Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №711/2281/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Справа № 711/2281/26

Номер провадження 3/711/663/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Михальченко Ю.В., за участі захисників – Костюковича Ф.Ф., Демиденко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси адміністративні матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протокол серії ЕПР1 № 606800 від 05.03.2026 року та протокол серії ЕПР1 №606794 від 05.03.2026 року) про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст.124 та ст. 122-4 КпАП України, -

ВСТАНОВИВ :

В провадження Придніпровського районного суду м.Черкаси з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 та ст. 122-4 КпАП України.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 606794 – 24 лютого 2026 року о 17.20 год. в м. Черкаси по вул. Припортова, 34, гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «FORD KUGA» д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «TESLA MODEL S» д.н.з. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив п. 13.1, 10.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

При розгляді справи ОСОБА_1 винним себе не визнав.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Костюкович Ф.Ф. показав, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнає в повному обсязі. Вважає, що інший учасник дорожньо-транспортної пригоди винен в ній. Просив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП враховуючи висновок експерта № 291/26-23 від 02.06.2026 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 (інший учасник ДТП) показав, що він рухався на своєму автомобілі «TESLA MODEL S» д.н.з. НОМЕР_3 по вул. Припортова і водій автомобіля «FORD KUGA» д.н.з. НОМЕР_2 здійснив з ним зіткнення, не зупинився і продовжував рух далі.

Інспектор поліції Харченко Владислав Валерійович допитаний в судовому засіданні 23 квітня 2026 року показав, що складено протокол про адміністративні правопорушення саме на ОСОБА_1 , оскільки по пошкодженням на транспортних засобах: на автомобілі «TESLA MODEL S» д.н.з. НОМЕР_3 пошкоджено переднє праве крило та передня права дверка та праве дзеркало. На автомобілі «FORD KUGA» д.н.з. НОМЕР_2 характерні пошкодження на передній лівій арці.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Демиденко М.В. надала суду клопотання про визнання доказом висновка експерта недопустимим та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яке мотивовано наступним:

Під час судового розгляду було винесено постанову про призначення судово- автотехнічної експертизи на виконання якої поставлені питання про те, як повинен був діяти кожний з водіїв. Однак вивчивши висновок експерта, матеріали адміністративної справи та дослідивши відео, яке міститься в матеріалах справи вважає, що експертом не було досліджено всіх відеозаписів а лише те, яке знаходиться з правої сторони автомобіля Тесла. Одночасно з цим експерт зазначає, що автомобіль Тесла відповідно до фронтальної камери змінює напрямок руху вліво, однак з відео яке міститься в матеріалах адміністративної справи чітко прослідковується, що автомобіль Тесла рухається прямолінійно і дещо зміщується вліво саме тоді, коли автомобіль Форд здійснює дотичне зіткнення з автомобілем Тесла. Більш того сам експерт у своєму висновку схематично зображує під кутом саме автомобіль Форд.

Також, на сторінці 5 експертизи експерт зазначає, що: (1) До зіткнення автомобіль FORD KUGA, р.н. НОМЕР_4 , який рухається в правій смузі, випереджає автомобіль TESLA MODEL 3, р.н. НОМЕР_5 , який рухається зліва в попутному напрямку, при цьому, контактування автомобілів не відбувається. (2) Далі, автомобіль TESLA MODEL 3, р.н. НОМЕР_5 , який рухається зліва, починає випереджати автомобіль FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2 та контактує своїм правим дзеркалом заднього виду (правий габарит) із задньою лівою бічною частиною останнього з подальшим контактуванням бічних частин автомобілів. (3) Далі, при випередженні, автомобіль TESLA MODEL 3, р.н. НОМЕР_5 змінює напрямок свого руху вліво, що відображено на відеозаписі з його фронтальної камери «001792» і видно по зміщенню положення дорожньої розмітки та виходить із контакту з автомобілем FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2

Тобто, з твердження експерта в п.(2) вбачається, що автомобіль TESLA MODEL 3, р.н. НОМЕР_5 починає випереджати автомобіль, однак експерт не зазначає навіть того, що автомобіль TESLA MODEL 3, р.н. НОМЕР_6 напрямок руху.

Більш того на фронтальній камері та на боковій камері видно, що автомобіль TESLA MODEL 3, р.н. НОМЕР_5 рухається постійно прямолінійно і саме автомобіль FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2 здійснює випередження і саме FORD KUGA, р.н. НОМЕР_4 повинен дотримуватись безпечного інтервалу та враховувати дорожньою обстановку а саме сніговий накат, який знаходиться під бордюрним комнем на проїзній частині. Тому, вважає саме вина водія автомобіля FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2 , який не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем TESLA MODEL 3, р.н. НОМЕР_5 , який рухався в попутному напрямку, чим порушив п.п.13.1, 10.1 ПДР України.

Оцінюючи в сукупності зібрані у справі докази вважає, що наявні фактичні обставини достовірно підтверджують те, що водій автомобіля FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2 , як це правильно зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, порушив вимоги п.п. 10.1 та 13.1 ПДР України, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, що знайшло своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Просила повторно дослідити відео, яке міститься в матеріалах адміністративної справи №711/2281/26 та визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Заслухавши адвокатів Костюковича Ф.Ф., Демиденко М.В., Царевського О.В., Стариш М.В., дослідивши матеріали справи та висновок експерта суд приходить до наступного:

Статтею 124 КУпАП відповідальність передбачена за наступне: «Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна».

Судом встановлено, що згідно висновку експерта № 291/26-23 від 02.06.2026 року:

1.У даній дорожній обстановці, водій автомобіля FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України не вбачається.

2.У даній дорожній обстановці, водій автомобіля TESLA MODEL S, р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пп. 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. У даній дорожній обстановці, для водія автомобіля TESLA MODEL S, р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2 , полягала у виконанні ним вимог пп. 13.1; 13.3 Правил дорожнього руху України, тобто у дотриманні ним безпечного бокового інтервалу при випередженні автомобіля FORD KUGA, р.н. НОМЕР_2 .

3.У даній дорожній обстановці, невідповідності дій водія автомобіля TESLA MODEL S, р.н. НОМЕР_3 , ОСОБА_2 вимогам пп. 13.1; 13.3 Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Встановлення причинно-наслідкових зв`язків (звязків з травмуванням, матеріальними, моральними збитками і т.інше) виходить за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши письмові матеріали провадження суд приходить до висновку, що факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чи іншого майна не доведено.

Висновком експерта встановлено, що невідповідностей вимогам ПДР України ОСОБА_1 не вбачається.

В даній ситуації на думку Суду в матеріалах справи не знайшло підтвердження того, що ОСОБА_1 порушив п. 10.1 ПДР України.

В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

В своїй прецедентній практиці даючи тлумачення Конвенції Європейський Суд неодноразово повторював, що з метою забезпечення змагальності процесу всі докази мають, як правило, подаватися у відкритому судовому засіданні у присутності обвинуваченого. Існують винятки з цього принципу, але вони не можуть призводити до порушення права на захист. За деяких обставин може виникнути потреба у використанні показань, отриманих на етапі розслідування. Якщо підсудному було надано достатню й належну можливість спростувати такі показання - при їх оголошенні або на пізнішому етапі провадження, - саме по собі їх прийняття як доказів не суперечитиме вимогам пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції. Але з цього природно випливає, що в разі, якщо обвинувальний вирок виключно або вирішальною мірою ґрунтується на показаннях особи, яку обвинувачений (підсудний) не мав можливості допитати особисто чи домогтися її допиту під час розслідування справи або судового розгляду, права сторони захисту виявляються обмеженими настільки, що передбачені статтею 6 Конвенції гарантії виявляються порушеними. Щодо показань свідків, допитати яких у присутності підсудного або його захисника виявилося неможливим, Європейський Суд зауважує, що пункт 1 статті 6 Конвенції, узятий у поєднанні з пунктом 3 статті 6 Конвенції, вимагає від Договірних Сторін ужити конкретних заходів для того, щоб підсудний мав можливість допитати свідків, які свідчать проти нього, чи домогтися їх допиту. Однак, якщо немає підстав звинувачувати органи влади в недостатньо старанних зусиллях із забезпечення підсудному можливості допитати відповідних свідків, відсутність цієї можливості як така не означає необхідності припинення кримінального переслідування. Водночас слід з надзвичайною обережністю ставитися до доказів, отриманих від свідка за обставин, що не давали змоги забезпечити право сторони на захист тією мірою, якою Конвенція завжди вимагає забезпечувати його. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися виключно або вирішальною мірою на показаннях, які сторона захисту не мала можливості спростувати (пункт 41 справи «ОСОБА_4 проти України»).

Так, відповідно до матеріалів справи свідки в даному випадку відсутні, а відомості в протоколі, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , що потребувало перевірки «обвинувачення» в судовому засіданні, але як і особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, так і Суд були позбавлені можливості зробити відповідну «перевірку».

Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 .

Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вищевказаного порушення, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.

Згідно з п.1ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суддя вважає, що відсутні докази на підтвердження складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП.

Що стосується притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, суд приходить до наступних висновків:

В судовому засіданні встановлено, що 24 лютого 2026 року о 17.20 год. в м. Черкаси по вул. Припортова, 34, гр. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «FORD KUGA» д.н.з. НОМЕР_2 , став учасником дорожньо-транспортної пригоди, місце якої залишив, чим порушив п. 2.10а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.122-4 КУпАП.

ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Повідомив, що не мав наміру покидати місце ДТП, так як не відчув що його скоїв. Їхав з дружиною на молитву, розмовляли між собою та не відчув зіткнення з автомобілем Тесла.

ОСОБА_2 повідомив, що після вчиненням ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, він йому через вікно повідомляв, щоб він зупинився, але він все одно продовжував рух, об`їжджаючи його.

Заслухавши пояснення учасників провадження, адвокатів, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до диспозиції ст.122-4 КУпАП відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 24.02.2026 року, керуючи автомобілем, став учасником ДТП місце якої залишив. Це підтвердждується відеозаписом з фронтальної камери автомобіля Тесла, який детально досліджений в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а саме: залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетний.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, підтверджуються наданими матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 606800, схемою ДТП, рапортом поліцейського взводу 1 роти 3 БУПП в Черкаській області ДПП капрала поліції В.Низенка від 24.02.2026 року, поясненнями сторін, наданим в судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 порушивши вимоги п.2.10.а ПДР України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, тобто залишив місце ДТП.

При накладенні стягнення, відповідно до статей 33-35 КУпАП, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративне правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Оскільки, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, правопорушення було скоєне 24 лютого 2026 року, а тому на час розгляду справи судом закінчилися строки притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

З цих підстав провадження в даній адміністративні справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 122-4, 124, 245, 247, 525, 256, 280, 283-285 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України - закрити за відсутністю події та складу правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрити, по закінченню строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та проголошено 26 серпня 2026 року о 14 годині в залі судових засідань Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Суддя: Ю. В. Михальченко