Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №216/316/23 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/316/23

провадження 2/216/127/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Цимбалістенко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфернеції в м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярослав Олексійович, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог позивача

Представник позивача - адвокат Гапонець А.А. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярослав Олексійович, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності,

У позовній заяві представник позивача просить:

- визнати недійсним договір дарування №74 від 18.01.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо дарування житлового будинку А-2, загальною площею 286,0 кв.м., житлова площа 113,6 кв.м., гараж Б з погрібом п/д, альтанка В, замощення І, огорожа 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О.(рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56199072 від 18.01.2021 винесене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О).

- визнати недійсним договір дарування №71 від 18.01.2021 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо дарування нежитлового приміщення, загальною площею 382,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56198022 від 18.01.2021 винесене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О).

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56199072 від 18.01.2021 винесене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярославом Олексійовичем, щодо реєстрації права власності на житловий будинок А-2, загальною площею 286,0 кв.м., житлова площа 113,6 кв.м., гараж Б з погрібом п/д, альтанка В, замощення І, огорожа 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та виключити з Державного реєстру прав та обтяжень на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_6 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56198022 від 18.01.2021 винесене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярославом Олексійовичем, щодо реєстрації права власності на нежитлового приміщення, загальною площею 382,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 та виключити з Державного реєстру прав та обтяжень на нерухоме майно відомості про право власності ОСОБА_7 .

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позовної заяви зазначила, що 08 вересня 2016 року між ОСОБА_4 (далі - Позивач) та ОСОБА_5 (далі - Відповідач-1) було укладено договір Позики, який був оформлений розпискою, згідно з яким Позивач (як Позикодавець) передав Відповідачеві-1 (як Позичальникові) грошові кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США в еквіваленті 8 016 000 (вісім мільйонів шістнадцять тисяч гривень 00 копійок). Відповідач-1 зобов`язався повернути вказану суму позики у строк, передбачений розпискою. У зв`язку з невиконанням Відповідачем-1 умов зобов`язання відповідно до договору Позики, Позивачем було подано до Самарського районного суду м. Дніпропетровська позов про стягнення заборгованості за договором Позики. Станом на день подання позовної заяви, Рішення по справі №206/501/20 не прийняте.

Також, в провадженні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рога перебуває справа №216/6981/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 (Відповідач-1), ОСОБА_2 (Відповідач-2) про звернення стягнення на майно боржників, яке є об`єктом права спільної власності подружжя. Відповідно до викладених позовних вимог у справі №216/6981/20 зазначено, що: «08.09.2016 між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, який був оформлений розпискою, згідно з якою позикодавець передав ОСОБА_5 (як позичальникові) грошові кошти в сумі 300 000 (три тисяч) доларів США, зі строком повернення до 01.03.2017. Вказаний договір був укладений ОСОБА_9 у період перебування у шлюбі з ОСОБА_2 . ОСОБА_5 на праві власності належить нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 08.01.2010, реєстраційний номер 21667993, на підставі договору купівлі-продажу ВММ №005758 від 09.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Соболевою Л.А. ОСОБА_2 на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 26.02.2007 на підставі рішення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків та видачу свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна» №444 від 20.12.2006. Оскільки справа №206/501/20 у Самарському районному суді м. Дніпропетровська не вирішена, а в свою чергу кошти за договором позики ОСОБА_4 не повернуті, то слід звернути стягнення на нерухоме майно ОСОБА_5 та ОСОБА_2 яке зазначене вище». Станом на час подання позовної заяви, рішення по справі №216/6981/20 не прийняте. Натомість, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційними номерами №2271502712110, №2271451412110 зазначено наступне:

1 Об`єкт нерухомого майна - житловий будинок А-2, загальною площею 286,0 кв.м., житлова площа 113,6 кв.м., гараж Б з погрібом Б п/д, альтанка В, замощення І, огорожа 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер: 1211000000:08:248:0020 який належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 26.02.2007, рішення Виконкому Центрально-Міської районної у місті ради «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків та видачу свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомо майна» від 20.12.2006 №444, передано у приватну власність ОСОБА_6 (Відповідач-3) на підставі договору дарування серія та номер 74, виданий 18.01.2021 Дацко Я.О. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області.

2.Об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 382.7 за адресою: АДРЕСА_2 , який належав ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу ВММ №005758 від 09.12.2009 зареєстрованого за №3322 та посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Соболевою Л.А. передано у приватну власність ОСОБА_7 (Відповідач-4) на підставі договору дарування серія та номер 71, виданий 18.01.2021 Дацко Я.О. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області.

Разом з тим, вважають, що правочини про передання нерухомого майна у приватну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на підставі договорів дарування №71 та 74 від 18.01.2021 посвідчених приватним нотаріусом Дацко Я.О. Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, є фіктивними та такими, що порушують права та інтереси Позивача, оскільки їх вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених договором дарування, а лише з метою приховання належного Відповідачем 1-2 нерухомого майна від наступного звернення (після задоволення позовних вимог у справах №206/501/20 та №216/6981/20) стягнення на нього у рахунок виконання рішення суду про стягнення заборгованості за договором Позики.

В судове засідання 11.08.2026 позивач ОСОБА_4 , який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не з`явився.

Представник позивача - адвокат Гапонець А.А., в судовому засіданні 11.08.2026 просила суд проводити судове засідання за відсутності позивача, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник позивача – адвокат Дрофич Ю.В. в судове засідання 11.08.2026 не з`явилась, завчасно надала суду заяву про завершення розгляду справи у її відсутність.

Позиція відповідачів

Відповідач ОСОБА_10 та її представник - адвокат Ярошевська С.В., своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, в судовому засіданні позовну заяву не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Разом з тим, в судових засіданнях відповідач ОСОБА_10 пояснила суду, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 2001 року. У 2003 році перебуваючи у шлюбі вони придбали земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , на якій збудували будинок, за кошти які давали її батьки. Про те, що колишній чоловік ОСОБА_5 у 2016 році взяв у ОСОБА_4 позику, їй стало відомо лише у 2019 році, про долю позичених грошей їй не відомо. Також пояснила суду, що після оформлення спірних договорів дарування вона з дітьми продовжила проживати і користуватись будинком за адресою: АДРЕСА_1 , а також вона продовжила працювати у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки іншого житла та іншого робочого приміщення вона не має.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник – адвокат Туманов С.Г., своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток про виклик до суду в електронний кабінет Електронного суду. Суд враховує, що відповідач ОСОБА_5 в судові засідання взагалі не з`являвся, а його представник - адвокат Туманов С.Г. приймав участь лише в одному судовому засіданні 07.12.2023, разом з тим, адвокат Туманов С.Г. протягом розгляду справи в суді надав 12 клопотань про відкладення судових засідань призначених на: 08.06.2023, 20.07.2023, 24.10.2023, 07.12.2023, 09.04.2024, 04.06.2024, 09.08.2024, 22.10.2024, 06.11.2025, 11.12.2025, 20.07.2026 та 11.08.2026.

Відповідач ОСОБА_6 та її представник - адвокат Вязанкіна Н.П. своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористались, в судове засідання призначене на 11.08.2026 не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку. При цьому адвокат Вязанкіна Н.П. отримала судову повістку особисто, а від відповідача ОСОБА_6 поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Разом з тим, зазначені учасники справи, будичи належним чином повідомлені, не з`являлись у судові засідання 20.07.2026, 21.04.2026 та ін.

Відповідач ОСОБА_7 , своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась, в судове засідання призначене на 11.08.2026 не з`явилась, про розгляд справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку, яка повернулась до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Також ОСОБА_7 , не з`являлась в судові засідання 24.03.2026, 21.04.2027, 20.07.2026 та ін.

Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З аналізу пунктів 99, 99-1, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, слідує, що у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику з відповідною відміткою.

До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.

У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, не скористався своїм правом брати участь у судовому засіданні, надав суду клопотання про проведення розгляду справи у його відсутність.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Разом з тим, в силу пункту 2 частини 3 статті 223 ЦПК, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненям нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом справи та вирішенню питань.

З огляду на те, що відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також представник відповідача адвокати Вязнакіна Н.П. були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та не повідомили суд про причини своєї неявки в судове засідання призначене на 11.08.2026, а представник відповідача – адвокат Туманов С.Г. надав дванадцяте по рахунку клопотання про відкладення слухання справи, підстав для відкладення розгляду справи, яка перебуває в провадження суду з 12.01.2023 суд не вбачає, та вважає можливим розглянути справу за відсутності вказаних учасників справи.

Процесуальні дії у справі

13 січня 2023 року ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до відкриття провадення у справі було частково задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову: накладено арешт на житловий будинок А-2, загальною площею 286,0 кв.м., житлова площа 113,6 кв.м., гараж Б з погрібом Б п/д, альтанка В, замощення І, огорожа 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер: 1211000000:08:248:0020, що на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , та нежитлове приміщення загальною площею 382.7 за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_7 .

02 лютого 2023 року ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 216/316/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Крім того залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярослава Олексійовича та витребувано у нього договір дарування №74 від 18.01.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо дарування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та договір дарування №71 від 18.01.2021 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо дарування нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 30 березня 2023 рокупродовжено строк підготовчого провадження у справі до 28 квітня 2023 року.

Ухвалою від 20 липня 2023 року задоволено заяву адвоката Туманова С.Г. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалами суду від 08 лютого 2023 року, 06 березня 2023 року, 05 червня 2023 року, 28 червня 2023 року, 06 жовтня 2023 року та 30 липня 2026 року задоволені заяви адвоката Гапонець А.А. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 04 червня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 – адвоката Туманова С.Г. про зупинення розгляду справи № 216/316/23 відмовлено та закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду від 23 березня 2026 року, 15 квітня 2026 року, 06 липня 2026 року та 24 липня 2026 року задоволені заяви адвоката Дрофич Ю.В. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

11 серпня 2026 року після судових дебатів по даній справі суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення: 15 год 45 хв 21 серпня 2026 року.

21 серпня 2026 року о 14 год 55 хв через канцелярію суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про поновлення судового розгляду справи на підставі ст. 244 ЦПК України, в обґрунтування якого ОСОБА_2 зазначила, що 18.08.2026 нею до Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг подано позовну заяву про визнання майна особистою власністю подружжя і рішення у цій справі може вплинути на рішення по даній справі.

Так, частиною 2 статті 244 ЦПК України визначено, що якщо під час ухвалення рішення виникає потреба з`ясувати будь-яку обставину шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, суд, не приймаючи рішення, постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду.

Із заяви відповідача ОСОБА_2 про поновлення судового розгляду не вбачається яку саме обставину у справі суду належить з`ясувати шляхом повторного допиту свідків або вчинення певної процесуальної дії, крім того сам по собі факт звернення до суду із позовною заявою, по якій судом ще не відкрито провадження, не є підставою для поновлення судового розгляду.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для поновлення судового розгляду.

Під час здійснення судового розгляду були встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 січня 2001 року, що підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб – Т.1 а.с.98 (зворот).

ОСОБА_5 на праві власності належить нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 08.01.2010, реєстраційний номер 21667993, на підставі договору купівлі-продажу ВММ №005758 від 09.12.2009, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Соболевою Л.А. – Т.1 а.с. 11-15.

ОСОБА_2 на праві власності належить домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 26.02.2007 на підставі рішення виконкому Центрально-Міської районної у місті ради «Про затвердження актів про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних житлових будинків та видачу свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна» №444 від 20.12.2006 – Т.1 а.с. 11-15.

08 вересня 2016 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір Позики, який був оформлений розпискою, згідно з яким Позивач (як Позикодавець) передав Відповідачеві-1 (як Позичальникові) грошові кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США в еквіваленті 8 016 000 (вісім мільйонів шістнадцять тисяч гривень 00 копійок) – Т.1 а.с.29.

У лютому 2020 року, у зв`язку з невиконанням ОСОБА_5 умов зобов`язання, ОСОБА_4 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики 10 378 911,15 грн, з яких: 8 148 000 грн сума основного боргу, яка позивачем визначена еквівалентом іноземної валюти на час повернення позики, та 2 232 911,15 грн - інфляційна складова.

Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року позов ОСОБА_4 , було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 08 вересня 2016 року в розмірі 8 148 000 грн, в іншій частині вимог відмовлено.

Крім того, заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг від 30 квітня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було розірвано.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2020 року заяву ОСОБА_5 було задоволено, скасовано заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2020 року, після чого рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено.

Разом з тим, в грудні 2020 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно боржників, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Провадження у справі було зупинено 24.07.2023 за заявою представника позивача до розгляду справи №216/316/23.

18 січня 2021 року за згодою чоловіка ОСОБА_5 між відповідачем ОСОБА_2 та її матір`ю відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір дарування житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями та земельної ділянки, що був посвідчений 18.01.2021 Дацко Я.О. приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області - Т.1 а.с.93-95

В цей же день, 18 січня 2021 року за згодою дружини ОСОБА_2 , між відповідачем ОСОБА_5 та його матір`ю відповідачем ОСОБА_7 було укладено договір дарування нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , який був посвідчений 18.01.2021 ОСОБА_11 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Т.1 а.с.121-122.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 березня 2023 року скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 отримані у позику за договором позики від 08 вересня 2016 року грошові кошти, як суму основного боргу, в загальному розмірі 8 148 000 грн.

Постановою Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 про стягнення позики залишено без змін.

У жовтні 2023 року ОСОБА_5 подав заяву про перегляд постанови Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено, постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року залишено в силі.

07 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_5 - адвокат Туманов С.Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023 у відкритті касаційного провадження було відмовлено.

Крім того рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 17.05.2024, було відмовлено у задоволенні позовної заяви адвоката Туманова Сергія Геннадійовича, який діяв в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, а саме: договору позики від 08.09.2016, укладеного між відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 у формі боргової розписки, відповідно до якої ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 300 000,00 доларів США, що складали 8 016 000 грн., які він зобов`язувався повернути до 01 березня 2017 року. Зазначене рішення 26.03.2025 постановою Дніпровського апеляційного суду було залишено без змін і набрало законної сили в той же день.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога про визнання договорів (правочинів) недійсним та, як наслідок, застосування наслідків недійсності правочину, в тому числі повернення майна у власність боржника, задля відновлення майнового стану кредитора.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, в частині, що стосуються загальних норм Цивільного кодексу України (ЦК) щодо заборони зловживання правом (ст. 13), принципу добросовісності (ст. 3) та підстав недійсності правочинів (ст. 203, 215), ст. 234.

Разом з тим, фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах. Зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»).

Окрім цього Верховний Суд України здійснив розширювальне тлумачення статті 234 ЦК і кваліфікував договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, як фіктивний (постанови Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 9 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, та його діти (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора. Оскільки укладають договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК).

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

У своїй Постанові від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду враховує, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж 8 Огляд судової практики Верховного Суду та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

За висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові КЦС ВС від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

У постанові Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 693/624/19 сформовані ознаки фраудаторного правочину. Зазначено наступне: застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

У постанові КЦС ВС від 05.04.2023 у справі № 523/17429/20, зазначено, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину.

Крім того, у своїй постанові від 26.04.2023 у справі 644/5819/20 КЦС ВС виснував, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.12.2001 до 02.06.2020.

02.04.2003 ОСОБА_2 , придбала земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кузнецовою О.С. від 02.04.2003 № 594).

На зазначеній земельній ділянці було збудовано та введено в експлуатацію жилий будинок з господарчими та побутовими будівлями, який відповідно до Свідоцтва про право власності від 26.02.2007 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

09.12.2009 відповідач ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна придбав нерухоме майно: за адресою: АДРЕСА_2 .

08 вересня 2016 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем та ОСОБА_5 було укладено договір Позики, який був оформлений розпискою, відповідно до якої позикодавець передав позичальникові грошові кошти в сумі 300 000 (триста тисяч) доларів США в еквіваленті 8 016 000 (вісім мільйонів шістнадцять тисяч гривень 00 копійок), які позичальник зобов`язався повернути у строк, передбачений розпискою – до 01.03.2017.

Статтею 60 СК України закріплено принцип спільності майна подружжя.

Враховуючи, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі майно набуте ними за період шлюбу є спільним сумісним майном подружжя.

У справі № 372/893/23 від 2 червня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду підтвердив дію презумпції спільності інтересів подружжя та роз`яснив, за яких умов чоловік або дружина можуть стати співборжниками за договором позики, навіть якщо особисто його не підписували.

Після пред`явлення ОСОБА_4 позову до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в один день 18 січня 2021 року здійснили відчуження належного їм майна своїм матерям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підставі безоплатних договорів дарування, при цьому відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_2 надали нотаріусу свою згоду як другий з подружжя на дарування належного їм майна.

Разом з тим, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснила, що продовжує користуватись та жити у відчудженому нею будинку за адресою: домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки іншого житла вона не має, а також вона продовжує працювати у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки це є її єдиним робочим місцем.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, суд враховує, що: 1) відповідачі відчужили майно після пред`явлення до відповідача ОСОБА_5 позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близьких родичів; 4) після відчуження спірного майна у відповідача ОСОБА_5 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором ОСОБА_4 .

З огляду на викладене, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідачі діяли недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача ОСОБА_4 , оскільки відчуження належного їм майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на вказане майно (частину) як майно боржника.

Також суд враховує, що на момент здійснення безоплатного відчуження спірного майна кредитне зобов`язання ОСОБА_5 перед ОСОБА_4 вважалося простроченим, його належне виконання не відбулося, а отже у стягувача виникло право заявлення вимоги до боржника. Разом з тим, суд приймає до уваги, що Постановою Верховного Суду від 07 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 травня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , про стягнення позики, залишено без змін.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , які здійснили відчуження свого майна на підставі безоплатних договорів дарування на користь своїх матерів (відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), після пред`явлення позову до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, діяли вочевидь недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора ОСОБА_4 , оскільки оспорюванні договори дарування були спрямовані на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Крім того, суд приймає до уваги висновок ВП ВС викладений у Постанові ВП ВС від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16- ц: відповідно до якого фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали договори дарування із своїми близькими родичами – матерями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 без реального безоплатного передання останнім майна у власність, що також свідчить про укладення оспорюваних договорів дарування з метою приховання цього майна від звернення стягнення на нього в рахунок погашення боргу перед позивачем ОСОБА_4 .

Крім того, надані відповідачем ОСОБА_7 докази використання нею нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , а саме: довідка від 18.12.2025 №23/12, договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2021 №7/21 та акт приймання – передачі нежитлового приміщення від 01.03.2021, не спростовують того, що метою укладання договору дарування майна між сином та матір`ю було приховання цього майна від звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу перед позивачем ОСОБА_4 .

Таким чином, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання договорів дарування недійсними.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності зареєстрованого на підставі оскаржуваних договорів дарування слід зазначити, що встановлення фраудаторності договору є достатньою та самостійною підставою визнання його недійсним та застосування наслідків його недійсності.

Недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків.

Належним способом захисту права / інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін у первісний стан, тобто відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику, і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається, такий висновок викладений у Постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17.

Аналогічний висновок міститься у Постанові КЦС ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 638/9047/19.

З огляду на викладене відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині скасування державної реєстрації права власності зареєстрованого на підставі оскаржуваних договорів.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з чотирьох позовних вимог лише дві, тобто на 50%, з відповідачів на користь позивача належить стягнути 2 147, 02 грн (4 294, 04 : 2 = 2 147,02), тобто по 536 грн 76 к. з кожного відповідача.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 278-279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярослав Олексійович, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації права власності – задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування №74 від 18.01.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 щодо дарування житлового будинку А-2, загальною площею 286,0 кв.м., житлова площа 113,6 кв.м., гараж Б з погрібом п/д, альтанка В, замощення І, огорожа 1-3 за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56199072 від 18.01.2021 винесене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О).

Визнати недійсним договір дарування №71 від 18.01.2021 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо дарування нежитлового приміщення, загальною площею 382,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 56198022 від 18.01.2021 винесене приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь позивача ОСОБА_4 понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 02 (дві) к.: по 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 76 (сімдесят шість) к. з кожного відповідача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Гапонець Анна Антонівна, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Липова, 20/103.

Представник позивача: адвокат Дрофич Юлія Володимирівна, , місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Князя Володимира Великого, 16, оф. 43.

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Туманов Сергій Геннадійович, місцезнаходження: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Представник відповідача: адвокат Ярошевська Світлана Василівна, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, пр. Миру, буд. 28, прим. 104.

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ,

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Вязанкіна Наталія Петрівна, місцезнаходження: м. Кривий Ріг, вул. Демиденка, 6/2.

Третя особа: приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярослав Олексійович, місцезнаходження: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 51/40

Рішення складено і підписано суддею 21 серпня 2026 року.

Суддя О.В. Цимбалістенко