Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №552/723/21 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №552/723/21 2/760/9053/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Омельяненко С.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод», Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», третя особа: Приватне підприємство «Нота-Бене», про визнання договору недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави із позовом до ПрАТ «КДРМЗ», ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», в якому просив суд визнати недійсним договір від 07.12.2017, укладений між ПрАТ «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» та ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», про надання послуг по утриманню об`єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивував тим, що згідно договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 24.12.2013 ПАТ «КДРМЗ» продало, а ОСОБА_1 купила 0,61/100 або 61/10000 часток нежитлового приміщення в літ. Т, площею 103,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . В цей же день майно було зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Вказував, що купівля позивачем цього майна була здійснена з урахування того факту, що при будівництві вказаної будівлі було забезпечено підвід до неї усіх засобів життєдіяльності, зокрема водо та теплопостачання, водовідвід, електропостачання.

Будівництво цієї будівлі здійснено на земельній ділянці площею 1,9449 га, власником якої є Київська міська рада та рішенням від 15.04.2004 № 183/1393 вона передана в оренду ВАТ «КДРМЗ» для експлуатації та обслуговування виробничих будівель.

Зазначав, що 01.03.2014 між ОСОБА_1 та ПП «Нота-Бене» укладено договір № 1 оренди вищезгаданого нежитлового приміщення.

Згідно п. 3.3 вказаного договору орендарю надано право самостійно укладати договори на обслуговування приміщення та на отримання комунальних послуг.

30.05.2014 між ПАТ «КДРМЗ» та ПП «Нота-Бене» укладено договір № 1/05-14 про участь у витратах на утримання будівлі та прилеглої території.

Згідно вказаного договору виконавець взяв на себе зобов`язання надавати комунальні послуги, зокрема, з постачання електроенергії, водопостачання та водовідведення, опалення.

При цьому п. 5.2 договору передбачалося, що розмір щомісячної плати за спожиті комунальні послуги визначається згідно із тарифами, що встановлюються організаціями-постачальниками даних послуг. Пунктом п. 5.3 визначено, що послуги з утримання, обслуговування та експлуатації сплачуються на підставі розрахунків, які надаються виконавцем у співвідношенні до загальної площі будівлі.

Свої зобов`язання ПП «Нота-Бене» виконувало у повному обсязі., проте через деякий час керівництво ПАТ «КДРМЗ» вчинило дії, направлені на відмову позивачу та іншим орендаторам у наданні комунальних послуг, постачання електроенергії, створюючи видимість законності цього.

Вказував, що 29.09.2015 за ініціативи ПАТ «КДРМЗ» з порушенням цивільного законодавства укладено з іншими власниками нерухомого майна, зокрема з ОСОБА_1 , договір про поділ нежитлового приміщення в натурі та припинення права спільної часткової власності. Наразі позовна заява ОСОБА_1 про визнання даного правочину недійсним у частині знаходиться на розгляді Солом`янського районного суду міста Києва (справа № 760/2916/21).

Вказаний договір був укладений з метою отримання надприбутків від надання комунальних послуг пов`язаною організацією, тобто шляхом порушенням прав та інтересів інших власників нерухомого майна у вказаній будівлі, зокрема і позивача, хоча керівництво ПАТ «КДРМЗ» запевняло, що укладення даного договору не вплине на подальші взаємовідносини учасників, у тому числі з питань надання комунальних послуг та постачання електроенергії.

У пункті 13 договору зазначено, що у разі, якщо інше не визначено додатковими письмовими домовленостями сторін, АТ «КДРМЗ» здійснює функції управління будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Залучення сторонами самостійно надавачів послуг з утримання будинку (включаючи поточний та капітальний ремонт, утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання опалення, вивезення побутових відходів та інше) здійснюється виключно після письмового погодження з АТ «КДРМЗ».

Проте в подальшому ПАТ «КДРМЗ», будучи балансоутримувачем побудованої будівлі, продало (2017-2018 роки, конкретна дата невідома) трансформаторні підстанції № 5227 та № 7807 ТОВ СУБТ «Укртехносинтез», а за договором від 07.12.2017 змінило суб`єкт господарювання на ТОВ «ДБП Ріал Естейт». Кінцевий бенефіціар цих трьох підприємств є одна і та ж особа.

З 2018 року орендатору приміщень позивача стали надходити документи про оплату комунальних послуг, у т.ч. електроенергії, у завищених розмірах від ТОВ «ДБТ РІАЛ ЕСТЕЙН», при цьому керівництво ПАТ «КДРМЗ» наполегливо (агресивно) пропонувало орендатору укласти договір про надання комунальних та інших послуг з ТОВ «ДБТ РІАЛ ЕСТЕЙН» за значно вищими тарифами, надавши текст такого договору.

Як вбачається із листа ПАТ «КДРМЗ» від 06.04.2018 № 07/00-005031 (лист отриманий орендатором 15.05.2018), ним укладено з ТОВ «ДБТ РІАЛ ЕСТЕЙН» договір № 1/05-17 від 07.12.2017 про надання послуг, які раніше надавалися орендаторам та іншим власникам зі сторони ПАТ «КДРМЗ».

На переконання представника, не надавши згоди на розірвання договору від 30.05.2014, про розірвання якого в судовому порядку відповідач-1 питання не ставив, орендатором продовжувалися сплачуватись платежі за реквізитами ПАТ «КДРМЗ», що стало причиною, як вважає позивач, розірвання цього договору відповідачем з 01.09.2019 з припиненням подання електроенергії та комунальних послуг.

Згідно договору від 30.05.2014 плата за комунальні та інші послуги встановлювалася в сумі 12,28 грн за 1 кв.м належного їй приміщення. У той же час позивач та керівник ПП «Нота-Бене» розуміли, що вказана сума не може бути весь час постійною, але на офіційні запити з цього питання до ПАТ «КДРМЗ» про надання обґрунтованих пропозицій щодо тарифів такої ж офіційної відповіді на отримували, незважаючи на те, що відповідач-1 взяв на себе таке зобов`язання згідно вказаного вище договору.

Крім того, відповідач-1 не надавав письмового погодження на залучення інших постачальників, що також передбачалося вказаним вище договором.

Тому в результаті перемовин з керівництвом ПАТ «КДРМЗ» з лютого 2017 року сплачувалася сума 16,51 грн за 1 кв.м (без фіксації цього в договорі або іншому документі).

Але з приходом ТОВ «ДБП Ріал Естейт» вказана сума, як убачається в проєкту договору про участь у витратах від 07.12.2017, була в односторонньому порядку збільшена більш як удвічі до 37,11 грн за 1 кв.м з 01.01.2018.

Наразі ця сума становить 48,16 грн за 1 кв.м та позивач вважає, що саме формулювання припинення права спільної часткової власності у договорі від 29.09.2015 цікавило керівництво ПАТ «КДРМЗ» з метою ухилення від зобов`язань, встановлених п. 5.2 договору від 30.05.2014 щодо розміру плати на утримання будівлі та комунальних послуг.

Договором від 30.05.2014 прямо заборонялося розірвання цього договору в односторонньому порядку, згоду на його розірвання позивач, а також третя особа, не надавали.

У той же час, уклавши договір від 07.12.2017 про надання послуг іншою організацією, ПАТ «КДРМЗ» в односторонньому порядку розірвало договір від 30.05.2014 з ПП «Нота Бене».

Порушуючи встановлений законом порядок, відповідачі порушили права та законні інтереси споживача ОСОБА_1 , оскільки вказане ПП «Нота Бене» змушене було припинити свою виробничу діяльність, а вона відповідно не отримує орендні платежі за користування її майном.

Крім цього, оскільки земельна ділянка Київською міською радою передавалася в оренду ПАТ «КДРМЗ» з умовою експлуатації та обслуговування виробничих будівель, то передача цієї функції іншій організації без погодження з КМР є незаконним.

Зазначав, що під час укладення договору від 07.12.2017 відповідачі допустили порушення норм і іншого цивільного законодавства, а тому позивач вимушена звернутися із позовом до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21.02.2021 справу передано на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2021 цю справу передано до провадження судді Усатової І.А.

Ухвалою суду від 29.03.2021 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

14.07.2021 представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач не наводить жодного доказу недійсності договору (правочину).

У позовній заяві позивач стверджував, що договір було підписано між відповідачами, про що ПрАТ «КДРМЗ» повідомило третю особу листом від 06.04.2018 № 07/00-005031.

Однак відповідно до цього листа АТ «КДРМЗ» повідомило ПП «НОТА-БЕНЕ» про відсутність правових підстав для надання послуг, передбачених договором про надання послуг між АТ «КДРМЗ» та ПП «НОТА-БЕНЕ», а тому відповідачем направлено додаткову угоду до договору про надання послуг для припинення його дії.

Також у цьому листі ПП «НОТА-БЕНЕ» проінформовано, що починаючи з 01.01.2018 експлуатаційні послуги та забезпечення надання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1, буде здійснювати ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», так як саме це товариство здійснює свою господарську діяльність за даною територією та орендує більшість рухомого та нерухомого майна, що розташоване на ній.

З огляду на це, задля надання послуг ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» надіслало ПП «НОТА-БЕНЕ» проект договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017.

Вказував, що ні АТ «КДРМЗ», ні ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» не надавало інформації позивачу або ж третій особі по справі про підписання між ними договору № 1/05-17 від 07.12.2017 про надання послуг, яким передбачено передачу першим права на здійснення та оперативне управління об`єктами нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Більше того, такого договору між відповідачами не підписувалося.

Тож позовні вимоги є безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню; між відповідачами ніколи не укладався договір про надання послуг по утриманню об`єктів нерухомого майна від 07.12.2017, а тому у цій справі взагалі відсутній предмет спору.

З огляду на це, представник просив закрити провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

14.07.2021 представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позивач наводить інформацію про придбання ним приміщення, укладення ним же договору поділу, ведення підприємствами нібито нечесної підприємницької діяльності, про земельні правовідносини, однак жодним чиним у позовній заяві не наводить доводів, доказів чи свідчень щодо предмету спору та доказів які б свідчили про недійсність договору.

Вказував, що позивач приділяє три сторінки тексту позовної заяви аналізу поняття неналежного виконання зобов`язань, наводячи посилання на статті 188, 193 ГК України, ст. 651 ЦК України, однак не наводить логічно-узгодженого чи взагалі будь-якого висновку, яким же саме чином невиконання зобов`язання чи неналежне виконання зобов`язання між одними особами впливає на визнання договору недійсним договору, що укладений між іншими особами.

Зазначав, що позивач жодним чином не довів ані порушення його права, ані правомірності його позовних вимог, ані підстав недійсності договору та не навів жодного доказу, який би підтвердив наявність обставин якими обґрунтовується недійсність договору. За таких умов, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стверджував, що позивачеві неодноразово надавалися відповіді, що АТ «КДРМЗ» більше не є власником нерухомого майна (будівель і споруд), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а для продажу приватної власності АТ «КДРМЗ» не повинно отримувати жодної згоди, ані в КМДА, ані в КМР, ані у будь-яких інших третіх осіб тим більше у позивача.

Нові власники неодноразово повідомляли позивача та третю особу, що власність не тільки надає права й створює обов`язки для власника, що як власник нерухомого майна, обладнання та мереж на цій території вони зобов`язані підтримувати їх в належному робочому стані, здійснювати відповідні регламентні роботи та обслуговувати майно: будівлі, обладнання, устаткування та мережі.

Однак ані позивач, ані ПП «НОТА-БЕНЕ» не має наміру приймати участі у будь-яких витратах на обслуговування майна та прибудинкової території, місць загального користування та мереж, якими вони користуються.

Вказував, що позивач і ПП «НОТА-БЕНЕ» хочуть користуватися безоплатно усіма послугами та нічого за них не сплачуючи, або, як максимум, сплачуючи за тарифами 2014 року, тож це і є єдина причина подання позовної заяви.

Зазначав, що належне позивачу нежитлове приміщення використовувалось та використовується для здійснення господарської діяльності ПП « НОТА-БЕНЕ», яке мало укладені договори з ПАТ «КДРМЗ», проте згодом ПАТ «КДРМЗ» продало за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу належне йому нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, та відповідно припинило експлуатацію будівель і споруд, що розташовані за цією адресою, у тому числі припинило закупівлю комунальних послуг до цих будівель.

Відповідач дійсно пропонував позивачу укласти договір, однак отримував від позивача та третьої особи виключно відмову, претензії тощо.

Посилався, що позивач просить визнати недійсним договір № 1/05-17 від 07.12.2017, який ніколи не укладався між відповідачами, оскільки цей договір направлявся саме позивачу у двох екземплярах для підписання - це мав бути договір між позивачем та відповідачем, однак його так і не було підписано, про що йде мова у листі АТ «КДРМЗ» від 06.04.2018 № 07/00-005031, який є додатком до позовної заяви.

Відповідно до цього листа АТ «КДРМЗ» повідомило ПП «НОТА-БЕНЕ» про те, що в підприємства припинилися правові підстави на надання послуг, передбачених укладеним між ними договором, а тому АТ «КДРМЗ» направлено додаткову угоду до договору про надання послуг для припинення дії цього договору.

Також в даному листі проінформовано ПП «НОТА-БЕНЕ», що починаючи з 01.01.2018 експлуатаційні послуги та забезпечення надання комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1, буде здійснювати ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», так як саме це товариство здійснює свою господарську діяльність на цій території та орендує більшість нерухомого майна, що розташоване на ній.

Тому ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» задля надання послуг ПП «НОТА-БЕНЕ» було направлено проект договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017.

З огляду на це, стверджував про безпідставність позовних вимог позивача.

20.07.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив відповідача-1, в якій зазначив, що відповідач-1, заперечуючи проти позовних вимог, не надав документів та доказів, як це передбачено ст. 178 ЦПК України, на підтвердження своєї позиції.

Зокрема, це стосується твердження про те, що 07.12.2017 між відповідачами не укладався договір про передачу відповідачем-1 відповідачу-2 права на здійснення та оперативне управління об`єктами нерухомого майна, розташованого в будинку АДРЕСА_2 , у тому числі надання комунальних послуг.

У той же час із листа від 06.04.2018 за № 07/00-005031 за підписом директора ПАТ «КДРМЗ», на який останній посилається, йдеться про зміну суб`єкта господарювання та припинення правових підстав у АТ «КДРМЗ» забезпечувати надання послуг.

Вказував, що позивач розцінює інформацію, відому з даного листа, як підтвердження факту існування між відповідачами договору від 07.12.2017 про передачу повноважень по забезпеченню комунальними та другими послугами орендарів та власників частин будинку АДРЕСА_1 .

До відповіді на відзив представник позивача додав клопотання про витребування доказів в ПАТ «КДРМЗ» та ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», а саме: - документи (договори, листи, розпорядження органів державної влади, рішення власника та інші), які стали підставою для здійснення ним господарської діяльності з питань оперативного управління будинком АДРЕСА_1 , об`єктами нерухомого майна в цьому будинку та на прибудинковій території, а також надання комунальних послуг власникам/орендарям; статут/установчий договір, положення/про ПАТ «КДРМЗ».

20.07.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив відповідача-2, в якій зазначив ті ж самі обставини, що й у відповіді на відзив відповідача-1.

До відповіді на відзив представник позивача додав клопотання про витребування доказів в ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», а саме: документи (договори, листи, розпорядження органів державної влади, рішення власника та інші), які стали підставою для здійснення ним господарської діяльності з питань оперативного управління будинком АДРЕСА_1 , об`єктами нерухомого майна в цьому будинку та на прибудинковій території з 01.01.2018.

27.07.2021 представником третьої особи подано пояснення на відзиви відповідачів, в яких він зазначив про ті ж самі обставини, що й представник позивача у відповідях на відзиви.

Крім цього, вказував, що у зв`язку з листом ПАТ «КДРМЗ» від 06.04.2018 у позивача не було підстав ставити під сумнів укладення такого договору між відповідачами, водночас цей договір можливо має іншу дату. Однак з цього питання відповідачі не надали ніякої інформації суду.

Твердження відповідачів, що ПП «Нота-Бене» не хотіло сплачувати вартість отриманих комунальних послуг взагалі, або хотіло сплачувати у менших розмірах надання комунальних послуг, не відповідає дійсності, позаяк керівнику відповідача-1 відомо, що у лютому 2017 року вони усно домовилися по збільшення суми платежів за комунальні послуги і це зобов`язання третьою особою виконувалося до 01.09.2019.

Тому просив позовні вимоги задовольнити.

27.07.2021 представником відповідача-2 подано до суду заперечення на відповідь позивача, в яких він крім раніше озвучених доводів зазначив, що підтвердженням відсутності спірного договору, виходячи з норм чинного законодавства, може бути спільна особиста заява посадових осіб відповідачів про відсутність факту укладення між ними договору № 1/05-14 від 07.12.2017, яку додано до цього заперечення.

Оскільки провадження відбувалось без виклику сторін, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення ухвали дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Судом встановлено, що 24.12.2013 ПАТ «КДРМЗ» та ОСОБА_1 уклали договір купівлі продажу частки нежитлового приміщення, відповідно до умов якого остання набула у власність 0,61/100 (або 61/10000) частини нежитлового приміщення в літ. Т, площею 103,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Рижковим С.І. та зареєстрований в реєстрі за № 1170.

01.03.2014 ОСОБА_1 та ПП «НОТА-БЕНЕ» уклали договір № 1 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого ОСОБА_1 передала ПП «НОТА-БЕНЕ» в оренду приміщення площею 103,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, нежитлове приміщення літери «Т».

30.05.2014 ПАТ «КДРМЗ» та ПП «НОТА-БЕНЕ» уклали договір № 1/05-14 про участь у витратах на утримання будівлі та прибудинкової території. Пунктом 2.1 договору визначено, що в порядку та на умовах цього договору сторони домовилися, що з метою забезпечення надійності експлуатації будівлі та прилеглої території з об`єктами благоустрою, задля підтримання належного рівня комфорту перебування у приміщеннях, використання нежитлових приміщень та забезпечення споживачів комунальними послугами і послугами з експлуатації, утримання будівлі і прилеглої території з об`єктами благоустрою, виконавець приймає на себе зобов`язання протягом дії даного договору надавати споживачу послуги з утримання будівлі та прилеглої території з об`єктами благоустрою, що забезпечують перебування споживача у будівлі та користування споживачем нежитловим приміщенням, здійснювати контроль та координацію споживача при здійсненні останнім користування нежитловим приміщенням з тим, щоб не допустити завдання будь-якої шкоди будівлі та прилеглій території з об`єктами благоустрою, правам та законним інтересам інших осіб та з- метою дотримання споживачем умов даного договору. У свою чергу споживач прийняв на себе зобов`язання добросовісно споживати надані комунальні послуги, проводити відшкодування виконавцю витрат на обслуговування нежитлового приміщення, будівлі та прилеглої території з об`єктами благоустрою в розмірах та строки, передбачені цим договором; належним чином та вчасно проводити оплату за надані виконавцем послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбаченими цим договором; належним чином дотримуватися встановлених договором правил, умов та обмежень.

Під нежитловим приміщенням сторони розуміли нежитлове приміщення на 3-му поверсі будівлі (нежитлове приміщення літера «Т» за адресою: АДРЕСА_1), загальною площею 103,1 кв.м.

25.09.2015 між ПАТ «КДРМЗ», ПАТ «МАРШАЛ», ТОВ «КНАІС», ТОВ «СКТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір про поділ нежитлового приміщення в натурі та припинення права спільної часткової власності. Цей договір посвідчений приватним нотаріусом КМНО Лопатюк І.А та зареєстрований за № 3584.

Відповідно до цього договору була припинена спільна часткова власність на нежитлове приміщення та ОСОБА_1 набула право власності на нежитлове приміщення за № 310 на 3 поверсі в літ. Т загальною площею 103,1 кв.м (розмір частки у праві спільної часткової власності - 61/10000), як на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна.

09.02.2016 право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за № 310 на 3 поверсі в літ. Т загальною площею 103,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, було зареєстроване у Державному реєстрі речових право на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою № 236221851 від 09.12.2020.

06.04.2018 ПАТ «КДРМЗ» надіслало ПП «НОТА-БЕНЕ» лист № 07/00-005031, в якому повідомило про отримання листа ПП «НОТА-БЕНЕ» від 03.04.2018.

У відповідь на лист ПП «НОТА-БЕНЕ» від 03.04.2018 ПАТ «КДРМЗ» зазначило, що у зв`язку зі зміною суб`єкта господарювання та припинення правових підстав в ПАТ «КДРМЗ» забезпечувати надання послуг за договором від 01.01.2018, ПП «НОТА-БЕНЕ» було надіслано на підпис додаткову угоду про розірвання договору № 1/05-14 від 30.05.2014 про учать у витратах на утримання будівлі та прилеглої території, а також 2 примірники нового договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», яке надалі буде здійснювати надання послуг. Натомість, з невідомих причин ПАТ «КДРМЗ» не отримало від ПП «НОТА-БЕНЕ» їх (другий) екземпляр договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ». Враховуючи те, що договір про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» вступив в дію з 01.01.2018 та послуги надавалися ПП «НОТА-БЕНЕ» належним чином до цього часу, то співробітниками ПАТ «КДРМЗ» правомірно надано ПП «НОТА-БЕНЕ» рахунки на оплату наданих послуг за цим договором. У зв`язку із вищевикладеним, ПАТ «КДРМЗ» просило підписати та повернути їх екземпляр договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 та їх екземпляр додаткової угоди до про розірвання договору № 1/05-14 від 30.05.2014 про учать у витратах на утримання будівлі та прилеглої території з ПАТ «КДРМЗ» з дотриманням передбачених законом строків.

До цього листа додано екземпляри додаткової угоди до про розірвання договору № 1/05-14 від 30.05.2014 про учать у витратах на утримання будівлі та прилеглої території, підписаної директором ПАТ «КДРМЗ», та договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 між ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» і ПП «НОТА-БЕНЕ», підписаний диретором ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ».

У відповідь на лист ПАТ «КДРМЗ» від 06.04.2018 ПП «НОТА-БЕНЕ» листом від 17.05.2018 повідомило ПАТ «КДРМЗ» про неотримання раніше додаткової угоди про розірвання договору № 1/05-14 від 30.05.2014 та 2-ох примірників нового договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ». Також зазначили, що текст та умови договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» суттєво відрізняються та необґрунтовано збільшується плата.

Доказів того, що додаткова угода про розірвання договору № 1/05-14 від 30.05.2014 та 2-ох примірники нового договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» були підписані позивачем, матеріали справи не містять.

Листом від 16.08.2019 № 08/16-00342 ПАТ «КДРМЗ» повідомило ОСОБА_1 про те, що між ПАТ «КДРМЗ» та ПП «НОТА-БЕНЕ» існують договірні відносини за договором про участь у витратах на утримання будівлі та прилеглої території № 1/05-14 від 30.05.2014. Водночас, починаючи з 01.09.2019 ПАТ «КДРМЗ» не зможе надавати ПП «НОТА-БЕНЕ» комунальні послуги та послуги, передбачені цим договором. Тому ПАТ «КДРМЗ» запропонувало ПП «НОТА-БЕНЕ» звернутися до виконавців комунальних послуг (постачання та розподілу електричної енергії, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами) та послуг з експлуатації задля укладення індивідуальних договорів про надання відповідних послуг.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення, породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Позивач у позовній заяві покликався на те, що укладеним між відповідачами правочином порушуються його права та інтереси, тоді як існують підстави для визнання цього правочину недійсним.

З огляду на це, під час розгляду цієї справи суду належало установити: (1) чи було укладено між відповідачами договір, питання про визнання недійсним якого ставить позивач? (2) Чи порушує цей договір будь-яким чином прав та обов`язків позивача? (3) Чи існують підстави для визнання цього договору недійсним, визначені ЦК України?

Із досліджених судом матеріалів установлено, що позивачем не додано до позовної заяви оспорюваного договору від 07.12.2017, укладеного між ПрАТ «КДРМЗ» та ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», про надання послуг по утриманню об`єктів нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, із відповіді на відзив представника позивача встановлено, що позивач дійшов переконання про існування цього договору на підставі листа ПАТ «КДРМЗ» № 07/00-005031 від 06.04.2018.

Цим листом ПАТ «КДРМЗ» у відповідь на лист ПП «НОТА-БЕНЕ» від 03.04.2018 повідомило про відсутність у ПАТ «КДРМЗ» правових підстав для продовження надання послуг за договором від 01.01.2018, а також про зміну суб`єкта господарювання.

Тобто ПАТ «КДРМЗ» констатувало відсутність правових підстав та неможливість виконання зобов`язань за договором № 1/05-14 про участь у витратах на утримання будівлі та прибудинкової території, укладеним із ПП «НОТА-БЕНЕ».

Крім цього, ПАТ «КДРМЗ» повідомило про надсилання ПП «НОТА-БЕНЕ» для підпису додаткової угоди про розірвання договору № 1/05-14 від 30.05.2014 про учать у витратах на утримання будівлі та прилеглої території (через ці обставини), а також 2 примірники нового договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», яке надалі буде здійснювати надання послуг. Ці ж документи були додані до листа № 07/00-005031 від 06.04.2018.

Копії додаткової угоди про розірвання договору № 1/05-14 від 30.05.2014 про учать у витратах на утримання будівлі та прилеглої території та договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», які надіслані для підписання ПП «НОТА-БЕНЕ», позивачем додано до позовної заяви.

Отже, у цьому випадку договір від 07.12.2017, про визнання якого просить позивач, фактично є проектом договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», надісланого ПАТ «КДРМЗ» до ПП «НОТА-БЕНЕ».

Це безпосередньо слідує із листа № 07/00-005031 від 06.04.2018, в якому ПАТ «КДРМЗ» констатує не отримання їх екземпляру договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017 з ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ», тобто одного із тих, які ПАТ «КДРМЗ» надсилало ПП «НОТА-БЕНЕ» разом із додатковою угодою для припинення правовідносин за договором № 1/05-14 від 30.05.2014 між ПАТ «КДРМЗ» та ПП «НОТА-БЕНЕ» і оформлення нових між ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» та ПП «НОТА-БЕНЕ».

Суд відхиляє посилання представника позивача на те, що відповідач наразі намагається по іншому інтерпретувати зміст листа № 07/00-005031 від 06.04.2018, позаяк суд самостійно дослідив цей лист та дійшов аналогічних висновків.

Неспроможними також є доводи представників позивача і третьої особи про те, що відповідачі не надали доказів для підтвердження не укладення ними договору про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017, позаяк цей факт не може бути зафіксовано будь-яким способом власне через не укладення договору (сторони не вчиняли будь-яких дій, які можуть підтвердити факт укладення цього договору).

Це безпосередньо підтвердили представники відповідачів у відзивах на позовну заяву та установлено судом на підставі наданих доказів.

Безумовно, між відповідачами можуть існувати певні правовідносини, зокрема в частині переходу повноважень надавача послуг з утримання будівлі та прилеглої території з об`єктами благоустрою (зміна суб`єкта господарювання), що безпосередньо слідує з листа ПАТ «КДРМЗ» № 07/00-005031 від 06.04.2018, проте це не охоплюється договором, який позивач просить визнати недійсним.

Диспозитивність цивільного судочинства виявляється в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (стаття 13 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Тож, слід зробити висновок, що суд не втручається у процесуальну діяльність учасників процесу (реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання покладених на них процесуальних обов`язків), крім випадків, передбачених ЦПК України.

У процесуальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини.

Однак, враховуючи наведені вище норми, позивач не довів обставини, на які покликається у позовній заяві, зокрема про те, що між відповідачами було укладено договір про надання послуг № 1/05-14 від 07.12.2017, надавши докази, які за змістом були лише припущеннями.

Крім того суд звертає увагу на спільну заяву Приватного акціонерного товариства «Київський дослідний ремонтно-механічний завод» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» від 22.07.2021, якою відповідачі підтвердили , що між товариствами не укладався договір № 1/05-14 від 07.12.2017 .

Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, не скористався своїм правом самостійного збору доказів або заявлення належним чином мотивованих клопотань про витребування чи забезпечення доказів.

Тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на недоведеність факту укладення спірного договору та, у зв`язку з цим, відсутністю порушених прав або інтересів та відсутністю предмету спору.

Крім цього, доводи позивача про одностороннє розірвання ПАТ «КДРМЗ» договору № 1/05-14 від 30.05.2014, не виконання зобов`язань за цим договором суд не оцінює, позаяк це не стосується предмету цього спору.

Інші твердження позивача про ймовірну протиправність переходу до ТОВ «ДБП РІАЛ ЕСТЕЙТ» повноважень надавача послуг з утримання будівлі та прилеглої території з об`єктами благоустрою підлягають оцінці виключно після доведення факту укладення відповідного правочину.

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 205 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова