Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №146/155/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 146/155/26

Провадження № 22-ц/801/1794/2026

Категорія: 42

Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокуСправа № 146/155/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 146/155/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Кірюшина Артема Андрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 21.05.2026, ухвалене у складі судді Скаковської І.В. в приміщенні суду в м. Томашпіль, -

в с т а н о в и в :

9.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі - ТОВ «ФК Ейс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021 в розмірі 46823,30 грн, яка складається з : 12500 грн заборгованість по тілу кредиту; 34323,30 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (за період з 13.08.2021 по 6.01.2022); витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 683283973 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора МNV78КC9. Позивач вказує, що відразу після вчинених дій відповідача, первісний кредитор перерахував грошові кошти в сумі 7000,00 грн відповідачу через банк – провайдер на його банківську карту. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 12500,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. В свою чергу відповідач умов договору належним чином не виконував в зв`язку з чим загальна сума заборгованості за кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 46823,30 грн, з якої 12500,00 грн заборгованість по тілу кредиту та 34323,30 грн заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 159 від 9.11.2021 за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до боржника за кредитним договором у розмірі зазначеному у реєстрі прав вимоги.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 до договору факторингу та акту прийому - передачі до ТОВ «ФК Ейс» перейшло право вимоги до відповідача в сумі 46823,30 грн.

Відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «Ейс».

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 21.05.2026 позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021 у розмірі 46823,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2662,40 грн судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить : скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову; у разі визнання договору кредитної лінії від 13.08.2021 № 683283973 укладеним визнати проценти за користування кредитом заявлені до стягнення несправедливими та визначити їх розмір в сумі 2000 грн.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що : позивачем не доведено укладання між сторонами кредитного договору; позивачем не надано оригінал кредитного договору, електронний кредитний договір наданий позивачем не можна вважати його оригіналом; будь-яких належних та допустимих доказів ідентифікації відповідача в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (первісного кредитора) позивачем не надано; враховуючи засади розумності та справедливості задоволенню підлягають вимоги в сумі 14500 грн, з яких 12500 грн заборгованість по тілу кредиту; 2000 грн відсотки за користування кредитними коштами.

17.06.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшов відзив (вх № 7913/26-вх) ТОВ «ФК «Ейс», в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Кірюшиним А.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 21.05.2026 у справі з ціною позову (46823,30 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

13.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 683283973 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора МNV78КC9.

Відповідно до п. 1.1 договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту, що складає 22000,00 грн. на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором.

Відповідно п. 1.2 та 1.3 договору, Кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 7000,00 грн. одразу після укладення договору. Тип Кредиту – кредитна лінія. Дата остаточного повернення кредиту 10.09.2021

/а. с. 13 зворотна сторона – 16/.

13.08.2021 та 16.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів у сумі 7000,00 грн. та 5500,00 грн згідно договору № 683283973 від 13.08.2021 безготівковим зарахуванням на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» /а. с. 33/.

Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості станом на 26.12.2025 у розмірі 46823,30 грн. з якої 12500,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 34323,30 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом /а. с. 77/.

Щодо відступлення права вимоги.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021. Також між сторонами укладено додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 /а. с. 41-53/. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 159 від 9.11.2021 за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб) /а. с. 53 зворотна сторона - 54/. На аркуші справи 55 міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 159 від 9.11.2021 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. /а. с. 56-61/. На аркуші справи 62 міститься платіжна інструкція від 22.12.2023 № 5279, відповідно до якої ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» оплату за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 та договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 до договору Факторингу та Акту прийому - передачі до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача в сумі 46823,30 грн /а. с. 62 зворотна сторона – 69/. На аркушах справи 71 зворотна сторона – 73 зворотна сторона містяться платіжні інструкції про перерахування ТОВ «ФК «Ейс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021 відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував в зв`язку з чим допустив утворення заборгованості у розмірі 46823,30 грн, з якої 12500,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 34323,30 грн заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом /а. с. 74-76/.

Крім того, судом першої інстанції оглянуто надані АТ КБ «Приват Банк» письмові докази від 22.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260311/60951-БТ з яких встановлено, що ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на яку було зараховано грошові кошти в сумі 7000,00 грн. за період 13.08.2021 по 13.08.2021 та 5500,00 грн за період 16.08.2021 по 16.08.2021 та виписки про рух коштів по картці за період з 16.08.2021 по 21.08.2021 та за період з 13.08.2021 по 18.08.2021 /а. с. 154- 156/.

Також оглянуто надані ТОВ «ФК «Ейс» письмові докази по справі від 13.04.2026, а саме: договір кредитної лінії № 683283973 від 13.08.2021, паспорт споживчого кредиту «СМАРТ» до договору № 683283973 від 13.08.2021, Веб-сторінку з розміщенням електронних документів, щодо запиту укладення відповідачем електронного договору, Веб-сторінку з розміщенням електронних документів, щодо відповіді на запит щодо укладення відповідачем електронного договору, та письмове повідомлення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» щодо порядку укладенні кредитних договорів в ІТС Товариства /а. с. 121 – 125, 197-210/.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому наявні правові підстави для їх задоволення.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Щодо доведеності укладення договору № 683283973 від 13.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами (частина перша статті 13 Закону України «Про споживче кредитування»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як установлено судом першої інстанції, 13.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 683283973 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора МNV78КC9 /а. с. 13 зворотна сторона – 16/.

У постанові Верховного Суду від 7.10.2020 по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Крім цього, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач частково погашала заборгованість за договором № 683283973 від 13.08.2021 /а. с. 74-76/.

В силу припису статті 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позивачем укладання договору № 683283973 від 13.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .

Щодо доведеності відступлення права вимоги за договором № 683283973 від 13.08.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним (Постанові Верховного Суду від 7.02.2018 у справі № 2-2035/11, постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем відступлення права вимоги за договором № 700812509 від 29.04.2021 до відповідача з огляду на наступне.

У постанові ВС від 7.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначено, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Позивачем на підтвердження відступлення права вимоги до відповідача за договором № 683283973 від 13.08.2021 , укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , надано наступні докази :

(1)копію договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», згідно умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021. Також між сторонами укладено додаткові угоди до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 /а. с. 41-53/. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 159 від 9.11.2021 за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги /а. с. 53 зворотна сторона - 54/. На аркуші справи 55 міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги № 159 від 9.11.2021 за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

(2)копію договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги /а. с. 56-61/. На аркуші справи 62 міститься платіжна інструкція від 22.12.2023 № 5279, відповідно до якої ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перерахувало ТОВ «Таліон Плюс» оплату за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 та договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023.

(3)копію договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс», відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14.07.2025 до договору факторингу та акту прийому - передачі до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача в сумі 46823,30 грн /а. с. 62 зворотна сторона – 69/. На аркушах справи 71 зворотна сторона – 73 зворотна сторона містяться платіжні інструкції про перерахування ТОВ «ФК «Ейс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оплату фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025.

У постанові ВС від 7.01.2026 у справі № 727/2790/25 зазначено, що майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність ТОВ «ФК «Ейс» переходу права вимоги за кредитним договором до відповідача.

Щодо доведеності розміру заборгованості за договором № 683283973 від 13.08.2021.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту, що складає 22000,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором; кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 7000,00 грн одразу після укладення договору. Тип Кредиту – кредитна лінія. Дата остаточного повернення кредиту 10.09.2021 /а. с. 13 зворотна сторона – 16/.

Сторони погодили, що встановлений в п. 1.7 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особовому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена (п. 1.8).

Зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду (п. 1.12.1).

Відповідач на дату закінчення 28-денного строку кредиту не сплатила заборгованість за кредитом, а отже, строк кредиту продовжено у порядку та на умовах, визначених пунктами 1.8, 1.12.1 договору (автопролонганція на 90 календарних днів).

13.08.2021 та 16.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало переказ коштів у сумі 7000,00 грн та 5500,00 грн згідно договору № 683283973 від 13.08.2021 безготівковим зарахуванням на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 . Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови кредитного договору та надало відповідачу грошові кошти.

Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021 відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості станом на 26.12.2025 у розмірі 46823,30 грн. з якої 12500,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 34323,30 грн заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом /а. с. 77/.

Крім того, із надані АТ КБ «Приват Банк» письмові докази від 22.03.2026 № 20.1.0.0.0/7-260311/60951-БТ встановлено, що ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на яку було зараховано грошові кошти в сумі 7000,00 грн. за період 13.08.2021 по 13.08.2021 та 5500,00 грн за період 16.08.2021 по 16.08.2021 та виписки про рух коштів по картці за період з 16.08.2021 по 21.08.2021 та за період з 13.08.2021 по 18.08.2021, що є належним доказом отримання та використання нею грошових коштів /а. с. 154- 156/.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 683283973 від 13.08.2021 відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала в зв`язку з чим допустив утворення заборгованості у розмірі 46823,30 грн. з якої 12500,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 34323,30 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом (за період з 13.08.2021 по 6.01.2022) /а. с. 74-76/.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування розрахунку заборгованості позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. Підстав вважати позовні вимоги недоведеними, а розмір нарахованих процентів завищеним колегія суддів не вбачає, оскільки розмір процентів був погоджений між сторонами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 21.05.2026 у даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: В. В. Оніщук

С. Г. Копаничук