Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №505/2470/25 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2470/25

Провадження № 2/505/1581/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

представника відповідача адвоката Орєшкіна В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

Зміст позовних вимог

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії в сумі 117 242,03 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач з 14.02.2022 отримувала пенсію по інвалідності, при цьому у період з 01.03.2023 по 29.02.2024 їй було встановлено ІІ групу інвалідності. Надалі, відповідно до витягу з рішення експертної команди від 15.03.2025 № 4572, групу інвалідності відповідача за вказаний період змінено з ІІ на ІІІ групу. У зв`язку із цим проведено перерахунок пенсії, внаслідок чого встановлено переплату пенсійних виплат за період з 01.03.2023 по 30.06.2025 у розмірі 117 242,03 грн.

Позивач посилається на положення статей 15, 1212 ЦК України та зазначає, що вказані кошти були отримані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню як безпідставно набуте майно. При цьому зазначає, що відповідачу було направлено пропозицію добровільно повернути надміру отримані кошти, однак станом на час звернення до суду переплата не повернута.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 117 242,03 грн надміру виплачених пенсійних коштів, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Позиція відповідача

Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Зазначає, що пенсію по інвалідності отримувала на підставі належних та дійсних документів, не подавала до органів Пенсійного фонду завідомо недостовірних відомостей та не вчиняла жодних зловживань з метою отримання пенсії у більшому розмірі.

Посилається на те, що відповідно до статті 1215 ЦК України пенсія, виплачена як засіб до існування, не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки з боку платника та недобросовісності набувача. Вважає, що позивачем не доведено ані наявності рахункової помилки, ані її недобросовісності, зловживань чи подання нею недостовірних даних, які спричинили виникнення переплати.

Також зазначає, що обставини зміни їй групи інвалідності були встановлені за результатами перевірки вже після здійснення відповідних пенсійних виплат, а будь-яких доказів того, що саме її умисні, свідомі чи недобросовісні дії призвели до надмірної виплати пенсії, позивачем не надано. На її думку, переплата могла виникнути внаслідок неналежного виконання органом Пенсійного фонду своїх обов`язків щодо обчислення, перерахунку та контролю за виплатою пенсії.

Крім того, відповідачка вказує, що позивач не надав належних доказів фактичного нарахування та виплати їй саме надмірної суми пенсії, а також відповідного розрахунку переплати.

З огляду на викладене, відповідачка вважає відсутніми правові підстави для стягнення з неї 117 242,03 грн переплати пенсії та просить суд відмовити у задоволенні позову, а судові витрати залишити за позивачем.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 31.07.2025 справу передано для розгляду судді Івінському О.О.

Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву залишено без руху.

15.08.2025 позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 02.10.2025 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

03.11.2025 відповідачем подано відзив на позов.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу від 07.05.2026 справу передано для розгляду судді Дзюбинському А.О.

Ухвалою судді Дзюбинського А.О. від 11.05.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено продовжити за правилами спрощеного позовного провадження.

Судовий розгляд справи

Представник позивача Степаненко А.О. просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника.

Представник відповідача адвокат Орєшкін В.П. у судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області перебуває ОСОБА_1 .

З 14.02.2022 ОСОБА_1 відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» призначено пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання відповідно до виписки з акту огляду МСЕК КУ «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» від 14.02.2022 серії 12 ААВ № 521116.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК КУ «Одеській обласний центр медико-соціальної експертизи» від 20.02.2023 серія 12 ААГ № 451191 при черговому медичному огляді 20.02.2023 ОСОБА_1 встановлено інвалідність ІІ групи, на підставі чого Управлінням Пенсійного фонду подовжено виплату пенсії по інвалідності ІІ групи.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 15.04.2025, ОСОБА_1 змінено групу інвалідності, а саме з 01.03.2023 до 01.03.2024 встановлено ІІІ групу інвалідності замість раніше встановленої ІІ групи.

13.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 2197 про прийняття суми переплати пенсії на облік, яким встановлено, що у ОСОБА_1 рахується переплата пенсії у розмірі 117 242,03 грн, у зв`язку зі зміною групи інвалідності з II на III з 01.03.2023 по 29.02.2024, не встановленням групи інвалідності з 01.03.2024 по 19.02.2025 та встановленням II групи інвалідності з 20.02.2025.

Листом № 1500-0404-8/109944 від 17.06.2025, ОСОБА_1 повідомлено про виникнення переплати та необхідності повернення коштів на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 , пов`язаний з виплатою відповідачці пенсії по інвалідності, проведенням у подальшому перерахунку пенсійних виплат у зв`язку зі зміною встановленої їй групи інвалідності та виникненням переплати пенсії, а також з обов`язком відповідачки повернути надміру виплачені кошти (правовідносини щодо стягнення переплати пенсійних виплат).

Норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Згідно частини 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (далі Порядок), затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року.

Відповідно до пункту 4 вказаного порядку у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 року у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25 вересня 2018 року у справі №340/644/15-а та від 21 лютого 2020 року у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017).

Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити, що факт переплати пенсії, що враховуються при її обчисленні, відбувся у зв`язку із поданням пенсіонером завідомо недостовірних відомостей.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, суду слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення/перерахунку пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року) визначено, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц зазначено, що: «правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».

Обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

З 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338). Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. Відповідно до пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338. Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Згідно пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм статті 35 Закону № 1058 державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.

Крім того, незгода експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з висновком медико-соціальної експертної комісії, викладеним в Витязі з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» Міністерства охорони здоров`я України, суд вважає як різну оцінку медичних показників стану здоров`я ОСОБА_1 різними державними експертними установами, що не доводить недобросовісності дій зі сторони ОСОБА_1 при зверненні до позивача для призначенням їй пенсії по інвалідності.

Отже, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідача, або його недобросовісності.

Таким чином, позивачем не доведено факт зловживань з боку відповідача ОСОБА_1 , її винуватості чи недобросовісності щодо надання недостовірних даних та отримання пенсії, оскільки правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються. Позивач не надав до суду будь-які докази наявності вини чи зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії та до позовної заяви не надано належні та допустимі докази вчинення відповідачем неправомірних дій для отримання пенсії.

Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум пенсії з отримувача пенсійних виплат не допускається.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач (платник грошових коштів) не довів недобросовісності у діях відповідача (набувача пенсії), а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надмірно отриманих коштів у вигляді нарахованої та виплаченої пенсії у розмірі 117 242,03 грн.

В пункті 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії» (постанова Верховного Суду від 05 лютого 2018 року у справі № 556/1231/17).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Lelas v. Croatia» від 20 травня 2010 року і «Toscuta and Others v. Romania» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Oneryildiz v. Turkey» від 18 червня 2002 року та «Beyeler v. Italy» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що позивачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачених пенсійних коштів у розмірі 117 242,03 грн. Судом встановлено, що переплата пенсії виникла у зв`язку з подальшою зміною групи інвалідності відповідачки, однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка подавала завідомо недостовірні відомості, вчиняла зловживання або діяла недобросовісно з метою отримання пенсії у більшому розмірі. За відсутності доведених обставин рахункової помилки з боку позивача та недобросовісності набувача отримані відповідачкою пенсійні виплати відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню не підлягають. Відтак правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 117 242,03 грн переплати пенсії відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог позивача, витрати понесені позивачем зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 1212, 1215 ЦК України, ст. 10, 12, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 26.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, тел. +380487282990

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ