Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №756/11860/25 — Оболонський районний суд міста Києва

20.05.2026 Справа № 756/11860/25

Справа № 756/11860/25

Провадження № 2/756/6640/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

З А О Ч Н Е

20 травня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Колядінцевій П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох процентів річних.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що 05.09.2023 між ним та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого він надав у борг грошові кошти у розмірі 2 194 200 грн. 00 коп., що еквівалентно 60 000 доларів США 00 центів за курсом Національного банку України на день укладення цього договору, зі строком повернення до 20.10.2023 року.

Також, ОСОБА_2 того ж дня було написано розписку, яка є додатком №1 до договору позики від 05.09.2023, відповідно до якої він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 194 200 грн. 00 коп.

Оскільки ОСОБА_2 ухиляється від повернення заборгованості, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його корить заборгованість за договором позики у сумі 63 205,48 доларів США у еквіваленті до національної валюти станом на день ухвалення судового рішення та судові витрати.

Представниця позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просила суд задовольнити позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявній в ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом установлено, що 05.09.2023 між сторонами укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 грошові кошти в національній валюті Україні (гривні) у сумі 2 194 200 грн. 00 коп., що еквівалентно 60 000 доларів США 00 центів за курсом Національного банку України на день укладення цього договору, а ОСОБА_2 зобов`язується повернути ОСОБА_1 кошти в національній валюті України у сумі 2 194 200 грн. 00 коп., що еквівалентно 60 000 доларів США 00 центів за курсом Національного банку України на дату повернення у строк до 20.10.2023 року (а.с.13-14)

Відповідно до п. 2.2. та 2.3 договору, позика отримана в момент підписання цього Договору. Позичальник зобов`язується повернути суму позики не пізніше ніж 20.10.2023.

Згідно п.4.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання позики позичальникові.

Відповідно складеної ОСОБА_2 розписки, яка є додатком №1 до договору позики від 05.09.2023, ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 194 200 грн. 00 коп. та зобов`язується повернути ОСОБА_1 їх на підставі та умовах договору позики від 05.092023 в строк до 20.10.2023 (а.с.16).

Розділом 3 Договіу позики від 05.09.2023 передбачено, що за прострочення виконання цього договору позичальник сплачує штрафні санкції у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення. У випадку прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу позикодавця позичальник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики, одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1047 ЦК України Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що ОСОБА_2 належним чином не виконав взяте на себе зобов`язання перед ОСОБА_1 та у повному обсязі не повернув грошові кошти, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 60 000 доларів США 00 центів.

Щодо стягнення трьох процентів річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, згідно розділу 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на зазначене, вимога про стягнення з відповідача ОСОБА_2 трьох процентів річних задоволенню не підлягає.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.09.2023 сумі 60 000 доларів США 00 центів.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір № 23-07/2025 про надання юридичних послуг від 23.07.2025, укладений між ТОВ "Юридична компанія "ВОЛХВ" та ОСОБА_1 , додаткову угоду № 1 за Договором № 23-07/2025 про надання юридичних послуг від 23.07.2025, акт № 1 приймання виконаних робіт за вказаним договором від 31.07.2025, платіжну інструкцію від 23.07.2025 щодо оплати правових послуг на суму 20 000 грн.

В акті приймання виконаних робіт № 1 від 31.07.2025 зазначено, що ТОВ "Юридична компанія "ВОЛХВ" надало, а ОСОБА_1 прийняв такі юридичні послуги :1) консультація замовника (витрачено 0,5 год, вартість 1000,00 грн); 2) аналіз судової практики у аналогічних спорах, розробка та презентація замовнику юридичної позиції захисту його інтересів у суді (витрачено 2 год, вартість 2 000,00 грн); 3) складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором позики (витрачено 3 год, вартість 6000,00 грн); 4) подача до суду позовної заяви про стягнення заборгованості за договором позики (витрачено 1 год, вартість 500,00 грн). Загальна сума 9500,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" v. Ukraine" ("Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України") від 23 січня 2014 року зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Ураховуючи обставини справи, обсяг доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, які є типовими у переважній більшості таких справ, виходячи з критеріїв необхідності наданих адвокатських послуг, обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 компенсації підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у сумі 4746,42 грн. ((60 000,00 доларів США 00 центів / 63 205,48 доларів США 00 центів. х 100% ) х 5 000 грн.).

Також суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог у сумі 14 372,17 грн. ((60 000,00 доларів США 00 центів / 63 205,48 доларів США 00 центів. х 100% ) х 15 140 грн.).

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 60 000 (шістдесят тисяч ) доларів США 00 центів заборгованості за договором позики, та 14 372 грн. 17 коп. судового збору, 4746 грн. 42 коп. витрат на правничу допомогу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя