Постанова від 23 червня 2026 р. у справі №366/1038/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/1038/26

Провадження №3/366/617/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В с т а н о в и в:

27 квітня 2026 року до Іванківського районного суду Київської області надійшли матеріали від Відділення поліції № 1 Вишгородського районного управління поліції Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2026 о 09 год. 50 хв. в селищі Іванків по вул. Поліська а/д Київ-Овруч 84 км + 700 м керував електровелосипедом н.з. Б/Н, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив падіння з електровелосипеда.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У судовому засідання представник ОСОБА_1 – адвокат Ятель Є.О. просив суд закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи та доданий до них відеозапис не містять доказів щодо факту керування ОСОБА_1 електровелосипедом.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно ПДР України, учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Суб`єктом даного адміністративного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.

Відповідно до ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

У матеріалах справи наявний оптичний диск, на якому начебто зафіксовані обставини події щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Як встановлено з відеозапису, що жоден із файлів не підтверджує факт керування ОСОБА_1 електровелосипедом.

Пунктом 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

При цьому з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що саме ОСОБА_1 керував електровелосипедом.

У матеріалах справи відсутні допустимі та достовірні докази того, що ОСОБА_1 керував електровелосипедом відповідно до обставин зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 646345, а тому недоведеним є викладений в протоколі факт, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за вказане в протоколі правопорушення.

Крім того, з диспозиції ст. 124 КУпАП випливає, що внаслідок порушення ПДР мають бути пошкоджені транспортні засоби інших учасників ДТП, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, умовою настання відповідальності є «пошкодження транспортних засобів», тобто порушення має бути настільки суттєвим, щоб наслідком його стало пошкодження як мінімум двох транспортних засобів або іншого майна третіх осіб, оскільки спричинення пошкоджень власному майну не може мати своїм наслідком будь-яку відповідальність.

Як вбачається з протоколу серії ЕПР1 № 646345 від 21.04.2026 – ОСОБА_1 21.04.2026 о 09 год. 50 хв. в селищі Іванків по вул. Поліська а/д Київ-Овруч 84 км + 700 м керував електровелосипедом н.з. Б/Н, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив падіння з електровелосипеда.

Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України є не будь-яке порушення правил дорожнього руху, а саме те порушення, яке знаходиться у причинному зв`язку із настанням наслідків.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи і не може бути єдиним доказом винуватості особи.

Отже, з матеріалів справи не встановлено об`єкт зіткнення, а тому довести порушення та причинно-наслідковий зв`язок неможливо, що свідчить про відсутність складу правопорушення в діях ОСОБА_1 .

За змістом ст.ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, що позбавляє можливості перекваліфікувати діяння особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи в суді.

При цьому, суд також не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не може самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до правової позицій, викладеної в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 536/1703/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не має повноважень щодо перекваліфікації діяння, вчиненого особою відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а має вирішити питання щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення за яким її діяння кваліфіковано уповноваженою особою, відповідно до ст. 255 КУпАП, якою складено такий протокол.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що в матеріалах справи докази, які б підтверджували вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП відсутні.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №646345 від 21.04.2026 року сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що за змістом ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, тому прихожу до висновку, що провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП

Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Питання судових витрат суддя вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП.

Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення.

Оскільки в цьому випадку провадження у справі підлягає закриттю, судовий збір слід віднести на рахунок держави.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 124, 247, 266, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення України,

У Х В А Л И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя: Юрій ТКАЧЕНКО