Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №535/864/26 — Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/864/26

Провадження № 2-о/535/40/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Гуляєвої Г.М.,

з участю секретаря судових засідань Васильченко В.О.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника -адвоката Вовненко О.В.

в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу ВКЗ

представника заінтересованої особи -адвоката Годнюк С.М.

в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу ВКЗ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Котельва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), про видачу обмежувального припису,-

УСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду в особі свого представника - адвоката Вовненко О.В. із заявою про видачу обмежувального припису, заінтересована особа, щодо якої необхідно встановити обмежувальний припис, ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), та просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , строком на 6 (шість) місяців, яким встановити такі заходи тимчасового обмеження його прав: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою – ОСОБА_1 та її малолітнім сином за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонити наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 та її малолітнього сина за адресою: АДРЕСА_3 ; заборонити наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до закладу освіти, який відвідує малолітній син, за адресою: смт Котельва ,вул Полтавський шлях 288 .Опорний ліцей 4, поштовий індекс 38600; заборонити наближатися на відстань ближче ніж 100 метрів до місця роботи ОСОБА_1 ; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, віднести на рахунок держави (ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України).

В обгрунтування своєї заяви представник заявника зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно її колишнього чоловіка – ОСОБА_2 , який упродовж тривалого часу вчиняє щодо неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: словесні образи, приниження честі та гідності, погрози, залякування, знецінення та систематичний психологічний тиск, у тому числі з використанням їхньої спільної малолітньої дитини.

Із заінтересованою особою – ОСОБА_2 – заявниця перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 квітня 2015 року. Наразі шлюб між ними розірвано, спільне господарство не ведеться.

Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина перебуває на утриманні та вихованні у заявника.

Таким чином, сторони належать до кола осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», як колишнє подружжя, що має спільну дитину (п. 3 ч. 1 ст. 1, ст. 3 зазначеного Закону).

Незважаючи на розірвання шлюбу, заінтересована особа продовжує систематично вчиняти щодо заявниці психологічне насильство. Спілкування з боку кривдника має принизливий, агресивний та образливий характер, супроводжується нецензурною лайкою, погрозами та цілеспрямованим приниженням її гідності й гідності її рідних.

Заінтересована особа неодноразово у переписці в месенджері WhatsApp допускала на адресу заявниці образливі та принизливі висловлювання, серед яких: приниження її та її родини за станом здоров`я, знецінення її турботи про хвору дитину та материнства, а також систематичний тиск.

Крім того, заінтересована особа надсилав заявниці голосові повідомлення загрозливого та образливого змісту (зокрема голосове повідомлення від 15 липня 2026 року), у якому висловив на її адресу погрози підпалу житла та виселення, викликали у неї реальні побоювання за власну безпеку, безпеку дитини та збереження їхнього житла.

Житло, якого стосуються погрози, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , де вона проживає разом із малолітнім сином.

Зазначений об`єкт (земельна ділянка площею 0,0677 га, кадастровий номер 5322255100:30:002:2614, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку) перебуває у спільній частковій власності сторін в рівних частках на підставі договору купівлі-продажу серії 337 від 14.09.2018, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 1555983653222, номер запису про право власності 27930191).

Разом із тим, згідно з ч. 3 ст. 26 Закону, обмежувальний припис як тимчасовий захід забезпечення безпеки постраждалої особи застосовується на підставі оцінки ризиків незалежно від того, кому належить право власності на житло. Обмежувальний припис не є заходом покарання та не позбавляє особу права власності, а лише тимчасово обмежує право користування житлом. Заінтересована особа має зареєстроване місце проживання за іншою адресою – АДРЕСА_2 , – а отже, не позбавлена можливості проживати окремо від заявниці.

Заінтересована особа ухиляється від утримання спільної дитини: рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 23 березня 2026 року у справі № 535/58/26 з ОСОБА_2 на її користь стягнено аліменти на утримання сина.

Попри це, кривдник у спілкуванні висловлює претензії та погрози щодо матеріального забезпечення дитини, використовуючи це як засіб психологічного тиску.

Психологічний тиск з боку кривдника посилюється тим, що він використовує проти заявниці питання утримання та здоров`я їхнього спільного сина, знецінюючи її турботу про дитину та її поведінку як матері, чим завдає їй додаткових душевних страждань і поширює психотравмуючий вплив на дитину.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків – оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону).

Представником заявника зазначені такі фактори небезпеки (ризику) як:

1. Систематичність та повторюваність. Протиправна поведінка триває упродовж тривалого часу і не має разового характеру, що свідчить про сталу модель поведінки кривдника.

2. Наростаючий (ескалаційний) характер. З часом поведінка стає більш агресивною, що є одним із ключових предикторів настання тяжких наслідків.

3. Прямі погрози знищення житла та виселення. Погроза підпалу житла становить загрозу не лише майну, а й життю та здоров`ю заявниці й дитини, які в ньому проживають.

4. Демонстрація сили та агресії. Кинутий у стіну келих є проявом неконтрольованої агресії та залякування.

5. Використання дитини як засобу тиску. Залучення малолітнього сина до конфлікту та тиск через питання його утримання й лікування посилюють психотравмуючий вплив і поширюють ризик на дитину.

6. Відкрита зневага до правових наслідків. Заяви на кшталт «мене посадять» свідчать про готовність нехтувати правовими наслідками своєї поведінки.

Наведені фактори у сукупності свідчать про реальний ризик продовження та ескалації домашнього насильства, що є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.

На виконання ухвали суду від 14.08.2026 року від ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області надійшла письмова відповідь за вих.№60008/26 від 14.08.2026, з якої вбачається, що звернень від громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ВП№4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області згідно бази ІПНП (ЄО) заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, щодо вчинення відносно неї домашнього насильства, погроз та конфліктів за участю ОСОБА_2 не надходило. Крім того, повідомляється, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на профілактичному як особа, яка вчинила домашнє насильство не перебуває, протоколи про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_2 не складалися, оцінки ризиків та термінові заборонні приписи не виносилися (а.с.20).

17.08.2026 від представника заінтересованої особи ОСОБА_4 до суду надійшло заперечення, в яких він просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 у повному обсязі.

18.08.2026 від представника заінтересованої особи ОСОБА_4 до суду надійшли додаткові письмові пояснення, в яких він просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 у повному обсязі, оскільки заявницею не доведено належними та достатніми доказами наявність саме тих ризиків, які б обґрунтовували застосування всього комплексу заявлених обмежень, зокрема строком на шість місяців, обмеження права користування житлом та втручання у спілкування батька з малолітнім сином.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 14.08.2026 року відкрито провадження у справі у порядку окремого провадження та призначено судове засідання.

В судовому засіданні заявниця та її представник підтримали свою заяву та просили її задовольнити та видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 , посилаючись на обставини викладені в ній.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення даної заяви, оскільки заявницею не надано належних доказів наявності саме тих ризиків, які б обґрунтовували застосування до ОСОБА_2 всього комплексу заявлених обмежень.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно, повно і об`єктивно з`ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, та перевіривши підтвердження їх доказами, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між заявницею та її колишнім чоловіком існують неприязні відносини та виникають сварки і суперечки, пов`язані із вирішенням питань поділу спільного майна та аліментів на утримання неповнолітнього сина. Під час сварок зазначені особи ображають один одного і використовують ненормативну лексику.

Судом не встановлено обставин, які б обґрунтовано підтверджували про вчинення заінтересованою особою ОСОБА_2 щодо заявниці або дитини фізичного, психологічного, економічного чи іншого виду домашнього насильства, та які б свідчили про існування ризику його продовження або повторного вчинення.

Крім того, з відповіді ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області №60008/26 від 14.08.2026, наданої на виконання ухвали суду від 14.08.2026 року, вбачається, що звернень від громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ВП№4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області згідно бази ІПНП (ЄО) заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, щодо вчинення відносно неї домашнього насильства, погроз та конфліктів за участю ОСОБА_2 не надходило. Крім того, повідомляють, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на профілактичному як особа, яка вчинила домашнє насильство не перебуває, протоколи про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_2 не складалися, оцінки ризиків та термінові заборонні приписи не виносилися (а.с.20).

Відповідно до довідки №160 виданої командиром військової частини НОМЕР_3 від 21.07.2026 року ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, на особливий період в військовій частині НОМЕР_3 з 13 липня 2026 року по теперішній час. (а.с.38 зворот).

Суд вважає, що до правовідносин учасників судового розгляду підлягають застосуванню наступні правові норми та релевантні правові позиції, висловлені в Постановах Верховного суду.

Згідно приписів п. 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі, Закону), домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно приписів п. 6 частини 1 статті 1 Закону, кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

За змістом п. 7 частини 1 статті 1 Закону, обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно п. 8 частини 1 статті 1 Закону, особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Згідно п. 9 частини 1 статті 1 Закону,оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно статті 26 Закону визначенні загальні підстави та положення, що регулюють процедуру застосування запобіжного припису, зокрема, визначений перелік осіб, що мають право звернутися з заявою до суду про видачу обмежувального припису, встановлений перелік заходів, які можуть бути застосовані до кривдника та строки їх застосування.

Так, згідно положень частини 1 та 2 статті 26 Закону, правом звернутися до суду про видачу обмежувального припису стосовно кривдника наділені, в тому числі й потерпіла особа та її представник. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В частині 3 статті 26 Закону вказано, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

У відповідності до частини 4 цієї статті, обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Системний аналіз зазначених вище правових норм свідчить про те, що обмежувальний припис є формою судового реагування на факти вчинення домашнього насильства чи погрози його застосування, що застосовується до кривдника на визначений законом строк та на підставі оцінки ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 350-1 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Згідно приписів п. 2 частини 1 статті 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана, в тому числі, й особою, що постраждала від домашнього насильства та її представником.

Згідно приписів частини 1 статті 350-3 ЦПК України, заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису.

Частиною 1 статті 350-4 ЦПК України визначені вимоги до заяви про видачу обмежувального припису, що передбачають, в том числі, необхідність зазначення обставин, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).У відповідності до частини 2 цієї статті, у разі неможливості надання зазначених вище доказів, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Згідно приписів частини 1 статті 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" або Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", на строк від одного до шести місяців.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Далі, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року в справі № 754/11171/19, при вирішенні питання щодо застосуванні обмежувального припису, суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.

У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 369/7782/19 зроблено висновок, що відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Відповідно до правової позиції, висловленої в Постанові Верховного суду від 27 червня 2024 року по справі № 509/7151/23, під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно правової позиції, послідовно висловленої Верховним судом у справах № 363/3496/18, № 452/317/19, № 570/2528/20, суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження відповідних дій в майбутньому.

Згідно правової позиції, висловленої в Постанові ВС від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19, наявність конфліктних ситуацій, пов`язаних з поділом майна, не може бути підставою для застосування обмежувального припису, якщо не доведено існування ризиків вчинення домашнього насильства.

З урахуванням встановлених обставин та правових норм, що регулюють зазначені правовідносини, суд вважає, що відсутні підстави для видачі обмежувального припису.

Зокрема, судом не встановлено обставин, які б переконливо свідчили про те, що після розірвання шлюбу заінтересованою особою ОСОБА_2 вчинялись дії, які можуть бути кваліфіковані, як домашнє насильство, відносно його колишньої дружини.

Сам факт можливого існування конфліктних або неприязних відносин у минулому між колишнім подружжям не є тотожним встановленню факту домашнього насильства.

Заявником має бути доведено конкретні обставини, які свідчать про вчинення щодо неї або дитини фізичного, психологічного, економічного чи іншого виду домашнього насильства, а також обставини, які свідчать про існування ризику його продовження або повторного вчинення.

Однак, доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від домашнього насильства, яке ніби - то чинилось відносно неї матеріали справи не містять.

Крім того, досліджені в судовому засідані аудіо- та відео- файли беззаперечно не підтверджують факту вчинення психологічного насильства стосовно заявниці, а вказують на наявність взаємних неприязних стосунків між колишнім подружжям.

Тому в цьому випадку, суд вважає, що існуючі між заявницею і її колишнім чоловіком сварки, що супроводжуються взаємними образами та лайкою, не можуть бути кваліфіковані, як домашнє насильство і не свідчать про існування ризиків застосування домашнього насильства у будь-якій із форм в майбутньому щодо заявниці її колишнім чоловіком чи щодо їхньої спільної дитини.

Отже, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

З урахуванням викладеного, керуючись приписами статей 1, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», статтями 350-1, 350-2, 350-3, 350-4, 350-5 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлено та проголошено 26.08.2026 року.

Суддя: Г.М. Гуляєва