Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №696/702/26 — Кам'янський районний суд Черкаської області

Суд: Кам'янський районний суд Черкаської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 25 серпня 2026 р.

Справа: №696/702/26

Суддя: Білопольська Н. А.

26.08.2026

Справа № 696/702/26

№ 3/696/301/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Кам`янка

Суддя Кам`янського районного суду Черкаської області Білопольська Н.А., розглянувши матеріали, які надійшли із сектору поліцейської діяльності № 1 (м. Кам`янка) відділу поліції № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 14 травня 2026 року, близько 17 год. 24 хв., в с. Телепине Черкаського району по вул. Шевченка керував мопедом марки «HONDA DIO», без номерних знаків, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився відповідно до встановленого порядку, зі згоди водія, із застосуванням спеціального технічного приладу - газоаналізатору «DragerAlcotest 6820», результат огляду: 1,17‰, тест № 53, чим порушив п. 2.9«а» Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник Монзуль О.Д. просили закрити провадження у справі, у зв`язку із вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності, оскільки ОСОБА_1 мав терміново доставити ліки своїй дружині для надання медичної допомоги. Водночас, на їх переконання, з боку працівників поліції допущено порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Розглянувши адміністративні матеріали, суд встановив наступне.

У діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, що досліджені в судовому засіданні:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 155994 від 14 травня 2026 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14 травня 2026 року, результат огляду на стан сп`яніння: проба позитивна 1,17‰;

- чеком спеціального технічного засобу «DragerAlcotest 6820» № 53 від 14 травня 2026 року, результат тесту: 1,17 ‰;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 14 травня 2026 року;

- рапортом поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Душейка Я.Ю. від 14 травня 2026 року;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 14 травня 2026 року;

- відеозаписом з місця події на DVD-диску.

Оцінюючи зібрані у справі та досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9«а» Правил дорожнього руху України - керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння - доведена і його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо клопотання ОСОБА_1 та його представника Монзуля О.Д. про закриття провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно із ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Так, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

У постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема, не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

За правовим полем України, зокрема у відповідності до п. 2.9«а» Правил дорожнього руху, ст. 130 КУпАП, водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Так, твердження ОСОБА_1 , що його дружина ОСОБА_2 потребувала медичної допомоги, спростовується відеозаписом події, долученого працівниками поліції до матеріалів справи, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на місці події не зазначав, що діє у стані крайньої необхідності. Також не надано жодних доказів, що ОСОБА_2 зверталася за отриманням медичної допомоги чи скористалася можливістю виклику швидкої медичної допомоги.

Доказів того, що саме 14 березня 2026 року виникла ситуація, яка спонукала ОСОБА_1 керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, матеріали справи не містять. В клопотанні не йдеться про жодну небезпеку, яку ОСОБА_1 потрібно було усувати, також не йдеться в ній і про заподіяння якоїсь шкоди та усунення ним такої небезпеки. Не йдеться й про те, щоб хтось інший, ніж ОСОБА_1 , який вживав алкогольні напої, не мав змоги доставити його дружині ліки.

Надані у судовому засіданні покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд оцінює критично, так як ці показання не узгоджуються з іншими доказами у справі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно із встановленими нормами закону держави Україна.

Правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , є умисною, суспільно небезпечною дією, зважаючи на конкретні обставини справи, а тому зазначені в клопотанні обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв`язку із вчинення дій особою в стані крайньої необхідності. Таку позицію слід розцінювати як намагання останнім уникнути встановленої законом відповідальності за вчинене.

Правопорушення, яке вчинене ОСОБА_1 , є грубим порушенням Правил дорожнього руху України, що може суттєво впливати не тільки на можливість адекватно керувати транспортним засобом, а також стосується безпеки інших учасників дорожнього руху.

У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд звертає увагу, що право кожної людини на життя та безпеку може бути порушено, якщо водій керує транспортним засобом у стані сп`яніння. Крім того, керування автомобілем у стані сп`яніння є порушенням права на безпеку дорожнього руху та може призвести до серйозних наслідків для інших учасників дорожнього руху.

Щодо посилання ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі на те, що зібрані матеріали справи про адміністративне правопорушення не є достатніми доказами для визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд зазначає таке.

Долучений відеозапис події є належним та допустимим доказом, оскільки отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, на ньому зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи.

Відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапис відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, оскільки є показанням технічного засобу, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Доводи ОСОБА_1 та його представника Монзуля О.Д. про те, що долучений до матеріалів справи відеозапис є неналежним та недопустимим доказом, є необґрунтованими та не спростовують законності складеного протоколу про адміністративне правопорушення, так як відеозапис відповідає фактичним обставинам справи у місці та часі, логічно та послідовно відображає події та узгоджується з іншими доказами за своїм змістом.

Крім того, з наявного в матеріалах справи відео вбачається, що після проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодився з результатами огляду.

Доводи ОСОБА_1 та його представника Монзуля О.Д. про невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення нормам КУпАП є немотивованими та оцінюються критично, оскільки наданий суду протокол містить відомості про місце вчинення правопорушення, пункт Правил дорожнього руху, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 .

Інші доводи ОСОБА_1 та його представника Монзуля О.Д. щодо невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами у справі та спрямовані на уникнення відповідальності.

ОСОБА_1 та його представником Монзулем О.Д. не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали суду підстави ставити під сумнів правдивість обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, а тому порушень вимог ст. 256 КУпАП працівниками поліції під час його складання не вбачається.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про закриття адміністративного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що у відповідності до ст. 23 КУпАП буде достатньою мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

У відповідності до ст. 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», - 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 283-285, 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 та його представника Монзуля Олександра Дмитровича про закриття провадження у справі – відмовити.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн (Отримувач: ГУК у Черк. обл./Черк. обл/21081300, р/р: UA918999980313030149000023001, МФО: 899998, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, ЄДРПОУ: 37930566, Банк одержувача: Казначейство України (ЕАП)), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачено не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. Згідно зі ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом п`ятнадцяти днів, з метою примусового виконання цієї постанови органам державної виконавчої служби стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу в сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Кам`янський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова може бути пред`явлена до виконання органам виконавчої служби протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.

Суддя Н.А. Білопольська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua