Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №545/1487/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/1487/26

Провадження № 2/545/1692/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. м. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді Зуб Т.О.,

за участю секретар судового засідання Мамишевої А.Е.,

представника відповідача-позивача- адвоката Гончарової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру стягуваних аліментів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гончарова Анжеліка Сергіївна, до ОСОБА_1 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 23.10.2010 року перебував у шлюбі з відповідачкою, від якого мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27.04.2012 у справі № 1625/1648/12 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було розірвано. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22.03.2012 року по справі № 1625/1021/2012 було стягнуто з ОСОБА_1 на корить відповідачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 %, прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 22.02.2012 року і до досягнення дитини повноліття. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.01.2019 року по справі № 545/3000/18 розмір аліментів був змінений, а саме- не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно.

На теперішній час змінився сімейний стан позивача, оскільки 03.10.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений шлюб. Позивач фактично утримує новостворену сім`ю, забезпечує дружину та спільний побут, несе витрати на житло, харчування, та інші необхідні витрати. Також, від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, на даний час позивач несе обов`язок утримання двох неповнолітніх дітей, що повинно враховуватися судом при визначенні справедливого розміру аліментів. Крім того, з 19.12.2025 року позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 . Внаслідок інтенсивності служби в умовах воєнного стану, ОСОБА_1 змушений витрачати власні кошти на придбання форми та військового спорядження та іншого необхідного для військової служби.

А тому вважає, що є підстави для перегляду розміру аліментів, які стягуються з нього, і на думку позивача розмір стягуваних аліментів слід зменшити з 1/4 частини до 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 15.04.2026 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

27.04.2026 року відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника- адвоката Гончарової А.С. надала відзивна позов, у якому зазначила, що з часу розірвання шлюбу ОСОБА_1 ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами в школі та в вокальній-хоровій студії «Домінус», станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, всі питання щодо виховання вирішуються особисто відповідачем. Позивач своїми діями намагається будь-яким самоусунутися від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки, приховує дійсний рівень доходів, аліментів, які з нього стягуються в умовах збільшення рівня цін та прожиткового мінімуму на дитину, недостатнього для матеріального утримання доньки.

ОСОБА_2 несе основний фінансовий тягар щодо утримання доньки. Витрати включають забезпечення проживання, оплату комунальних послуг, придбання одягу та харчування, а також витрати, пов`язані зі станом здоров`я дітей, зокрема, відвідування медичних спеціалістів. 25.10.2025 ОСОБА_3 було виконані дорого вартісні стоматологічні послуги при встановленому лікарем діагнозу- ретинові зуби, зуби № 48, 38.

06.11.2025 відповідачем було укладено в інтересах ОСОБА_3 договір на отримання останньою освітніх послуг. Оплату навчань ОСОБА_2 здійснює самостійно, турбується про її матеріальне, побутове та соціальне благополуччя.

09.02.2026 відповідач подала до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про надання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за якою прохала здійснити розрахунок заборгованості Позивача зі сплати аліментів за період з 01.06.2025-01.02.2026 враховуючи фактичні часткові виплати. Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.03.2026 становила 37052,00 грн. 25.03.2026 ОСОБА_2 в безготівковій формі на свій розрахунковий рахунок отримала вказані кошти (платник ОСОБА_7 - мати позивача).

Доказів істотного погіршення матеріального стану стороною відповідача не надано. Зокрема, друга дитина ОСОБА_1 ще до реєстрації ним шлюбу та до ухвалення рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 23.01.2019 у справі № 545/3000/18 про збільшення стягуваних на утримання неповнолітньої доньки аліментів.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог Позивача, оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану- народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

29.04.2026 року відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника- адвоката Гончарової А.С. надала зустрічний позов, у якому просить стягнути додаткові витрати на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 у розмірі 7450,00 грн.

06.05.2026 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника- адвоката Тимошенка Д.В. надав відповідь на відзив, якій зазначив, що обов`язок щодо сплати аліментів та здійснював їх сплату у межах наявних фінансових можливостей. Разом із тим, у зв`язку з призовом на військову службу та об`єктивною нестабільністю грошового забезпечення військовослужбовців, яка не залежить від волі позивача, у певний період виникла заборгованість зі сплати аліментів. Водночас, позивач вжив усіх можливих заходів для усунення заборгованості та 24.03.2026 року повністю погасив заборгованість зі сплати аліментів. Також заперечує щодо відсутності його активної участі у вихованні дитини, оскільки така обумовлена створенням перешкод у спілкуванні з донькою з боку відповідачки.

07.05.2026 року відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника- адвоката Гончарової А.С. надала заперечення на відповідь на відзив, у яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.05.2026 року об`єднані в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру стягуваних аліментів, з позовними вимогами ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гончарова А.С., до ОСОБА_1 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, під загальним № 545/1487/26 (провадження № 2/545/1692/26).

22.05.2026 року позивач-відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника- адвоката Тимошенка Д.В. надав відзив на зустрічну позовні заяву, у якому зазначив, що ОСОБА_2 не надано доказів призначення лікаря на проведення зазначеного лікування та необхідності його здійснення саме у приватній стоматологічній клініці за наявності комунальних стоматологічних закладів. Тобто таке лікування було здійснене лише за бажанням матері дитини. Також не наведено мотивів вибору медичного закладу ПП «Професорська стоматологія», не надано доказів погодження такого вибору з батьком дитини або узгодження питання щодо лікування дитини на платній основі саме у вказаному медичному закладі. Сам по собі факт проходження дитиною стоматологічного лікування у приватній клініці, за відсутності доказів неможливості отримання аналогічної медичної допомоги у комунальному закладі охорони здоров`я або об`єктивної необхідності проведення лікування саме у такому закладі, не свідчить про наявність особливих обставин у розумінні ст. 185 СК України та не є безумовною підставою для стягнення додаткових витрат з іншого з батьків. В даному випадку позивачем не доведено, що відвідування лікаря-стоматолога було зумовлено саме виникненням особливих обставин у дитини, пов`язаних з необхідністю в їх розвитку особливих здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо, а не відносилось до їх звичайних потреб, зумовлених профілактичними заходами з лікування зубів.

27.05.2026 року відповідач-позивач ОСОБА_2 в особі свого представника- адвоката Гончарової А.С. надала відповідь на відзив на зустрічний позов, у якій зазначила, що необхідність проведення стоматологічного лікування ОСОБА_3 підтверджується насамперед Планом лікування; Випискою з медичної картки №14780 та Актом виконаних робіт від 25.10.2025. Позивач за зустріним позовом звертає увагу суду, що факт укладення другого з батьків нового шлюбу та народження в ньому інших дітей, не є безумовною підставою для звільнення останніх від обов`язку брати участь у оплаті додаткових втрат на дитину.

28.05.2026 року позивач-відповідач ОСОБА_1 в особі свого представника- адвоката Тимошенка Д.В. надав заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у яких зазначив, що докази позивачем щодо лікування зубів дитині в ПП «Професорська Стоматологія» є необґрунтованими та відсутні правові підстави для їх задоволення. Означені витрати позивача не є додатковими витратами в розумінні статті 185 СК України, оскільки вони не викликані як особливими обставинами, так і особливими потребами, а відносяться до загальних потреб дитини, які покриваються за рахунок аліментів і витрат того з батьків, який мешкає з дитиною, та є складовою аліментів.

Ухвалою суду від 16.06.2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача- відповідача- адвокат Тимошенко Д.В. надав заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача-відповідача. Первісний позов підтримує у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача-позивача- адвокат Гончарова А.С. зустрічні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити. У задоволенні первісного позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових запереченнях.

Суд, вислухавши доводи представника відповідача-позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі прийшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що сторони по справ є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 (а.с. 22). Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірваний на підставі рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27.04.2012 року (а.с. 23-24).

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22.03.2012 року по справі стягнуто з ОСОБА_1 на корить відповідачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше ніж 30 %, прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 22.02.2012 року і до досягнення дитини повноліття (а.с. 25). Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 23.01.2019 року мінімальний розмір аліментів був змінений, а саме- не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно (а.с. 26-27).

03.10.2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений шлюб (а.с. 28-29). Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 30-31).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно частин 1, 2 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний стан та кількість утриманців.

Проте позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану.

Сам по собі факт народження дитини не надає права на зменшення розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

До таких висновків дійшов Верховний суд у постанові від 16.09.2020 року по справі №565/2071/19.

Зміна його сімейного стану- народження другої дитини від іншого шлюбу та утримання дружини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.

Оскільки ОСОБА_1 не надав доказів погіршення його матеріального становища, не обґрунтував саме таке зменшення, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні первісного позову про зменшення розміру аліментів.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини суд прийшов до наступного висновку.

25.10.2025 року неповнолітній ОСОБА_3 було виконані стоматологічні послуги при встановленому лікарем діагнозу- ретинові зуби, зуби № 48, 38 в ПП «Професорська стоматологія», що підтверджується Актом виконаних робіт від 25.10.2025 (а.с. 91) та квитанцією до платіжної інструкції № 20386-1056631-47517 від 25.10.2025 на суму 13100,00 грн. (а.с. 91 звор. бік).

06.11.2025 ОСОБА_2 було укладено в інтересах ОСОБА_3 договір № 9 на отримання останньою освітніх послуг у відокремленому структурному підрозділі «Полтавський фаховий коледж нафти і газу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» (а.с. 90, 90 звор. бік).

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

У постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що «СК виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Враховуючи, що витрати позивача на лікування дитини є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами і стаття 185 СК України встановлює обов`язок того з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача частину понесених додаткових витрат, що зумовлені особливою обставиною- лікуванням дитини, а також її розвитком.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 роз`яснено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17 (провадження № 6-1489цс17) та постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 643/11742/16-ц (провадження № 61-26879св18), в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 201/15248/16-ц, від 25 березня 2020 року в справі № 165/2594/17 (провадження № 61-44526св18).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 травня 2018 року у справі № 61-15690св18.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат (на лікування, на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Тобто, розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Позивач-відповідач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , додаткові витрати відповідач-позивач ОСОБА_2 понесла у розмірі 13100,00 грн. у зв`язку з необхідним лікуванням дитини, та у розмірі 1800,00 грн.- для плати підготовчих курсів, у зв`язку зі вступом до коледжу, про що надала відповідні докази, а тому зустрічний позов підлягає задоволенню та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 7450,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно приписів ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 1 від 09.03.2026 року (а.с. 35-36), квитанції від 09.03.2026 року (а.с. 36) вартість понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу складає 20000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 937660010 від 23.04.2026 року (а.с. 92) вартість понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу склала 20000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір- обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , понесені останнім судові витрати відповідно до статті 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

Оцінивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, беручи до уваги ціну позову, суд вважає стягнути з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 понесені останньою витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10000,00 грн.

Також, з урахуванням положень ст. 137, 141 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн., оскільки ОСОБА_2 звільнена від сплати судових витрат на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 12, 19, 77, 81, 258, 259, 263, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру стягуваних аліментів- відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Гончарова Анжеліка Сергіївна, до ОСОБА_1 , про стягнення додаткових витрат на утримання дитини- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , додаткові витрати на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7450 (сім тисяч чотириста п`ятдесят) грн. 00 коп., з яких: вартість лікування 6550 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп., вартість освітніх послуг- 900 (дев`ятсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на корить держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т. О. Зуб