Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №591/8313/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/8313/26 Провадження № 3/591/2001/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд міста Суми в складі:

головуючого судді Косар А. І.

з участю секретаря судового засідання Корчан Ю. В.

за участю:

прокурора Малютіна А. О.

Синяговської О. О. у статусі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Матішинець В. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за протоколом про адміністративне правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , дата і місце народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місто Суми Сумська область Україна; громадянство України; місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ; посада та місце роботи: лікар-хірург судинний, член експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради; РНОКПП: НОМЕР_1

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)

УСТАНОВИВ:

Згідно протоколу № 211/2026 про адміністративне правопорушення від 03 липня 2026 року, ОСОБА_1 , будучи членом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради, та відповідно до підпункту «г» пункту 2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подала до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, оскільки граничний термін подачі не пізніше 31.03.2025, а декларація фактично подана 14.04.2025.

Дії ОСОБА_1 уповноваженою особою Управління стратегічних розслідувань в Сумській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України кваліфіковано за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 по суті порушення пояснила, що вона як лікар-хірург судинний була включена у 2025 році до переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи, в резервний склад без її відому, про що дізналася лише у квітні поточного року перебуваючи у відпустці. Коли їй повідомили, що потрібно подавати декларації, вона на наступний день подала декларацію. Вину не визнає.

Адвокат Матішинець В. В. в інтересах ОСОБА_1 звернув увагу суду, що ОСОБА_1 не було ознайомлено з Наказом від 17.01.2025 про включення останньої до переліку лікарів які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи. Статус суб`єкта відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, ОСОБА_1 набула лише у 2025 році. Якщо суд дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, просив справу закрити за малозначністю вчиненого. Судова практика не забороняє застосувати до вказаної категорії правопорушення положень ст. 22 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні надав висновок в адміністративній справі щодо наявності у діяннях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, відомостями публічної частини інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування»; відомостями про послідовність дій користувача у Реєстрі; наказом директора КНП «Клінічна лікарня N? 5» СМР від 17.01.2025 № 20 усукупності з іншими письмовими доказами. Підстави для закриття провадження за малозначністю вчиненого відсутні. Просив визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та призначити їй стягнення, передбачене санкцією даної статті, у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700.00 грн.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до наказу КНП «Клінічна лікарня N? 5» СМР від 17.01.2025 № 20, ОСОБА_1 лікаря-хірурга судинного включено в Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закону), суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.

При цьому, відповідно до пп. «ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону, особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону, особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої навиконання функційдержави абомісцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Отже, оскільки ОСОБА_1 включена до Переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи 17.01.2025, то на неї розповсюджуються правила подачі декларацій, що передбачені ст. 45 Закону, і вона є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.Остання зобов`язана не пізніше 31.03.2025 подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік.

Згідно роздруківки з офіційного веб-сайту Національного агенства з питань запобігання корупції з додатками (послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 ), щорічна декларація за 2024 рік була подана ОСОБА_1 14.04.2025 о 10 год. 08 хв.

Відповідальність за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до стст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, встановлено ст. 251 КУпАП.

Згідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У силу Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди України застосовують пр. розгляді справ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі “Кобець проти України” (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey, п. 282) зазначається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України” № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Судом досліджено докази, які були направлені до суду разом із матеріалами справи, а також долучені учасниками під час судового розгляду, а саме: протоколом № 211/2026 про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією від 03 липня 2026 р.; Наказ директора КНП «Клінічна лікарня N? 5» СМР від 17.01.2025 № 20 «Про затвердження Переліку лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, та переліку адміністраторів, що забезпечують роботу експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи», затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи; Додаток № 1 до наказу КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР від 17.01.2025 № 20 встановлено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд в КНП «Клінічна лікарня № 5» СМР, в якому під номером 32 значиться лікар-хірург судинний ОСОБА_1 ; послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» ОСОБА_1 , період: 31.12.2024-20.05.2026.

При цьому, зважаючи на раніше викладені правові положення, суд вважає неможливим збирати докази у справі на користь будь-якої із сторін з власної ініціативи, а тому розглядає справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.

Доводи сторони захисту матеріалами справи не спростовані, матеріали справи не місять допустимих доказів того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом КНП «Клінічна лікарня N? 5» СМР від 17.01.2025 № 20, відповідно до якого ОСОБА_1 лікаря-хірурга судинного включено в Перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, а саме несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері державного управління, а також у сфері запобігання та протидії корупції.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

1) неподання або несвоєчасне подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру, передбаченої Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції");

2) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента.

Обидва склади - формальні.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", особи, зазначені у пункті І, підпункті " ґ" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на неподання або несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Дана позиція висвітлена в роз`ясненнях спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією" від 22.05.2017, Конституційним Судом України в рішенні від 06.10.2010 року (справа N 1-27/2010).

Враховуючи, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про наказ КНП «Клінічна лікарня N? 5» СМР від 17.01.2025 № 20, що вона є членом експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня № 5» Сумської міської ради, перебуваючи на посаді лікаря-хірурга судинного, та залучалась до безпосереднього медичного огляду військовозобов`язаних, то такі відомості свідчать про відсутність мотивів приховувати будь-які свої доходи чи видатки та вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на порушення вимог ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», а також не доведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та форми вини ОСОБА_1 у її вчиненні в будь-якій формі.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

ЄСПЛ у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50?56) зазначив, зокрема, що верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції; відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення…, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Так само уніфіковано ЄСПЛ інтерпретував «якість законодавства» і в іншому своєму рішенні, а саме, у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05, п. 51; державні органи неправомірно зобов`язали заявника сплатити податок) «… якість законодавства … доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні»; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводило до його суперечливого тлумачення судом, стала причиною порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

Як зазначено у пункті 186 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний Союз» проти України» (заява № 10640/05, п. 186) принцип законності передбачає, що чинні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у своєму застосуванні (рішення у справі «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункти 109, 110). Аналогічно національне законодавство має надавати засіб юридичного захисту від свавільного втручання державних органів влади у права, захищені Конвенцією (рішення у справі «Хасан і Чауш проти Болгарії» [ВП] (Hasan and Chaush v. Bulgaria), заява № 30985/96, п. 84).

Крім того, у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п. 19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

За викладених обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП щодо несвоєчасного подання декларації за 2024 рік не знайшла свого підтвердження, а тому провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись стст.247, 283, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту винесення постанови до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд міста Суми.

Суддя А. І. Косар