Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №352/1547/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1547/26

Провадження № 2/352/1380/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину та пені за прострочення сплати аліментів,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

18.06.2026 року позивач звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину та пені за прострочення сплати аліментів.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 06.08.1992 року між сторонами було зареєстровано шлюб. У шлюбі народилося двоє дітей, син ОСОБА_4 , який є повнолітнім та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення Тисменицького районного суду від 24.03.2022 року, шлюб між сторонами було розірвано, дочку залишено проживати разом із матір`ю. Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки в розмірі частини усіх видів його заробітку (доходу). На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист №352/239/22 від 02.05.2022 року. Згідно довідки державного виконавця, відповідач не сплачує належним чином аліменти, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. У відповідності до розрахунку зі сплати аліментів згідно виконавчого листа сума заборгованості по аліментах за період з серпня 2023 року по квітень 2026 року, станом на 01.05.2026 року становить 113 676,75 грн. Оскільки відповідач не сплачує аліменти майже три роки, розмір пені перевищує суму заборгованості, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за пенею за прострочення сплати аліментів, що становить 100 % заборгованості в розмірі 113676,75 грн.

Крім цього зазначила, що відповідач зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Зокрема, дочка сторін навчається у школі «Sunrise English School», навчання у якій оплачує позивач, зокрема за період з 15.09.2025 по 28.06.2026 року сплачено 20 000 грн, крім цього позивачем оплачені підручники вартістю 600 грн від 27.09.2025 та вартістю 1 600 грн – 16.06.2026 року. Також у період з 01.09.2024 по 30.06.2025 року сплачено вартість навчання у розмірі 12 600 та 1 200 грн – вартість підручників. Вільне володіння англійською мовою ОСОБА_6 підтверджено дипломом про перемогу у олімпіаді. Крім цього дочка проходила ортодонтичне лікування у ФОП ОСОБА_7 у період з 03.07.2023 по 24.12.2025 року, загальна вартість наданих послуг за яким становить 51 300 грн. Відтак вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню додаткові витрати на дитину у розмірі половини їх вартості, а саме 43 650 грн.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Відповідач скористався правом на подання відзиву, у якому зазначив, що позивачка систематично погрожує відповідачу вжиттям усіх можливих від неї заходів як специфічну кару. Будучи ініціатором розірвання шлюбу, позивачка приховує те, що відповідач не ставив питання (не звертався в суд) про поділ спільного майна, а залишив таке їй. Більш того, права на нерухоме майно, набуте у шлюбі, оформлено за батьками позивачки. Зауважив, що тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. При цьому вказав, що заборгованість, на яку посилається позивачка, виникла саме з вини останньої. Так, виконавчий лист за рішенням Тисменицького районного суду від 24 березня 2022 року у справі № 352/239/22 видано 02.05.2021 року. Разом з тим, вказаний виконавчий лист раніше вже перебував на примусовому виконанні, проте був повернутий державним виконавцем за особистою заявою стягувача (позивачки), що підтверджується постановою про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.08.2023. Повторно виконавчий лист пред`явлений позивачкою до виконання лише у травні 2026 року, і постановою державного виконавця від 08.05.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 80953466. Дізнавшись про повторне пред`явлення виконавчого листа позивачкою до виконання, відповідач виявив добросовісну поведінку та 28.05.2026 року погасив існуючу заборгованість з аліментів у розмірі 100 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією. Зазначив, що твердження позивачки щодо розміру заборгованості 113 676,75 грн спростовуються розрахунком зі сплати аліментів. Вважає, що заявлена до стягнення заборгованість зі сплати аліментів виникла виключно внаслідок недобросовісної поведінки позивачки.

Щодо додаткових витрат на дитину зазначив, що наявність особливих обставин, щодо яких виникає обов`язок сплачувати додаткові витрати на дитину, підлягають доведенню у судовому засіданні. При цьому позивач повинна довести їх необхідність належними та допустимими доказами, оскільки саме вона зазначила про додаткові витрати, пов`язані з особливим станом здоров`я дитини.

Вказав, що позивач належним чином не обґрунтувала та не надала доказів на підтвердження необхідності відвідування дитиною курсів англійської мови. Також, зазначив, що позовна заява не містить даних, відповідно до яких можливо було б зробити висновок про обов`язковість ортодонтичного лікування дитини. Розрахунок понесених додаткових витрат на дитину з описом всіх позицій, чеків на придбання медикаментів та товарів, що необхідні, не надано. Просив у позові відмовити.

Позивач у відповіді на відзив вказала, що оскільки відповідач не сплачує аліменти майже три роки, розмір пені перевищує суму заборгованості, а тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за пенею за прострочення сплати аліментів, що становить 100 % заборгованості в розмірі 113676,75 грн. Крім цього зазначила, що як вбачається з довідки наданої відповідачем сума заборгованості станом на 01.07.2026 року значно збільшилася, а тому твердження відповідача про штучно створену заборгованість не заслуговує на увагу. Зауважила, що самим відповідачем у відзиві зазначено, що він працевлаштований, у власності має вантажний автомобіль, а тому його твердження про те, що у нього немає коштів не відповідає дійсності. Щодо твердження відповідача про систематичні погрози з боку позивача вжиттям усіх можливих заходів як специфічної кари, зазначила, що з кінця 2021 року ні позивач, ні дочка із відповідачем не спілкуються.

Позивач у позовній заяві просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати без її участі.

Відповідач та його представник в судовому засіданні в режимі відеоконференції просили в позові відмовити.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 23.06.2026 року відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року постановлено здійснити перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину та пені за прострочення сплати аліментів розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Згідно ухвали суду від 18.08.2026 року постановлено судове засідання 21.08.2026 року о 10:30 годині у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину та пені за прострочення сплати аліментів, здійснювати дистанційно в режимі відеоконференції.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 20.03.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька ОСОБА_6 (а.с.4).

Згідно рішення Тисменицького районного суду від 24.03.2022 року у справі №352/239/22 ухвалено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити. Малолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати разом із матір`ю. Стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с.5-7).

На виконання рішення суду, видано виконавчий лист Тисменицького районного суду Івано-Франківської області № 352/239/22 від 24.03.2022 року (а.с.62-63).

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №68958071 від 29.08.2023 року, старший державний виконавець Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шаманський П.С. встановив, що від стягувачки надійшла заява про повернення без виконання виконавчого листа про стягнення аліментів з боржника. Згідно розрахунку державного виконавця, станом на 01.08.2023 року у боржника за виконавчим документом в рамках даного виконавчого провадження утворилася заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 23792,43 грн. та постановлено виконавчий лист №352/239/22 виданий 02.05.2022 року Тисменицьким районним судом про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, повернути стягувачу (а.с.64-65).

Постановою старшого державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Качур О.І. від 08.05.2026 року відкрито виконавче провадження №80953466 з виконання виконавчого листа №352/239/22, виданого 02.05.2022 року Тисменицьким районним судом (а.с.66-67).

В матеріалах справи міститься довідка Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області від 11.05.2026 року №78631 про наявність заборгованості зі сплати аліментів громадянина ОСОБА_1 , згідно матеріалів виконавчого провадження №80953466, відкритого 08.05.2026 року на виконання виконавчого листа №352/239/22 в розмірі 113 676,75 грн. (а.с.8).

В матеріалах справи міститься розрахунок зі сплати аліментів згідно виконавчого листа 352/239/22 від 02.05.2022 року, виданого Тисменицьким районним судом про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період з січня 2023 року по квітень 2026 року, де заборгованість зі сплати аліментів становить 113 676,75 грн. (а.с.9).

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів згідно виконавчого листа 352/239/22 від 02.05.2022 року, виданого Тисменицьким районним судом про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період з серпня 2023 року по червень 2026 року станом на 01.07.2026 року сума коштів, що підлягає стягненню становить 169616,18 грн, сума коштів сплачених боржником станом на 01.07.2026 року – 99931 грн, сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.07.2026 року – 69685,18 грн. При цьому станом на серпень 2023 року заборгованість боржника зі сплати аліментів становить 23792,43 грн (а.с.69-70).

У позовній заяві міститься розрахунок заборгованості за пенею за формулою: сума заборгованості* кількість днів прострочення (станом на 18.06.2026 року) *1% за період з серпня 2023 року по квітень 2026 року (а.с.1-2).

В матеріалах справи містяться індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 (форма ОК-7) із зазначенням відомостей про дохід ОСОБА_1 за період з 2011 по 2025 роки (а.с.45-46).

Згідно копії диплому Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради нагороджується учениця 9 класу ліцею №18 Івано-Франківської міської ради за перемогу (ІІ місце) в І етапі Всеукраїнської учнівської олімпіади з англійської мови (а.с.10).

Згідно довідок директора «Sunrise English School» від 16.06.2026 року підтверджено, що ОСОБА_8 , мати учениці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 регулярно та одноособово здійснює оплату за навчання доньки у «Sunrise English School», у період з 15.09.2025 по 28.06.2026 року нею сплачено вартість навчання у розмірі 20000 грн, оплатила підручники та навчальні засоби у сумі 600 грн від 27.09.2025 року та 1600 грн від 16.06.2026 року; а також у період з 01.09.2024 по 30.06.2025 року оплатила вартість навчання – 12600 грн та підручники і навчальні засоби – 1200 грн від 03.09.2025 року (а.с.11,12).

Згідно довідки ФОП ОСОБА_7 від 15.06.2026 року, яка видана матері пацієнтки ОСОБА_6 , 02.09.2011 року ОСОБА_3 про те, що її донька проходила ортодонтичне лікування у ФОП ОСОБА_7 за період з 03.07.2023 по 24.12.2025 року загальною вартістю 51300 грн (а.с.13).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Щодо стягнення пені.

Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.02.2026 року у справі №761/26311/23, в якій зазначено, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року у справі № 206/4992/21 (провадження № 61-12735сво23) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Тобто відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.

При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У частині першій статті 196 СК України максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується.

Щодо додаткових витрат.

Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 1,2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов`язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, з відповідача на підставі рішення Тисменицького районного суду від 24.03.2022 року стягуються аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки. Вказане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 29.04.2022 року. Про існування такого рішення відповідачу було достеменно відомо, що ним і не заперечується. Відтак, з моменту набрання вказаним рішенням законної сили у відповідача виник обов`язок по сплаті аліментів на утримання доньки. А отже, твердження відповідача про те, що позивач вдруге пред`явила виконавчий лист про стягнення з нього аліментів не спростовує його обов`язку по утриманню дитини.

Наведені вище норми чинного законодавства свідчать про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Так, судом встановлений факт неналежного виконання ОСОБА_1 аліментних зобов`язань відносно неповнолітньої доньки, у зв`язку з чим станом на 01.05.2026 року розмір заборгованості по аліментах становить 113 676,75 гривень.

При цьому, суд не приймає твердження відповідача про те, що він проявив добросовісну поведінку та 28.05.2026 року, після того як дізнався про повторне пред`явлення позивачем виконавчого листа до виконання, погасив заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 100 000 грн, адже заборгованість зі сплати аліментів існувала у боржника ще до серпня 2023 року в розмірі 23792,43 грн, що свідчить про те, що обов`язок відповідача з утримання дочки не було виконано і в період, коли виконавчий лист ще перебував на виконанні у відповідному відділі виконавчої служби.

Крім того, частина заборгованості залишається непогашеною і на час розгляду справи.

Щодо тверджень відповідача про неправильне нарахування розміру аліментів виконавчою службою, то суд зазначає, що за поясненнями самого відповідача жодних скарг на дії державного виконавця не подавав. Відтак, дана обставина не є доведеною.

Стосовно посилання у відзиві на позицію КЦС у справі за №661/905/19 від 14.12.2020 року, то суд зазначає, що остання стосується інших правовідносин, оскільки судами було встановлено, що заборгованість по аліментах виникла унаслідок неправильного їх нарахування державним виконавцем, а саме у зв`язку із помилковим тлумаченням останнім норм статті 195 СК України при розрахунку щомісячної суми стягнення для платника аліментів. При цьому факт неправильного нарахування було підтверджено постановою начальника відповідної виконавчої служби.

Відповідачем відсутність своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів не доведено, оскільки обставини, які б давали підстави вважати, що аліменти не сплачуються з поважних причин, дослідженими у справі доказами, не встановлені.

У позовній заяві позивачем проведено розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів за виконавчим листом, правильність якої не спростовано.

Щодо додаткових витрат на утримання дитини, які обумовлені необхідністю оплати за навчання дочки, зокрема, з вивчення іноземної мови, купівлю підручників та навчальних засобів, та проходження ортодонтичного лікування, то суд вважає, що позивач надала суду належні та допустимі докази на підтвердження додаткових витрат на дочку в загальному розмірі 87300 грн., оскільки останні містять як опис таких витрат, так і їх вартість, а також зазначено про їх оплату позивачем. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню додаткові витрати на доньку в розмірі половини їх вартості, а саме 43 650 грн.

А тому позов підлягає до задоволення.

VІІ. Судовий збір.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

З ч. 6 ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій містяться вимоги щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів, та додатковихз витрат на дитину, тому суд констатує про необхідність стягнення судового збору у розмірі 1573 грн 27 коп. з відповідача в дохід держави.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст.ст.180,181,182,184,191 Сімейного кодексу України, ст.1,2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», ст.4,5,12,13,81,82 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст.ст.263-265,430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину та пені за прострочення сплати аліментів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суму неустойки (пені) по несплачених аліментах на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.08.2023 року по 01.05.2026 року в розмірі 113 676 (сто тринадцять тисяч шістсот сімдесят шість) грн 75 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 43 650 (сорок три тисячі шістсот п`ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 1 573 (одна тисяча п"ятсот сімдесят три) грн 27 коп.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:.

позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення складене в повному обсязі 26.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.