Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №711/8119/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8119/26

Провадження № 2-о/711/190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту належності йому свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 18.02.1998 Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси, та договору дарування частини квартири від 25.06.1999, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я та зареєстрованого в реєстрі за № 3020.

Свої вимоги обґрунтував тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 18.02.1998, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_1 набули в рівних частках право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому, 25.06.1999 ОСОБА_4 подарував частину вказаної квартири у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . 05.01.2007 заявнику було видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я « ОСОБА_1 », тоді як у правовстановлюючих документах на майно його прізвище зазначено як « ОСОБА_5 ». Невідповідність у написанні прізвища зумовлена тим, що на момент оформлення свідоцтва про право власності на житло від 18.02.1998 та посвідчення договору дарування від 25.06.1999 заявник був малолітнім і не мав паспорта. Написання його прізвища в правовстановлюючих документах здійснювалося на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13.04.1988 Сосновським райвиконкомом м. Черкаси російською мовою на ім`я « ОСОБА_6 ». При перекладі свідоцтва про народження на українську мову у правовстановлюючих документах прізвище було зазначено як « ОСОБА_5 ». Натомість при оформленні заяви на видачу паспорта громадянина України заявником було допущено механічну помилку, внаслідок чого паспорт та всі подальші документи (зокрема, РНОКПП, військовий квиток, посвідчення особи з інвалідністю, посвідчення УБД тощо) були видані на ім`я « ОСОБА_1 ». Через наявну розбіжність у написанні прізвища заявник позбавлений можливості реалізувати свої права власника щодо розпорядження належним йому нерухомим майном. Оскільки правовстановлюючі документи видавалися у 1998 та 1999 роках, коли заявник був малолітнім, органом приватизації та нотаріусом не було допущено технічних чи описових помилок (оскільки записи відповідали наданому свідоцтву про народження), а паспортний документ з іншим написанням прізвища заявник отримав пізніше, вирішення даного питання в позасудовому або нотаріальному порядку є неможливим. Враховуючи викладене, оскільки встановлення факту належності правовстановлюючих документів необхідно заявнику для здійснення та захисту своїх майнових прав, а іншого порядку встановлення цього факту не існує, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною заявою.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2026, справу передано для розгляду судді Булгаковій Ганні Володимирівні.

Ухвалою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 06.08.2026 відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду.

Заявник та заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином; подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, та об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи в порядку окремого провадження, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Положеннями пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси народився ОСОБА_1 (у свідоцтві про народження мовою оригіналу - « ОСОБА_6 »), батьками якого зазначено ОСОБА_4 (мовою оригіналу « ОСОБА_7 ») та ОСОБА_3 (мовою оригіналу « ОСОБА_8 »), що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 02.08.1989 Сосновським районним відділом РАГС м. Черкаси.

На підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 18.02.1998 Придніпровським райвиконкомом м. Черкаси на підставі розпорядження (наказу) № 460 від 17.12.1997, ОСОБА_3 та члени її сім`ї - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_1 набули в рівних частках право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

25.06.1999 на підставі договору дарування частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В.Я. та зареєстрованого у реєстрі за № 3020, ОСОБА_4 , подарував, а ОСОБА_1 та ОСОБА_1 прийняли в дарунок у рівних частках кожний 1/4 частину вказаної квартири АДРЕСА_1 .

05.01.2007 Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (російською мовою - « ОСОБА_6 »).

Згідно з витягом з реєстру Черкаської міської територіальної громади № 2026/010737773 від 29.06.2026 заявник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 09.08.1989.

Проаналізувавши надані докази, суд доходить висновку, що особа, вказана у свідоцтві про право власності на житло № НОМЕР_1 від 18.02.1998 та договорі дарування від 25.06.1999 як ОСОБА_1 , та заявник ОСОБА_1 є однією і тією ж особою.

Розбіжність у написанні прізвища (« ОСОБА_5 » / « ОСОБА_5 ») виникла через те, що на момент оформлення правовстановлюючих документів у 1998 та 1999 роках заявник був малолітньою особою і паспорта громадянина України не мав. На той час його прізвище відтворювалося українською мовою з російськомовного свідоцтва про народження (« ОСОБА_5 ») шляхом транслітерування як « ОСОБА_5 ». У подальшому, під час отримання паспорта громадянина України 05.01.2007, прізвище заявника було записано згідно з правилами українського правопису як « ОСОБА_5 », під яким він також обліковується у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (РНОКПП НОМЕР_5 ) та інших офіційних документах.

Оскільки в позасудовому порядку внести виправлення до правовстановлюючих документів неможливо через відсутність технічної помилки нотаріуса чи органу приватизації (документи складалися на підставі наданих на той час свідоцтв цивільного стану до видачі заявникові паспорта громадянина України), а встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, суд вважає за необхідне захистити право заявника на володіння та розпорядження майном шляхом встановлення факту належності йому правовстановлюючих документів.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 13, 247, 258-259, 263-265, 293-294, 315, 319, 354 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого 18.02.1998 Придніпровським райвиконкомом міста Черкаси, та договору дарування частини квартири від 25.06.1999, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук Вірою Яківною та зареєстрованого в реєстрі за № 3020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова