Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Дата: 07 червня 2026 р.
Справа: №760/7904/26
Суддя: Рейнарт Ійя Матвіївна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________
Справа № 760/7904/26
Апеляційне провадження
№ 33/824/2673/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 червня 2026 рокусуддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ненюка Андрія Олександровича на постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 (суддя Агафонов С.А.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
установив:
постановою судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665грн 60 коп.
Постановою судді визнано доведеним, що водій ОСОБА_1 11 березня 2026 року о 22 год. 00 хв. на вул. Академіка Шалімова, 20 у м. Києві керував транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудну камеру поліцейського 470427, 475435, тобто вчинив дії, якими порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У постанові суддя місцевого суду зазначив, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612641 від 11.03.2026 року, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, карткою обліку адміністративного правопорушення, роздруківкою посвідчення водія, довідкою належності транспортного засобу, відеозаписом події.
Також суддя першої інстанції вказав, що відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована о 22:44:06 на відеозаписі з нагрудної бодікамери поліцейського.
Не погоджуючись із постановою судді, 27 квітня 2026 року захисник ОСОБА_1 -адвокат Ненюк А.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Захисник Ненюк А.О. посилається на те, що відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її
користь.
Також захисник Ненюк А.О. зазначає, що за змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.
На думку захисника Ненюка А.О., суддя першої інстанції, всупереч вимогам закону, належним чином не з`ясував обставини справи, розглянув справу поверхнево, оскільки викладені у постанові висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах справи, та не відповідають фактичним обставинам справи.
Захисник Ненюк А.О. вказує, що ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.
Захисник Ненюк А.О. зазначає, що з наявних у матеріалах справи відеозаписів з нагрудних бодікамер поліцейських не вбачається, що ОСОБА_1 11.03.2026 року о 22 год. 00 хв. керував транспортним засобом. На початок відеозапису ОСОБА_1 не перебував у транспортному засобі, а знаходився біля свого транспортного засобу, який не рухався, двигун транспортного засобу не працював, світло фар було вимкнено.
Крім того, захисник Ненюк А.О. звертає увагу, що працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 лише через те, що почули «хруст», а не тому, що бачили факт керування ним транспортним засобом або зупиняли його, як водія, під час руху транспортного засобу.
Захисник Ненюк А.О. також зазначає, що із відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не висловлював чіткої відмови від проходження огляду на стан наркотичного чи іншого сп`яніння. Навпаки, після роз`яснення працівниками поліції наслідків відмови від проходження медичного огляду, ОСОБА_1 висловив згоду пройти такий огляд, однак працівниками поліції ці обставини були проігноровані, після чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Також захисник Ненюк А.О. звертає увагу на те, що під час складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення був присутній брат ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . Присутність ОСОБА_2 була зумовлена станом здоров?я ОСОБА_1 , а саме його розладами психічного здоров?я. Згідно з довідкою ТОВ «Медичний центр «Добробут-стаціонар» від 07.11.2025 року пацієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було оглянуто лікарем психіатром та встановлено діагнози: F31.8 - Інші біполярні афективні розлади та F38.1 - Інші рекурентні розлади настрою (афективні). Саме через різке загострення психічного стану ОСОБА_1 його брат - ОСОБА_2 запропонував проїхати разом з братом ОСОБА_1 на медичний огляд, на що отримав від поліцейських категоричну відмову. (Відео з бодікамер о 22:45:30). Після цього, саме ОСОБА_2 висловив відмову від проходження медичного огляду, а не ОСОБА_1 .
У судовому засіданні в апеляційному суді ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ненюк А.О. доводи апеляційної скарги підтримали, зазначивши, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, догляд за ним здійнює його брат ОСОБА_2 , а поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції обґрунтовується саме наявними у нього діагнозами.
Суд, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ненюка А.О., переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого
правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення
та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилалася особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи висловлених нею доводів.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Частиною 2 ст. 251 КУпАП встановлено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду матеріалів справи за протоколом про адміністративне правопорушення, складеним стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримані не були, а висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не підтверджується належними та достатніми доказами.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння може вважатися адміністративним правопорушенням.
Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак
правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №612641, складеного 11 березня 2026 року, в цей день о 22 год. 00 хв. у м. Києві на вул. Академіка Шалімова, 20, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, згідно з установленому законом порядку, водій відмовився на нагрудну бодікамеру 470427, 475435, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення було додано направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11 березня 2026 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, підвищена жвавість, тремтіння пальців рук.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення додано картку обліку адміністративного правопорушення, роздруківку посвідчення водія ОСОБА_1 , відомості про належність транспортного засобу, а також відеозаписи з нагрудних камер поліцейських.
Відповідно до приписів п. п. 1.3, 1.4 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. При цьому, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці правила.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Положеннями п. 27 постанови пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам роз`яснено, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Отже, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, зокрема за порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов`язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
У пункті 1.10 Правил дорожнього руху зазначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року, справа № 404/4467/16-а, само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп`яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені статтею 266 КУпАП, пунктом 6, 7 Розділу 1, Розділами ІІ та ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року за №1452/735.
Частинами 1, 2 статті 266 КУпАП визначено, що особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/3299, з метою фіксування правопорушення працівниками поліції застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Із переглянутих апеляційним судом відеозаписів вбачається, що працівники поліції підходять до ОСОБА_1 , який перебуває поряд із припаркованим та заглушеним транспортним засобом. На відеозаписах не зафіксовано, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу, приводив його у рух, рухався на ньому, зупиняв його або був зупинений працівниками поліції саме під час керування транспортним засобом.
На вимогу працівників поліції надати документи ОСОБА_1 надає посвідчення водія. Подальше спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 відбувається біля транспортного засобу.
Також на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції вимагають від ОСОБА_1 надати для поверхневого огляду особисті речі, на що ОСОБА_1 заперечує та вимагає залучення свідків для проведення такого огляду.
Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 повідомляє, що має захворювання та приймає лікарські засоби, однак зазначає, що ці препарати не є забороненими (зафіксований час на відео 22 год. 00 хв.)
На запитання працівників поліції, чи вживав він наркотичні засоби, ОСОБА_1 відповідає, що наркотичні засоби не вживав. На подальше запитання, коли востаннє вживав, повідомляє, що у серпні 2023 року (зафіксований час на відео 22 год. 12 хв.).
Працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 , що у нього виявлені ознаки
наркотичного сп`яніння, озвучують відповідні ознаки (зафіксований час на відео 22 год. 27 хв.) та пропонують ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога на стан наркотичного сп`яніння (зафіксований час на відео 22 год. 28 хв.).
В подальшому, зафіксовано, як до працівників поліції та ОСОБА_1 підходить невстановлена особа, яку ОСОБА_1 представляє як брата ОСОБА_3 . Вказана особа повідомляє працівникам поліції, що останнім часом у ОСОБА_1 періодично з`являється така збуджена поведінка (зафіксований час на відео 22 год. 40 хв.). Працівники поліції пояснюють зазначеній особі, що вони прибули взагалі на інший виклик, однак почули якийсь «хруст», побачили ОСОБА_1 біля машини та підійшли до нього (зафіксований час на відео 22 год. 42 хв.).
Отже, працівники поліції визнали, що не зупиняли ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом та не спостерігали безпосередньо факту керування ним транспортним засобом. Навпаки, з відеозапису вбачається, що працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , коли він перебував біля автомобіля, який був припаркований на газоні, з виключеними двигуном та фарами.
З відеозапису вбачається, що працівники поліції повторно пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння та роз`яснюють наслідки відмови від проходження такого огляду (зафіксований час на відео 22 год. 44 хв.)
На вимогу працівників поліції пройти огляд ОСОБА_1 спочатку чіткої відповіді не надає, після чого працівник поліції повідомляє, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, однак надалі, о 22 год. 45 хв., ОСОБА_1 висловлює згоду пройти огляд, однак, працівники поліції на це не відреагували.
У подальшому на відеозаписі зафіксовано, як працівники поліції заповнюють особисті відомості ОСОБА_1 та складають протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, переглянуті відеозаписи не підтверджують обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, в частині того, що 11 березня 2026 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 .
На відеозаписах відсутні будь-які дані, які б підтверджували рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу, запуск двигуна, увімкнення фар, виконання ним функцій водія під час руху транспортного засобу або зупинку транспортного засобу працівниками поліції саме під час керування ним ОСОБА_1 .
Сам факт перебування ОСОБА_1 біля транспортного засобу, надання ним посвідчення водія та належність йому транспортного засобу не є доказами того, що у вказаний у протоколі час він керував транспортним засобом.
Так само не може підтверджувати факт керування і те, що працівники поліції почули певний «хруст» та після цього підійшли до ОСОБА_1 , оскільки такі обставини не свідчать про виконання ним функцій водія під час руху транспортного засобу.
Висновок судді місцевого суду, що протокол про адміністративне правпорушення був складений не за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, що є окремою складовою диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП, є помилковим.
Суддя не врахував, що що положеннями п. 2.5 Правил дорожнього руху обов`язок пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції на вимогу поліцейського покладено саме на водія, а не на будь-яку особу, яка має у власності транпосртний засіб або перебуває біля нього.
Також суддя не звернув увагу, що диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність саме особи, яка керує транспортним засобом, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, вимогу пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівник поліції може пред`явити тільки до водія транспортного засобу, що не було враховано суддею місцевого суду.
Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
За відсутності належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 був водієм у розумінні п. 1.10 ПДР України та керував транспортним засобом у момент події, відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , не надано суду належних та достатніх доказів у підтвердження того, що останній керував транспортним засобом, а відтак мав обов`язок на вимогу поліцейського пройти огляд на
стан наркотичного сп`яніння.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 щодо порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення не підтверджується належними, достатніми та допустимими доказами наявними в справі, і таких не було встановлено в ході апеляційного розгляду, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ненюка Андрія Олександровича задовольнити.
Постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 17 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя І.М. Рейнарт
Оригінал: reyestr.court.gov.ua