Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №545/3554/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3554/26

Провадження № 2/545/2912/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретаря Пінчук З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ткаченко Анна Володимирівна, до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ткаченко А.В., звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , у якому зазначила, що 16.12.2019 року між ними був зареєстрований шлюб Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, актовий запис № 90. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просить розірвати шлюб, оскільки шлюбні стосунки припинені, у зв`язку з втратою почуття любові та поваги, шлюб носить формальний характер, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Просить також стягнути з відповідача понесені судові витрати. Після розірвання шлюбу бажає змінити своє прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 ».

Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 27.07.2026 року відкрито провадження у справі та призначений судовий розгляд.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко А.В. надала заяву про розгляд справи у відсутність сторони відповідача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідача ОСОБА_2 надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. Проти задоволення позову не заперечує. Просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат в частині стягнення судового збору та відмовити у стягненні з нього витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 16.12.2019 року Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, актовий запис № 90 (а.с. 6). Підстав для збереження шлюбу між сторонами судом не встановлено. Спору щодо нажитого в шлюбі майна сторони не заявляли.

Згідно п. 10 роз`яснень ППВС України № 378 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Аналізуючи зібрані по справі докази, судом з`ясовані фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, і встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам подружжя. За такого, суд вважає, що сім`я розпалася остаточно і зберегти її неможливо, тому згідно зі ст.ст. 110, 112 СК України позов підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальна сума витрат на правову допомогу в даній справі склала 6000,00 грн., що підтверджується: Договором про надання правничої допомоги № ТА-16/07/26 від 13.07.2026 року (а.с. 14-18), детальним описом наданих послуг (а.с. 19), платіжною інструкцією від 13.07.2026 року (а.с. 20).

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір- обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги обставини справи та позицію відповідача, а також те, що справа є малозначною і вже існує напрацьована практика з такої категорії справ, суд вважає стягнути з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн.

Також, ОСОБА_1 при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що складає 665,60 грн.

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 50 відсотків сплаченого судового збору, що складає 665,60 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 137, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. 105, 110, 112 СК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ткаченко Анна Володимирівна, до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу- задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 16.12.2019 року Виконавчим комітетом Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, актовий запис № 90.

ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінити прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 ».

Рішення суду є документом, що підтверджує факт розірвання шлюбу судом після набрання ним законної сили.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , 50% сплаченого судового збору, що складає 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на корить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. та витрати з оплати правничої допомоги у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб