Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №461/6200/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6200/26

Провадження №3/461/2317/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року, суддя Галицького районного суду м. Львова Мироненко Л.Д., при секретарі судового засідання Божик М.І., за участі представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Кундеуса С.І., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-

за ст. 122-4 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом серії ЕПР 1 № 739768 від 07.08.2026 року про адміністративне правопорушення, 17.07.2026 року о 09 год. 44 хв. за адресою:. м. Львів, вул. Митрополита Андрея, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Audi Q5 д.н.з. НОМЕР_1 (індивідуальний номерний знак НОМЕР_2 ), будучи учасником ДТП, покинула місце події, не повідомивши органи чи підрозділи поліції.

Представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні просив провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивував тим, що протокол не містить належних та допустимих доказів умисного залишення ОСОБА_1 місця ДТП, а в матеріалах справи відсутні свідки, потерпілі та відеофіксація. Вказує, що після ДТП учасники домовилися не викликати поліцію, оскільки інший водій визнав свою вину та погодився відшкодувати збитки. Відтак, на думку захисту, умислу на залишення місця ДТП з метою уникнення відповідальності не було.

Вислухавши представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, виходячи з таких обставин.

Зі змісту зазначених пояснень вбачається, що ОСОБА_1 рухалася автомобілем марки «Audi Q5», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Митрополита Андрея у лівій смузі руху. Зупинившись перед поворотом на вул. С. Бандери та рухаючись на зелений сигнал світлофора, вона була допущена до зіткнення з автомобілем марки «Hyndai», д.н.з. НОМЕР_3 , водій якого, рухаючись у правій смузі, здійснював перестроювання у ліву смугу для подальшого повороту, не переконавшись у безпеці такого маневру.

Після ДТП учасники оглянули місце пригоди, після чого водій автомобіля «Hyndai» запропонував не викликати працівників поліції та не оформлювати європротокол, мотивуючи це тривалістю процедури. Сторони домовилися зв`язатися у подальшому для відшкодування завданих збитків, зафіксували обставини ДТП за допомогою фотознімків та залишили місце пригоди. Таким чином, сама ОСОБА_1 підтвердила обставину залишення безпосереднього місця дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи сторони захисту про те, що залишення місця ДТП ОСОБА_1 було зумовлене відсутністю умислу та досягненням певних домовленостей з винуватцем ДТП, суд оцінює критично.

Правила дорожнього руху покладають на водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, чітко визначені обов`язки, зокрема негайно зупинити транспортний засіб та залишатися на місці пригоди.

Так, пункт 2.10 Правил дорожнього руху чітко передбачає, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:

а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди;

б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил;

в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;

г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я;

ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті "г" пункту 2.10 цих Правил, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;

д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;

е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;

є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).

Згідно пункту 2.11ПДР, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди немає потерпілих та не завдано матеріальної шкоди третім особам, а транспортні засоби можуть безпечно рухатися, водії (за наявності взаємної згоди в оцінці обставин скоєного) можуть прибути до найближчого поста або до органу Національної поліції для оформлення відповідних матеріалів, попередньо склавши схему пригоди та поставивши підписи під нею.

Третіми особами вважаються інші учасники дорожнього руху, які через обставини виявились причетними до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі настання контактної (наявне зіткнення) дорожньо-транспортної пригоди за участю лише двох забезпечених транспортних засобів, за умови заподіяння шкоди майну виключно у вигляді пошкодження (знищення) транспортного засобу, незаподіяння шкоди життю та здоров`ю фізичних осіб, відсутності у водіїв обох транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, впливу лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції, а також за умови досягнення згоди таких водіїв щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, такі водії мають право без залучення відповідних підрозділів Національної поліції спільно скласти для надання страховику повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у паперовій чи електронній формі за формою і відповідно до інструкції, затверджених Моторним (транспортним) страховим бюро. Після складення такого повідомлення водії транспортних засобів мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформування відповідних підрозділів Національної поліції про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Отже, дії водіїв під час ДТП чітко врегульовані Правилами Дорожнього руху з покладанням на учасників певних обов`язків.

Суд також не погоджується з доводами сторони захисту про те, що досягнення домовленостей між водіями на місці пригоди щодо відшкодування шкоди та подальші шахрайські дії іншого учасника ДТП автоматично виключають склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у залишенні учасником дорожнього руху місця дорожньо-транспортної пригоди на порушення встановлених правил.

Для кваліфікації дій за ст. 122-4 КУпАП не вимагається встановлення спеціальної мети назавжди приховати факт пригоди, приховати транспортний засіб, ухилитися від будь-якого подальшого спілкування з працівниками поліції або первинна наявність домовленостей від яких учасники в подальшому відступили.

Звернення до органів поліції особи, після того, як вона залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, саме по собі не усуває факту невиконання встановленого п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху обов`язку негайно зупинитися та залишатися на місці пригоди.

Подальша поведінка водія, у тому числі повідомлення працівників поліції, може враховуватися судом при вирішенні питання про вид та розмір адміністративного стягнення, однак не виключає складу вже вчиненого адміністративного правопорушення.

Суд також враховує, що згідно її пояснень ОСОБА_1 усвідомлювала як факт дорожньо-транспортної пригоди так і порушення процедури її оформлення, передбачену Правилами дорожнього руху.

Отже, ОСОБА_1 не виконала встановлений п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху імперативний обов`язок негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Судом також оцінені доводи сторони захисту щодо недоліків оформлення адміністративних матеріалів.

Зокрема, сторона захисту посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення було складено не на місці вчинення адміністративного правопорушення. Оскільки, ОСОБА_1 залишила місце ДТП, то такий протокол об`єктивно не міг бути складений на вулиці Митрополита Андрея у м. Львові.

Такі недоліки за конкретних обставин цієї справи не спростовують фактичних даних, які не оспорювались ні ОСОБА_1 , ні її представником, встановлюються у сукупності з іншими доказами, та не є самостійною підставою для висновку про відсутність події чи складу адміністративного правопорушення.

Судом також не встановлено, що недоліки, на які посилається сторона захисту, призвели до порушення права ОСОБА_1 на захист або позбавили її можливості знати суть адміністративного обвинувачення, надавати пояснення, докази, заявляти клопотання та користуватися правничою допомогою.

Навпаки, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 та її представник реалізували процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, подавши письмове клопотання про закриття провадження.

Таким чином, суд не встановив істотних порушень порядку складання та оформлення адміністративних матеріалів, які б ставили під сумнів достовірність установлених фактичних обставин або унеможливлювали використання зібраних доказів при вирішенні справи.

Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення знайшли своє об`єктивне підтвердження під час судового розгляду фактичними даними, які містяться у:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 739768 від 07.08.2026;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 18.07.2026 року підтверджується, що ОСОБА_1 звернулася із заявою про вжиття заходів щодо ОСОБА_2 , якого вважає винуватцем ДТП, що сталася 17.07.2026 року за адресою: вул. Митрополита Ангеловича/вул. Степана Бандери, внаслідок якої було пошкоджено належний їй автомобіль марки «Audi Q5». У заяві ОСОБА_1 зазначила, що на місці ДТП ОСОБА_2 зобов`язався відшкодувати завдані збитки, у зв`язку з чим вона не повідомляла працівників поліції про дорожньо-транспортну пригоду. Однак у подальшому ОСОБА_2 відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань та відшкодування завданої шкоди;

- поясненнями ОСОБА_1 від 18.07.2026 року, відповідно до яких остання зазначила, що на вул. Митрополита Ангеловича, рухаючись у лівій смузі, зупинилася перед поворотом на вул. Степана Бандери, та на зелений сигнал світлофора в її автомобіль здійснив наїзд водій автомобіля марки «Hyndai». З її пояснень також вбачається, що після ДТП учасники події вирішили врегулювати питання щодо відшкодування завданих збитків без виклику працівників поліції, у зв`язку з чим залишили місце пригоди, домовившись про подальше відшкодування шкоди;

- поясненнями ОСОБА_1 , відібраними інспектором ВРОМ ДТП УПП у Львівській області ДПП старшим лейтенантом Сікорою Р.Р., відповідно до яких остання зазначила, що 17 липня 2026 року о 09:44, рухаючись автомобілем марки «Audi Q5» по вул. Митрополита Ангеловича, після зупинки на повороті на вул. С. Бандери та увімкнення зеленого сигналу світлофора розпочала рух, під час якого перед пішохідним переходом у її автомобіль здійснив наїзд автомобіль марки «Hyndai», який рухався з правої смуги та здійснював перестроювання в ліву смугу. Після ДТП учасники зафіксували наявні пошкодження транспортних засобів, після чого залишили місце події, домовившись щодо подальшого врегулювання питання відшкодування завданих збитків.

Наведені докази узгоджуються між собою щодо істотних обставин події, взаємно доповнюють один одного та в сукупності підтверджують факт, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , усвідомлюючи свою причетність до неї, не виконала передбачений п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху обов`язок негайно зупинитися та залишатися на місці пригоди, а залишила місце ДТП, внаслідок чого в її діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, які у своїй сукупності доводять її винуватість поза розумним сумнівом.

Підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення судом не встановлено, у зв`язку з чим клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суд виходить із положень ст. 33, КУпАП , враховує характер вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу , ступінь її вини, а також її поведінку після дорожньо-транспортної пригоди, зокрема подальше звернення до оранів поліції.

З урахуванням установлених обставин суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

При цьому суд враховує, що після залишення місця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 у подальшому звернулась до органів поліції, у зв`язку з чим суд не вбачає необхідності у застосуванні більш суворого альтернативного адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами чи адміністративного арешту.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 122-4, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 гривень 60 копійок судового збору.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Мироненко Л.Д.