Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №155/549/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/549/26

Провадження №2/155/548/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.08.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

за участю секретаря судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гриневич Михайло Миколайович до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача Гриневич М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 09 квітня 2026 року звернувся з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.

Позов мотивує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивача ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок (А-1) загальною площею 69,8 кв.м., житлова площа 55,9 кв.м, допоміжна площа 13.9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: веранда –а, погріб-а1, ганок-а2, літня кухня-гараж (Б-1), тамбур-б, сарай-В1, погріб-в, хлів—Г-1, огорожа-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,1599 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:01:001:0360; земельна ділянка, площею 1,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0135; земельна ділянка, площею 0,1585 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0058; земельна ділянка, площею 1,8591 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0059.

Вказує, що окрім позивача, спадкоємцем майна є син спадкодавця ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який був зареєстрований із спадкодавцем на час її смерті, однак фактично не проживав понад десять років. Вважає, що позивач є єдиною спадкоємицею майна померлої, яка прийняла спадщину після смерті матері шляхом звернення до нотаріальної контори. Крім того, зазначає, що при зверненні до приватного нотаріуса Голодевич Г.С., позивач отримала свідоцтво на право на спадщину на вищевказаного спадкового майна та постановою нотаріуса позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на все майно в зв`язку з тим, що спадкоємцем на частку спадкового майна є син спадкодавця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі наведеного, просить визнати за нею право власності в цілому на все зазначене спадкове майно.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 23 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач, в судове засідання не з`явилася, попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивача, в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі. Крім того в заяві до суду зазначив, що не проживає понад десять років по АДРЕСА_1 і в Україні, до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини не звертався, на спадщину, що залишилась після смерті матері не претендує та не заперечує щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори 23 серпня 2018 року та витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 135456020, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 , загальною площею 69,8 кв. м, житлова площа 55,9 кв.м., на праві приватної власності належить ОСОБА_3 .

Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 132103211 та індексний номер 132160882, земельна ділянка кадастровий номер 0720889200:01:001:0360, площею 0,1599 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка кадастровий номер: 0720889200:00:001:0135, площею 1,5078 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на праві власності належить ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Горохівської державної нотаріальної контори 27 жовтня 2016 року та інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 71621304 та № 71618776, ОСОБА_3 є спадкоємцем майна, що належало ОСОБА_4 , а саме земельної ділянки кадастровий номер: 0720889200:00:001:0058; площею 0,1585 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, та земельної ділянки кадастровий номер: 0720889200:00:001:0059, площею 1,8591 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства,

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Львів.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, після смерті ОСОБА_3 , відкрилась спадщина на належне їй майно.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Відповідно до довідки, виданої Городищенською сільською радою Луцького району Волинської області № 1516 від 08 жовтня 2025 року, ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом із свекрухою ОСОБА_5 , 1939 року народження та сином ОСОБА_2 , 1984 року народження. Заповіти ОСОБА_3 не посвідчувались (а.с.31).

Із довідки, виданої Городищенською сільською радою Луцького району Волинської області № 109 від 17 грудня 2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1 , але на протязі останніх десяти років за даною адресою не проживає (а.с. 32).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьком є ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 12 липня 2009 року, після чого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_8 ».

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 17 травня 2007 року зареєстрували шлюб, після чого прізвище чоловіка змінено на « ОСОБА_11 ».

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 22 жовтня 1983 року, після чого прізвище дружини змінено на « ОСОБА_13 ».

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , вбачається, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зі спадкової справи №94/2025, заведеної 23 жовтня 2025 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Голодевич Г.С. стверджується, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23 січня 2026 року вих. №16/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілий житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; на цілу земельну ділянку, площею 1,5078 га, цілу земельну ділянку, площею 0,1599 га, цілу земельну ділянку, площею 0,1585 га; земельну ділянку, площею 1,8591 га, що належали ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з тим, що спадкоємцем на частку спадкового майна є син спадкодавці ОСОБА_2 , який прийняв спадщину шляхом спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини

Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 84971409 вбачається, що заповіт ОСОБА_3 не посвідчувався.

Із свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 11 лютого 2026 року, приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Голодевич Г.С., зареєстрованих в реєстрів за № 135, № 136, № 137, № 138, № 139, вбачається, що позивачу ОСОБА_1 , видане свідоцтво про право на спадщину на частку житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на частку земельної ділянки площею 1,5078 га, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0135, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на частку земельної ділянки площею 0,1585 га, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0058, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, на частку земельної ділянки площею 0,1599 га, кадастровий номер: 0720889200:01:001:0360, яка призначена для ведення особистого селянського господарства, та на частку земельної ділянки площею 1,8591 га, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0059, яка призначена для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, судом встановлено, що позивач після смерті матері ОСОБА_3 прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом лише на частку спадкового майна..

У встановлений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини або відмову від її прийняття відповідач не звертався. Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою та шостою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Водночас, Верховний Суд зауважує, що якщо особа (спадкоємець) не проживала постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджено належними доказами, то сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17-ц (провадження № 61-27212св19) та від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452св18).

Для застосування положень частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України необхідно встановити саме факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Цей правовий висновок також підтверджено постановою Об`єднаної палати Верховного Суду від 4 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц.

У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 464/566/19 (провадження № 61-1688св21) вказано, що у розумінні статей 1218, 1221 ЦК України, частини третьої статті 1268 ЦК України та статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та обставина, що спадкодавець ОСОБА_5 та спадкоємці ОСОБА_1 і малолітній ОСОБА_2 не проживали у квартирі, яка входить до складу спадкового майна та в якій вони були зареєстровані, а проживали разом за іншою адресою, не впливає у цій справі на факт прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщини, оскільки відповідно до наведених вище норм закону спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї, а місце розташування спадкового майна не обов`язково має співпадати із його місцем проживання.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 130/263/20 (провадження № 61-3877св22).

Відповідно до п.3.19., п.3.20. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання, іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Отже, сам факт реєстрації відповідача у житловому будинку за місцем відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 , за відсутності фактичного проживання у ньому на момент відкриття спадщини, не свідчить про постійне проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем. Відтак сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання відповідача та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Оскільки відповідач на момент смерті матері фактично з нею не проживав, та у встановлений законом строк не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину, отже, не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з врахуванням того, що позивач отримала свідоцтво про право на спадщину на частку спадкового майна, а тому суд визнає за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частки житлового будинку (А-1) загальною площею 69,8 кв.м., житлова площа 55,9 кв.м, допоміжна площа 13.9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: веранда –а, погріб-а1, ганок-а2, літня кухня-гараж (Б-1), тамбур-б, сарай-В1, погріб-в, хлів—Г-1, огорожа-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; на частки земельної ділянки, площею 0,1599 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:01:001:0360; на частки земельної ділянки, площею 1,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0135; на частки земельної ділянки, площею 0,1585 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0058; на частки земельної ділянки, площею 1,8591 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0059.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 206, 258, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 372, 1216, 1217, 1218, 1261, 1268 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:

частки житлового будинку (А-1) загальною площею 69,8 кв.м., житлова площа 55,9 кв.м, допоміжна площа 13.9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами: веранда –а, погріб-а1, ганок-а2, літня кухня-гараж (Б-1), тамбур-б, сарай-В1, погріб-в, хлів—Г-1, огорожа-1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

на частки земельної ділянки, площею 0,1599 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:01:001:0360;

на частки земельної ділянки, площею 1,5078 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0135;

на частки земельної ділянки, площею 0,1585 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0058;

на частки земельної ділянки, площею 1,8591 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 0720889200:00:001:0059.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , (місце проживання: АДРЕСА_2 .

представник позивача: ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_8 , (адреса: АДРЕСА_3 ).

відповідач:ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного тексту рішення 25.08.2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана