Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №378/349/26 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/349/26

Провадження № 2/378/392/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.,

за участю секретаря: Горбаченко А. О.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з посиланням на те, що вироком Ставищенського районного суду від 24.03.2025 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Вироком встановлено, що 10.01.2025р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 з метою заподіяння шкоди здоров`ю потерпілому ОСОБА_1 , кулаком правої руки наніс останньому один удар в область правого ока. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 вивів ОСОБА_1 на територію подвір`я, де кулаком правої руки наніс останньому один удар в область правого ока, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді травматичного ушкодження правого очного яблука з розривом корнео-склеральної оболонки з випадінням внутрішньоочних оболонок ока, контузією 4-го ступеня та уламковим переломом латеральної та нижньої стінок орбіти, дуги виличної кістки, передньої та латеральної стінок гайморової пазухи, що призвело до евісцерації (видалення вмісту очного яблука) та повної втрати зору на праве око, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину. Після отриманих тілесних ушкоджень, він звертався до КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» та ТОВ «Медімпульс» для огляду, консультації та проходження курсу лікування. Придбання медикаментів та оплата послуг медичного обстеження підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями. Післяопераційний період лікування включав комплекс медичних заходів та процедур для реабілітації та видужання. Окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого також завдано потерпілому немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки травмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниження гідності. В подальшому при проходженні курсу лікування, оперативного втручання, змушений був терпіти болючі процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування, почувався незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватись до негативних умов. Впродовж певного періоду лікування та реабілітації він був повністю непрацездатний.

Позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 17312 грн. 65 коп. та моральну шкоду в розмірі 500000 гривень, спричинену внаслідок вчинення кримінального правопорушення та витрати на професійну правничу допомогу.

В судовму засіданні позивач та його представник адвокат Марущак Я.В. позовні вимоги підтримали з викладених в позовній заяві підстав, підтвердили зазначені в позовній заяві обставини, позов просять задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгоялу справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань до суду не подавав, відзив на позовну заяву від нього до суду не надходив.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що вона являється дружиною позивача. В січні місяці 2024 року, точної дати та часу не пам`ятає, її чоловік ОСОБА_1 пішов на рибалку відпочивати. Зайшов до односельчанина свого друга провідати, в цей час там перебував ОСОБА_3 .. В селі їй люди говорили, що ОСОБА_1 упав із скутера та пошкодив в результаті падіння собі око, оскільки її чоловік нічого не пам`ятав. Вона із чоловіком звернулись у профільну Олександрівську лікарню, що в м. Києві, в якій ОСОБА_1 довелось перебувати шість днів на стаціонарному лікуванні та пройти протезування ока. Саме в цій лікарні вона з чоловіком дізнались, що ОСОБА_1 втратив око, в результаті його побиття. Довелося її чоловіку чотири рази їздити до лікарні в м. Київ. Потім ОСОБА_1 був під наглядом у місцевій лікарні селища Ставище. До отримання травми ока її чоловік був нормальний, життєрадісний, спілкувався з людьми, але після того, що сталося з ним змінився, став скаржитися на головні болі, перестав спілкуватися з людьми, став більш замкнутий, спілкується тільки із своїми близькими людьми, родичами, не хоче згодувати про те, що сталося з ним, відчуває негативні переживання за минуле. ОСОБА_3 ніякої фінансової допомоги ОСОБА_1 не пропонував та не надавав.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що він є старшим рідним братом позивача, з останнім він спілкується постійно, десь через день - два, так як проживають в одному селі Попружна. Обставини справи йому відомі. В січні - лютому місяці 2024 року, точна дата та час йому не відомі, в с. Попружна Білоцерківського району Київської області його брат ОСОБА_1 був вдома у свого односельчанина ветерана війни, де в той день перебував і ОСОБА_3 .. Уже на другий чи третій день останній визнав, що побив його брата. До отримання травми ока ОСОБА_1 був веселий, життєрадісний, компанійський, а після отримання травми змінився, став більш замкнутий, не веселий, сидить у дома, спілкується тільки з близькими йому людьми, у нього появився страх, перебуває під наглядом у місцевого лікаря-окуліста, а до цього лікувався у профільній лікарні м. Києва. Проте, що його брат отримав травму ока в результаті його побиття ОСОБА_3 , він дізнався відразу на другий день. Він із своїм братом ОСОБА_6 приїхали до ОСОБА_3 додому, при свідках, сусідах останній визнав себе винним в побитті брата ОСОБА_1 та зобов`язався відшкодувати завдану йому шкоду, але цього на даний час не зробив.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він є рідним старшим братом позивача ОСОБА_1 .. З останнім він спілкується кожного дня, оскільки проживають в одному селі Попружна. Йому відомо за яких обставин його молодший брат ОСОБА_1 отримав травму правого ока та, в результаті цього, втратив своє око, точної дати та часу коли це сталося уже не пам`ятає. В той же день, у вечері йому стало відомо про дану трагедію та хто побив його брата, він дізнався у лікарні, що ОСОБА_1 втратив око, бо його побили, а саме побив ОСОБА_3 .. До отримання травми ока ОСОБА_1 був компанійський, спілкувався з людьми, після отримання травми ока став замкнутий, мовчазний, менше спілкується з людьми, має нестабільний стан та настрій. Після отримання даної травми він лікувався в лікарнях м. Києва та в місцевій лікарні селища Ставище. Травму ока ОСОБА_1 отримав, в результаті його побиття ОСОБА_3 , який до цього часу не відшкодував ніякої шкоди брату, хоч спочатку і обіцяв відшкодувати завдану шкоду. Він із своїм братом ОСОБА_5 приїхали до ОСОБА_3 додому, і при розмові останній визнав себе винним в побитті брата ОСОБА_1 та зобов`язався відшкодувати завдану йому шкоду, але цього на даний час не зробив.

Суд, розглянувши справу, заслухавши доводи позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Ставищенського районного суду від 24.03.2025 року ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із застосуванням умов ст. 75 КК України, із звільненням його від відбування покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю 3 роки. Вирок набрав законної сили 24.04.2025 року. Відповідно до вказаного вироку, під час розпиття спиртних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт. Під час конфлікту з ОСОБА_1 , у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, після чого ОСОБА_3 кулаком правої руки наніс ОСОБА_3 один удар в область правого ока. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_3 вивів ОСОБА_1 на територію подвір`я, де кулаком правої руки наніс останньому один удар в область правого ока, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді травматичного ушкодження правого очного яблука з розривом корнео-склеральної оболонки з випадінням внутрішньоочних оболонок ока, контузією 4-го ступеня та уламковим переломом латеральної та нижньої стінок орбіти, дуги виличної кістки, передньої та латеральної стінок гайморової пазухи, що призвело до евісцерації (видалення вмісту очного яблука) та повної втрати зору на праве око, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину. (а.с. 20).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно копій висновків експертів № 39/Д від 26.02.2025 року (а. с. 10 - 12) та № 42/Д від 28.02.2025 року (а.с. 13-14), встановлено ступінь тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , які були заподіяні відповідачем ОСОБА_3 , а саме: тяжкі тілесні ушкодження.

Після отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 звертався до КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» та ТОВ «Медімпульс» для огляду, консультації та проходження курсу лікування, а після операційний період лікування включав комплекс медичних заходів та процедур для реабілітації та видужання, що підтверджується медичною документацією (а.с. 21, 22, 23, 24-27, 28, 29-30, 31-32).

За ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти від відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Суд зауважує, що витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Такими підтверджуючими документами є: виписка з історії хвороби, виписка з медичної амбулаторної картки, копії листів медичних призначень та документи, що підтверджують придбання лікарських засобів (фіскальні та товарні чеки).

Щодо заявлених позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, в сумі 17312,65 грн., суд вважає, що стягненню підлягають 11242,54 грн., а саме: (480,00 + 297,60 + 500,00 + 543,50 + 1500,00 + 459,74 + 235,70 + 7226,00) документально підтверджених витрат пов`язаних з лікуванням та зафіксованих у медичних документах (а. с. 33-36).

Щодо витрат на пальне у розмірі 5 794,75 грн., пов`язаних з проїздом до медичних закладів (а.с. 37-38), то вони стягненню не підлягають, оскільки суд не може встановити, що вказані витрати здійснювались позивачем в зв`язку необхідністю проїду до медичних закладів та саме в такому розмірі.

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 500000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду Українив ід 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст. 12, та 81 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що окрім фізичної та матеріальної шкоди, неправомірними суспільно-небезпечними діями обвинуваченого також завдано потерпілому немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки травмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниження гідності. В подальшому при проходженні курсу лікування, оперативного втручання, він змушений був терпіти болючі процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування, почувався незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватись до негативних умов. В цей період він потребував зовнішньої допомоги близьких, з приводу чого почувався джерелом клопоту для них. Впродовж певного періоду лікування та реабілітації він був повністю непрацездатний. Наслідки події яка сталась, потягли за собою нераціональне витрачання особистого часу, обумовили залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко протии України»).

Враховуючи доводи позивача та його представника, суд бере до уваги, що внаслідок дій відповідача позивач зазнав тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину.

Також, на глибину моральних страждань позивача, на переконання суду вплинуло і те, що відповідач не вжив жодних заходів щодо відшкодування названих збитків, що спричинило необхідність звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача підлягає стягненню 300000 грн. моральної шкоди на користь позивача.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 25000 грн., суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правничої допомоги №100 від 28.08.2025 р., укладеного між позивачем та адвокатським бюро «Марущак і партнери» (а.с. 39), попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 40), копію ордера (а.с. 41).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15.06.2021 року (справа №159/5837/19, провадження №61-10459св20) вказав, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи критерії співмірності, обгрунтованості, реальності, розумності та справедливості, беручи до уваги тривалість розгляду справи, її складність, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн..

Відповідно до частин 1 та 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 22, 526, 993, 1166, 1192, 1194, 1187 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-83, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , матеріальну шкоду в розмірі 11242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) гривні 54 копійки та моральну шкоду в розмірі 30000 (триста тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн. 20 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р. В. Гуртовенко