Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №760/32519/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/32519/25 2/760/6619/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді Усатової І.А.,

при секретарі Омельяненко С.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурнобудівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК«ОСНОВА КОМФОРТ» про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурнобудівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК«ОСНОВА КОМФОРТ» про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач є власником приміщення АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що відповідач здійснює перепланування належного йому приміщення технічного поверху шляхом облаштування трьох окремих житлових приміщень (смарт-квартир) з кухнями, санітарними вузлами, душовими кабінами, водопостачанням, водовідведенням, вентиляцією та іншим інженерним обладнанням.

На думку позивача, внаслідок таких робіт кухні та санітарні вузли відповідача розміщуються безпосередньо над житловими кімнатами та кухнею квартири позивача, що суперечить вимогам державних будівельних норм, створює постійний шум, вібрацію, ризик протікання інженерних мереж, погіршує умови проживання її сім`ї та становить загрозу її правам та законним інтересам.

Позивач вказує, що про проведення зазначених будівельних робіт стало відомо після їх початку, коли її чоловік виявив проведення будівельних робіт у приміщенні технічного поверху, а особа, яка виконувала роботи, повідомила про облаштування трьох окремих смарт-квартир.

З метою захисту своїх прав позивач зверталася до ТОВ «УК «Основа Комфорт» із заявою про зупинення будівельних робіт та перевірку їх законності. У відповіді управляюча компанія повідомила про направлення власнику приміщення вимоги щодо надання проектної та дозвільної документації на перепланування приміщення НОМЕР_5.

Крім того, представник позивача звертався до ТОВ «УК «Основа Комфорт» з адвокатськими запитами щодо надання інформації про призначення приміщення НОМЕР_5, проектної документації будинку, наявності дозволів на перепланування та інших документів, однак відповіді на такі запити не отримано.

Позивач також зверталася до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської ради, Міністерства розвитку громад та територій України та Державної інспекції архітектури та містобудування України.

З наданих позивачем відповідей убачається, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не реєструвалися документи, які б надавали право на виконання підготовчих чи будівельних робіт щодо приміщення НОМЕР_5, а також не здійснювалося прийняття в експлуатацію такого об`єкта після реконструкції.

Позивач зазначає, що Департаментом було видано наказ про проведення позапланової перевірки, однак здійснити її не вдалося у зв`язку з відсутністю власника або його уповноважених осіб та ненаданням доступу до приміщення і необхідних документів.

Також позивач посилається на лист Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якому зазначено про наявність відомостей, що свідчать про загрозу життю та здоров`ю людей і необхідність проведення відповідного позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

На обґрунтування позову позивач посилається на положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, а також ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», відповідно до яких не допускається розміщення санітарних вузлів і кухонь над житловими кімнатами та кухнями квартир нижче розташованих поверхів.

Посилаючись на триваюче проведення будівельних робіт, позивач просить суд зобов`язати відповідача демонтувати у приміщенні НОМЕР_5 кухні, санітарні вузли, системи водопостачання, водовідведення, каналізації, вентиляції, трубопроводи, інше інженерне обладнання та перегородки, розміщені над житловими кімнатами та кухнею квартири позивача з порушенням вимог чинного законодавства, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05.12.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26.12.2025 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

31.12.2025 від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва надійшли пояснення. У письмових поясненнях Департамент зазначив, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків належать до об`єктів СС1 та СС2, розташованих на території міста Києва.

Департамент повідомив, що не видавав та не реєстрував документів, які надають право на виконання підготовчих чи будівельних робіт, а також не здійснював прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 .

Також третя особа зазначила, що на підставі звернення позивача від 30.06.2025, висновку комісії щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності та наказу Міністерства розвитку громад та територій України було вжито заходів щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за вказаною адресою.

За твердженням Департаменту, посадовими особами було здійснено неодноразові виїзди на об`єкт, однак перевірку провести не вдалося у зв`язку з відсутністю суб`єкта містобудування або його уповноважених осіб, а також ненаданням необхідних документів, що унеможливило складання матеріалів перевірки.

Також у своїх поясненнях просили розглянути справу за відсутності представника.

16.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Відзив мотивовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_4 , яку придбав на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2025 року. Після придбання квартири ним було проведено поточний ремонт та демонтаж/встановлення некапітальних перегородок без втручання у несучі конструкції та інженерні системи загального користування, що, на думку відповідача, не потребувало отримання дозвільних документів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017.

Відповідач зазначив, що позивач не надала належних та допустимих доказів порушення її прав, а її доводи ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливих наслідків проведеного ремонту.

Крім того, відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

14.04.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача заперечував проти доводів відповідача та зазначив, що вони є необґрунтованими, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують обставин, викладених у позовній заяві.

Представник позивача вказував, що подані відповідачем копії технічного паспорта та довідки про показники об`єкта нерухомого майна не містять відомостей про розташування кухонь, санітарних вузлів, ванних кімнат і туалетів у приміщенні НОМЕР_5, а відтак не підтверджують відсутність порушень державних будівельних норм. Також зазначав про сумніви щодо достовірності наданого технічного паспорта, посилаючись на відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Крім того, представник позивача звертав увагу на письмові пояснення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, відповідно до яких Департамент не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт щодо приміщення НОМЕР_5.

Також представник позивача просив долучити до матеріалів справи відеозапис з камери спостереження, на якому, за його твердженням, син відповідача підтверджує облаштування трьох окремих смарт-квартир із кухнями та санітарними вузлами, розміщеними над житловими кімнатами та кухнею квартири позивача.

Посилаючись на положення ДБН В.2.2-15:2019 та ДБН В.3.2-2-2009, представник позивача просив прийняти відповідь на відзив до розгляду, долучити її до матеріалів справи, відмовити у задоволенні відзиву відповідача, позов задовольнити в повному обсязі, покласти судові витрати на відповідача, а також у разі виявлення ознак кримінального правопорушення постановити окрему ухвалу.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення ухвали дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення третьої особи, відзив та відповідь на відзив, суд дійшов таких висновків.

У ч. 1 ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурнобудівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК`ОСНОВА КОМФОРТ» про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідач є власником приміщення АДРЕСА_2.

Позивач зазначає, що відповідач здійснює перепланування належного йому приміщення технічного поверху шляхом облаштування трьох окремих житлових приміщень (смарт-квартир) з кухнями, санітарними вузлами, душовими кабінами, водопостачанням, водовідведенням, вентиляцією та іншим інженерним обладнанням.

На думку позивача, внаслідок таких робіт кухні та санітарні вузли відповідача розміщуються безпосередньо над житловими кімнатами та кухнею квартири позивача, що суперечить вимогам державних будівельних норм, створює постійний шум, вібрацію, ризик протікання інженерних мереж, погіршує умови проживання її сім`ї та становить загрозу її правам та законним інтересам.

Позивач вказує, що про проведення зазначених будівельних робіт стало відомо після їх початку, коли її чоловік виявив проведення будівельних робіт у приміщенні технічного поверху, а особа, яка виконувала роботи, повідомила про облаштування трьох окремих смарт-квартир.

З метою захисту своїх прав позивач зверталася до ТОВ «УК «Основа Комфорт» із заявою про зупинення будівельних робіт та перевірку їх законності. У відповіді управляюча компанія повідомила про направлення власнику приміщення вимоги щодо надання проектної та дозвільної документації на перепланування приміщення НОМЕР_5.

Крім того, представник позивача звертався до ТОВ «УК «Основа Комфорт» з адвокатськими запитами щодо надання інформації про призначення приміщення НОМЕР_5, проектної документації будинку, наявності дозволів на перепланування та інших документів, однак відповіді на такі запити не отримано.

Позивач також зверталася до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської ради, Міністерства розвитку громад та територій України та Державної інспекції архітектури та містобудування України.

З наданих позивачем відповідей убачається, що Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва не реєструвалися документи, які б надавали право на виконання підготовчих чи будівельних робіт щодо приміщення НОМЕР_5, а також не здійснювалося прийняття в експлуатацію такого об`єкта після реконструкції.

Позивач зазначає, що Департаментом було видано наказ про проведення позапланової перевірки, однак здійснити її не вдалося у зв`язку з відсутністю власника або його уповноважених осіб та ненаданням доступу до приміщення і необхідних документів.

Також позивач посилається на лист Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якому зазначено про наявність відомостей, що свідчать про загрозу життю та здоров`ю людей і необхідність проведення відповідного позапланового заходу державного архітектурно-будівельного контролю.

На обґрунтування позову позивач посилається на положення Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, а також ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» та ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», відповідно до яких не допускається розміщення санітарних вузлів і кухонь над житловими кімнатами та кухнями квартир нижче розташованих поверхів.

Посилаючись на триваюче проведення будівельних робіт, позивач просить суд зобов`язати відповідача демонтувати у приміщенні НОМЕР_5 кухні, санітарні вузли, системи водопостачання, водовідведення, каналізації, вентиляції, трубопроводи, інше інженерне обладнання та перегородки, розміщені над житловими кімнатами та кухнею квартири позивача з порушенням вимог чинного законодавства, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05.12.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 26.12.2025 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

31.12.2025 від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва надійшли пояснення. У письмових поясненнях Департамент зазначив, що відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» здійснює повноваження у сфері державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків належать до об`єктів СС1 та СС2, розташованих на території міста Києва.

Департамент повідомив, що не видавав та не реєстрував документів, які надають право на виконання підготовчих чи будівельних робіт, а також не здійснював прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за адресою: АДРЕСА_3 .

Також третя особа зазначила, що на підставі звернення позивача від 30.06.2025, висновку комісії щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності та наказу Міністерства розвитку громад та територій України було вжито заходів щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за вказаною адресою.

За твердженням Департаменту, посадовими особами було здійснено неодноразові виїзди на об`єкт, однак перевірку провести не вдалося у зв`язку з відсутністю суб`єкта містобудування або його уповноважених осіб, а також ненаданням необхідних документів, що унеможливило складання матеріалів перевірки.

Також у своїх поясненнях просили розглянути справу за відсутності представника.

16.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні повністю.

Відзив мотивовано тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_4 , яку придбав на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2025 року. Після придбання квартири ним було проведено поточний ремонт та демонтаж/встановлення некапітальних перегородок без втручання у несучі конструкції та інженерні системи загального користування, що, на думку відповідача, не потребувало отримання дозвільних документів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 406 від 07.06.2017.

Відповідач зазначив, що позивач не надала належних та допустимих доказів порушення її прав, а її доводи ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливих наслідків проведеного ремонту.

Крім того, відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн.

14.04.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача заперечував проти доводів відповідача та зазначив, що вони є необґрунтованими, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують обставин, викладених у позовній заяві.

Представник позивача вказував, що подані відповідачем копії технічного паспорта та довідки про показники об`єкта нерухомого майна не містять відомостей про розташування кухонь, санітарних вузлів, ванних кімнат і туалетів у приміщенні НОМЕР_5, а відтак не підтверджують відсутність порушень державних будівельних норм. Також зазначав про сумніви щодо достовірності наданого технічного паспорта, посилаючись на відомості з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.

Крім того, представник позивача звертав увагу на письмові пояснення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва, відповідно до яких Департамент не видавав та не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт щодо приміщення НОМЕР_5.

Також представник позивача просив долучити до матеріалів справи відеозапис з камери спостереження, на якому, за його твердженням, син відповідача підтверджує облаштування трьох окремих смарт-квартир із кухнями та санітарними вузлами, розміщеними над житловими кімнатами та кухнею квартири позивача.

Посилаючись на положення ДБН В.2.2-15:2019 та ДБН В.3.2-2-2009, представник позивача просив прийняти відповідь на відзив до розгляду, долучити її до матеріалів справи, відмовити у задоволенні відзиву відповідача, позов задовольнити в повному обсязі, покласти судові витрати на відповідача, а також у разі виявлення ознак кримінального правопорушення постановити окрему ухвалу.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того, чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою виготовлення ухвали дату складання повного його тексту, незважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення третьої особи, відзив та відповідь на відзив, суд дійшов таких висновків.

У ч. 1 ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є не право власності відповідача на квартиру АДРЕСА_5 та не питання знесення самочинного будівництва як такого, а питання усунення перешкод у користуванні квартирою позивача шляхом демонтажу кухонь, санітарних вузлів та інженерних мереж, які, за твердженням позивача, розміщені над житловими кімнатами та кухнею її квартири з порушенням державних будівельних норм.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою заявлені вимоги є негаторним позовом, передбаченим статтею 391 ЦК України.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач не ставить питання про припинення права власності відповідача, знесення самочинного будівництва чи витребування майна з чужого незаконного володіння. Позивач, залишаючись власником та володільцем належної їй квартири, вважає, що внаслідок перепланування приміщення відповідача їй створюються перешкоди у здійсненні права користування належним майном, а тому обраний нею спосіб захисту відповідає характеру спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що негаторний позов є належним способом захисту права власності у випадку триваючого порушення, яке не пов`язане з позбавленням володіння майном, а його задоволення полягає в усуненні таких перешкод.

Суд зазначає, що відповідач у відзиві підтвердив факт проведення у належній йому квартирі поточного ремонту та демонтажу/встановлення некапітальних перегородок, однак не надав суду належних та допустимих доказів того, що після проведених робіт кухні та санітарні вузли залишилися у проектних місцях.

Судом також досліджено долучені позивачем фотографії приміщення №351/1 після проведення будівельних робіт.

Із зазначених фотоматеріалів убачається, що у приміщенні облаштовано окремі ізольовані приміщення, які обладнані кухонними зонами, санітарними вузлами, інженерними мережами водопостачання, водовідведення та вентиляції.

Зазначені фотоматеріали суд оцінює у сукупності з іншими доказами, оскільки вони узгоджуються з письмовими поясненнями позивача, іншими письмовими доказами та не спростовані належними доказами відповідача.

Поданий відповідачем технічний паспорт не містить плану розташування кухонь, санітарних вузлів, ванних кімнат та туалетів, а також не містить відомостей, які б дозволяли встановити відсутність порушення вимог ДБН щодо їх розміщення відносно квартири позивача.

Крім того, судом досліджено плани приміщення та іншу технічну документацію, які у взаємозв`язку із фотоматеріалами свідчать про зміну первісного функціонального планування приміщення та облаштування нових кухонь і санітарних вузлів.

Надана відповідачем довідка про показники об`єкта нерухомого майна також містить лише інформацію про зміну площ квартири, однак не підтверджує, що інженерні мережі, кухні та санітарні вузли розташовані відповідно до проектної документації.

Разом з тим, з письмових пояснень третьої особи - Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва - убачається, що Департамент не видавав та не реєстрував документів, які дають право на виконання підготовчих чи будівельних робіт щодо квартири АДРЕСА_5 , а також не здійснював прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта за вказаною адресою.

Крім того, Департамент повідомив, що на підставі звернення позивача було вжито заходів щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, однак проведення перевірки стало неможливим у зв`язку з відсутністю суб`єкта містобудування або його уповноважених осіб та ненаданням необхідних документів.

Суд враховує, що призначена компетентним органом позапланова перевірка фактично не була проведена у зв`язку з ненаданням відповідачем доступу до приміщення та необхідної документації.

Сам по собі цей факт не є безумовним доказом незаконності перепланування, однак відповідно до статті 89 ЦПК України підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами та узгоджується з встановленими під час розгляду справи обставинами.

Відповідно до пункту 5.21 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» не допускається розміщення туалету та ванної (душової) над житловими кімнатами і кухнями.

Пунктом 8.11 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» передбачено, що при реконструкції і капітальному ремонті забороняється розміщувати кухні і санвузли (ванні кімнати, туалети) над і під житловими кімнатами.

Пункт 8.12 зазначених ДБН також забороняє розташовувати кухонне інженерне обладнання, трубопроводи та інші відповідні системи над і під житловими кімнатами.

Суд враховує, що зазначені будівельні норми спрямовані на забезпечення безпечних та належних умов проживання мешканців багатоквартирних будинків і є обов`язковими для дотримання при здійсненні реконструкції, переобладнання та перепланування приміщень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням після всебічного, повного та безпосереднього дослідження всіх доказів у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази у їх взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що сукупність фотоматеріалів, планів приміщення, технічної документації, письмових пояснень Департаменту, матеріалів щодо проведення позапланової перевірки, відомостей про відсутність дозвільної документації та відеозапису підтверджує факт облаштування відповідачем окремих житлових приміщень із кухнями та санітарними вузлами.

У постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі № 686/1350/23 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що облаштування кількох окремих житлових приміщень із кухнями та санітарними вузлами, розміщеними над житловими кімнатами нижньої квартири, є порушенням вимог ДБН В.2.2-15:2019 та ДБН В.3.2-2-2009, а належним способом захисту прав власника нижньої квартири є усунення перешкод у користуванні майном шляхом демонтажу незаконно розміщених кухонь, санвузлів та інженерних мереж.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 463/3414/16-ц, у якій Верховний Суд зазначив, що самовільне перепланування квартири, яке порушує державні будівельні норми та права інших співвласників будинку, підлягає усуненню шляхом приведення приміщення у стан, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд відхиляє зазначені доводи відповідача, оскільки предметом цього спору не є вирішення питання про самочинне будівництво чи застосування наслідків, передбачених статтею 376 ЦК України. Позивач реалізує право на захист шляхом пред`явлення негаторного позову відповідно до статті 391 ЦК України, вимагаючи усунення перешкод у користуванні належною їй квартирою.

Доводи відповідача про те, що проведені ним роботи є поточним ремонтом, який не потребував отримання дозвільних документів, самі по собі не свідчать про дотримання державних будівельних норм, а тому не спростовують вимоги позивача.

Відповідно до статей 12 та 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем надано належні докази на підтвердження факту проведення відповідачем перепланування, звернення до компетентних органів, відсутності дозвільної документації, а також відеозапис, на якому, за твердженням позивача, син відповідача підтверджує облаштування трьох окремих смарт-квартир із кухнями та санітарними вузлами.

Плани приміщення у сукупності з фотоматеріалами, відеозаписом, відомостями про функціональне зонування приміщення та відсутністю будь-якої проектної документації чи інших доказів з боку відповідача дають суду підстави дійти висновку, що після перепланування кухні та санітарні вузли були розміщені над житловими кімнатами та кухнею квартири позивача.

Подані відповідачем документи не спростовують зазначених висновків суду, оскільки не містять відомостей щодо фактичного розташування кухонь, санітарних вузлів та інженерних мереж після проведеного перепланування.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем створено перешкоди у здійсненні позивачем права користування належною їй квартирою шляхом розміщення кухонь, санітарних вузлів та відповідних інженерних мереж над житловими кімнатами та кухнею квартири позивача з порушенням вимог ДБН В.2.2-15:2019 та ДБН В.3.2-2-2009, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд виходить із положень статей 133, 137 та 141 ЦПК України.

Оскільки позов підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач просив стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.

Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу залежно від результатів розгляду справи та за умови підтвердження їх належними доказами.

Оскільки позов задоволено повністю, підстав для покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу немає. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували розмір таких витрат, обсяг наданих послуг та їх вартість. У зв`язку з цим у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Підстав для постановлення окремої ухвали відповідно до статті 262 ЦПК України суд не вбачає, оскільки наявні у справі матеріали не дають достатніх підстав для висновку про вчинення учасниками справи кримінального правопорушення або іншого порушення закону, що потребує реагування суду шляхом постановлення окремої ухвали.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 317, 321, 391 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ), треті особи: Департамент з питань державного архітектурнобудівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК«ОСНОВА КОМФОРТ» про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) демонтувати в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 кухні та санвузли (ванні кімнати, туалети) над житловими кімнатами ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ), включаючи: каналізаційні системи, системи з водопостачання та водовідведення, інші інженерні системи та обладнання (унітази, зливні баки до них, душові системи, вентиляційне обладнання, інше кухонне та сантехнічне обладнання, трубопроводи, враховуючи ті, що замуровані в пілогу і стіни та підведені до кухонь і санвузлів, стіни, що відокремлюють ці санвузли та кухні над житловими кімнатами та кухнею квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_8 .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.А. Усатова