Вирок від 20 серпня 2026 р. у справі №185/10970/23 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/10970/23

Провадження № 1-кп/185/684/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності обвинуваченого в порядку спеціального судового провадження (in absentia) в період воєнного стану в приміщенні суду в м. Павлограді Дніпропетровської області кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за №22023130000000007 від 02.01.2023, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сватове, Луганської області, громадянина

України, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 (дистанційно),

захисника адвоката ОСОБА_5 (дистанційно),

В С Т А Н О В И В :

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Відповідно до статей 1-3, 6 Конституції України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава; Суверенітет України поширюється на всю її територію; Україна є унітарною державою; Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною; Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно зі статтями 17, 19, 65, 68 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом; На території України не допускається розташування іноземних військових баз; Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

24 лютого 2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територій України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався безперервно до цього часу .

Внаслідок ведення агресивної війни з боку Російської Федерації проти суверенної держави Україна, в перших числах березня 2022 року м. Сватове Сватівського району Луганської області, яке відноситься до Сватівської міської територіальної громади, було захоплено збройними силами РФ спільно з незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР».

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії , або тимчасово окупованих РФ, визначеному Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 09.0302023 № 84 , Сватівська міська територіальна громада Сватівського району Луганської області від 08.03.2022 перебуває під тимчасовою окупацією з боку РФ та незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР.

На окупованій території м. Сватове Сватівського району Луганської області незаконними збройними формуваннями так званої «ЛНР , підконтрольними державі-агресору РФ , у травні 2022 року організовано та розпочато діяльність незаконних органів влади, зокрема т.зв. (мовою оригіналу) « Государственного учреждения «Станция по борьбе с болезнями животных Сватовского района», розташованої за адресою : Луганська область , Сватівський район, м. Сватове, вул. Ветеринарна б. 10.

ОСОБА_3 , з в останніх числах травня 2022 року (більш точного часу встановити не виявилось можливим), перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області в м. Сватове Сватівського району Луганської області, усвідомлюючи здійснення відкритої російської aгресії, яка розпочалася приблизно о 04 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, достовірно знаючи про незаконність дій співучасників збройних формувань т.зв. «ЛНР» та окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території Луганської області, діючи з єдиним злочинним умислом з мотивів заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, з метою зміни меж території України та поширення на неї впливу РФ, перешкоджання евроінтеграційному курсу розвитку України, встановлення контролю РФ над політичними та економічними процесами в Україні, маючи умисел на зайняття посади, пов`язаної з виконанням адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій територіі в м. Сватове Сватівського району Луганської області, надав свою добровільну згоду на призначення його на адміністративну посаду начальника – лікаря ветеринарної медицини, (мовою оригіналу) «начальник - врач ветеринарной медицины Государственного учреждения ЛНР «Станции по борьбе с болезнями животных Сватовского района» .

Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_3 , з кінця травня 2022 року (більш

точного часу встановити не виявилось можливим), будучи громадянином України, перебуваючи на територіі м. Сватове Сватівського району Луганської області, діючи зі своїх особистих мотивів та бажання, погоджуючись на пропозицію представників окупаційної влади держави-агресора — Російської Федераціі та представників незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР», приступив до виконання обов`язків у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій територіі Сватівської міської територіальної громади Сватівського району Луганської області, а саме у т.зв. «Державній службі ветеринарної медицини Луганської Народної Республіки» на посаді «начальника-врача ветеринарной медицины Государственного учреждения Луганской Народной Республики «Станции по борьбе с болезнями животных Сватовского района» (мовою оригіналу), тобто зайняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупаційній території .

2. Кримінальний? закон,? що передбачає? відповідальність за діяння,? встановлені? судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфікуються за ч.5 ст.111-1 КК України , як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора .

3. Застосовані судом правові процедури. Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_3 як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті чого судом встановлено наступне.

У спосіб, передбачений вимогами ч.3 ст.111, ст.135 КПК України, враховуючи, що ОСОБА_3 перебуває на тимчасово окупованій державою-агресором території, відсутність поштового зв`язку з вказаною територією, у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення» у номері 115 (7513) та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора були опубліковані повістки про виклик ОСОБА_3 для допиту як підозрюваного та проведення слідчих дій . В призначені дати ОСОБА_3 до слідчого не з`явився .

09.06.2022 слідчим ОСОБА_6 за погодженням процесуального керівника ОСОБА_4 в кримінальному провадженні №22023130000000007 від 02.01.2023 складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України разом з пам`яткою про процесуальні права підозрюваного. Дане повідомлення разом з повістками про виклики на 13.06.2023, 14.06.2023, 13.06.2023 на ім`я ОСОБА_3 були опубліковані на сайті офісу Генерального прокурора та у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення» у номері 115 (7513) 09.06.2023. Підозрюваний у вказані дати до слідчого не з`явився (т.1 а.п.94-96 ).

07.08.2023 на підставі постанови слідчого в ОВС слідчого відділу 3 Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях з метою недопущення порушень прав на захист підозрюваного ОСОБА_3 залучено захисника адвоката ОСОБА_5 для здійснення захисту підозрюваного, згідно з дорученням № 004-40007995 від 07.08.2023 ( т.1 а.п.103 -105 ).

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу 3 Управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 16.06.2023 підозрюваного ОСОБА_3 було оголошено у державний розшук, здійснення якого доручено співробітникам ГУ УСБУ в Донецькій та Луганській областях (т.1 а.п.97-98 ).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 11 серпня 2023 на підставі клопотання слідчого, яке розглянуто за участю захисника ОСОБА_5 , надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023130000000007 від 02.01.2023 відносно ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України (т.3 а.п.106-108), про що в газеті «Урядовий кур`єр» у номері 162 (7560) та на офіційній веб-сторінці Офісу Генерального прокурора опубліковано відповідні оголошення про постановлення ухвали від 11.08.2023 про здійснення спеціального досудового розслідування та повістку про виклик до слідчого на 16.08.2023, 17.08.23 , 18.08.23 та 21.08.2023 для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, на які підозрюваний ОСОБА_3 не з`явився (т.1 а.п.109-113).

Під час здійснення судового провадження судом також здійснені усі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

25 серпня 2023 року обвинувальний акт стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України був направлений до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою судді від 25 серпня 2023 року було призначено підготовче судове засідання в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, на 24 жовтня 2023 року (т.1 а.п.17).

Судом від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, проведено судові засідання: 18.12.2023, 12.02.2024, 08.04.2024, 28.05.2024, 08.07.2024 .

Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений ОСОБА_3 в передбачений КПК України спосіб , повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього та мав можливість прибути до суду, скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання та заяви.

Зазначеною можливістю наданою судом обвинувачений ОСОБА_3 не скористався.

Процедура заочного судового розгляду не є деталізованою процесуальним законом, не має тривалої історії застосування у судовій практиці, а тому суд виходив із загальних засад кримінального провадження.

До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.

При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.

Так, змістом абз.1 ч.3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

У свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 297-1 КПК України вбачається серед переліку певних злочинів, посилання на ст. 111-1 КК України, за якими висунуто обвинувачення ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Відповідно до інформації з відкритих джерел - офіційної веб-сторінки національного оператора поштового зв`язку - Акціонерного товариства «Укрпошта» (https://www.ukrposhta.ua) здійснити поштове відправлення в Росію чи Білорусь з відділень Укрпошти неможливо.

Разом з цим, у відповідності до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).

Вказані положення процесуального закону судом були дотримані.

Судом, на виконання зазначених положень процесуального закону, були надіслані та опублікуванні у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр», повістки та повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_3 до призначених судових засідань 24.10.2023, 18.12.2023, 12.02.2024 , 08.04.2024, 28.05.2024, 08.07.2024 , 10.10.2024, 05.12.2024, (т.1 а.п. 35 , 44, 64, 155, 195, 163, ) Проте ОСОБА_3 в призначений час до Павлоградського міськрайонного суду не з`являвся і не повідомив про причини свого неприбуття.

Крім того, повідомлення про виклик до суду обвинуваченого ОСОБА_3 були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області щодо всіх судових засідань, які призначались у цьому кримінальному провадженні.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду 28.05.2024 року було доручено органу досудового розслідування провести слідчі (розшукові) дії для встановлення місця перебування обвинуваченого, його фізичного стану, можливих додаткових способів сповіщення обвинуваченого ОСОБА_3 про кримінальне переслідування та про судовий розгляд обвинувального акту за його обвинуваченням (т.1 а.п. 66-68).

В ході виконання ухвали суду були отримані відомості, що обвинувачений ОСОБА_3 перебуває на тимчасово окупованій території м. Сватово Сватівського району Луганської області і працює на керівній посаді начальника – лікаря ветеринарної медицини, (мовою оригіналу) «начальник - врач ветеринарной медицины Государственного учреждения ЛНР «Станции по борьбе с болезнями животных Сватовского района» . За повідомленням Управління СБУ в Донецькій та Луганській областях, під час виконання доручення здійснено комплекс заходів, спрямованих на встановлення акаунтів ОСОБА_7 в соціальних мережах і виявлено його сторінку в соціальній мережі « Фейсбук » під назвою ОСОБА_8 , на яку спрямовано повідомлення про притягнення його до кримінальної відповідальності за ч.5 ст. 111-1 КК України і виклик в судове засідання до Павлоградського міськрайонного суду та про можливість участі в судовому розгляді дистанційно, через «Електронний суд». (т.1 а.п.117).

Захисник в ході судових засідань стверджував, що у нього відсутні будь-які можливості для контакту з обвинуваченим та можливість вручення йому повісток чи процесуальних документів.

З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.

4. Щодо забезпечення права на захист.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.

У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч.1 ст.52 КПК України, оскільки стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне досудове розслідування та прийнято рішення про спеціальне судове провадження.

Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого судового розгляду даного кримінального провадження, судом у повному обсязі була забезпечена участь захисника для захисту інтересів обвинуваченого ОСОБА_3 .

З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 08 липня 2024 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду було задоволено, оскільки наявними в матеріалах кримінального провадження доказами належним чином доведено, що обвинувачення ОСОБА_3 висунуте щодо злочину, передбаченого ст.111-1 КК України, що входять до переліку злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 КПК України.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 всіма наявними у розпорядженні суду засобами, передбаченими КПК, повідомлявся про розгляд судом кримінального провадження стосовно нього, тому очевидно обізнаний про розгляд кримінального провадження, має змогу отримувати інформацію щодо розгляду цього кримінального провадження, однак переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Інформація, яка стосувалася всіх призначених судових засідань, своєчасно публікувалася та була доступною через офіційний веб-сайт суду, офіційний веб-сайт Офісу Генерального прокурора та публікацій у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження.

За час спеціального судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що в нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, проте не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.

Захисник був присутній під час судового провадження, виявляв активну позицію стосовно захисту обвинуваченого ОСОБА_3 , приймав участь у допиті свідків та заявляв про недопустимість певних доказів. Жодного судового засідання без участі захисника не відбувалося.

Таким чином, суд констатує, що всі передбачені КПК умови для проведення судового розгляду за спеціальною процедурою «in absentia», судом виконані та дотримані у повному обсязі.

5. Позиція сторін кримінального провадження.

Прокурор, в ході судових дебатів, висловив позицію щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, що йому інкримінований. Просив визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим та призначити йому покарання в межах санкцій ч.5 ст.111-1 КК України. Також прокурором у дебатах була докладно обґрунтована позиція щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління , місцевого самоврядування та в установах , що надають публічні послуги. Доведеність добровільності дій обвинуваченого під час інкримінованих подій в судовому засіданні, на думку прокурора, була доведена показаннями допитаних свідків, в яких останні повідомили про добровільність зайняття обвинуваченим ОСОБА_3 посади в незаконно створеному в органі влади .

Захисник не мав можливості отримати будь який контакт з обвинуваченим і з`ясувати його правову позицію щодо висунутого обвинувачення.

Разом з цим, захисник в ході судових дебатів відзначив, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину, на його думку, не може бути встановлена за відсутності його підзахисного, оскільки не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом добровільність дій обвинуваченого, відсутність погроз чи впливу на обвинуваченого в окупаційний період. Показання свідків, що були отримані в ході судового розгляду, в цій частині не є переконливими. Без показань обвинуваченого ОСОБА_3 , встановлення мотиву його дій під час інкримінованих подій неможливо ухвалити обвинувальний вирок. Підсумовуючи викладене, захисник просив виправдати ОСОБА_3 .

6. Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин, вчинених кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

В кримінальному провадженні за обвинувачення ОСОБА_3 за ч.5 ст.111-1 КК України, його вина підтверджується наступними доказами.

Показаннями свідка ОСОБА_9 , в яких свідок повідомила, що з ОСОБА_3 до 24.02.2026 разом працювали в Головному управлінні Держспоживспілки в Луганській області. Після 24 лютого 2026 року ОСОБА_3 перейшов на сторону окупаційної влади і добровільно зайняв посадуначальника державної установи ЛНР «Станції по боротьбі з хворобами тварин Сватівского району».

Свідок ОСОБА_10 пояснила в судовому засіданні, що до 24.02.2026 разом працювала з ОСОБА_3 . Після окупації м. Сватово Луганської області вона вирішила виїхати , зайшла в Управління забрати своє майно і зустріла ОСОБА_3 , який повідомив, що залишається працювати на окупаційну владу, бо підтримує «русский мир». Згодом в соцмережах вона бачила його фото на фоні прапора ЛНР і дізналася, що він працює в Управлінні ветеринарної медицини на окупованій території.

Окрім показань свідків винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, підтверджується письмовими доказами.

Згідно витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.01.2023 року, внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України за № №22023130000000007 , за фактом добровільного зайняття ОСОБА_3 посади, пов`язаної з виконанням адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території. (т. 1 а.п.81 )

Повідомленням УСБУ в Донецькій та Луганській областях № 5/6-11488 від 22.12.2022 року про виявлений факт участі ОСОБА_3 в діяльності незаконного органу влади на території т.зв. ЛНР і добровільного зайняття посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій. (т.1 а.п.82).

Відповідно до повідомлення №78/3/3/7627 від 17.06.2024 ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях, встановлено сайт бюджетної установи ЛНР «Станция по борьбе с болезнями животных Сватовского района» (мовою оригіналу) , де ОСОБА_3 значиться начальником установи. (т.1 а.п. 126-134)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.01.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 під час слідчої дій вказав на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та пояснив, що останній працює начальником державної установи ЛНР «станції по боротьбі з хворобами тварин Сватівского району». (т.1 а.п.174-177).

Протоколом огляду сайту т.зв. Державної служби ветеринарної медицини ЛНР, за участі свідка ОСОБА_11 де ,за твердженням вказаного свідка, який особисто знайомий з обвинуваченим, зображений ОСОБА_3 з колективомстанції по боротьбі з хворобами тварин Сватівского району Луганської області, що підтверджує його господарську діяльність. ( т. 1 а.п. 178-181)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.01.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_9 під час слідчої дій вказала на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та пояснила, що останній працює начальником державної установи ЛНР «станції по боротьбі з хворобами тварин Сватівского району». (т.1 а.п.182-185).

Протоколом огляду сайту т.зв. Державної служби ветеринарної медицини ЛНР, за участі свідка ОСОБА_9 де ,за твердженням вказаного свідка, яка особисто знайома з обвинуваченим, зображений ОСОБА_3 з колективомстанції по боротьбі з хворобами тварин Сватівского району Луганської області, що підтверджує його господарську діяльність. ( т. 1 а.п. 186-189)

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.01.2023 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 під час слідчої дій вказала на фотографію обвинуваченого ОСОБА_3 та пояснила, що останній працює начальником державної установи ЛНР «станції по боротьбі з хворобами тварин Сватівского району». (т.1 а.п.190-193).

Протоколом огляду сайту т.зв. Державної служби ветеринарної медицини ЛНР, за участі свідка ОСОБА_10 де ,за твердженням вказаного свідка, яка особисто знайома з обвинуваченим, зображений ОСОБА_3 з колективомстанції по боротьбі з хворобами тварин Сватівского району Луганської області, що підтверджує його господарську діяльність. ( т. 1 а.п. 194-198)

Протоколом огляду від 21.02.2023 року сайту федеральної податкової служби РФ за посиланням https://egrul.nalog.ru/index.html з назвою (мовою оригіналу ) «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП в электронном виде» , яким встановлено, що державне підприємство «Станция по борьбе с болезнями животных Сватовского района» (мовою оригіналу) зареєстроване в фінансовій податковій службі РФ, а керівником підприємства вказаний ОСОБА_3 ( т.1 а.п.200-206).

Протоколом огляду від 05.05.2023 року соціальної мережі «Facebook» групи « ОСОБА_12 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , де розміщена стаття стосовно - начальника ДУ ЛНР "Станція по боротьбі з хворобами тварин» Сватівського району ЛНР ОСОБА_3 , який очолив цю установу після окупації РФ м. Сватово .

Відповідно до копій супровідних листів начальнику державної служби ветеринарної медицини т.зв. ЛНР, ОСОБА_3 , в якості керівника - начальника ДУ ЛНР "Станція по боротьбі з хворобами тварин» Сватівського району ЛНР підписав інформацію і доповів про виконання наказу від 08.06.2022 р. «Про порядок узгодження виїзду за межі ЛНР».( т.1 а.п.214-220)

Відповідно до Положення про державну службу ветеринарної медицини ЛНР , вказана служба створена у незаконних органах влади на тимчасово окупованій території т.зв. ЛНР ( т. 2 а.п. 148-162)

7. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та у справі «Шабельник проти України»), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питань щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними, неналежними чи недопустимими.

Проаналізувавши досліджені докази в кримінальному провадженні в сукупності, суд вважає їх достовірними, допустимими, об`єктивно та послідовно підтверджуючими встановлені судом обставини та винуватість ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення. Суд сприймає як належні та достатні докази показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , оскільки їх покази були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами. Судом також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Крім того, зазначені свідки були у встановленому КПК України порядку приведені до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_9 серед запропонованих для впізнання фотографій вказали на фотографію з зображенням обвинуваченого ОСОБА_3 та показали, що після окупації РФ Сватівського району Луганської області у 2022 році вказана особа зайняла посаду начальника станції по боротьбі з хворобами тварин Сватівського району Луганської області т.зв. «ЛНР», тобто окупаційних органів рф. Також безпосередньо допитані в судовому засіданні свідки не лише розповіли про виконання обвинуваченим ОСОБА_3 в період окупації Сватівського району Луганської області посадових обов`язків начальника станції по боротьбі з хворобами тварин Сватівського району Луганської області т.зв. «ЛНР» а й змогли його впізнати на стадії досудового розслідування.

Фактів того, що обвинувачений ОСОБА_3 діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу (РФ), або інших осіб, - не встановлено. Вказані обставини були підтверджені показаннями свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , в яких свідки зазначали про те, що обвинувачений в період окупації зайняв посаду начальника начальника станції по боротьбі з хворобами тварин Сватівського району Луганської області т.зв. «ЛНР» добровільно, без примусу чи погроз.

Законодавець у частині 5 ст.111-1 КК України встановлює ознаку добровільності дій суб`єкта кримінального правопорушення.

Верховний Суд в своїй постанові від 31.01.2024 року в справі № 638/5446/22 (провадження № 51-4092км23), зазначив, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.

Зміст досліджених судом доказів, дає підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_3 діяв особисто і добровільно . Його діяльність була спрямована на впровадження нових правил та норм, які вже запроваджені та існують на території окупованої території, одночасно обвинувачений не визнавав повноваження діючої української влади, тобто вчиняв активні дії на запровадження та зміцнення влади окупаційної адміністрації. Є очевидним, що усі дії обвинуваченим ОСОБА_3 здійснювались ним особисто, або за погодженням із невстановленими особами російської федерації та на їх вказівку, тобто останній діяв добровільно, мав вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними і на час інкримінованих подій обвинувачений добре розумів значення своїх дій, їх наслідки.

Дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що показання свідків та всі письмові докази в кримінальному провадженні, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винуватим по пред`явленому обвинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом».

Судом також встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.

Таким чином, дослідивши в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочині та кваліфікація його дій, доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі.

8. Призначення покарання.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, особу винного, який не судимий, а також характер, мотиви, обставини вчиненого злочину, та обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставин, відповідно до вимог ст.66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Обставиною відповідно до вимог ст.67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч.1 ст.1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного, адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи підвищену суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення за інкриміноване кримінальне правопорушення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у межах санкції ч.5 ст.111-1 КК України, виключно у виді позбавлення волі, з призначення додаткового покарання у виді заборони права обіймати посади в органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування та з конфіскацією усього належного обвинуваченому майна.

Таке покарання буде відповідати ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, а також здатним сприяти виправленню ОСОБА_3 та попередженню скоєння нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.

9. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою був обраний ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 20.06.2023 року (т.1 а.п.100-102), до набрання вироком законної сили не підлягає змінам.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

В кримінальному провадженні речові докази та витрати на залучення експерта відсутні.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 08.08.2023 року:

на легковий автомобіль марки SKODA OKTAVIA , державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 .,

на банківські рахунки та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна (т.2 а.п. 104-106).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 372-374, 376, 615 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та призначити йому покарання за ч.5 ст.111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та в установах , що надають публічні послуги на строк 10 (десять) років, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 20.06.2023 року, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення ОСОБА_3 права обіймати посади в правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління та місцевого самоврядування обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області від 08.08.2023 року:

на легковий автомобіль марки SKODA OKTAVIA , державний номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , який зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 .,

на банківські рахунки та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , залишити до виконання вироку в частині конфіскації майна.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору, захиснику з урахуванням положень ч. 4 ст. 46, ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та направити на адресу обвинуваченого.

Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Суддя ОСОБА_1