Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №353/572/25 — Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/572/25

Провадження № 2/353/23/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

з участю: секретаря судових засідань - Мороз М.І.,

представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Железняк-Кранг І.В.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

В С Т А Н О В И В:

01.07.2025 року адвокат Железняк-Кранг І.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала до суду заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, а саме: просила заборонити всім органам та державним чи приватним особам, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію дій щодо нерухомого майна, переходу права власності, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно спірного нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2 , а також просила накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що зареєстровано за ОСОБА_2 в період з 10.06.2004 року по 16.01.2024 року.

02.07.2025 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіної У.Ю. заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви було задоволено частково, а саме: в порядку забезпечення позову накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, яке на праві власності належить ОСОБА_2 , в т.ч. на: автомобіль легковий марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 ; житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1437425626256. В задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову було відмовлено.

09.07.2025 року представник - адвокат Железняк-Кранг І.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Крім цього представник позивачки просила призначити оціночно-будівельну експертизу вартості об`єктів нерухомого майна та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

09.07.2025 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.

14.07.2025 року від представника позивачки на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, з якої вбачалось, що представник позивача частково усунув недоліки позовної заяви, однак 14.07.2025 року, з метою забезпечення доступу до правосуддя, ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та роз`яснено право пред`явити зустрічний позов.

17.07.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Железняк-Кранг І.В. подала до суду клопотання про долучення додаткових доказів.

Ухвалами Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 18.08.2025 року, 18.09.2025 року та 06.10.2025 року було задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Железняк-Кранг І.В. та забезпечено їй можливість взяти участь у підготовчих судових засіданнях та у всіх наступних судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

04.12.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Железняк-Кранг І.В. подала до суду клопотання про долучення доказів, а саме щодо сплати судового збору.

08.12.2025 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву, в якій зазначив, що позов визнає частково, а саме в частині поділу спільного сумісного майна подружжя – житлового будинку та земельної ділянки у рівних долях. Також готовий компенсувати половину вартості автомобіля марки «ВАЗ 21112», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», д.н.з. НОМЕР_4 , які перебувають у його володінні та зареєстровані за ним. Не погоджується з вимогою позивачки щодо компенсації вартості ще одного автомобіля, оскільки зазначений автомобіль був реалізований під час шлюбу та позивачка була повністю обізнана про намір його продажу та надала згоду на його відчуження. Отримані кошти були використані в інтересах сім`ї. Враховуючи часткове визнання позову, судові витрати по сплаті судового збору просив розділити у відповідності до ст. 142 ЦПК України.

12.12.2025 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Железняк-Кранг І.В. подала заяву про зміну предмета позову, якою зменшила позовні вимоги, виключивши з позовних вимог вимогу про стягнення з відповідача на користь позивачки грошової компенсації середньої ринкової вартості1/2 частини автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», 2005 року випуску, номер кузова: НОМЕР_5 в розмірі 230175,0 грн. Судові витрати понесені позивачкою по сплаті судового збору, забезпечення позову, проведення експертизи та інші витрати просила стягнути з відповідача на користь позивачки пропорційно до задоволених позовних вимог.

07.01.2026 року відповідач ОСОБА_2 подав заяву, в якій зазначив, що позов, з врахуванням зменшених позовних вимог, визнає та погоджується на визначеною позивачкою вартістю спільного майна подружжя.

07.01.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Железняк-Кранг І.В. подала до суду заяву, в якій відкликала клопотання про призначення по справі оціночно-будівельної експертизи, оскільки сторонами було погоджено вартість спірного майна.

07.01.2026 року представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Железняк-Кранг І.В. подала заяву про збільшення позовних вимог, зокрема виклала остаточні позовні вимоги, в яких просила:

1. Визнати об`єктом права спільної сумісної власності майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поділити наступне майно: житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1437425626256; земельну ділянку кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018, з цільовим призначенням: для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, розташовану в АДРЕСА_1 ; автомобіль легковий марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 .

2. Визнати право приватної власності за позивачкою ОСОБА_1 на наступне майно: 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1437425626256; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018, з цільовим призначенням: для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, розташованої в АДРЕСА_1 .

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію середньої ринкової вартості: 1/2 частини автомобіля легкового марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , в розмірі 41905,20 грн; 1/2 частини автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , в розмірі 230175,00 грн.

4. Визнати право приватної власності за відповідачем ОСОБА_2 на наступне майно: 1/2 частину житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1437425626256; 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018, з цільовим призначенням: для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1 га, розташованої в АДРЕСА_1 ; автомобіль легковий марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 .

27.01.2026 року та 10.02.2026 року відповідач ОСОБА_2 подав письмові клопотання, в яких вказав, що на транспортний засіб марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, колір чорний, номер кузова: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , видавалась довіреність з широким колом правомочностей, в т.ч. з правом продажу автомобіля. Вказані обставини свідчать про факт відчуження автомобіля, про що позивачка знала та давала згоду на продаж автомобіля. Також підтвердженням факту продажу транспортного засобу є витяг з Єдиного реєстру довіреностей, де зафіксовано факт передоручення права користування та розпорядження транспортним засобом належним користувачем ОСОБА_4 третім особам. У зв`язку з цим просив суд виключити спірний транспортний засіб марки «ВАЗ 21112» з переліку майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки він хоча і вважається зареєстрованим за ним на час розгляду справи, однак фактично є проданим. Також просив не брати до уваги до розрахунку компенсації вартості спільно нажитого майна подружжя ринкову вартість вищевказаного автомобіля у сумі 41905,20 грн.

30.03.2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про долучення доказів - звіту про оцінку транспортного засобу № 06/26 від 15.03.2026 року, а саме автомобіля марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , ринкова вартість якого визначена в сумі 213204,96 грн.

07.05.2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018, вартість якої визначено в сумі 222300,0 грн., а також звіту про незалежну оцінку ринкової (оціночної) вартості домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018, загальна вартість яких складає 3084200,0 грн. (222300,0 грн. + 2861900,0 грн.).

07.05.2026 року ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче судове засідання та призначену справу до судового розгляду.

20.05.2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких просив наступне: зафіксувати в судовому рішенні загальну ринкову вартість житлового будинку та земельної ділянки в розмірі 3084200,0 грн. на підставі звітів про оцінку від 07.05.2026 року; здійснити поділ нерухомого майна, шляхом залишення ОСОБА_2 житлового будинку та земельної ділянки, стягнувши на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини в розмірі 1542100,0 грн.; визначити розмір компенсації за 1/2 частку автомобіля марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, на підставі наданого ним звіту від 15.03.2026 року; відмовити в задоволенні позову в частині поділу та стягнення компенсації за автомобіль марки «ВАЗ 21112», у зв`язку з його фактичним відчуженням під час шлюбу; відмовити у стягненні з нього на користь позивачки витрат на правничу допомогу; судові витрати по сплаті судового збору розділити пропорційно до розміру визнаних та задоволених вимог, зменшивши їх для відповідача на 50% у зв`язку з добровільним визнанням позову в частині поділу нерухомості.

13.08.2026 року подав до суду клопотання про виклик свідка, однак відкликав його в судовому засіданні 13.08.2026 року.

26.08.2026 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, в яких просив врахувати зміст його заяви від 08.12.2025 року про часткове визнання позову та відмежувати визнану частину позовних вимог від тих вимог, обставин та сум, щодо яких між сторонами зберігається спір. Також просив дослідити та надати належну оцінку поданим відповідачем доказам ринкової вартості спірного майна та при визначенні можливої компенсації виходити з дійсної вартості відповідного майна. Щодо нерухомого майна просив врахувати його загальну вартість 3084200,0 грн., фактичний порядок користування та утримання домоволодіння відповідачем, а також позицію відповідача щодо залишення нерухомого майна за ним та компенсації позивачці вартості її частки. У разі відсутності передбачених законом умов для передачі всього нерухомого майна відповідачу з компенсацією позивачці, не ототожнювати визначення сторонам по 1/2 частці у праві власності з реальним поділом житлового будинку в натурі без встановлення технічної можливості такого поділу. Щодо автомобіля марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI» визначити розмір компенсації в розмірі 106602,48 грн. Щодо автомобіля «ВАЗ 21112» дослідити нотаріально посвідчену довіреність, витяг з Єдиного реєстру довіреностей, реєстраційні документи та інші наявні у справі докази та встановити обставини фактичного вибуття автомобіля з володіння сторін. При вирішенні питання про судові витрати врахувати заяву відповідача від 08.12.2025 року про часткове визнання позову та розподілити судові витрати згідно ст. 142 ЦПК України.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, причин неявки суду не повідомила.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Железняк-Кранг І.В. в судовому засіданні 26.08.2026 року позов в остаточній редакції підтримала, просила його задовольнити та розгляд справи проводити за відсутності позивачки. Зазначила, що докази на підтвердження розміру понесених позивачкою витрат на правничу допомогу будуть долучені протягом 5 днів після ухвалення рішення судом разом з відповідною заявою.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 26.08.2026 року просив розгляд справи проводити без участі його представника та позивачки. Частково визнав позовні вимоги та просив при прийнятті рішення врахувати подані ним письмові пояснення та звіти про оцінку нерухомого та рухомого майна. Визнав позовні вимоги в частині поділу житлового будинку та земельної ділянки (по 1/2 частині кожному), стягнення на користь позивачки компенсації вартості 1/2 частини автомобіля марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI» з врахуванням поданої ним оцінки. В поділі автомобіля «ВАЗ 21112» та стягнення з нього компенсації просив відмовити, а також просив розподілити судові витрати відповідно до законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сурмачевський А.Ю. в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши дані, що містяться в письмових доказах по справі, заслухавши пояснення відповідача та представника позивачки, суд вважає, що позов, з урахуванням збільшених позовних вимог (в останній редакції), підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення ст. 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна,за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а уразі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19 (пункт 63)).

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визначено ст. 70 СК України.

Так у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України).Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (частини 1, 2, 4 статті 71 Сімейного кодексу України).

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

З метою розгляду справи про поділ майна подружжя, суду необхідно встановити обсяг спільного майна подружжя, які вони набули у шлюбі та яке підлягає поділу між членами подружжя. При цьому наявність майна та його правовий статус має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Судом встановлено, що 10.06.2004 року сторони зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тлумацького районного управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис № 25, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб (а.с. 8 зворот Том 1). 14.12.2023 року рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області, що набрало законної сили 16.01.2024 року, шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 9 зворот - 11 Том 1). 12.09.2024 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та після державної реєстрації шлюбу їй було присвоєно шлюбне прізвище « ОСОБА_6 », що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб (а.с. 9 Том 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

У свою чергу відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який набрав чинності 01.07.2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 18.06.2025 року на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ІФ 141173402050 від 06.12.2017 року та довідки Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області № 3984 від 09.11.2017 року за ОСОБА_2 (відповідач) 12.12.2017 року зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 244,6 кв.м, розташований в АДРЕСА_1 (а.с. 12-12 зворот Том 1).

Також відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.06.2025 року та відповіді Тлумацької міської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області від 14.07.2025 року № 902 на підставі договору купівлі-продажу від 11.04.2012 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018 (а.с. 13, 58-58 зворот Том 1).

З інформації з Головного сервісного центру МВС від 24.06.2025 року та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 12.08.2025 року встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 (відповідач) 23.09.2014 року був зареєстрований транспортний засіб марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , а 29.11.2007 року був зареєстрований транспортний засіб марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 17-17 зворот, 161 Том 1)

Отже, враховуючи вищенаведене, судом встановлено, що вищевказане нерухоме та рухоме майно є об`єктами права спільної сумісної власності позивачки і відповідача (колишнього подружжя), оскільки воно було набуто відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачкою.

Транспортний засіб марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2005 року випуску, номер кузова: НОМЕР_5 , який значився за ОСОБА_2 (відповідач), 19.08.2014 року був знятий з обліку та зареєстрований на нового власника. У зв`язку з цим стороною позивача було зменшено позовні вимоги в частині поділу вказаного транспортного засобу, шляхом зміни предмету позову та виключення позовної вимоги, що стосувалась вказаного транспортного засобу.

Як зазначено в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Відповідно до розрахунків ринкової вартості спірного нерухомого та рухомого майна, складеного стороною позивача, вартість майна, що підлягає поділу становить 1375310,55 грн., а саме:

- житловий будинок загальною площею 244,6 кв.м, розташований в АДРЕСА_1 – 1870695,0 грн.;

- земельна ділянка площею 0,1000 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018 – 58020,0 грн.;

- транспортний засіб марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , - 460350,0 грн.;

- транспортний засіб марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , - 83811,60 грн. (а.с. 14-15 зворот Том 1).

Не погоджуючись з вартістю вказаного майна, відповідачем було ініційовано проведення експертної оцінки спірного нерухомого та рухомого майна, за результатами якої оцінювачем було складено відповідні звіти та визначено ринкову вартість спірного нерухомого та рухомого майна, зокрема:

- житловий будинок загальною площею 244,6 кв.м, розташований в АДРЕСА_1 – 2861900,0 грн. (а.с. 68-88 Том 2);

- земельна ділянка площею 0,1000 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018 – 222300,0 грн. (а.с. 52-67 Том 2);

- транспортний засіб марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , - 213204,96 грн. (а.с. 3-30 Том 2).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю. Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності.

Згідно з пунктами 22-25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст.ст. 69-72 СКУкраїни та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до чч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду з аналогічних спорів, в яких Верховний Суд роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 372 Цивільного кодексу України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Оскільки таке становище має місце по даній справі, суд вважає встановленими обставини, викладені позивачем в позовній заяві на обгрунтування своїх вимог.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Постанові від 18.03.2020 року по справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. ANDOTHERSv. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 року у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIYv. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Суд не приймає до уваги вимоги відповідача, які стосуються здійснення поділу спірного нерухомого майна та визнання за ним права власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку в цілому, шляхом стягнення на користь позивачки грошової компенсації 1/2 вартості вказаного майна, оскільки відповідач, маючи такі зустрічні вимоги, не дотримався процесуальних вимог щодо їх оформлення, не заявив про них шляхом подання до суду зустрічного позову, у строк встановлений ч. 1 ст. 193 ЦПК України, а фактично заявив про них у своїх письмових поясненнях, які просив врахувати при ухваленні рішення, уже в процесі розгляду справи по суті. При цьому ним не сплачувався судовий збір за розгляд цих вимог.

Також відповідач, заперечуючи проти вимог сторони позивачки, посилався на те, що автомобіль марки «ВАЗ 21112» був відчужений за час їх перебування у шлюбі, шляхом нотаріально посвідченого доручення від 02.02.2010 року, яким відповідач уповноважив ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладати правочини щодо експлуатації та розпорядження вказаним автомобілем з правом продажу його за встановленим законом порядком, обміну, страхування, здачі в оренду, передачі в позику, зміни номерних агрегатів і вузлів, поїздок за кордон, догляду на митницях (а.с. 215-217 Том 1).

Водночас, суд критично відноситься до цих заперечень відповідача, з огляду на наступне.

Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з пунктами 12, 16, 17 Порядку № 1200 оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг Міністерством внутрішніх справ (далі - МВС) і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Сутність та правова природа загальноцивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала.

До аналогічного висновку дійшов Верховного Суду у постановах від 04.11.2020 року по справі № 573/476/19 та від 16 грудня 2015 року по справі № 6-688цс15.

В ході розгляду справи відповідачем не надано суду будь-яких належних, достовірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що спірний транспортний засіб марки «ВАЗ 21112» був відчужений за час перебування сторін у шлюбі, шляхом укладення договору купівлі-продажу, а сама лише довіреність на розпорядження транспортним засобом без укладення договору купівлі-продажу не є підставою для набуття права власності на автомобіль. З цих же підстав судом не беруться до уваги твердження відповідача про те, що позивачка була обізнана про продаж цього автомобіля шляхом складання нотаріальної довіреності. Водночас з матеріалів справи, вбачається, що станом на 23.06.2025 року спірний транспортний засіб марки «ВАЗ 21112» зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 (відповідь Головного сервісного центру МВС, а.с. 17-17 зворот, 161 Том 1), а отже відсутні підстави для неврахування вказаного рухомого майна при поділі спільного сумісного майна подружжя.

У разі поділу спільної сумісної власності необхідно, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім`єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див. постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20))».

У пункті 50 цієї ж постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Відповідно до частини другої статті 71 СК України, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Враховуючи те, що автомобіль марки «ВАЗ 21112» є неподільною річчю, весь час перебував у власності відповідача або пов`язаних з відповідачем осіб за довіреністю, а позивачка не користувалась спірним автомобілем і взагалі не мала доступу до нього, логічним та розумним буде виділити автомобіль у особисту власність відповідача, стягнувши з нього на користь позивачки компенсацію половини вартості автомобіля. При цьому посилання відповідача на те, що він не дає згоди на виплату компенсації, суд не бере до уваги, оскільки згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачці, право власності якої на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов`язковою.

За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.

Так, у постанові від 25 травня 2020 року у справі № 347/955/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про виплату позивачеві 1/2 вартості автомобіля як компенсації його частки у праві спільної сумісної власності подружжя. Вважав, що у ситуації, коли один із подружжя, який не користується спірним автомобілем, просить виплатити йому компенсацію вартості його частки у вказаному праві, згідно з вимогами статей 60, 61, 70, 71 СК України слід присудити відповідну компенсацію за рахунок іншого із подружжя, який цим автомобілем користується, незалежно від його згоди.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 року по справі № 209/3085/20.

При визначенні вартості спірного рухомого майна - транспортного засобу марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , та при визначенні розміру компенсації суд вважає за необхідне взяти за основу наданий відповідачем звіт про оцінку транспортного засобу марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 (а.с. 3-30 Том 2). При цьому суд враховує те, що ринкова вартість транспортного засобу марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , визначена після безпосереднього дослідження цього автомобіля суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_10 . В той же час суд не бере до увагу оцінку вартості цього автомобіля, яка визначена представником позивачки самостійно, оскільки ця оцінка проведена без належного огляду автомобіля.

При визначенні вартості спірного рухомого майна - транспортного засобу марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , та при визначенні розміру компенсації суд вважає за необхідне взяти за основу складений представником позивачки розрахунок ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу (а.с. 14 зворот Том 1). За цим розрахунком ринкова вартість транспортного засобу марки «ВАЗ 21112» становить 83811,60 грн., а 1/2 частки для компенсації становить 41905,80 грн., тоді як сторона позивачки просить стягнути компенсацію в меншому розмірі - 41905,20 грн.

При цьому суд зазначає, що сторони по справі, маючи не узгоджену позицію щодо вартості нерухомого майна, не скористались своїм правом та не подали клопотання про проведення відповідної експертизи за ухвалою суду, з метою визначення дійсної ринкової вартості спірного рухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи, вимоги чинного законодавства України, враховуючи те, що спірне нерухоме та рухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 244,6 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1000 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018; транспортний засіб марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ; та транспортний засіб марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , є об`єктами спільної сумісної власності позивачки та відповідача (колишнього подружжя), оскільки вони були набуті відповідачем під час перебування у шлюбі з позивачкою, суд дійшов до висновку, що позов, з урахуванням збільшених позовних вимог, є частково обґрунтованим і підлягає до часткового задоволення.

А саме, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя слід визнати за позивачкою та відповідачем в рівних долях, по 1/2 частині за кожним, право особистої приватної власності на житловий будинок загальною площею 244,6 кв.м, що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1000 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018.

Також, оцінюючи надані сторонами докази, з відповідача слід стягнути на користь позивачки грошову компенсацію, з розрахунку половини вартості належних йому транспортних засобів марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 , та марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , що в загальному становить148507,68 грн. (106602,48 грн. + 41905,20 грн.), та визнати за ним право особистої приватної власності на ці автомобілі в цілому. В решті вимог позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Беручи до уваги долучені відповідачем звіти про експертну грошову оцінку спірних житлового будинку з земельною ділянкою та транспортного засобу марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», а також складений представником позивачки розрахунок ринкової вартості спірного транспортного засобу марки «ВАЗ 21112», загальна вартість спірного нерухомого та рухомого майна становить 3381216,56 грн. Тобто розмір судового збору, який підлягав би до сплати позивачкою при зверненні до суду з даним позовом становить максимальний розмір, а саме не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, встановлений станом на день звернення до суду з позовом (09.07.2025 року), а саме - 15140,0 грн.

При зверненні до суду з позовом позивачкою було сплачено максимальний розмір судового збору в розмірі 15140,0 грн., що підтверджується копією квитанції № 1.431488961.1 від 04.12.2025 року (а.с. 157 зворот Том 1). Також позивачкою було сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 605,60 грн. (платіжна інструкція № 0.04436999039.1 від 01.07.2025 року, а.с. 14 - у справі про забезпечення позову).

Також відповідачем було долучено до матеріалів справи копію квитанції № 06/26 від 16.03.2026 року (а.с. 30), яка свідчить про те, що ним було сплачено 2000,0 грн. експерту Мачкуру П.А. за проведення експертної грошової оцінки транспортного засобу марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI» (а.с. 30). Інших документів на підтвердження судових витрат відповідачем суду не надано.

При такому вирішенні позову, з врахуванням часткової відмови в частині розміру грошової компенсації 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя, а саме транспортного засобу марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», розмір якої становить 106602,48 грн., замість 230175,0 грн., з відповідача слід стягнути на користь позивачки понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3381216,56 грн. (ціна позову) – 123572,52 грн. (відмовлена частина вимог) = 3257644,04 грн.), що становить 96,34 %, а саме в сумі 14585,87 грн. по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 583,43 грн. по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову. В свою чергу з позивачки слід стягнути на користь відповідача понесені судові витрати пропорційно розміру відхилених позовних вимог, що становить 3,66 %, а саме в сумі 73,20 грн. понесених судових витрат за проведення експертної грошової оцінки транспортного засобумарки «Mercedes-BenzVito 109 CDI».

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції. Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції, або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2020 року у справі №278/1396/19.

Враховуючи те, що представник позивачки до закінчення судових дебатів у справі в судовому засіданні заявила про те, що докази на підтвердження розміру понесених позивачкою витрат на правничу допомогу в суді будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом, тому питання розподілу цих судових витрат судом не вирішується.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Однак, відповідне клопотання учасниками справи суду не подавалось.

На підставі наведеного, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 68-72 СК України, ст.ст. 331, 325, 368, 369, 372, 392 ЦК України, ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 158, 178, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов, з урахуванням збільшених позовних вимог, задовольнити частково.

Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя та визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , право особистої приватної власності на:

- 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 244,6 кв.м, житловою площею 121,1 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1437425626256);

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018, з цільовим призначенням: для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 .

Здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя та визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим жителем АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 , право особистої приватної власності на:

- 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 244,6 кв.м, житловою площею 121,1 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1437425626256);

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер: 2625610100:03:010:0018, з цільовим призначенням: для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 ;

- транспортний засіб марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ;

- транспортний засіб марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , НОМЕР_8 (сто сорок вісім тисяч п`ятсот сім) гривень 68 копійок в якості грошової компенсації 1/2 частини вартості спільного сумісного майна подружжя, а саме транспортного засобу марки «Mercedes-BenzVito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 та транспортного засобу марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в загальній сумі 15169 (п`ятнадцять тисяч сто шістдесят дев`ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим жителем АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 , понесені судові витрати за проведення експертної грошової оцінки пропорційно розміру відхилених позовних вимог в сумі 73 (сімдесят три) гривні 20 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заходи забезпечення позову у виді накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, яке зареєстроване за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованим жителем АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7 , а саме на: транспортний засіб марки «ВАЗ 21112», 2007 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito 109 CDI», 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ; житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1437425626256,у відповідності до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА

Повний текст судового рішення cкладено «27» серпня 2026 року.