Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №2-6131/11 — Львівський апеляційний суд

Справа № 2-6131/11 Головуючий у 1 інстанції: Боброва Ю.Ю.

Провадження № 22-ц/811/661/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Копняк С.М., Цяцяка Р.П.,

секретаря Костюк С.О.

з участю: представника заявника – Піхотенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» (далі по тексту – ТОВ «ФК«ФЛЕКСІС») звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: АТ «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А.

В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03.05.2012 у справі №2- 6131/11 (2/1312/487/2012) позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договорами №60407С32 від 27.06.2007, кредитним договором №60407С75 від 22.10.2007 та кредитним договором №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985,38 доларів США та 1 080 017,96 грн та 2 823 грн судового збору.

26.04.2013 на виконання вищезазначеного рішення Личаківського районного суду м. Львова видано виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які неодноразово пред`являлись на примусове виконання.

25.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66606567 з примусового виконання виконавчого листа №2/1312/487/2012 виданого 26.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України» за кредитними договорами №60407С32 від 27.06.2007, №60407С75 від 22.10.2007, №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985,38 дол. США та 1 080 017,96 грн та 2 823 грн судового збору.

12.12.2025, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №NLD001-UA-20251126-15698 від 12.12.2025 між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «ФК«ФЛЕКСІС» (код ЄДРПОУ: 43000243, місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 5а, поверх 6, приміщення 3) 29.12.2025 року було укладено Договір №0026800/1/291225 про відступлення прав вимоги згідно до умов якого всі права грошової вимоги Первісного кредитора до ОСОБА_2 за Кредитними договорами: №60407С32 від 27.06.2007, №60407С75 від 22.10.2007, №60407С76 від 22.10.2007, які було укладено між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 , а також всі права Первісного кредитора (як іпотекодержателя) за договорами, укладеними з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Кредитним договорами, в тому числі за Договором іпотеки від 23.10.2007 №60407Z73, що посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. і зареєстрований в реєстрі за №9707, укладений між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 , Договором поруки №60409Р1 від 14.05.2009 що укладений між АТ «Укрексімбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли до нового кредитора.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, а тому виникає необхідність у процесуальному правонаступництві та заміні стягувача.

З урахуванням викладених обставин, виникла необхідність заміни сторони виконавчого провадження, в зв`язку з чим представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» звернувся до суду.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович – задоволено.

Замінено стягувача Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (код ЄДРПОУ: 00032112, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 127) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» (код ЄДРПОУ: 43000243, адреса: 01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 5а, поверх 6, прим. 3) у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №2/1312/487/2012 виданого 26.04.2013 Личаківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за кредитними договорами №60407С32 від 27.06.2007, кредитним договором №60407С75 від 22.10.2007 та кредитним договором №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985,38 доларів США та 1 080 017,96 грн та 2 823,00 гривень судового збору.

Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, такою, що ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Покликається на те, що ухвала є незаконною і передчасною, оскільки суд без належних правових підстав визнав встановленим юридичний факт матеріального правонаступництва ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс».

Крім того, вважає, що суд вийшов за межі процесуального призначення статті 442 ЦПК України, фактично надавши спірному матеріальному праву процесуальні наслідки до його остаточного встановлення.

Вважає, що сам факт укладення договору відступлення права вимоги не свідчить про перехід права вимоги за судовим рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Однак суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали зазначені обставини проігнорував, правової оцінки їм не надав.

19 травня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» подала відзив, у якому заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою(а.с.131-136).

У судове засідання учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

В судове засідання, позивач, відповідач та третя особа не з`явилися, будучи повідомленими належним чином у відповідності до ст. 128 ЦПК України.

Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника – Піхотенко А.С. на заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03.05.2012 у цивільній справі №2-6131/11 (2/1312/487/2012) за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не виконане, заявник набув право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 по вказаному рішенню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03.05.2012 у справі №2- 6131/11 (2/1312/487/2012) позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договорами №60407С32 від 27.06.2007, кредитним договором №60407С75 від 22.10.2007 та кредитним договором №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985,38 доларів США та 1 080 017,96 грн та 2 823 грн судового збору.

26.04.2013 на виконання вищезазначеного рішення Личаківського районного суду м. Львова видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість за кредитним договорами №60407С32 від 27.06.2007, кредитним договором №60407С75 від 22.10.2007 та кредитним договором №60407С76 від 22.10.2007 в розмірі 735 985,38 доларів США та 1 080 017,96 грн та 2 823 грн судового збору (а.с. 12-13).

25.08.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66606567 з примусового виконання виконавчого листа №2/1312/487/2012 виданого 26.04.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Державний експортно-імпортний банк України» заборгованість у розмірі 735 985,38 дол. США та 1 080 017,96 грн та 2 823 грн судового збору (а.с. 35-36). Стан виконавчого провадження «відкрито». (а.с. 12-19).

29.12.2025 між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «ФК«ФЛЕКСІС» було укладено Договір №0026800/1/291225 про відступлення прав вимоги згідно до умов якого всі права грошової вимоги Первісного кредитора до ОСОБА_2 за Кредитними договорами: №60407С32 від 27.06.2007, №60407С75 від 22.10.2007, №60407С76 від 22.10.2007, які було укладено між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 , а також всі права Первісного кредитора (як іпотекодержателя) за договорами, укладеними з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за Кредитним договорами, в тому числі за Договором іпотеки від 23.10.2007 №60407Z73, що посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. і зареєстрований в реєстрі за №9707, укладений між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 , Договором поруки №60409Р1 від 14.05.2009 що укладений між АТ «Укрексімбанк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли до нового кредитора.

Згідно із частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Відповідно до частини 1, 2, 5статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини 1статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статтей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18), від 19 лютого 2020 року у справі №2-3897/10, провадження № 61-45900св18, Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".

В даному випадку відсутній спір про право, оскільки має місце заміна стягувача на правонаступника у відкритому виконавчому провадженні.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статтей 76-79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, не впливають на правильність ухваленого судового рішення, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесені сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу – залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 06 лютого 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 26.08.2026р.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Копняк С.М.

Цяцяк Р.П.