Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №362/6959/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 362/6959/25

Апеляційне провадження

№ 33/824/918/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Крикунова Дмитра Олександровича на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року (суддя Дорошенко В.М.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60грн.

Постановою судді визнано доведеним, що 20 серпня 2025 року о 07 год. 40 хв. у місті Василькові, Обухівського району, Київської області, по вул. Шевченка, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drager», результат позитивний - 1,05 ‰, та у медичному закладі у лікаря-нарколога, що підтверджується висновком медичного закладу № 510 від 20 серпня 2025 року. Від керування транспортним засобом був відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 стверджує, що він у стані алкогольного сп`яніння не перебував, ознаки алкогольного сп`яніння у нього були відсутні, що вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису та було підтверджено працівником поліції на цьому відеозаписі.

ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про встановлення у нього стану алкогольного сп`яніння за результатами огляду у медичному закладі, при цьому кількісні показники результатів огляду на місці зупинки та у лікаря-нарколога суттєво відрізняються, що свідчить про їх недостовірність.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що працівник поліції некоректно указ час у направленні його на огляд до лікаря-нарколога, а саме 09:22 год., при цьому його огляд на місці події, що передував складанню цього направлення, відбувся о 09:42 год. Також, в цьому направлення неправильно вказано прилад, за допомогою якого проводився огляд на місці зупинки транспортного засобу.

Крім цього, ОСОБА_1 посилається на те, що у медичному закладі його огляд на стан алкогольного сп`яніння здійснювала одна особа, тоді як сам висновок складала інша, відтак не можна стверджувати, що огляд був проведений лікарем, який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством.

5 січня 2026 року захисником ОСОБА_1 - адвокатом Крикуновим Д.О. було подано апеляційну скаргу, в якій він також просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови, постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат Крикунов Д.О. зазначає, що копія постанови судді була надіслана йому лише 18 грудня 2025 року та отримана ним 25 грудня 2025 року, що є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції адвокат Крикунов Д.О. доводи вказаного клопотання підтримав, додавши, що хоч і був присутній у судовому засіданні 8 грудня 2025 року, однак копію постанови отримав лише 25 грудня 2025 року, при цьому він не був обізнаний зі змістом цієї постанови та висновками судді місцевого суду.

Вивчивши клопотання адвоката Крикунова Д.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді та перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.

Порядок оскарження постанов суду у справах про адміністративні правопорушення передбачений ст. 294 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді від 8 грудня 2025 року закінчився 18 грудня 2025 року.

За загальним правилом, пропущений процесуальний строк підлягає поновленню, якщо причини його пропущення є поважними.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 квітня 2017 року № 5-440кс(15)16, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами. Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди зобов`язанні вказувати підстави, на які вони посилаються як на підставу поновлення строку. Від судів вимагається вказувати підстави поновлення пропущеного строку. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб

дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи (рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції Україниє частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд його справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено й в статті 129 Конституції України.

Разом з цим, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності(рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України»).

Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьєв проти України).

Зі змісту оскаржуваної постанови судді вбачається, що у судовому засіданні 8 грудня 2025 року був присутній захисник ОСОБА_1 - адвокат Крикунов Д.О., який був обізнаний про результати розгляду справи та строки оскарження постанови судді.

Доводи адвоката Крикунова Д.О., наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що копію постанови він отримав лише 25 грудня 2025 року, не є такими, що свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року, так як діючими нормами КУпАПне передбачено, що строк на апеляційне оскарження постанови судді обраховується з дати вручення копії постанови особі.

Крім того, адвокат Крикунов Д.О. був обізнаний про судове рішення, оскільки приймав участь у судовому засіданні, та не був позбавлена можливості подати апеляційну скаргу у строки, визначені Законом.

Також апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у строки, визначенні статтею 294 КУпАП.

За таких обставин, враховуючи, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді не наведено обставин, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасну подачу до суду апеляційної скарги, а також не надано будь-яких доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення адвокату Крикунову Д.О. строку на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року.

Отже, оскільки адвокату Крикунову Д.О. відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді, його апеляційна скарга підлягає поверненню, а апеляційний суд розглядає лише апеляційну скаргу ОСОБА_1.

ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, шляхом направлення судової повістки-повідомлення за адресою, вказаною ним у

апеляційній скарзі, однак поштове відправлення повернулось до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній» (с.с.135-136).

Разом з цим, про судове засідання були повідомлені захисники ОСОБА_1 - адвокати Реус В.В. та Крикунов Д.О. (с.с.132, 133).

Адвокат Реус В.В. у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 та захисника Реуса В.В. про дату та час судового засідання, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у їх відсутність.

Адвокат Крикунов Д.О., який приймав участь у судовому засіданні в апеляційному суді в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 підтримав, додавши, що огляд останнього у медичному закладі був проведений з порушенням вимог ч. 4 ст. 266 КУпАП, тобто поза межами встановленого законом двохгодинного строку.

Також, адвокат Крикунов Д.О. додав, що матеріали справи не містять підтверджень того, що медичний працівник мав відповідну кваліфікацію, а складений висновок про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння містить неточності та розбіжності зі змістом складеного працівниками поліції направлення.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Крикунова Д.О., переглянувши відеозапис досліджуваних подій, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 428630 від 20 серпня 2025 року, цього ж дня, о 07 год. 00 хв. у місті Васильків, по вул. Шевченка, 2, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Kia Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в закладі охорони здоров`я у лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 510 від 20 серпня 2025 року. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 був відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (с.с.1).

ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення підписав, зазначивши про свою незгоду з ним, від надання письмових пояснень ОСОБА_1 відмовився на підставі ст. 63 Конституції України (с.с.6).

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено чек приладу «Drager Alcotest 6810» (прилад № ARАМ-3614), у якому зафіксовано результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння - 1,05‰ та акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, які останній не підписав (с.с.2,3).

Також, до протоколу про адміністративне правопорушення додано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння № 510 від 20 серпня 2025 року, складений лікарем КНП «Васильківська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування Васильківської міської ради» ОСОБА_2 , згідно якого ОСОБА_1 за результатами огляду, проведеного 20 серпня 2025 року, перебуває у стані алкогольного сп`яніння (с.с.4).

Крім цього, в матеріалах справи наявне направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КНП ВБЛІЛ м. Васильків, складене працівниками поліції 20 серпня 2025 року о 09 год. 22 хв. у направленні зазначено, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різкий. Огляд проводився за допомогою приладу «Алкофор», результат тестування - 0,769‰ (с.с.5).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані

знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР України).

Відповідно до п.2.9.а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність осіб за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану алкогольного сп`яніннята фіксація проведення огляду відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно пункту 7 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).

Частинами 2 - 3 статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Із переглянутого апеляційним судом відеозапису «IMG_6244», доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що 20 серпня 2025 року о 7год. 40хв. працівниками поліції був зупинений транспортний засіб Kia Sportage, д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 (00:23 хв. відеозапису).

Також, із переглянутого апеляційним судом відеозапису «IMG_6245», доданого до матеріалів справи, вбачається, що працівники поліції в ході спілкування з ОСОБА_1 виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння (00:03 хв. відеозапису, 07 год. 52 хв.

реального часу).

З даного відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та роз`яснюють наслідки відмови від проходження такого огляду (03:25 хв. відеозапису).

З переглянутого апеляційним судом відеозапису «export-xjzvd» вбачається, що ОСОБА_1 погодився на проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, за результатами якого у ОСОБА_1 було виявлено стан алкогольного сп`яніння (47:25 хв. відеозапису, 09 год. 42 хв. реального часу), однак ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, у зв`язку з чим працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі, на що ОСОБА_1 погодився.

Враховуючи викладене, апеляційний суд відхиляє доводи адвоката Крикунова Д.О. стосовно пропуску працівниками поліції двохгодинного строку з моменту виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 до проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки.

Також, апеляційний суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на неправильно зазначений час складання направлення для проходження огляду на стан сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі, оскільки в даному випадку це не має правового значення та жодним чином не порушує права ОСОБА_1 .

Крім цього, з даного відеозапису дійсно вбачається, що у спілкуванні з колегою працівник поліції Зімін І.А. зазначив, що не помітив у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (33:47 хв. відеозапису), однак з контексту подальшої розмови слідує, що ознаки алкогольного сп`яніння були виявлені іншими працівниками патрульної поліції, відтак доцільним є проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до пунктів 6-8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

На відеозаписі «export-cszx5», переглянутому апеляційним судом, зафіксований процес огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння у спеціалізованому закладі охорони здоров`я, за результатами якого зафіксовано факт перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння (57:22 хв. відеозапису).

Доводи апеляційної скарги, що між показниками приладів на місці зупинки та у спеціалізованому медичному закладі наявні розбіжності, не є підставою для висновку, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такі розбіжності не є значними, при цьому в обох випадках доза алкоголю в організмі ОСОБА_1 перевищувала допустиму норму у кілька разів.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння у медичному закладі провела одна особа, а висновок склала зовсім інша, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки з відеозапису «export-cszx5» вбачається, що огляд ОСОБА_1 проводить ОСОБА_2 , яка і підписала висновок № 510, при цьому заповнення певних полів цього висновку іншим медичним працівником не спростовує факт огляду ОСОБА_1 особою, яка підписала висновок.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що надані суду доказидостовірно підтверджують, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху.

Суддя місцевого суду повно дослідив матеріали за протоколом про адміністративне

правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , та надані суду докази, оцінив доводи захисника Крикунова Д.О. та прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП.

Судом першої інстанції дотримані вимоги закону при розгляді матеріалу за протоколом про адміністративне правопорушення, висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, стягнення за вчинення правопорушення накладено у межах санкції статті та з дотриманням вимог ст. 33, 34 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

відмовити у задоволенні клопотання адвоката Крикунова Дмитра Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення про адміністративні правопорушення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 8 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт