Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №686/4897/24 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Суд: Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, з них

Дата: 21 липня 2026 р.

Справа: №686/4897/24

Суддя: Павловська А. А.

Справа № 686/4897/24

Провадження № 2-а/686/37/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої – судді Павловської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Солдатової К.В.,

представника позивача Афадєєва В.В.,

представниці відповідача Мельничук О.Я.,

справа № 686/4897/24;

сторони:

-позивач – ОСОБА_1 ,

-відповідач – Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Хмельницький адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове видворення та про заборону в`їзду в Україну,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В лютому 2024 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом до відповідача, в якому просив ухвалити рішення про визнання протиправним та скасування:

- рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 16.08.2023 року №6801.6/11468-23 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства – громадянина Азербайджанської Республіки Мехдієва ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- рішення Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 16.08.2023 року №6801.6/11468-23 про заборону в`їзду в Україну строком на 5 років громадянинові Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтовує тим, що позивач, громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , тривалий час проживав в Україні, маючи міцні сімейні та соціальні зв`язки.

06 січня 2017 року між громадянином Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою України ОСОБА_4 було укладено шлюб, подружжя має трьох спільних дітей – громадян України. Крім того, з 2006 року в Україні за адресою: АДРЕСА_1 постійно проживає батько позивача – громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який має паспорт громадянина України. З 14.03.2017 р. і по теперішній час місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою АДРЕСА_2 .

З 24.02.2017 року по 10.06.2021 року громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 проживав в АДРЕСА_2 на підставі посвідок на тимчасове проживання, а саме:

- в період з 24.02.2017 року по 30.01.2019 року по посвідці НОМЕР_1 від 24.02.2017 року (орган, що видав 6801); - в період з 14.02.2019 року по 12.02.2020 року по посвідці № НОМЕР_2 від 14.02.2019 року терміном дії до 12.02.2020 року (орган, що видав 6801);

- в період з 21.02.2020 року по 20.01.2021 року по посвідці № НОМЕР_3 від 21.02.2020 року терміном дії до 22.01.2021 року (орган, що видав 6801);

- в період з 08.02.2021 року по 10.06.2021 року по посвідці № НОМЕР_4 від 06.02.2021 року терміном дії до 04.02.2022 року (орган, що видав 6801). Підставами для видачі зазначених посвідок було возз`єднання сім`ї з громадянкою України.

22.04.2021 року громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 було надано дозвіл на імміграцію в Україну № 68014200049441 та 09.06.2021 року документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_5 терміном дії до 08.06.2031 (орган, що видав 6801). Однак 13.03.2023 року Управлінням ДМС України в Хмельницькій області, на підставі розгляду листа Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, прийнято рішення № 68014500000209 про скасування іноземцю ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну відповідно до пунктів 3-4 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також рішення № 68012500063591 про скасування виданої позивачу посвідки на постійне проживання. Вважаючи прийняті Управлінням ДМС України в Хмельницькій області рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та про скасування посвідки на постійне проживання в Україні незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про визнання цих рішень незаконними та їх скасування.

26 червня 2023 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 560/5955/23, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив. Вказана справа розглядалася судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому копію рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, яким у задоволенні позову було відмовлено, ОСОБА_1 не отримував та тривалий час нічого не знав про його існування (в тому числі станом на 16.08.2023 року). 12 грудня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалив у даній справі постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - без змін, після чого позивач оскаржив його в касаційному порядку.

Листом за вих. №4906/55/121/01-2023 від 16.08.2023 року Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань НПУ повідомило УДМС в Хмельницькій області про те, що у відповідності до пункту 1 статті 1, пунктів 1-3 статті 2, підпунктів 1, 2 пункту 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України та відповідно до Стратегії боротьби з організованою злочинністю, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року № 1126-р, в умовах складного безпекового середовища навколо України та криміногенної ситуації всередині держави, за результатами реалізації отриманої оперативної інформації, 16 серпня 2023 року виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на території України без будь-яких документів, що дають право на перебування та проживання в країні, якого в подальшому було доставлено до УДМС в Хмельницькій області, що розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Грушевського, 87. Із зазначеного вище листа вбачається проведення затримання позивача та доставлення його до УДМС в Хмельницькій області, що підтверджується складеним ОСОБА_6 (головним спеціалістом відповідача) протоколу про адміністративне затримання №МХМ 000056 від 16.08.2023 року. Згідно з даним протоколом ОСОБА_1 затримано у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, для примусового видворення. В той же день, 16.08.2023 року, начальником відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення УДМС України в Хмельницькій області Радомським М.В. було прийнято оскаржуване рішення про примусове видворення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Крім того, одночасно з цим 16.08.2023 року відповідачем було прийняте ще й рішення № 6801.6/11471-23 про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_1 строком на 5 років, до 16.08.2028 року. Даним рішенням про заборону в`їзду в Україну передбачено, що воно прийняте у зв`язку з тим, що за порушення правил перебування іноземців на території України позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. та прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця.

17.08.2023 року відповідачем направлене до МЗС України для Посольства Азербайджанської Республіки повідомлення №6801.6-1216/6801.4.1-23 від 17.08.2023 року про затримання та проведення процедури примусового видворення, згідно з яким вказується, що співробітниками відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Управління ДМС України в Хмельницькій області здійснено адміністративне затримання громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина Республіки Азербайджан для виїзду за кордон серії НОМЕР_6 від 01.05.2021 терміном дії до 30.04.2031 року, та прийнято рішення про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства від 16.08.2023 року. Зазначену особу 17.08.2023 року передано співробітникам МАПП «Могилів-Подільський» з метою виконання примусового видворення. Цього ж дня, 17.08.2023 року УДМС України в Хмельницькій області направило Головному центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України доручення №6801.6-1217/6801.4.1-23 від 17.08.2023 року про заборону в`їзду в Україну іноземцю ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом, строк здійснення контролю - 5 (п`ять) років (16.08.2028 р.).

Стверджує, що службові особи відповідача не врахували того, що станом на 16.08.2023 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року у справі №560/5955/23 не можна було вважати таким, що набрало законної сили, оскільки судом не була дотримана вимога процесуального закону повідомити позивача про ухвалене ним рішення. В зв`язку з цим позивачем в подальшому було оскаржене рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року у справі №560/5955/23 до Сьомого апеляційного адміністративного суду як суду апеляційної інстанції. Відтак, у зв`язку з вищенаведеним позивач станом на 16.08.2023 року (дата прийняття відповідачем оскаржуваних рішень про примусове видворення іноземця з України та про заборону в`їзду іноземцю в Україну) перебував в Україні на законних підставах та не порушував положень чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». За таких обставин, у разі визнання рішення про примусове видворення позивача незаконним, то незаконним є і рішення відповідача про заборону іноземцю в`їзду в Україну, які прийняті в один день та з тих же самих підстав.

Позивач впевнений у тому, що він не вчиняв жодних протиправних дій чи бездіяльності, що могли б якимось чином давати підстави відповідачу прийняти 16.08.2023 року рішення про примусове видворення з України та про заборону йому в`їзду в Україну. У своїх рішеннях, що є предметом даного позову, відповідач не вказав, які ж саме норми міграційного законодавства України були недотримані позивачем, які саме конкретні дії (бездіяльність) іноземця стали підставою для прийняття таких рішень, при цьому посилання відповідача на ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не є належним обґрунтуванням мотивів, з яких виходив відповідач.

У даному випадку відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, мав би також виходити з правових і фактичних наслідків такої дії, а тому був зобов`язаний обґрунтувати суттєву суспільну необхідність прийняття такого рішення і врахувати право позивача на сім`ю та міцність соціальних, культурних і родинних зв`язків у сім`ї позивача. Водночас відповідачем при прийнятті рішення не враховано те, що позивач прибув до України для возз`єднання з членами сім`ї, які є громадянами України та потребують його утримання, а також тривалий час проживав в Україні на законних підставах.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представниця відповідача проти позову заперечила і просила в його задоволенні відмовити, вважаючи оскаржувані рішення законними та достатньо обґрунтованими.

Зазначила, що 22.04.2021 позивачеві надано дозвіл на імміграцію в Україну №68014200049441 на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Пре імміграцію» та 09.06.2021 документовано посвідкою на постійне проживання з терміном дії до 08.06.2031.

06.03.2023 листом ДСІОБГ ДМС від 01.03.2023 №8.1/289/8.1.1-23 22.03.2023 до Управління надійшло подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 15.02.2023 №918/55/128/01-2023 про скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні позивачеві.

13.03.2023 Управлінням прийнято рішення №68014500000209 про скасування дозволу на імміграцію в Україну позивачеві на підставі п.3,4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», та скасовано посвідку на постійне проживання № НОМЕР_5 на підставі пп.1 п.64 Порядку оформлення, видачі, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321.

Позивач зобов`язаний був виїхати з території України до 30.04.2023, проте він продовжував перебувати на території України, оскаржив рішення до Хмельницького окружного адміністративного суду (справа №560/5955/23). Відповідно до рішення зазначеного суду від 26.06.2023 судом відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2СС залишено без змін, а апеляцію позивача - без задоволення. Відтак судами підтверджено законність та відповідність чинному міграційному законодавству прийнятого Управлінням рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.

В зв`язку з тим, що позивач не виконав законні вимоги Управління щодо виїзду з території України, Управлінням 16.08.2023 в порядку ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було прийнято рішення про примусове видворення позивача з України.

Звернула увагу на те, що відповідно до ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття садження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення, а таких вжито у справі не було. Крім того, апеляційне провадження на рішення суду по справі №560/5955/23 було відкрито 16.10.2023, з значним пропуском терміну на оскарження. Перед прийняттям рішення про примусове видворення Управлінням перевірялось, чи позивач не подавав апеляцію на дане рішення і чи рішення набрало законної сили. Так, відповідно до довідки, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» від х.2023, рішення набрало законної сили 27.07.2023, тобто на час прийняття оскаржуваного рішення порушень законодавства зі сторони Управління не було.

Оскільки на території України з 24.02.2022 триває військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, тому здійснення міграційним органом посиленого контролю у сфері дотримання іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства України є необхідним, виправданим, таким, у якому існує нагальна потреба та, що відповідає легітимній меті його здіснення - ефективного реагування держави на загрози її безпеці.

Позивач схильний до вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень. Так, відповідно до характеристики виданої 03.11.2023 за №8407/121/119/04-2023 ДОП СДОП ВП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Іллею Морозовським позивач за місце проживання зарекомендував себе посередньо, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. Крім того, відповідно до довідки ГУНП в Хмельницькій області позивач 27.05.2005 судимий Хмельницьким міським судом за ч. 1 ст.190 КК України. Також з подання Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України встановлено, що зазначений іноземець прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні шляхом підбурення до масових безпорядків, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України. Крім того, з метою попередження порушення іноземцями та особами без громадянства міграційного законодавства та дестабілізації криміногенної обстановки і Україні, у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадяни Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має намір прибути до східних регіонів України, де шляхом підбурення вихідців із російської федерації та кавказького регіону, а також близьких їм осіб, планує створити масові протести і спротиви біля місцевих державних адміністрацій. Таким чином вказане може призвести до численних порушень громадського порядку та дестабілізацію всередині держави, тим самим призвести до порушень конституційних прав громадян України та інших осіб, які тимчасове проживають в Україні. Згідно оперативної інформації позиціонує себе т.з. «бродягою» і «кримінальним авторитетом», ніде офіційно не працює, дотримується кримінальних «понять» та «звичаїв», впливає на криміногенну обстановку в регіоні та Україні, волове широким колом зв`язків серед представників кримінального середовища регіону, в том} числі і серед представників так званої «етнічної злочинної спільноти».

Також при розгляді справи №560/5955/23 апеляційним судом було встановлено, що відносно позивача до ЄРДР №12020240010000331 від 24.01.2020 було внесено відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст.125 КК України.

Крім того, 07.06.2022 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області на підставі подання ДСР НПУ від 18.04.2022 прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну позивачу строком на три роки. На даний час рішення чинне та не скасоване.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем враховані як законодавчі підставі для прийняття такого рішення, так і усі необхідні обставини, які характеризують особу позивача.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 21.02.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 15.03.2024.

08.03.2024 до суду надійшов відзив на адміністративний позов

26.04.2024 провадження в справі зупинено.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 10.03.2026 провадження в справі поновлено та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 03.04.2026 відмовлено позивачеві в зупиненні провадження у справі, підготовче провадження в справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті.

22.07.2026 розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 22.04.2021 позивачеві, який є чоловіком громадянки України та батьком трьох дітей – громадян України (арк. спр. 19 – 21, 24), надано дозвіл на імміграцію в Україну № 68014200049441 на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Пре імміграцію» та 09.06.2021 документовано посвідкою на постійне проживання з терміном дії до 08.06.2031 (арк. спр. 23, 25).

Відповідно до рішення суду від 26.06.2023, позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2023 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.06.2023 залишено без змін (30.10.2025 Верховним Судом зазначені рішення та постанову скасовано, справу спрямовано на новий розгляд до суду першої інстанції, яким в позові знову відмовлено; наразі справа перебуває в провадженні суду апеляційної інстанції).

Перед прийняттям рішення про примусове видворення Управлінням перевірялось, чи позивач не подавав апеляцію на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду і чи рішення набрало законної сили. Так, відповідно до довідки, сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», рішення набрало законної сили 27.07.2023 (арк. спр. 67). Апеляційної скарги на той час позивачем подано ще не було (арк. спр. 65 – 66).

Позивач схильний до вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень.

Так, відповідно до характеристики виданої 03.11.2023 за №8407/121/119/04-2023 ДОП СДОП ВП ХРУП ГУНП в Хмельницькій області лейтенантом поліції Іллею Морозовським позивач за місце проживання зарекомендував себе посередньо, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності (арк. спр. 69).

Крім того, відповідно до довідки ГУНП в Хмельницькій області позивач судимий Хмельницьким міським судом за ч.ч. 1, 2 ст.190 КК України (арк. спр. 70). Він неодноразово порушував правила дорожнього руху, в тому числі вчиняв ДТП та керував авто у стані сп`яніння; вчиняв дрібне хуліганство в приміщенні суду (арк. спр. 71), що також підтверджується загальнодоступними даними ЄДРСР.

Також у поданні Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України зазначено, що позивач прибув в Україну з метою вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію громадського порядку в Україні шляхом підбурення до масових безпорядків, які можуть призвести до підриву державності, та направлені на повалення державного ладу України.

4. Мотивована оцінка доводів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що в позові слід відмовити.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1 ст. 30 «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Отже, відповідач має визначені законом підстави для прийняття оскаржуваних рішень, діяв у спосіб та в межах наданих йому повноважень.

Дійсно, згідно ч. 2 ст. 30 вище зазначеного Закону, рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Однак згідно з ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

З огляду на те, що рішення Хмельницького окружного адміністративного суду в адміністративній справі №560/5955/23 від 26 червня 2023 року на момент прийняття оскаржуваних позивачем рішень було таким, що набрало законної сили, то відповідач не міг і не зобов`язаний був передбачити ймовірне подання позивачем в подальшому апеляційної скарги на нього, а отже, діяв правомірно.

Крім того, оцінка негативної поведінки позивача була здійснена відповідачем, ним всебічно враховано характеристику його особи та стійку схильність до вчинення правопорушень, а також ризики їх вчинення в майбутньому. За таких обставин не може бути єдиною підставою для задоволення позовних вимог лише те, що позивач має сім`ю в Україні, - адже це не звільняє його від необхідності дотримуватися законодавства України. Отже, суд вважає, що відповідачем дотримано в цьому контексті балансу інтересів (вимоги пропорційності втручання в приватне та сімейне життя позивача) при винесенні оскаржуваних рішень.

За таких обставин слід дійти висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2,6,77, 189, 242-246, 288-289, 371 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень про примусове видворення та про заборону в`їзду в Україну – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дата складення повного рішення – 23.07.2026.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua