Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №161/15194/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15194/26

Провадження № 3/161/3859/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в особі судді Плахтій І.Б., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , потерпілого – ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №428935 від 13 липня 2026 року вбачається, що 13 липня 2026 року о 10:30 год ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство стосовно свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру, а саме ображала нецензурними словами, штовхала, шарпала за одяг, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілого. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнала. Суду пояснила, що саме вона викликала працівників поліції у зв?язку з тим, що її син вчиняє щодо неї домашнє насильство. У свою чергу, син написав щодо неї заяву. Зазначила, що обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вона не вчиняла. Пояснила, що син постійно з нею не проживає, а лише періодично приїжджає для обробітку городу. Також зазначила, що до неї приїжджали працівники сільської ради як до потерпілої від домашнього насильства та вона проходила відповідну програму.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що проживає разом із батьком, а мати, за його словами, систематично вчиняє щодо нього домашнє насильство. Щодо події, яка мала місце того дня, пояснив, що в погребі, перебуваючи на сходах, мати почала його шарпати. Зазначив, що він попередньо просив матір забрати з його погреба всі належні їй речі. Вказав, що мати шарпала його, та зазначив, що вона можна до десяти разів на день викликати працівників поліції.

Свідок ОСОБА_3 , яка є дочкою ОСОБА_1 , пояснила, що про обставини події, яка мала місце 13 липня 2026 року, їй відомо зі слів матері. Зі слів останньої, син викидав із погреба її ящики та банки, а також штовхнув матір. Безпосередньо зазначених подій свідок не бачила. Також зазначила, що, на її думку, потерпілий пише неправдиві обставини щодо її матері.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім?єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Із наведеного слідує, що домашнім насильством є будь-які із вищеперелічених дій кривдника.

Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинила будь-які дії, які містять ознаки домашнього насильства фізичного та психологічного характеру щодо сина ОСОБА_2 , та наслідком таких була завдана шкода його психічному та фізичному здоров`ю.

Так, на підтвердження факту домашнього насильства до протоколу про адміністративне правопорушення додано лише заяву ОСОБА_2 та його пояснення, які через їх суб?єктивність не є достатніми доказами для висновку про доведеність правопорушення. Інших доказів, як то пояснень свідків, відеозаписів, медичних документів до протоколу не додано.

На переконання суду, події, які мали місце 13 липня 2026 року о 10:30 год між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_2 були побутовим конфліктом, який виник на ґрунті тривалих особистих неприязних стосунків між останніми.

Так, з досліджених судом доказів вбачається саме наявність тривалого конфлікту між сторонами, учасники якого взаємно звертаються до працівників поліції та висувають один до одного претензії. При цьому пояснення учасників справи щодо безпосередніх обставин події є суперечливими, а свідок безпосередньо конфліктної ситуації не спостерігала та повідомила про неї зі слів особи, яка притягається до відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що надані докази підтверджують існування між сторонами тривалих неприязних відносин та побутового конфлікту, однак самі по собі не доводять вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме умисного вчинення діянь психологічного та фізичного характеру, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода психічному та фізичному здоров?ю потерпілого.

Доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували наявність у її діях усіх елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУПАП, суду не надано.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відтак, відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю, у зв?язку з відсутністю події та складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст.ст.173-2, 252, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій