Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №759/18387/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/18387/26

пр. № 3/759/4733/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Жмудь Вікторія Олексіївна, розглянувши матеріали, які надійшли зі Святошинського УП ГУНП у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької обл., українця, громадянина України, який працює продавцем у магазині «Велмарт», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 03.07.2026 приблизно о 16 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 62, не виконав законні вимоги поліцейського, а саме: вчинив супротив, агресивно себе поводив, кидався у бійку, смикав працівників поліції за одяг. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неприбуття не повідомив. Жодних клопотань на адресу суду не надходило.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях ЄСПЛ визначає правові підходи щодо розуміння порушення права особи на участь у судовому розгляді як з точки зору принципу процесуальної рівності, так й самої процесуальної поведінки сторони провадження, та наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження («Олександр Шевченко проти України», «Трух проти України», «Пономарьов проти України»). За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Також слід зазначити, що положення ст. 268 КУпАП не містять заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Ретельно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 881577 від 03.07.2026, який складений стосовно ОСОБА_1 ; протокол КИ № 010285 про адміністративне затримання за ст. 261 КУпАП від 03.07.2026 стосовно ОСОБА_1 ; копію рапорту, який зареєстрований у ЄО за № 51281 від 03.07.2026; рапорт ДОП Святошинського УП ГУ НП в м. Києві лейтенанта поліції Онупка Д. від 03.07.2026; заяву ОСОБА_1 від 03.07.2026 про те, що він не має претензій до працівників поліції та в ситуації не розібрався, суддя дійшла такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами тощо.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тобто, з вказаних норм вбачається, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Положеннями ст. 185 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

При цьому, слід зазначити, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків. Адміністративна відповідальність за названою статтею настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.

З урахуванням викладеного, суддя на підставі об`єктивно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду та оцінених судом відповідно до ст. 252 КУпАП, які перебувають в узгодженому зв`язку між собою, приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є доведеною та є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення в межах, установлених у санкції ст. 185 КУпАП.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини, відсутності обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, вважаю, що стягнення у виді штрафу, відповідає вимогам ст. 23, 33 КУпАП і є домірним скоєному. Накладення такого стягнення на ОСОБА_1 відповідає принципу співвідношення між тяжкістю вчиненого адміністративного правопорушення та заходом державного примусу.

Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.

У розпорядженні суду відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 9, 23, 33, 401, 185, 245, 251, 252, 280, 283-285, 294 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн 00 к.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п`ять) грн 60 к.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Зобов`язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Святошинського

районного суду міста Києва В.О. Жмудь