Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №696/632/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

26.08.2026

Справа № 696/632/26

Провадження № 2/696/509/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондарь Д.В.,

представника відповідача Курилкіна С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в розмірі 15 750,00 грн у зв`язку з порушенням виконання відповідачем умов договору позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 листопада 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7676268.

Згідно з п. 1 договору позики за цим договором позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язалася повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

24 березня 2026 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24032026/1.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 24 березня 2026 року до договору факторингу № 24032026/1 від 24 березня 2026 року сума заборгованості відповідача становить 15 750,00 грн, з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 5 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 14,50 грн, сума заборгованості за пенею – 10 000,00 грн, сума заборгованості за комісією - 735,50 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами договору позики позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача наявну заборгованість та судові витрати.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 11 травня 2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, представник відповідач ОСОБА_1 – адвокат Курилкін С.І. 06 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення проти позову та просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. При цьому представник відповідача просив поновити пропущений процесуальний строк на подачу відзиву. Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідач не отримувала ухвалу про відкриття провадження у справі, а представник відповідача отримав доступ до справи № 696/632/26, у тому числі до ухвали про відкриття провадження лише 23 червня 2026 року.

Зазначив, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що договір укладено шляхом обміну електронним повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Разом з тим, в позовній заяві та додатках до неї відсутнє належне підтвердження того, що позичальнику була надана уся необхідна інформація відповідно до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Вважає, що відсутність документального підтвердження такої інформованої згоди означає, що кредитодавець не забезпечив дотримання законодавчих вимог до укладення договору, що ставить під сумнів його юридичну дійсність.

Послався на те, шо у матеріалах справи, зокрема, відсутня інформація про проведення будь-якої додаткової перевірки ідентичності позичальника, яка б підтверджувала його право підписувати договір та брати на себе фінансові зобов`язання. Відсутність належної перевірки ідентифікації може свідчити про недотримання первісним кредитором/кредитодавцем стандартів, передбачених законодавством про захист персональних даних та запобігання відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом.

Це ставить під сумнів законність та юридичну силу укладеного договору, оскільки ідентифікація є важливим елементом, який забезпечує безпеку укладення правочинів в електронному середовищі.

Вказав, що відповідно до чинного законодавства України кредитні договори повинні мати чітку і прозору процедуру укладення, з детальним роз`ясненням усіх умов позики, процентних ставок, комісій та інших витрат. У даному випадку ці вимоги не виконано, що може призвести до порушення прав відповідача як споживача фінансових послуг.

Відповідач не визнає дійсність кредитного договору, підписаного нібито за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оскільки порядок і умови використання такого підпису не відповідають вимогам Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Зазначив, що довідка ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000064750 від 17 квітня 2026 року на підтвердження факту перерахування 5 000,00 грн не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вона лише «підтверджує прийняття до виконання» інструкції, а не факт безпосереднього зарахування коштів на рахунок клієнта.

Також зазначив, що розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення.

Щодо відсотків, комісії та пені зазначив, що п. 2.3 договору визначає фіксовану ставку 0,01% на день, тому кредитор не мав права в односторонньому порядку чи через приховані формули (включаючи туди незаконну комісію) збільшувати денну ставку до 0,50%.

Розрахунок відсотків має базуватися виключно на прямо визначеній у договорі фіксованій ставці 0,01%.

Зазначив розрахунок законних відсотків за договором в сумі 15,00 грн (з 09 листопада 2025 року по 08 грудня 2025 року): 5000,00 грн / 0,0001 (0,01/%) / 30 днів.

Вказав, що позивач також нарахував незаконну комісію у розмірі 735,50 грн, намагаючись замаскувати реальну вартість кредиту (разом 750,00 грн відсоткових витрат, що відповідає ставці 0,50%).

Окрім того, кредитор протиправно нарахував пеню у розмірі 5% на день - 10 000,00 грн, що повністю нівелює його вимоги під час дії воєнного стану.

Зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора, однак таких доказів суду не надано. Вважає, що позивачем не доведено факт передачі позивачеві права вимоги до відповідача.

Представник позивача Канак М.С. через систему «Електронний суд» 09 липня 2026 року надіслала суду відповідь на відзив, в якому остання, не погоджуючись із доводами відповідача, викладеними у відзиві, зазначила, що електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладені.

Зазначила, що позивачем доведено факт укладання з відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому вважає, що позовні вимоги позивача є законними та обгрунтованими.

Вказала, що за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань.

Щодо правомірності нарахування комісії зазначила, що у п. 2.4. кредитного договору № 7676268 комісія – 14,71 % від суми позики, зазначеної в пп. 2.1. п. 2 договору, що складає 735,50 грн

Зауважила, що підписавши договір, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено у формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Також навела заперечення щодо правомірності укладення договору факторингу та зазначила, що відповідач не визнала його недійсним, а тому він є правомірним та таким, що підлягає виконанню.

Просила залишити без розгляду доводи відповідача, викладені у відзиві.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Представник ОСОБА_2 у відповіді на відзив та заяві про виконання ухвали суду щодо надання доказів, а також додаткових поясненнях позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила провести розгляд даної справи без участі представника позивача.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Курилкін С.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у відзиві, запереченнях (на відповідь на відзив) та додаткових поясненнях, запереченнях на додаткові пояснення позивача. Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

09 листопада 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 7676268 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), з додатком № 1 - таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за умовами якого відповідач отримала кошти в розмірі 5 000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою позикодавцю плати (комісії та процентів) від суми позики, на умовах, встановлених договором. Кінцева дата повернення позики: 08 грудня 2025 року (а.с. 7-10).

Згідно з довідкою ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 17 квітня 2026 року за вих. № КД-000064750 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» 09 листопада 2025 року перерахувало грошові кошти на картковий рахунок ОСОБА_1 з номером НОМЕР_1 у розмірі 5 000,00 грн (а.с. 10 (на звороті)).

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за договором позики № 7676268 від 09 листопада 2025 року, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , станом на 24 березня 2026 року має заборгованість в сумі 15 750,00 грн, з яких сума заборгованості по кредиту – 5 000,00 грн, сума заборгованості за відсотках – 14,50 грн, сума заборгованості за пенею – 10 000,00 грн, сума заборгованості за комісією - 735,50 грн (а.с. 11-12).

24 березня 2026 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» укладено договір факторингу № 24032026/1, згідно з яким ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 7676268 від 09 листопада 2025 року (а.с. 13-15).

За актом прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 24 березня 2026 року до договору факторингу № 24032026/1 від 24 березня 2026 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» передало ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» реєстр боржників кількістю 4400, загальна сума заборгованості складає 27 898 186,45 грн (а.с. 15). Із платіжної інструкції № 23985 від 30 березня 2026 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» кошти в сумі 2 268 899,92 грн - плату за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 24032026/1 від 24 березня 2026 року (а.с. 15 (на звороті)).

Водночас за реєстром боржників № 1 до договору факторингу № 24032026/1 від 24 березня 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором позики № 7676268 від 09 листопада 2025 року в сумі 15 750,00 грн, з яких сума кредиту – 5 000,00 грн, сума заборгованості за відсотками – 14,50 грн, сума заборгованості за пенею – 10 000,00 грн, сума заборгованості за комісією - 735,50 грн (а.с. 16).

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, вбачається, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір позики № 7676268 від 09 листопада 2025 року підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 88xu0F, який було направлено позичальнику на номер мобільного телефону, вказаний нею при укладанні кредитного договору. Вказана інформація викладена у реквізитах вищезазначеного договору, який міститься в матеріалах справи.

Електронний договір позики укладений між сторонами шляхом ідентифікації позичальника - відповідача ОСОБА_1 та використання нею електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір позики між ОСОБА_1 та первісними кредиторами не був би укладений. Тобто, для укладання договору позики відповідачем вчинено низку дій, без здійснення яких договір позики не був би укладений, що, у свою чергу, підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі. При цьому відповідачем не висловлено жодних заперечень щодо того, що вона не погодилась з умовами та правилами надання кредиту під час укладення та підписання вищезазначеного договору. Обставини укладення договору позики відповідач не спростувала належними та допустимими доказами.

З огляду на свободу договору, яка передбачена ст. 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили умови договору позики, при цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення ОСОБА_1 договору позики № 7676268 від 09 листопада 2025 року з первісним кредитором ТОВ «СІРОКО ФІНАНС».

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; ч. 2 ст. 615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Щодо укладеного позивачем договору факторингу № 24032026/1 від 24 березня 2026 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом, наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.

Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

У ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб`єктний склад у частині кредитора.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і негрошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 761/33403/17 (провадження № 61-12551св20).

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (п. 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/19199/21 ).

З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-459цс17, яка є актуальною, що підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/33403/17 від 22 квітня 2021 року.

З урахуванням приписів ст. 517 ЦК України, доказами прав нового кредитора у зобов`язанні є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення. Договір про відступлення права вимоги є реальним договором, тому право вимоги виникає і може бути визнано судом лише після передачі документів (як майна) про право вимоги (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Передача таких документів має на меті перевірку існування у кредитора права вимагати виконання боржником відповідних обов`язків, а також змісту та обсягу таких обов`язків (п. 41 постанови Верховного Суду від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).

У даній справі встановлено, що договір факторингу № 24032026/1 передбачає, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги (п. 1.2 договору).

Так, позивачем на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором щодо боржника ОСОБА_1 було надано до договору факторингу витяг з Реєстру боржників № 1 від 24 березня 2026 року, акт прийому-передачі реєстру боржників № 1 від 24 березня 2026 року та платіжну інструкцію № 23985 від 30 березня 2026 року на підтвердження сплати грошових коштів за договором факторингу.

Доказів наявності судових спорів щодо визнання договору факторингу недійсним матеріали справи не містять та відповідачем не зазначено.

Враховуючи викладене вище, позивач на підтвердження своїх вимог надав суду належні докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, які підтверджують набуття позивачем права вимоги до відповідача за вказаним договором позики.

Разом з тим ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 13 липня 2026 року за клопотання позивача було витребувано докази у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо перерахування коштів в сумі 5 000,00 грн на картковий рахунок відповідача.

22 липня 2026 року за вих. № БТ/Е-31696 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано суду витребувану інформацію, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком емітовано банківську картку № НОМЕР_3 та інші банківські картки. 09 листопада 2025 року на банківську картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж в сумі 5 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку з 08 листопада 2025 року по 10 листопада 2025 року (а.с. 91).

Відтак суд дійшов висновку про те, що відповідач, як позичальник, має заборгованість за кредитним договором, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач ОСОБА_1 повністю чи частково виконала зобов`язання за договором позики як перед позивачем у справі, так і перед первісним кредитором.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості за договором позики № 7676268 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09 листопада 2025 року в сумі 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Щодо заявленої вимоги про стягнення відсотків в сумі 14,50 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 5 якого встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року - не більше 1%.

Згідно з умовами договору позики № 7676268 від 09 листопада 2025 року сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою.

Відповідно до п. 2.3 договору стандартна процентна ставка становить 0,01 % у день, фіксована, діє протягом строку договору, визначеного п.п. 2.2 п. 2 договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів проводилося за ставкою 1,00% на день у період із 05 листопада 2025 року по 27 квітня 2026 року, що відповідає встановленому п. 4 договору строку дії кредиту.

Дослідивши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що відсотки нараховані вірно, у межах погодженого сторонами строку кредитування та з дотриманням умов щодо розміру ставок, фактична сума заборгованості за процентами у розмірі 14,50 грн повністю відповідає договірним умовам та періоду фактичного користування коштами.

Посилання відповідача ОСОБА_1 на необґрунтованість нарахованих відсотків за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи.

Разом з тим суд зазначає, що відповідачем не було надано жодного доказу, який би спростував наведений позивачем розрахунок заборгованості за відсотками.

Щодо заявленої вимоги про стягнення комісії в сумі 735,50 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з п. 1.2. договору позики № 7676268 від 09 листопада 2025 року, визначено термін комісія – грошові кошти, що нараховуються на суму позики, і є платою за надання такої позики, та є складовою загальних витрат за споживчим кредитом.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, підписанням кредитного договору без будь-яких застережень відповідач підтвердила, що вона обізнана та погодилася з усіма умовами такого договору.

Зміст зобов`язання в наведеному кредитному договорі, в контексті сплати комісії за надання кредиту, викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз кредитного договору дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін цього правочину зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов`язана повернути зі сплатою процентів за кредитним договором та комісії за надання кредиту, в розмірі та умовах погоджених сторонами.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що за умовами кредитного договору відповідач зобов`язалася повернути кредит, а також сплатити проценти та комісію за надання кредиту.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру комісії за надання кредиту; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодилася з умовами сплати комісії за надання кредиту; позивачем доведені обставини, які надали можливість суду переконатись в тому, з приводу яких відносин був укладений кредитний договір, та хто ознайомлений з викладеними в ньому умовами.

Отже, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування первісним кредитодавцем комісії за надання кредиту в розмірі 735,50 грн.

Крім того, відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала суду жодних належних і допустимих доказів щодо сплати нею позивачу комісії за надання кредиту в розмірі 735,50 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 735,50 грн в рахунок заборгованості зі сплати комісії за надання кредиту, підлягає задоволенню.

Водночас позивач просить також стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за пенею в сумі 10 000,00 грн.

Суд зауважує, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Оскільки спірний договір позики був укладений в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем пеня не може бути стягнута із ОСОБА_1 , так як відповідач нормою закону звільнена від обов`язку такої сплати. Нарахована пеня підлягає списанню позивачем. Відтак позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути частину сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду, пропорційно до суми задоволених судом вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 971,98 грн (5 750 х 2 662,40 / 15 750,00).

На підставі ст.ст. 512, 626, 627, 634, 1046, 1048, 1049, 1077ЦК України, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 89, 141, 263-265, 279, 352 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 7676268 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 09 листопада 2025 року в розмірі 5 750 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят ) грн 00 коп, що складається із суми заборгованості за основною сумою боргу – 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп, суми заборгованості за відсотками – 14 (чотирнадцять) грн 50 (п`ятдесят) коп, суми заборгованості за комісією – 735 (сімсот тридцять п`ять) грн 50 (п`ятдесят)коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 971 (дев`ятсот сімдесят одну) грн 98 (дев`яносто вісім) коп у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

У решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

юридична адреса: вул. Лісова, буд. 2, м. Бровари, Броварський район, Київська область, 07400; код ЄДРПОУ: 35625014; IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт № НОМЕР_5 від 16 серпня 2019 року, орган, що видав, - 7119; РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Н.А. Білопольська