітники поліції та запропонували пройти у відділення, повідомивши, що відносно нього є заява, щось пов`язане з недостойними діями.

Після цих пояснень між ОСОБА_11 та ОСОБА_24 стався діалог:

ОСОБА_25 ) – І все по суті, те що було. Можу сказати, що реально, не для протоколу, можу сказати те, що для протоколу.

ОСОБА_26 ) Я хочу слухати, почути те, що було реально і для протокола.

П: Ну скажем так, ніяких хуліганських дій я не вчиняв.

Далі ОСОБА_11 продовжує розповідати та відповідати на уточнюючі питання ОСОБА_19 щодо обставин події, як їхав в електропотязі, де сидів, як вийшов з електропотягу та був зупинений працівниками поліції, з якими була дівчина, яку він бачив в потязі, та йому запропонували пройти у відділення поліції. Пояснив, що думає не про себе, любить дружину, дітей, та з ним це трапилось випадково.

Далі між ними стався наступний діалог та такі події:

Б: Ми на цьому закінчуємо, що ви добровільно та власноруч надали, що непристойних дій я не вчиняв.

П: Ну це знаєте такі подробиці, я дійсно розхвилювався дуже сильно, я не думаю, що це слід писати взагалі.

Б. Але ви це не робили нав..випадково

П: Це випадково, це справді випадково. Та навіть не те, щоб випадково. В мене проблема була. Ну трапилось так.

Б: Це у вас один раз трапилось? Чи ще було до того?

П: Ні, я не пам`ятаю таких випадків.

Б: Добре. Ви пояснити не можете?

П: Я не знаю.

Б: Хто знає?

П: Стосовно фактів –ні. Стосовно емоцій - вони нікому не потрібні. Я просто чесно кажучи не розумію, чого я так розхвилювався. Тому що там взагалі були, ну так, не для протоколу, коли я вже був у райвідділу,у відділенні поліції, працівниками поліції було зазначено, що там я взагалі, такі подробиці, що я там, так сказати, дійсно вчиняв розпусні дії, там онанізм, ще щось таке. Ми можемо говорити відверто.

Б: Так, ми ж з вами говоримо відверто

П: Просто я кажу, що…

Б: Що ви маєте на увазі?

П: Те, що ви розумієте.

Б: Я не розумію, як. Ви скажіть, поки нікого немає, що ви маєте на увазі.

О 13:50:54 ОСОБА_5 дістає з сумки гаманець та рахує в ньому купюри.

О 13:51:10 ОСОБА_5 кладе на стіл грошові купюри.

Б: Що це? За що?

П: Просто за розуміння.

Б: Ну за розуміння просто, такого поняття немає. Ви ж юрист, знаєте.

П: Я все розумію, ми з вами обоє юристи.

Б: Ми з вами юристи, тому я вас і питаю: що ви хочете?

П: Я що? Я хочу, щоб не було розголосу.

О 13:51:25 ОСОБА_5 ховає грошові купюри до гаманця.

Б: Розголосу?

П: Так. Скажіть , щось (нерозбірливо)

Б: Я нічого Вам мне скажу і тільки спитаю, що ви хочете?

П: Щоб не було розголосу.

Б: Щоб не було наскільки розголосу?

П: Ну взагалі щоб не було розголосу.

Б: А саме що?

П: Ну те що, я ж розумію, як воно може бути розвито: відносно того, що адвокат вчиняє розпусні дії, був затриманий, там ще щось таке, розумієте? Я розумію, ну взагалі щоб вона, ми ж розуміємо, що я як адвокат, як захисник, бачу наскільки буває шиті білими нитками обвинувальні акти і все інше. В суді то можна довести що завгодно, але якщо вже було в ЄРДРі, у реєстрі змінено, що особа підозрювана, то особа обвинувачена, і коли воно все іде в суд (нерозбірливо) клопотання вже не получається. І незалежно від того, вже винна особа і не винна, але в даному випадку воно може набуде публічного розголосу. І навіть якщо закриється справа в суді і все інше, але відмазатись від цієї грязі від цього бруду буде дуже важко. Тим паче, що це така справа (нерозбірливо).

Б: Тобто ви хочете чого?

П: Хочу щоб ця справа була закрита.

Б: Зрозуміло.

П: Ваші пропозиції?

Б: В мене немає пропозицій. Я слухаю вас.

О 13:54:00 ОСОБА_5 рахує грошові купюри у гаманці та о 13:54:15 кладе їх на стіл ОСОБА_7 .

О 13:54:34 ОСОБА_5 бере з гаманця ще декілька грошових купюр та кладе на стіл ОСОБА_7 .

П: В мене просто нема б…, вибачте.

О 13:54:55 до службового кабінету ОСОБА_7 зайшли працівники поліції.

О 13:55:12 відеозапис закінчується.

З протоколу огляду місця події, а саме службового кабінету № 10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , розташованого на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_2 , проведеного 09.05.2023 з 13-59 до 14-44, вбачається, що в кабінеті знаходиться чоловік, який представився як ОСОБА_5 , а на столі перед ним біля ноутбука виявлено та вилучено грошові кошти купюрами по 100 доларів США у кількості 8 штук, з серійними номерами LB 64396512 G B2; KD 44520164A D4; FC 04473814A C3;KL 87412413B L12; PF 65982438J F6; PE 41932536D E5; KB 18833932D B2; KB 56899555J B2.

Огляд проведено з участю понятих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , з застосуванням технічних засобів фіксації Sony 4k HANDYCAM. Зауважень від учасників огляду не надходило, ОСОБА_5 підписав протокол без зауважень (а.с.173-175, т.1).

З ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_16 ОСОБА_29 від 23.05.2023 вбачається, що за клопотанням керівника ІНФОРМАЦІЯ_17 ОСОБА_30 надано дозвіл на проведення вищезазначеного огляду, який фактично проведено 09.05.2023 у період з 13-59 до 14-44 в кабінеті № 10 ІНФОРМАЦІЯ_5 , за вищевказаною адресою, в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 800 доларів США, а саме 8 купюр по 100 доларів США. (а.с.177-178, т.1).

Вказаний протокол огляду за змістом повністю відповідає відеозапису, що міститься на флеш-накопичувачі, який є додатком до протоколу огляду, та який відтворений та досліджений судом. (а.с.176, т.1).

В ході перегляду відеозапису судом обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував того факту, що поклав вказані грошові кошти на стіл, однак зазначив, що не мав наміру передавати їх дізнавачу, та що мала місце провокація з боку дізнавача.

Постановою ст. слідчого СВ ХРУП №3 ГУНП в Харківській області від 09.05.2023 вилучені грошові кошти, а саме 8 купюр по 100 доларів США визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні (а.с.103-104, т.1).

Ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_16 від 12.05.23 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, а саме вказані грошові кошти в кількості 8 купюр по 100 доларів США кожна з наступними серіями та номерами: LB 64396512 G B2; KD 44520164A D4; FC 04473814A C3;KL 87412413B L12; PF 65982438J F6; PE 41932536D E5; KB 18833932D B2; KB 56899555J B2. (а.с.105-108, т.1)

Згідно з висновком судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121-2310091-ДД від 17.05.2023, складеним судовим експертом ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_31 , грошові знаки США номіналом 100 доларів США у кількості 8 штук з серійними номерами: LB 64396512 G B2; KD 44520164A D4; FC 04473814A C3;KL 87412413B L12; PF 65982438J F6; PE 41932536D E5; KB 18833932D B2; KB 56899555J B2, 2003 «А», 2006 «А», 2009 «А», 2017 «А» років випуску, відповідають за способами друку та спеціальними елементами захисту грошовим знакам аналогічних номіналів та спеціальними елементами захисту грошовим знакам аналогічних номіналів та зразків, які знаходяться в офіційному обігу країни-виробника- США (а.с.120-124, т.1) .

Постановою начальника сектора дізнання ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 від 22.07.2023 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023226280000017, закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а копії матеріалів направлено до ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності. Як зазначено в постанові, в його діях вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме дрібного хуліганства. (а.с.190, т.1).

Згідно з постановою ІНФОРМАЦІЯ_19 від 14.09.2023 у справі № 626/2536/23 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 51 грн.

Як зазначено в постанові, судом встановлено, що ОСОБА_5 17 квітня 2023 року близько 07години 40 хвилин - 07-ї години 45 хвилин, перебуваючи у вагоні електропотягу №6678 "Красноград-Харків" та рухаючись в напрямку м. Харків, в громадському місці оголив в присутності ОСОБА_8 свій статевий орган так, щоб вона побачила, чим порушив громадський порядок і спокій громадян.

Постановою ІНФОРМАЦІЯ_12 від 25 жовтня 2023 року вказану постанову ІНФОРМАЦІЯ_19 від 14 09 2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу правопорушника - залишено без задоволення.

Згідно з належним чином завіреної копією витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 № 616 о/с від 07.10.2021 майора поліції ОСОБА_7 переміщено на посаду дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 1 (з обслуговування залізничної станції) ІНФОРМАЦІЯ_20 (а.с. 114, т.1).

З службової характеристики дізнавача ОСОБА_7 вбачається, що вона за час перебування на посаді зарекомендувала себе з позитивного боку, порушень дисципліни та законності не допускає. (ас.115, т.1)

Як вбачається з функціональних обов`язків, затверджених начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 07.04.2023, та згідно посадової інструкції, затвердженої начальником відділення поліції №1 (з обслуговування залізничної станції) Харківського РУП№3 ГУНП в Харківській області 21.04.2023, та дізнавач ІНФОРМАЦІЯ_21 здійснює повне, всебічне та неупереджене розслідування кримінальних проступків, реалізує в повному обсязі права і законні інтереси усіх учасників кримінального провадження, вносить за наявності ознак кримінального проступку відомості до ЄРДР, забезпечує виконання повного комплексу слідчих (розшукових ) заходів з метою здійснення досудового розслідування кримінального проступку у формі дізнання; дотримується в роботі під час виконання своїх службових обов`язків антикорупційного законодавства, вимог Закону України «Про запобігання корупції». (а.с.109-113,116-118 т.1).

Мотиви суду щодо доводів сторони захисту

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину свою не визнав.

Захисник ОСОБА_6 заявив суду клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів, а саме протоколу проведення контролю за вчиненням злочину (НСРД) та додатків до нього, а саме відеозапису проведення НСРД, посилаючись на те, що вказані докази отримані з істотними порушеннями кримінального законодавства, прав людини і основоположних свобод, без належного дозволу слідчого судді на проведення таких дій, оскільки ухвалою слідчого судді від 28.04.2023 р. надано дозвіл на проведення НСРД стосовно ОСОБА_5 у публічно доступних місцях, а службовий кабінет дізнавача вважається режимним приміщенням з обмеженим доступом та не є публічно доступним місцем. Отже, вважає, що такі дії всупереч закону проведені без ухвали слідчого судді, а тому за принципом «плодів отруйного дерева» докази, зібрані в ході проведених НСРД, а також похідні від них докази є очевидно недопустимими, і не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

На обґрунтування вказаної позиції захисник ОСОБА_6 також надав суду відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_32 від 04.09.2023 на запит ОСОБА_33 - особи, яка не має ніякого відношення до даного кримінального провадження, щодо надання роз`яснення з питання, чи є адміністративні будівлі, в яких розташовані робочі кабінети посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_23 , публічно доступними містами, або зазначені об`єкти є режимними з обмеженим доступом. Згідно з цим роз`ясненням вказані адміністративні будівлі та робочі кабінети посадових осіб не є публічно доступними та загальнодоступними місцями. (а.с.198-199, т.1)

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно до ч.1 ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Як передбачено ч.ч.1, 2 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Вказаний лист від 04.09.2023 суд визнає неналежним доказом, оскільки він не стосується даного кримінального провадження, а викладене в ньому роз`яснення є по суті тлумаченням нормативно-правових актів, яке не має для суду правового значення, тому не може бути прийнято судом до уваги.

Також суд звертає увагу на надану обвинуваченим ОСОБА_5 на його запит іншу відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_22 ОСОБА_32 від 22.07.2025 , щодо надання роз`яснення з питання, чи відноситься службовий кабінет слідчого, дізнавача у відділенні поліції до публічно доступних приміщень, з якої вбачається що запитувана інформація не відноситься до компетенції ІНФОРМАЦІЯ_24 , що також підтверджує обґрунтованість визнання листа від 04.09.2023 неналежним доказом. (а.с.76-77, т.2)

Що стосується наведених доводів сторони захисту щодо незаконності проведення НСРД в кабінеті дізнавача у зв`язку з відсутністю відповідної ухвали слідчого судді суд зазначає таке.

Сторона захисту послалась на правову позицію Колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 596/1688/18 з цього питання, та іншу практику Верховного Суду.

Судом проаналізована вказана постанова з метою порівняння обставин, які дали підстави ККС ВС визнати протокол НСРД недопустимим доказом, з обставинами, встановленими судом у даному провадженні.

Так, Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду постановою від 21 жовтня 2021 року у справі № 596/1688/1829 залишила без змін ухвалу ІНФОРМАЦІЯ_25 , якою залишено в силі виправдувальний вирок суду першої інстанції, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами обставини кримінального правопорушення, які викладені в обвинувальному акті, та виявлено ряд порушень норм кримінально-процесуального законодавства, а саме:

- усупереч вимогам ч.1 ст. 252, ч.1 ст. 104 КПК України у протоколі зазначено, що НСРД проводиться у «взаємодії із співробітниками УОТЗ ГУНП в Тернопільській області» (без зазначення прізвищ, імен, по-батькові, дати народження, місця проживання);

- в порушення ч.1 ст. 107 КПК України під час розмови з особою у протоколі за результатами НСРД не зафіксовано, що на свідкові було встановлено спеціальне обладнання, не зазначено, хто з оперативних працівників чи залучених спеціалістів встановлював на нього спеціальне обладнання, не вказано, яке конкретно обладнання було встановлено. Не ухвалено постанови про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів із зазначенням ідентифікаційних ознак технічних засобів, які використовувалися під час проведення процесуальної дії;

- дата на дорученні, на підставі якого проводилась НСРД щодо особи, не відповідає даті, вказаній в протоколі;

- перший та другий примірники ухвали про проведення НСРД було безпідставно направлено до одного органу, а доручення про проведення НСРД – іншому;

- ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення НСРД, а саме -аудіо, -відео контроль особи у публічно доступних місцях, а НСРД проведено в службовому кабінеті начальника відділення поліції, тобто в режимному приміщенні з обмеженим доступом, а не в публічно доступному місці;

- в ході досудового розслідування проводився такий різновид НСРД як -аудіо, -відео контроль особи, а відповідно до протоколу така НСРД проводились з дотриманням вимог ст. 270 КПК, яка визначає порядок проведення -аудіо, -відео контролю місця, а не особи;

- показання свідка визнані суперечливими;

- в порушення вимог ч. 3 ст. 99 КПК суду для огляду не надавалися оригінали документів, не підтверджено джерела їх походження, а також способу та правових підстав їх отримання.

За таких обставин, як зазначено у вказаній постанові, встановивши численні порушення вимог КПК при проведенні НСРД, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протокол про проведення НСРД, а саме - аудіо, -відео контролю особи та додатків до нього, недопустимим доказом.

Аналізуючи зміст вказаної постанови Верховного Суду, суд приходить до висновку, що підставою для визнання протоколу про проведення НСРД недопустимим доказом стала сукупність істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, а не лише проведення НСРД в кабінеті начальника поліції на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, а саме -аудіо, -відео контроль особи у публічно доступних місцях.

Отже, обставини, встановлені судом у наведеній справі, на яку посилається захисник, є відмінними від обставин, встановлених у даній справі.

При оцінці доказів у даній справі суд керується правовими висновками ІНФОРМАЦІЯ_26 .

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження № 13-3кс22), у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося. Оцінюючи докази на предмет допустимості відповідно до критеріїв, встановлених кримінальним процесуальним законом, суд виходить з обставин конкретної справи і також повинен вмотивувати своє рішення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

Як зазначив Верховний суд у п. 33 постанови від 8 жовтня 2019 року (справа № 639/8329/14-к, провадження № 51-8259км18) вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Perry v. the United Kingdom, використання в суді доказів, отриманих без належної правової бази або незаконним шляхом, не завжди буде становити порушення стандартів справедливої процедури, встановлених ст. 6 Конвенції, якщо належні процедурні гарантії мають місце та природа і джерело доказового матеріалу не спотворені, наприклад, примусом або провокацією які б робили посилання на нього під час визначення обвинувачення несправедливим.

В процесі вирішення питання про сумісність із ст. 6 Конвенції використання доказів, отриманих незаконним шляхом, Суд буде розглядати три головні питання – існування процедурних гарантій, якість самого доказу та його важливість для обвинувального вироку.

Отже, Європейський суд з прав людини при визначенні питання допустимості доказів у кримінальному провадженні використовує не формальний, а змістовний підхід. Останній ґрунтується на оцінці змістовної характеристики – процедурні гарантії, якість доказової інформації, її значення для кінцевого рішення у кримінальному провадженні. Тоді як формальні характеристики, зокрема, відповідність процедури отримання доказів кримінальному процесуальному закону, на думку Європейського суду з прав людини, не є визначальним для вирішення питання про допустимість доказів у кримінальному судочинстві.

Відтак суд при визначенні питання допустимості доказів, а саме протоколу НСРД з додатками у даному кримінальному провадженні використовує не формальний, а змістовний підхід.

Відповідно до ст. 260 КПК України аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов`язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Отже, дана правова норма прийнята з метою забезпечення гарантії від втручання у приватне спілкування ( § 2, глава 21 КПК України. Втручання у приватне спілкування).

Службове приміщення, зокрема службовий кабінет працівника поліції, надається для виконання службових обов`язків і доступ до нього визначається іншим регулюванням, яке ґрунтується на міркуваннях, не пов`язаних із захистом приватності осіб, яким таке службове приміщення надане.

Спілкування осіб, які перебувають у кабінеті дізнавача на допиті, не є приватним спілкуванням, та як дізнавач, так і свідок, це усвідомлюють.

Також службовий кабінет дізнавача сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням, доступ до якого визначає виключно його володілець, а тому без згоди володільця доступ до нього можна отримати за дозволом слідчого судді.

У той же час не виключено, що за певних обставин гарантії недоторканості житла або іншого володіння можуть поширюватися і на службові приміщення.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пеєв проти Болгарії» розглянув обшук, що проводився в кабінеті у приміщенні прокуратури, тому його висновки щодо визначення втручання у приватне життя дотичні до обставин цієї справи.

У справі Пеєва ЄСПЛ дійшов висновку, що для визначення, чи відбувається втручання у приватне життя внаслідок обшуку у службовому приміщенні, слід застосовувати критерій «розумного очікування конфіденційності».

Тобто, якщо обставини справи свідчать про те, що особа має підстави розумно очікувати на приватність при використанні приміщення або будь-яких елементів приміщення, то на приміщення або відповідну його частину поширюються гарантії від втручання у приватне життя.

Такий підхід до оцінки наявності або відсутності втручання у приватне спілкування в кабінеті слідчого суд застосовує і у даній справі.

При вирішенні питання щодо правомірності проведення НСРД у виді - аудіо-, відео контролю особи стосовно ОСОБА_5 в кабінеті дізнавача, а не в публічно доступних місцях, як зазначено в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, суд у даній справі керується критерієм «розумного очікування конфіденційності», враховуючи позицію з цього питання, викладену у вказаному рішенні ЄСПЛ.

Судом встановлено, що дозвіл на проведення НСРД слідчим суддею надано щодо особи, а не щодо місця, аудіо -відеоконтроль проводився у службовому кабінеті, який був наданий для виконання службових обов`язків дізнавача, під час допиту ОСОБА_5 як свідка.

Обставини, які давали можливість ОСОБА_5 розумно розраховувати на можливість використовувати кабінет для свого приватного життя та/або на збереження конфіденційності в межах службового кабінету, а також приватного спілкування, або вирішувати, коли і яким чином надавати до нього доступ, відсутні.

Дізнавач ОСОБА_7 також не могла розраховувати під час допиту свідка за вказаних обставин на приватність, та скарг з приводу проведення НСРД у неї в кабінеті не надходило.

Відомості, відображені у матеріалах НСРД та на відеозапису свідчать про те, що НСРД зводились до фіксації спілкування дізнавача зі свідком під час допиту в службовому кабінеті, що не порушувало прав вказаних осіб, враховуючи також наявність ухвали слідчого судді.

Суд також зазначає, що положення КПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон України) закріплюють гарантії реалізації професійний прав адвокатів. Зокрема, частина 1 статті 23 Закону України закріплює проведення стосовно адвоката оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, що можуть проводитися виключно з дозволу суду, на підставі судового рішення, ухваленого за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. Ця гарантія покликана також захищати адвокатів від дій, спрямованих на безпідставну дискредитацію та підрив авторитету адвокатської діяльності в суспільстві загалом. Причому, правова природа таких гарантій полягає в тому, що вони не можуть розглядатися як особисті привілеї, а навпаки, мають публічно-правове призначення та служать засобом захисту від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності, примусового усунення від виконання своїх професійних обов`язків.

В цьому випадку відповідна гарантія під час досудового розслідування дотримана. Ідентичність клопотань про надання дозволу на проведення НС(Р)Д, про які стверджував захисник, їх формулювання та версії сторони обвинувачення не можуть вплинути на порушення закріпленої гарантії адвокатської діяльності щонайменше з огляду на судовий контроль за дотриманням прав людини.

Закон України не окреслює, які саме дії повинна вчинити уповноважена особа – скласти (оформити, виконати) чи погодити і підписати клопотання про надання дозволу на проведення НС(Р)Д стосовно адвоката. У цьому контексті логічно припустити, що підписання такого документу як клопотання належить до виняткових повноважень Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя. Хоча КПК України не відмежовує поняття «виконавець» та «підписант», вказані категорії не є взаємовиключними в аспекті дотримання гарантії адвокатської діяльності. Основним уповноваженим суб`єктом, який є відповідальним за зміст і достовірність викладених даних, виступає саме підписант вказаного клопотання, який своїм підписом засвідчує викладені обставини, дотримуючись норм законодавства. У світлі цієї справи таким підписантом є заступник Генерального прокурора, чим дотримано норми КПК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За таких обставин суд приходить до висновку, що проведення НСРД в службовому кабінеті дізнавача не є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, та проведено з попереднього дозволу слідчого судді без порушення суттєвих умов такого дозволу, а тому відсутні передбачені пунктом 1 частини 2 статті 87 КПК підстави для визнання вказаного доказу та похідних від нього доказів недопустимим.

Суд також не вбачає інших підстав визнати відомості, отримані під час проведення НСРД недопустимими доказами, а тому відхиляє доводи сторони захисту в цій частині.

Також сторона захисту посилається на провокацію надання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_34 і працівників відділення поліції.

В обґрунтування вказаних доводів сторона захисту посилається на те, що всупереч вимогам п.1 ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції» дізнавач ОСОБА_7 будучи суб`єктом, на який поширюється дія цього Закону, не відмовилася від пропозиції неправомірної вигоди, не повідомила ОСОБА_5 про протиправний характер такого діяння, а навпаки своїми діями вона акцептувала отримання неправомірної вигоди, хоча він вагався і остаточно пропозиції не надав, він повністю не визнавав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення по кримінальному провадженню, за яким ОСОБА_7 здійснювала його допит 09.05.2023 р.

Крім того, обвинувачений посилається на те, що до надання неправомірної вигоди ОСОБА_5 спонукали наступні активні дії невідомого йому оперуповноваженого поліції та дізнавача ОСОБА_7 , направлені на провокацію неправомірної вигоди, а саме: незаконне затримання у відділенні поліції більше чотирьох годин 17.04.2023; бесіда з дізнавачем ОСОБА_7 у непроцесуальний спосіб у її кабінеті тривалістю близько півгодини у період часу між 13 та 14 годинами 17.04.2025 р. та беззмістовне, не зумовлене будь-якою необхідністю, перебування в її кабінеті; погрози розголосити його персональні дані з інформацією, що принижує його гідність, у мережі Інтернет та ствердження щодо необхідності владнати питання з потерпілою; виклик його дізнавачем ОСОБА_7 на допит на 09.05.2023 р. без зазначення його процесуального статусу; нероз`яснення йому перед початком та під час допиту його процесуального статусу, його прав та обов`язків як свідка, порядку проведення допиту та відомостей про кримінальне провадження; відсутність з боку дізнавача ОСОБА_7 дій, які б свідчили про її відмову в отриманні неправомірної вигоди та попередження неправомірних дій з його боку, як це передбачено Законом «Про запобігання корупції».

На думку обвинуваченого, підштовхування його до надання неправомірної вигоди та шантаж з боку дізнавача ОСОБА_7 проявлялись також 09.05.2023 у її запитаннях, діях та міміці, затягнутих паузах у спілкуванні з ним з питань, які виходять за межі процесуальних дій під час допиту свідка.

Він зазначає, що наведені обставини свідчать про провокацію на надання неправомірної вигоди, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду з цього питання.

Щодо доводів сторони захисту про провокацію злочину суд зазначає таке.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв. Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Під пасивною поведінкою Європейський суд з прав людини розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.

Таким чином, для визначення наявності провокації злочину слід встановити, зокрема: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів.

У разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, зміст протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії свідчить про те, що зафіксована розмова 09.05.2023 між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 є по формі та по суті допитом, оскільки складається із послідовних (хронологічних та уточнюючих) запитань, з самого початку ОСОБА_7 поводила себе офіційно, відразу почала задавати формальні питання щодо даних про особу ОСОБА_5 , його місце проживання, сімейний стан та ін. та вносила ці дані до протоколу. Вона задавала питання по суті справи та повертала увагу ОСОБА_5 саме на деталях події 17.04.2023.

Як пояснив сам обвинувачений, до виклику на 09.05.2023 ані ОСОБА_7 , а ні інші співробітники поліції його не викликали, не намагались зустрітися.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_35 своєю поведінкою під час допиту ніяким чином не провокувала його на надання неправомірної вигоди, саме за своєю ініціативою він дістав з гаманця спочатку меншу суму, а потім її збільшив, пропонуючи тим самим неправомірну вигоду. Перед тим він неодноразово зазначав, яке важливе значення для його життя має кримінальне провадження, яке він просив закрити, запропонувавши неправомірну вигоду. Посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_35 мімікою та жестами вимагала неправомірну вигоду, давала зрозуміти, що слід надати більшу суму, не відповідає дійсності, повністю спростовується відеозаписом. Крім того, звертає на себе увагу той факт,що при спілкуванні з ОСОБА_7 жодного разу ОСОБА_5 не нагадав їй про якусь попередню домовленість з нею або якимось працівником оперативного підрозділу щодо вирішення питання, чим спростовуються його пояснення, що 17.04.2023 його вже схиляли до надання неправомірної вигоди.

Посилання ОСОБА_11 на те, що ОСОБА_24 не прийняла заходів для попередження неправомірної вигоди, передбачені законом, не відповідають дійсності.

Так, ОСОБА_7 отримала матеріали за заявою потерпілої у своє провадження 17.04.2023, після чого спілкувалась з ОСОБА_5 , та в цей же день подала рапорт на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якому повідомила, що від останнього надійшла пропозиція неправомірної вигоди. Отже, вона діяла у повній відповідності з вимогами ч.1 ст. 24 Закона «Про боротьбу з корупцією».

Відповідно по постанови ІНФОРМАЦІЯ_27 від 12 серпня 2025 року у справі № 991/1710/22, провадження № 51-677км25 Суд вкотре звертає увагу на те, що якщо сторона захисту стверджує, що має місце провокація злочину, то висунення цієї версії передбачає визнання факту отримання особою неправомірної вигоди. Тобто йдеться про ситуацію, коли дійсно мала місце подія одержання неправомірної вигоди і захист цього факту не заперечує, однак така подія була спровокована правоохоронними органами. Одночасне твердження стороною захисту про те, що особа не отримувала неправомірної вигоди і про те, що мала місце провокація з боку правоохоронних органів, є взаємовиключними.

Про провокацію злочину може йтися тоді, коли правоохоронні органи штучно створили ситуацію, з метою спонукати особу до вчинення злочину. Однак якщо правоохоронні органи лише долучилися до фіксації і розслідування на певному етапі розвитку подій, зокрема після подання особою заяви про вчинення злочину, то це свідчить про їх пасивну роль, яка проявилася лише у належній фіксації вчинюваного кримінального правопорушення.

В контексті практики ЄСПЛ сам по собі факт передачі незаконної матеріальної винагороди з відома та під контролем правоохоронних органів не свідчить про провокацію вчинення злочину, а направлений на документування злочинної діяльності.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження правоохоронні органи лише долучилися до фіксації протиправної діяльності ОСОБА_5 після внесення відомостей до ЄРДР.

Відтак Суд відхиляє доводи сторони захисту про провокацію вчинення злочину.

Звертає на себе увагу той факт, що ОСОБА_5 є адвокатом, має юридичну освіту, тому розумів наслідки своїх дій. Він пояснював, що у відділенні поліції був з телефоном, а тому у разі необхідності у нього була можливість скористатись законними способами захисту.

Посилання на те, що він перебував у кабінеті ОСОБА_7 близько 30 хвил. 17.04.2026 р. не свідчить про якісь її дії з метою спонукати його до давання неправомірної вигоди. Відсутні будь-які дані щодо спонукання до дачі неправомірної вигоди, шантажу, погроз, а також щодо вчинення інших протиправних дій стосовно нього, на що він посилається.

Заяв, скарг з цього приводу він не подавав, а при виході з приміщення відділення поліції в журналі власноруч записав, що претензій до працівників поліції не має, про що зазначено вище.

Та обставина, що в повістці про виклик його на 09.05.2023 не зазначений його статус, що не відповідає за формою, також не свідчить про якісь дії з боку ОСОБА_7 спровокувати його на дачу неправомірної вигоди.

В копії протоколу допиту ОСОБА_36 як свідка 09.05.2023 у кримінальному провадженні №12023226280000017 зазначено, що свідку ОСОБА_5 роз`яснено, що його викликано для дачі показань у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, ст. 18 КПК України. Також роз`яснено порядок проведення допиту та його права та обов`язки, передбачені ст. 66 КПК України, які детально викладені в протоколі. Також його попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України. Йому також роз`яснено право користуватися правовою допомогою адвоката під час давання показань, та він зазначив, що скористатись такою допомогою не бажає. Те, що йому було роз`яснені вказані положення, ОСОБА_5 підтвердив особистими підписами на протоколі, та в протоколі власноруч зазначив, що протокол допиту ним прочитано, з його слів записано вірно. Також підтвердив, що змін, доповнень та зауважень не має, та поставив свої підписи (а.с.150-153, т.1).

Стороною захисту надано суду копія повістки про виклик до дізнавача ОСОБА_7 на допит на 09.05.2023, лист заст. начальника ВП №1 ХРУП№3 ГУНП в Харківській області від 26.07.2023 № 1245/119-64/2-02-2023 на адресу ОСОБА_5 , яким його проінформовано про закриття кримінального провадження №12023226280000017 за ч.1 ст. 296 КК України та запрошено для складання адміністративних матеріалів у відділення поліції, з додатком –пам`яткою про права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та копія постанови про закриття кримінального провадження №12023226280000017 за ч.1 ст. 296 КК України (186-190, т.1).

Вказані документи не спростовують доводів сторони обвинувачення.

Посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_7 було відомо про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, суд не може прийняти до уваги, оскільки на підставі заяви потерпілої було внесено відомості до ЄРДР, відкрито кримінальне провадження, яке було передано ОСОБА_7 та вона до прийняття остаточного рішення проводила слідчі та процесуальні дії, направила необхідні запити, зокрема, щодо перебування ОСОБА_5 на обліку у психіатра, інформація про що мала би значення для подальшого руху справи, тому будь-які порушення кримінального законодавства в її діях відсутні.

Також слід зазначити, що обвинувачений ОСОБА_37 не вказує на те, який саме працівник оперативного підрозділу спонукав його до надання неправомірної вигоди, на що він посилається, а при дачі показань ОСОБА_7 як свідок він жодного разу не послався на попереднє обговорення з працівником поліції необхідності надати дізнавачу неправомірну вигоду.

Суд, вирішуючи посилання сторони захисту на провокацію надання неправомірної вигоди з боку працівників поліції, повинен проаналізувати ці доводи і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на них вичерпну відповідь, переконливо аргументувавши свою позицію. Формальний судовий розгляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що мета викладення мотивів рішення полягає в тому, щоб показати сторонам, що їх почули. Це зобов`язує суд обґрунтовувати свої міркування об`єктивними аргументами і дотримуватися прав сторін. Хоча суд не мусить надавати відповідь на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, було вивчено.

Суду необхідно оцінити обґрунтованість тверджень захисту про провокацію надання неправомірної вигоди з боку працівників поліції, виходячи із відомостей, які, зокрема, могли надати обвинувачений та захисник, і залежно від установленого, визначитися, чи є підстави для звернення до уповноважених органів з метою їх перевірки. У разі такого звернення – дочекатися результатів цієї перевірки та, врахувавши їх, ухвалити остаточне рішення у справі.

Так, для визначення провокації злочину Європейський суд з прав людини встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи був би скоєний злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський суд з прав людини виробив ряд критеріїв, такі як: a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.

При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Судом, з метою перевірки доводів сторони захисту про ймовірну провокацію надання неправомірної вигоди з боку працівників поліції, в судовому засіданні було ініційовано проведення відповідної перевірки цих доводів та повідомлено Другий слідчий відділ (з дислокацією у місті Харкові )Територіального управління ДБР у м. Полтаві. (а.с.125, т.2)

При цьому судом до ІНФОРМАЦІЯ_28 були направлені письмові покази ОСОБА_5 , долучені ним до матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні 03.09.2025 року, при здійсненні його допиту у якості обвинуваченого, в яких він ретельно та послідовно виклав свою версію провокації з боку працівників поліції. ( а.с. 81-98, т.2, а.с. 126, т.2).

Так, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 11 вересня 2025 року зареєстровано кримінальне провадження №62025170020013915 за правовою кваліфікацією ч.2 ст. 370 КК України на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_29 від 03.09.2025 року(справа № 642/3489/23), якою доручено ІНФОРМАЦІЯ_30 проведення перевірки фактів за заявою обвинуваченого ОСОБА_5 про його провокування дізнавачем сектору дізнання ВП №1 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 та іншими невідомими заявнику співробітниками поліції, на передачу ним хабаря вищезазначеним співробітникам поліції

Згідно постанови слідчого ІНФОРМАЦІЯ_28 ОСОБА_38 від 15.06.2026 року вищезазначене кримінальне провадження, передбачене ч.2 ст.370 КК України було закрите на підставі п.2 ч.1, ст. 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням відсутності складу кримінального правопорушення в діях службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 . (а.с.125, 137, 228-233 т.2).

У вищезазначеній постанові слідчий давав оцінку показам ОСОБА_5 , які були надані ним в судовому засіданні при допиті у якості обвинуваченого та обгрунтовано дійшов висновку про невстановлення відсутності складу кримінального правопорушення в діях службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що з боку працівників поліції активних дій та спонукання ОСОБА_5 до вчинення злочину не було, ініціативи у спілкуванні з ним працівники поліції не проявляли, та вказаний злочин був би скоєний і без втручання правоохоронних органів.

Вищезазначене спростовує твердження сторони захисту щодо наявності з боку дізнавача ОСОБА_7 та працівників поліції провокаційних дій.

Отже, суд приходить до висновку, що провокації з боку дізнавача ОСОБА_7 та працівників правоохоронних органів до надання неправомірної вигоди не було.

Щодо доводів сторони захисту про незаконне затримання ОСОБА_5 17.04.2023. суд зазначає наступне.

Захисник ОСОБА_39 надав суду відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_31 №4аз/119-64/2-01-2023 від 01.11.2023 на адвокатський запит, де зазначив про надання копій сторінок журналу обліку доставлених, відвідувачів і запрошених до вказаного відділення поліції з записами про знаходження ОСОБА_5 17.04.2023, та повідомив, що неможливо надати відеозаписи подій від 17.04.2023, оскільки у відділенні поліції запис камерами відеоспостереження, які працюють в режимі реального часу, не архівується. (а.с. 154, т.1).

З наданої суду захисником копії журналу №1 обліку доставлених, відвідувачів і запрошених ІНФОРМАЦІЯ_5 , завіреної печаткою відділення поліції, вбачається, що до журналу внесено запис № 169 щодо прибуття ОСОБА_5 17.04.2023 о 10-03, по матеріалу ЕО 252, та залишення останнім відділення поліції о 13-00, а також запис №170 про прибуття ОСОБА_5 17.04.2023 о 13-30 по цьому ж матеріалу, та залишення останнім відділення поліції о 15-40.

В графі журналу «наявність чи відсутність претензій до працівників поліції» за кожним вказаним записом про залишення відділення містяться записи ОСОБА_5 , зроблені власноруч, «претензій не маю», та його підписи (а.с. 155-158 т.1).

Зі скаргами на незаконне затримання ОСОБА_5 не звертався. Як в письмових поясненнях, так і в подальшому при допиті дізнавачем він пояснював, що його запросили працівники поліції до відділення у зв`язку зі скаргою дівчини, та він добровільно пішов для з`ясування обставин. Будь-яких даних про те, що його утримували у відділенні поліції проти його волі, суду не надано, а його пояснення в цій частині спростовуються відмітками в журналі про відсутність претензій до працівників поліції.

Посилання обвинуваченого на порушення його права на захист також не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Зі скаргами з цього приводу він не звертався та не посилався на те, що звертався з заявами про призначення захисника.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43) (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України», «Ірландія проти Сполученого Королівства» та ін.).

Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Вищенаведені показання свідка ОСОБА_7 суд вважає достовірними та кладе їх в основу обвинувального вироку. Підстав для сумніву у правдивості свідка ОСОБА_7 , яка була попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України, у суду немає, ці показання є логічними, послідовними, узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні з точки зору достатності та взаємозв`язку. Підстав до обмови свідком ОСОБА_7 ОСОБА_5 судом не встановлено.

Вищевказані показання свідка, документи узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Суд також відхиляє доводи обвинуваченого ОСОБА_5 про те що він не усвідомлював свого процесуального статусу при його допиті 09.05.2023 р. дізнавачем ОСОБА_7 , оскільки у своїй адвокатській діяльності кримінальні справи не були сферою його практичної спеціалізації. Ці доводи спростовуються наявністю відомостей в Єдиному реєстрі судових рішень про участь останнього у якості захисника в судових засіданнях при розгляді кримінальних проваджень у справах № 634/939/21, № 634/416/22.(а.с.238-239, т.2)

Правова оцінка судом положень закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачено відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України

У ч. 1 ст. 369 КК України передбачено кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Згідно ч. 3 ст. 369 КК України передбачено кримінальну відповідальність за діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, якщо неправомірна вигода надавалася службовій особі, яка займає відповідальне становище, або вчинені за попередньою змовою групою осіб

У статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав (примітка до статті 364-1 КК України).

Відповідно до п. 3 примітки до ст. 354 КК України під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3 - 370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

Службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць (п. 2 примітки до ст. 368 КК України).

Таким чином, об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, передбачає діяння в активній формі поведінці особи, яка виражається в одній з декількох альтернативно визначених діях: пропозиції надати неправомірну вигоду, обіцянці надати неправомірну вигоду, надання неправомірної вигоди.

Об’єктивна сторона даного злочину характеризується трьома альтернативними діями: пропозицією надати неправомірну вигоду, обіцянкою надати неправомірну вигоду, надання такої вигоди за вчинення чи не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, якщо неправомірна вигода передбачалася для службової особи, що займає відповідальне становище (кваліфікуюча ознака).

Під пропозицією у статтях 354, 368, 368-3–370 слід розуміти висловлення працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою – висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

В обох випадках фактично йдеться про криміналізацію злочинного наміру винної особи.

Надання неправомірної вигоди – це її передавання службовій особі (способи можуть бути різними) і на кваліфікацію не впливають.

За суттю об`єктивна сторона даного злочину вичерпується лише фактом пропозиції, обіцянки надати неправомірну вигоду або надання такої вигоди.

Форма і способи повідомлення про намір (готовність) надати неправомірну вигоду, а також самого надання такої вигоди можуть бути різними (особисто чи через посередників/представників, відкрито чи завуальовано, усно чи письмово, за допомогою конклюдентних дій, шляхом відправлення листа, електронного повідомлення, переказу тощо) і на кваліфікацію не впливають. Прийняття такої пропозиції чи обіцянки службовою особою, на адресу якої вони спрямовані, не є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення. Тому відмова службової особи від пропозиції чи обіцянки надати їй неправомірну вигоду не виключає відповідальності особи, яка пропонувала чи обіцяла її надати.

Відповідальність за вказані дії настає за умови, якщо неправомірна вигода пропонувалася, обіцялася чи надавалася службовій особі або (з її відома та за згодою) третій особі; за (для) вчинення (невчинення) такою службовою особою з використанням влади чи службового становища дії (дій) в інтересах того, хто пропонує, обіцяє, надає таку вигоду, або в інтересах третіх осіб (як фізичних, так і юридичних).

Діяння у формі пропозиції, обіцянки надання неправомірної вигоди утворюють усічений склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України, яке вважається закінченим з моменту доведення до відома службової особи пропозиції чи обіцянки надати їй неправомірну вигоду. Діяння у формі надання неправомірної вигоди утворює формальний склад цього правопорушення, яке вважається закінченим з моменту прийняття службовою особою хоча б частини неправомірної вигоди.

Суб`єктивна сторона цього кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду саме як незаконну винагороду службовій особі за виконання (невиконання) останньою дій, які вона повинна чи може вчинити з використанням влади чи службового становища. При вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, винний також повинен усвідомлювати, що пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду саме такій службовій особі, яка займає відповідальне чи особливо відповідальне становище.

У постанові ККС ВС від 07 липня 2021 року у справі №752/4292/16-к зроблено висновок, відповідно до якого кримінальна відповідальність за порушення заборони щодо надання неправомірної вигоди службовій особі настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає її саме такій особі, й у зв`язку з можливостями її посади, значущістю, статусністю та вагомістю цієї посади, переконана в тому, що мету, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає зазначена посадова особа.

У п. 2, 9 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 зазначено, що дії винних належить визнавати даванням і одержанням хабара й у тих випадках, коли умови одержання матеріальних цінностей або послуг хоча спеціально і не обумовлювались, але учасники злочину усвідомлювали, що особа дає хабар з метою задоволення тих чи інших власних інтересів або інтересів третіх осіб.

Давання й одержання хабара тісно пов`язані умислами осіб, які вчинюють ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар (наприклад, у зв`язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання, а службова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців або замовників, шахрайство тощо.

Згідно примітки ст. 51-3 Закона України «Про запобігання корупції» до службових осіб, які займають відповідальне становище в цій статті, також відносяться прокурори, слідчі і дізнавачі.

Таким чином, дізнавач СД відділення поліції № 1 Харківського районного управління поліції № 3 ГУНП в Харківські області, майор поліції ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Оскільки ОСОБА_5 є адвокатом, а також те, що він двічі 17.04.2023 та 09.05.2023 р перебував у службовому кабінеті відділення поліції, в ході якого було проведено його опитування та допит ОСОБА_7 , останній не міг не знати, що ОСОБА_7 є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Щодо застосування у цій справі стандарту доведеності

Передбачений ст. 17 КПК України стандарт доведення поза розумним сумнівом, як зазначено в постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 331/2686/16-к, означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд звертає увагу, що усталеним у судовій та правозастосовній практиці є підхід, зміст якого полягає у тому, що доказування зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування). Така позиція Суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.08.2025 у справі № 503/1855/19 (провадження № 51-6691 км 23), від 02.02.2022 (справа № 520/15641/15-к, провадження № 51-3361км21) тощо.

Аналіз змісту розмови між дізнавачем ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зафіксованої у протоколі НСРД та додатках до нього, разом з показами свідка, речовими доказами, висновком експерт, на переконання Суду, виключають будь-яке інше розумне пояснення спілкування названих осіб, в ході якого ОСОБА_37 надав грошові кошти у доларах США дізнавачу ОСОБА_7 , тобто було скоєно протиправне діяння і обвинувачений є винуватим в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 369 КК України.

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в їх сукупності, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає надані стороною обвинувачення докази належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, логічно пов`язані з тими обставинами, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Стороною захисту не надано доказів на спростування наданих стороною обвинувачення доказів.

Позицію обвинуваченого щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд розцінює, як обраний ним спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.

Слід також зазначити, що ОСОБА_37 є адвокатами, що обумовлює наявність у нього спеціальних знань в галузі права, що дає підстави зробити висновок про повне усвідомлення ним протиправності свої дій.

Таким чином, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена у повному обсязі, він вчинив надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.369 КК України.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Має вищу освіту, працює адвокатом. Одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, 2006 року народження та 2012 року народження. Позитивно характеризується.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання відповідно до статті 65 КК України, суд виходить з такого.

Злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, відповідно до примітки до ст. 45 КК України є корупційним кримінальним правопорушенням.

Санкція ч. 3 ст. 369 КК України (на час вчинення діяння) передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Станом на час ухвалення вироку санкція статті не змінювалася.

Згідно із ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, є тяжким злочином.

Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства (абзац 2 Угоди про створення групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO) від 05.05.1998).

Згідно з Кримінальною конвенцією про боротьбу з корупцією, корупція загрожує правопорядку, демократії та правам людини, руйнує належне управління, чесність та соціальну справедливість, перешкоджає конкуренції та економічному розвиткові і загрожує стабільності демократичних інститутів і моральним засадам суспільства.

У Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції зазначено про серйозність породжуваних корупцією проблем і загроз для стабільності й безпеки суспільств, що підриває демократичні інститути й цінності, етичні цінності й справедливість та завдає шкоди сталому розвитку й принципу верховенства права.

Окремо Суд звертає увагу на те, що обвинувачений вчинив злочин, працюючи адвокатом .

Відповідно до присяги адвоката, він урочисто взяв на себе зобов`язання у своїй адвокатській діяльності дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правничу допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати покладені обов`язки, бути вірним присязі.

Водночас обвинувачений надав неправомірну вигоду службовій особі, намагаючись уникнення кримінальної відповідальності, і цей вчинок мав очевидну корупційну складову.

Особлива зухвалість цих дій обумовлена тим, що ОСОБА_5 надав неправомірну вигоди службовій особі працівнику правоохоронного органу. Тим самим знехтував своїм обов`язком дотримуватися присяги адвоката та правил адвокатської етики. Поставив під сумнів належну діяльність цього правоохоронного органу, довіру суспільства та міжнародних партнерів до нього.

З іншого боку, вчинок ОСОБА_5 зазіхнув на найважливішу соціальну функцію адвокатури - забезпечення права на захист від обвинувачення та надання професійної правничої допомоги (правової допомоги), що мала реалізовуватися на професійній основі із дотриманням принципів верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , Суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має постійне місце проживання та реєстрації, позитивну характеристику. Згідно наданої суду органом пробації досудової доповіді виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства ( у тому числі окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на обвинуваченого обов`язку: відповідно до п.2 ч.3 ст.76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Крім того судом враховується відсутність заподіяної злочином майнової шкоди.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 зазначеного Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Норми КК України наділяють суд правом вибору певного виду і розміру у визначених законом межах заходу примусу. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

З урахуванням зазначених обставин суд вважає необхідним та достатнім покаранням для ОСОБА_5 у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири ) роки 6 (шість) місяців.

Щодо призначення додаткового покарання Суд виходить з наступного. Конфіскація майна є додатковим покаранням та полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється зокрема, за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу (стаття 59 КК України).

Закріплюючи санкцію частини 3 статті 369 КК України, законодавець передбачив альтернативність призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Ураховуючи корисливий характер дій ОСОБА_5 та доведеність вчинення ним корупційного діяння, Суд дійшов висновку про призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації 1/2 належного обвинуваченому майна (окрім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для проживання останнього).

Відповідно до ч.2 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Суд встановив, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, пов`язане із наданням неправомірної вигоди дізнавачу при проведенні ним досудового розслідування у формі дізнання, маючи статус адвоката.

Адвокат за своїм призначенням - це гарант дотримання законності, а не її порушник. Він не просто надавач юридичних послуг. Це особа, яка має бути носієм високих моральних стандартів, представником правової культури, захисником прав людини та законності. Вчинення корупційного діяння повністю суперечить присязі адвоката, Кодексу адвокатської етики та професійному обов`язку. Коли адвокат вдається до корупційних дій, його вчинок кидає тінь не лише на нього самого, а й на всю адвокатську спільноту. Тому свідома участь адвоката у наданні неправомірної вигоди службовій особі правоохоронного органу є не просто грубим порушенням закону, що послаблює довіру суспільства до інституту адвокатури та укорінює в суспільній свідомості переконання щодо «корупційності» органів державної влади та недержавних самоврядних інститутів, щодо масового характеру корупції та безнадійності боротьби з нею, а також щодо можливості вирішення проблем з використанням корупції та «нормальності» такого підходу.

Крім того, суд враховує ставлення суспільства до корупції як до неприйнятного явища соціально-політичної та державно-владної системи України, особливо в умовах воєнного стану , є неприйнятим для розвитку України як правової та демократичної держави, а також для формування юридичної свідомості суспільства.

Враховуючи вищевикладене, а також конкретні обставини вчинення ОСОБА_5 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, суд доходить висновку про неможливість збереження за ним права на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три роки.

Призначене судом покарання ОСОБА_5 буде сприяти 1) реалізації принципу справедливості за рахунок застосування до нього державно-правового примусу, пропорційного тяжкості вчиненого ним злочину, 2) перевихованню ОСОБА_5 , забезпечуючи підвищення рівня його соціально та юридично відповідальної поведінки, формування нетерпимості до протиправної поведінки та усвідомлення неможливості вчинення правопорушення в майбутньому, 3) вихованню інших осіб за рахунок усвідомлення ними невідворотності покарання за вчинення злочину.

Разом з тим, відсутні підстави для застосування до обвинувачених положень ст. 69 (призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом) та ст. 75 (звільнення від відбування покарання з випробуванням) КК України. Зазначені норми можуть бути застосовані, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, яким є протиправне діяння передбачене ч. 3 ст. 369 КК України.

Суд не бере до уваги надану центром пробації досудову доповідь, з підстав, зазначених вище, дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді реального позбавлення волі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 96-1, 96-2, 100 КПК України.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення в тому числі й умисного кримінального правопорушення, за яке передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з п.3 ч.1 ст.96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2023 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова накладено арешт на вилучені грошові кошти в кількості восьми одиниць номіналом 100 (сто) доларів США, наступних серій та номерів: 1)LB64396512G B2, 2) KD 44520164A D4, 3) FC 04473814A C3, 4) KL 87412413B L12, 5) PF 65982438J F6, 6) PE 41932536D E5, 7) KB 18833932D B2, 8) KB 56899555J B2, власником яких є ОСОБА_5 (а.с. 105-108 т. 1), які постановою старшого слідчого СВ ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 09.05.2023 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 120232211200000924 від 18.04.2023 (а.с. 103-104 т. 1).

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України суд дійшов висновку про необхідність застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речові докази, а саме: - грошові кошти в кількості восьми одиниць номіналом 100 (сто) доларів США, наступних серій та номерів: 1)LB64396512G B2, 2) KD 44520164A D4, 3) FC 04473814A C3, 4) KL 87412413B L12, 5) PF 65982438J F6, 6) PE 41932536D E5, 7) KB 18833932D B2, 8) KB 56899555J B2, власником яких є ОСОБА_5 .

Враховуючи те, що на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, ст.100 КПК України судом застосовано спеціальну конфіскацію до вказаних грошових коштів, суд не вбачає підстав для скасування арешту майна, накладеного в межах цього кримінального провадження ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_16 від 12.05.2023.

Кримінальним правопорушенням шкоди не завдано. Цивільний позов в межах кримінального провадження у встановленому законом порядку не пред`являвся.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Судом встановлено, що в межах кримінального провадження маються процесуальні витрати відсутні за проведення ХНДЕКЦ судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121-23/10091-ДД від 17.05.2023, у розмірі 2 390 грн. 00 коп. (дві тисячі триста дев`яносто гривень 00 копійок) які суд стягує з ОСОБА_5 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири ) роки 6 (шість) місяців з конфіскацією частини належного йому майна (крім об`єктів нерухомого майна, які є єдиним місцем для проживання обвинуваченого) і позбавленням права займатись адвокатською діяльністю строком на 3 (три)роки.

Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі обчислювати ОСОБА_5 з моменту його фактичного затримання для виконання вироку після набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_5 тримання під вартою в ДУ « ІНФОРМАЦІЯ_32 з 09 травня 2023 року до 15 травня 2023 року включно, з розрахунку - один день позбавлення волі відповідає одному дню попереднього ув`язнення.

До набрання вироку законної сили залишити ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді застави, що становить 134250 (сто тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят ) гривень.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатися із м. Харкова та Харківської області , в якій він фактично проживає, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт громадянина України для виїзду за кордон(у разі наявності), інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 та покладені процесуальні обов`язки скасувати, та повернути заставодавцю ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 134 250 (сто тридцять чотири тисячі двісті п`ятдесят ) гривень, отримувач коштів ІНФОРМАЦІЯ_33 , що були внесені адвокатом ОСОБА_40 . 12.05.2023 за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_16 від 11.05.2023 у справі № 638/4138/23, провадження № 1-кс/638/842/23 (квитанція №17 від 12.05.2023);

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави речові докази: - грошові кошти в кількості восьми одиниць номіналом 100 (сто) доларів США, наступних серій та номерів: 1)LB64396512G B2, 2) KD 44520164A D4, 3) FC 04473814A C3, 4) KL 87412413B L12, 5) PF 65982438J F6, 6) PE 41932536D E5, 7) KB 18833932D B2, 8) KB 56899555J B2, власником яких є ОСОБА_5 .

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням по справі судово - технічної експертизи документів ІНФОРМАЦІЯ_34 № СЕ-19/121-23/10091-ДД від 17.05.2023 в розмірі 2390 грн. 00 коп.

Після вступу вироку в законну силу направити його на виконання до ІНФОРМАЦІЯ_8 з метою затримання та направлення ОСОБА_5 для відбуття покарання.

Про ухвалений вирок повідомити Раду адвокатів України ( АДРЕСА_3 ).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений та його захисник - подати клопотання про помилування.

Суддя ОСОБА_1