Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №761/38314/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 761/38314/25

Апеляційне провадження

№ 33/824/534/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Рейнарт І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 4 листопада 2025 року (суддя Бугіль В.В.) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

постановою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 4 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000грн з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605грн 60 коп.

Постановою судді визнано доведеним, що 19 серпня 2025 року о 01 год. 42 хв. у місті Києві, по вул. Хрещатик, 18, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Audi», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації руху. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці або у лікаря нарколога водій відмовився.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що зупинка працівниками поліції його транспортного засобу відбулась за відсутності до того законних підстав, причина цього у зрозумілий для нього спосіб не була роз`яснена, чому у поліцейських виникла підозра щодо можливого керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння йому невідома, але вважає таку надуманою.

ОСОБА_1 вважає, що вимоги п. 2.5.,2.9. ПДР не порушував, жодних ознак сп`яніння у нього виявлено не було і такого не могло бути взагалі, оскільки за кермо сів у тверезому стані, будь-які ліки або інші препарати, заборонені для водія, не вживав.

ОСОБА_1 зазначає, що на вимогу поліцейського забезпечив проходження ним огляду на місці, алкотестер після кількох спроб (вдихання повітря) показав негативний результат, тобто стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу виявлено не було, відтак і не було потреби в медичному огляді.

ОСОБА_1 наполягає на тому, що йому не пропонувалося у зрозумілий спосіб можливість проходження медичного огляду на виявлення стан сп`яніння, як і не роз`яснювалися наслідки відмови від цього.

Також, ОСОБА_1 посилається на те, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення йому не зачитувався, копію протоколу у

встановленому законом порядку вручено не було, що свідчить про недопустимість його використання у якості доказу.

Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд даної справи про адміністративне правопорушення місцевим судом, відтак був позбавлений можливості подати до суду свої заперечення.

19 січня 2026 року ОСОБА_1 прибув у судове засіданні апеляційного суду, однак подав заяву про його відкладення у зв`язку з необхідністю залучити захисника (с.с.37), у зв`язку з чим розгляд справи було відкладено на 2 лютого 2026 року.

Судове засідання 2 лютого 2026 року не відбулося у зв`язку з хворобою судді (с.с.39).

Про судове засідання, призначене на 23 лютого 2026 року, ОСОБА_1 повідомлявся, шляхом направлення судової повістки-повідомлення на його поштову адресу, яку він вказав в апеляційній скарзі, однак поштове відправлення повернулось до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «адресат відсутній» (с.с.41-42).

При цьому, ОСОБА_1 не було надано жодних відомостей про залучення ним захисника, а також не повідомлено апеляційний суд про причини його неявки у судове засідання.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу у його відсутність.

Суд, вивчивши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції розглядає обставини вчиненого правопорушення в межах, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та визнані доведеними судом першої інстанції, за доводами, зазначеними в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено

адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як зазначено в ст. 251 КУпАП.

Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення підлягає з`ясуванню: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 427470 від 19 серпня 2025 року, цього ж дня, о 01 год. 42 хв. у місті Києві, по вул. Хрещатик, 18, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем AudiE-Tron, д.н.з. НОМЕР_2 , перебував з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Пройти огляд на стан сп`яніння на місці або у лікаря-нарколога водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (с.с.3).

Від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 серпня 2025 року, з якого вбачається, що огляд водія ОСОБА_1 не проводився (с.с.5).

Крім цього, працівником патрульної поліції Хижняком Р.В. було винесено постанову серії ЕГА № 1851528 від 19 серпня 2025 року, відповідно до якої цього ж дня о 02 год. 31 хв. по вул. Хрещатик, 18 у місті Києві, ОСОБА_1 знаходився в п`яному вигляді, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя), а також був в брудному одязі з розстебнутою ширинкою, безпідставно кричав, в тому числі на працівників поліції, чим ображав людську гідність та громадську мораль, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178 КУпАП (с.с.6).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до приписів п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України).

Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського

пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Належним доказом даного правопорушення є встановлення наявності у водія транспортного засобу ознак, зокрема, алкогольного сп`яніння, пропозиція водієві пройти огляд з метою встановлення, у даному випадку, стану алкогольного сп`яніння. У разі відмови водія від проходження огляду, фіксація цієї відмови відповідно до вимог діючого законодавства.

Згідно Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерством охорони здоров`я № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (пункт 2 ).

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3).

При цьому, підставою для висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані алкогольного сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи ознак алкогольного сп`яніння, перелік яких визначений у пункті 2 розділу І Інструкції.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, у ОСОБА_1 працівник поліції виявив наступні ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Частинами 2 та 3 статті 266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/3299, з метою фіксування правопорушення працівниками поліції

застосовуються технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки,

відеозапису.

Із переглянутого у судовому засіданні відеозапису «427470 1», долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що працівниками поліції 19 серпня 2025 року о 01 год. 34 хв., тобто під час комендантської години, був зупинений автомобіль Audi E-Tron, д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 (00:42 хв. відеозапису).

У ході спілкування працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу «Drager» на місці зупинки, на що він спершу погодився (06:45 хв. відеозапису).

Працівник поліції детально пояснив ОСОБА_1 принцип роботи приладу «Drager», надав для огляду запакований мундштук та здійснив контрольний забір повітря (07:34 хв. відеозапису).

Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином огляд не пройшов, не видихаючи повітря з достатньою силою у мундштук приладу та намагався залишити місце проведення огляду (08:42 хв. відеозапису). Після того, як поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 необхідність повторно здійснити продування приладу «Drager», той ухилявся як від проходження огляду, так і від надання відповіді про свою згоду чи незгоду пройти такий огляд, а також намагався залишити місце події (12:31 хв. відеозапису).

У подальшому ОСОБА_1 все-таки надав згоду пройти огляд на місці зупинки, йому знову було роз`яснено принцип роботи алкотестера «Drager» та надано для огляду новий мундштук, втім під час приєднання цього мундштука до приладу, поліцейський впустив його на землю, після чого попросив колегу принести новий, а ОСОБА_1 знову почав здійснювати спроби залишити місце проведення огляду та поводити себе агресивно (17:32 хв. відеозапису).

Після того як працівники поліції принесли новий мундштук та підготували прилад для проведення огляду, ОСОБА_1 здійснив повторну спробу видихнути повітря у прилад «Drager», однак не виконував вказівки поліцейського та слабо дув у мундштук, зазначивши, що в нього немає сили (19:47 хв. відеозапису). В подальшому ОСОБА_1 неодноразово намагався пройти огляд, однак, через невиконання вказівок поліцейського, не міг належним чином здійснити продування приладу (25:31 хв. відеозапису).

Надалі працівники поліції запропонували йому пройти огляд у спеціалізованому медичному закладі та попередили, що у разі відмови, відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, однак ОСОБА_1 своєї згоди на проходження огляду у лікаря-нарколога не надав (27:01 хв. відеозапису).

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та алкотестер показав негативний результат, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки з переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 всіляко намагався уникнути проходження огляду, не виконував вказівки працівника поліції щодо порядку проходження такого огляду за допомогою приладу «Drager», в результаті чого будь-якого результату прилад не показав.

Також, з переглянутого відеозапису вбачається, що перед складанням протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було роз`яснено його право отримати копію протоколу та надати письмові пояснення, однак він таким правом не скористався, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Крім цього, з переглянутого відеозапису вбачається, що працівники поліції повідомляли ОСОБА_1 причину зупинку його транспортного засобу, а саме рух під час комендантської години без відповідної перепустки.

Також, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу неналежного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи місцевим судом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що місцевий суд двічі

повідомляв ОСОБА_1 про судовий розгляд, шляхом направлення судових повісток за його номером телефону, вказаним під час складання протоколу про адміністративне правопорушення (с.с.11, 12).

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Під час судового розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, складеного стосовно ОСОБА_1 , встановлено, що останній своїх обов`язків не виконав і вимог Правил дорожнього руху не дотримався.

Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 була надана можливість довести перед апеляційним судом свої посилання про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд двічі призначав судові засідання та викликав ОСОБА_1 , однак таким своїм правом ОСОБА_1 не скористався, а надані апеляційному суду матеріали справи підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Отже, дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 427470 від 19 серпня 2025 року знайшли своє підтвердження під час судового розгляду і підстав для задоволення апеляційної скарги під час апеляційного перегляду справи не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Шевченківського районного суду міста Києва від 4 листопада 2025 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Рейнарт