Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №990/84/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2026 року

м. Київ

справа №990/84/26

адміністративне провадження № П/990/84/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С.Г.,

суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., Єзерова А.А., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №990/84/26

за позовом ОСОБА_1

до Вищої ради правосуддя

про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ВСТУП

Спір стосується правомірності рішення Вищої ради правосуддя про звільнення позивача з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді).

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада відповідно), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 24 лютого 2026 року №258/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що оскаржуване у цій справі рішення ВРП «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» є протиправним та підлягає скасуванню.

Коротко доводи позовної заяви можна викласти так.

ВРП розглянуто питання про звільнення позивача з посади судді на засіданні, на якому він та його представник були відсутні, а при застосуванні Радою положень статті 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року №1798-VIII (далі - Закон №1798-VIII) під час вирішення клопотання судді ОСОБА_1 про відкладення розгляду питання про звільнення з посади судді створено менш сприятливі умови щодо оцінки поважності причин першої неявки останнього на засідання ВРП; Радою проігноровано законодавчі положення, якими гарантовано право судді, щодо якого розглядається подання про звільнення його з посади, бути почутим; ВРП при звільненні судді з займаної ним посади, незалежно від того, чи відбувається таке звільнення за загальних або особливими обставинами, зобов`язано було, однак не враховувало статтю 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо неможливості розгляду питання про звільнення з посади у період тимчасової непрацездатності особи чи перебування її у відпустці.

Розгляд Радою подання Дисциплінарної палати ВРП (далі - ДП ВРП) про звільнення судді до спливу строку для оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, є передчасним та порушує право судді на ефективний судовий захист і справедливу процедуру дисциплінарного провадження.

Констатація факту дотримання ВРП чи то процедури розгляду відповідної дисциплінарної справи, чи то наявність рішення Дисциплінарної палати, яке було в подальшому залишене без змін Радою, не є безумовним підтвердженням того, що застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), та подальше його звільнення з займаної ним посади судді було законним, виправданим та вмотивованим.

Позивач посилається й на те, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності після спливу визначеного законом строку. Зокрема, вказує, що станом на дату ухвалення Другою ДП ВРП рішення про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності строк здійснення дисциплінарного провадження за встановлених у справі обставин не повинен був перевищувати сто двадцять днів (визначений частиною тринадцятою статті 49 Закону №1798-VIII загальний строк розгляду дисциплінарної справи). Зазначає, що загальна тривалість періоду з 25 березня 2021 року до 20 серпня 2025 року становить 4 роки 4 місяці 27 днів і навіть після виключення з його перебігу граничного строку здійснення дисциплінарного провадження в 120 днів такий строк становитиме 4 роки і 29 днів, тобто на дату ухвалення дисциплінарним органом рішення від 20 серпня 2025 року трирічний строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності сплинув.

Позивач переконаний, що ВРП в оскаржуваному рішенні не врахувала недоведення Другою ДП ВРП наявності у діях судді ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII. Так, на його переконання, матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів того, що суддя мав намір будь-яким чином цілеспрямовано затягувати проведення медичного огляду, а сам факт висловлення скаржником прохання про присутність адвоката при проходженні ним медичного огляду не свідчить про наявність такого наміру. Теза про зухвалу поведінку судді спростовуються відеозаписами з бодікамер поліцейських, які демонструють стриману та гідну поведінку судді. Навпаки, саме поліцейські проявляли зневажливе ставлення у бік судді; працівники медичного закладу теж не поводили себе стримано, підвищували голос. Звинувачення у використанні сфальсифікованих документів (висновку про те, що суддя не перебував у стані алкогольного сп`яніння) базується на припущеннях і не враховує відповідальності медичного закладу за достовірність відомостей, зазначених у медичних документах. Умовиводи щодо нібито підробки медичного висновку ґрунтується на показаннях працівників медичного закладу, які надавали пояснення щодо подій чотирирічної давності без належного дослідження всіх обставин справи.

Зазначає, що ВРП вийшла за межі своїх повноважень і на власний розсуд оцінила події, які відбулись 25 березня 2021 року, попри наявність рішення суду, яким закрито провадження у справі про притягнення судді до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Позов також містить доводи щодо дискримінації позивача і обрання йому непропорційного виду дисциплінарного стягнення порівняно з іншими подібними дисциплінарними справами, де застосовувалося м`якше покарання, а також щодо неврахування бездоганної репутації судді та відсутності негативних наслідків для держави чи системи правосуддя.

Підсумовуючи, позивач стверджував, що оскаржуване рішення ВРП ухвалене з порушенням принципів верховенства права, пропорційності, рівності та незалежності суддів, не має належних фактичних і правових підстав та підлягає скасуванню.

3. Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до Суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Таку свою позицію по суті, з посиланням на положення Конституції України, Законів №1798-VIII, №1402-VIII, обґрунтовує тим, що, ухвалюючи оскаржуване рішення, ВРП діяла в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством, у ньому містяться посилання на підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких Рада дійшла відповідних висновків.

Відповідач зазначає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі. У такому рішенні Рада не оцінює обставин та висновків дисциплінарного органу щодо змісту, характеру дисциплінарного проступку, виду дисциплінарної відповідальності та інших пов`язаних із цим питань, оскільки для цього Законами №1798-VIII та №1402-VIII передбачено процедуру перегляду ВРП рішень її дисциплінарного органу та не передбачено права Ради переоцінювати вже встановлені нею обставини під час вирішенні питання про звільнення судді з посади.

Серед іншого відповідач відзначив, що оскаржуваним рішенням ВРП не вирішувала питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а реалізовувала повноваження щодо вирішення питання про звільнення судді на підставі рішення, ухваленого Радою.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Ухвалою від 30 березня 2026 року Верховний Суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

5. 13 квітня 2026 року до Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи його мотивами, що вказані вище.

6. У судовому засіданні, призначеному на 18 травня 2026 року, у зв`язку із неявкою учасників справи та їхніх представників, керуючись частиною третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд ухвалив здійснювати подальший судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у Суду матеріалів.

7. Верховний Суд ухвалою від 18 травня 2026 року, постановленою у порядку письмового провадження, задовольнивши відповідні клопотання ОСОБА_1 та ВРП, зупинив провадження у справі №990/84/26 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №990SCGC/8/26 (провадження №11-84сап26) за скаргою ОСОБА_1 , який діє через представника - адвоката Кравця Р.Ю., на рішення Ради від 10 лютого 2026 року №179/0/15-26, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 20 серпня 2025 року №1745/2дп/15-25.

8. Ухвалою від 25 серпня 2026 року Верховний Суд, у зв`язку із набранням законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2026 року у справі №990SCGC/8/26 (провадження №11-84сап26), поновив провадження у справі №990/84/26 за означеним позовом.

IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

9. ОСОБА_1 . Указом Президента України від 07 грудня 2009 року №1016/2009 призначений на посаду судді Рівненського окружного адміністративного суду строком на п`ять років, Указом Президента України від 03 квітня 2017 року №95/2017 призначений на посаду судді цього суду безстроково.

10. 24 липня 2023 року до Ради надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 стосовно судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1

11. Друга ДП ВРП ухвалою від 19 березня 2025 року №567/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу щодо судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 з підстав можливої наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

12. Розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , Друга ДП ВРП ухвалила рішення від 20 серпня 2025 року №1745/2дп/15-25 про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

13. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що діяння, вчинене суддею Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 , містить склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).

14. Зазначене рішення адвокат Кравець Р.Ю., який діяв в інтересах судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, оскаржив до ВРП.

15. За результатами розгляду скарги адвоката Кравця Р.Ю., поданої в інтересах судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, Рада рішенням від 10 лютого 2026 року №179/0/15-26 залишила без змін рішення Другої ДП ВРП від 20 серпня 2025 року №1745/2дп/15-25.

16. 02 липня 2026 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі №990SCGC/8/26 (провадження №11-84сап26), якою скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Р.Ю., залишила без задоволення, а рішення ВРП від 10 лютого 2026 року №179/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2025 року №1745/2дп/15-25 про притягнення судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» - без змін. Вказана постанова Великої Палати Верховного Суду набрала законної сили з дати її прийняття - 02 липня 2026 року.

17. До ВРП надійшло подання Другої ДП ВРП від 10 лютого 2026 року №1034/0/8-26 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

18. 24 лютого 2026 року ВРП прийняла рішення №258/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України».

19. Вважаючи протиправним зазначене рішення ВРП, позивач звернувся до суду із цим позовом.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши наведені її учасниками доводи, виходить з такого.

21. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

22. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. Предметом розгляду у цій справі є рішення ВРП від 24 лютого 2026 року №258/0/15-26 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

24. Перевіряючи поведінку відповідача у межах спірних правовідносин на відповідність критеріям, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, Суд звертає увагу на таке.

25. Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Відповідно до частини першої статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

27. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

28. Положеннями пункту 4 частини першої статті 131 Конституції України визначено, що в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

29. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон №1402-VIII.

30. За змістом статті 108 Закону №1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом №1798-VIII, з урахуванням вимог цього Закону.

31. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 109 Закону №1402-VIII до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.

32. Як установлено частиною другою вказаної статті, під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

33. Положеннями частини восьмої статті 109 Закону №1402-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі: 1) вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; 2) порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна.

34. Згідно з частиною дев`ятою статті 109 Закону №1402-VIII істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів:

1) суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду;

2) суддя вчинив дисциплінарний проступок, маючи непогашене дисциплінарне стягнення (крім попередження чи догани), або має два непогашених дисциплінарних стягнення;

3) установлено факт недоброчесної поведінки судді, у тому числі здійснення суддею або членами його сім`ї витрат, що перевищують доходи такого судді та доходи членів його сім`ї, законність джерел яких підтверджена; встановлення невідповідності рівня життя судді задекларованим ним та членами його сім`ї майну і доходам; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди;

4) суддю визнано судом винним у вчиненні корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією;

5) суддя не виконав вимоги рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, ухваленого на підставі пункту 4 частини першої цієї статті, або за результатами кваліфікаційного оцінювання, призначеного відповідно до пункту 4 частини першої цієї статті, суддя не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді;

6) суддя умисно не подав декларацію доброчесності чи декларацію родинних зв`язків у встановлені строки або умисно задекларував недостовірні (в тому числі неповні) твердження у декларації доброчесності;

7) суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.

35. Так, відповідно до статті 112 Закону №1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII.

36. При цьому положеннями статті 115 Закону №1402-VIII визначено, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.

Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП (її відповідним органом).

37. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначає Закон №1798-VIII, статтею 1 якого визначено, що ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

38. За визначенням статті 18 Закону №1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.

39. Частиною першою статті 56 Закону №1798-VIII передбачено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.

40. Водночас згідно з положеннями частини третьої статті 56 Закону №1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

41. Відповідно до частини шостої статті 56 Закону №1798-VIII за результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення.

42. Частиною другою статті 57 Закону №1798-VIII установлено, що рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Ради, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

43. Отже, слід констатувати, що підстави для оскарження та скасування рішення Ради про звільнення судді з підстав, визначених, зокрема, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.

44. За змістом частини першої статті 5, частини другої статті 30 Закону №1798-VIII ВРП складається з двадцяти одного члена. Засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.

45. Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії оскаржуваного рішення ВРП від 24 лютого 2026 року №258/0/15-26, на засіданні Ради, проведеному 24 лютого 2026 року, були присутні 17 її членів, тобто більшість від складу. Всі 17 членів ВРП проголосували за звільнення позивача з посади судді, проти - 0. Це рішення підписав повноважний склад ВРП, всі її 17 членів, які брали участь у його ухваленні.

46. Таким чином, у даному випадку немає визначених пунктами 1 та 2 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

47. Оцінюючи оскаржуване рішення в аспекті його відповідності пункту 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, Суд виходить з такого.

48. Під час розгляду справи встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді стало рішення Другої ДП ВРП від 20 серпня 2025 року №1745/2дп/15-25 про притягнення судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади судді, яке залишене без змін рішенням ВРП від 10 лютого 2026 року №179/0/15-26.

49. Склад дисциплінарного проступку як Друга ДП ВРП, так і Рада пов`язували з подіями, які сталися 25 - 26 березня 2021 року. Коротко обставини, які ставилися у провину судді ОСОБА_1 в межах дисциплінарного провадження, можна викласти так:

- після зупинки автомобіля, яким керував суддя, заявник намагався залишити місце події, та запевняв патрульних, що він є пішоходом і за кермом відповідного транспортного засобу не перебував, незважаючи на те, що в подальшому в межах судового розгляду визнав, що був водієм автомобіля, вимогу про зупинення якого висловили поліцейські;

- в ході спілкування судді з патрульними у працівників правоохоронного органу виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння, про що, на їх переконання, свідчив різкий запах з ротової порожнини, характерне тремтіння рук та загальна поведінка, що не відповідала обстановці;

- на пропозицію пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці ОСОБА_1 відмовився, просив скористатися правничою допомогою (і в такому праві працівники поліції заявника не обмежували, надавши можливість користуватися засобами телефонного зв`язку), перенести вирішення цього питання на наступний день та, зрештою, погодився пройти такий огляд у спеціалізованому медичному закладі з відібранням біологічного матеріалу;

- в медичному закладі суддя під різними приводами відмовлявся пройти огляд на стан сп`яніння як за допомогою технічного пристрою, так і шляхом забору біологічних матеріалів та проведення лабораторних досліджень. Наводив аргументи про несертифікованість пристрою для вимірювання, необхідність участі адвоката під час забору аналізів, неможливість із психологічних причин здати аналіз, а також погане самопочуття;

- після неодноразових пропозицій пройти медичний огляд та зі спливом двох годин було складено Акт №253, за змістом якого заявник відмовився від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП;

- при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя також неодноразово клопотав про відкладення розгляду справи, заявляв відвід судді, а на завершальних етапах розгляду справи надав висновок того ж медичного закладу, куди його було доставлено 26 березня 2021 року, за змістом якого він не перебував у стані алкогольного сп`яніння і який був складений через 23 хвилини після складення патрульними протоколу про адміністративне правопорушення;

- згідно з дослідженими дисциплінарним органом доказами, поясненнями працівників і керівництва медичного закладу, другий медичний висновок щодо ОСОБА_1 цей заклад не складав, в ньому наявний підпис лікаря, який не був на чергуванні 26 березня 2021 року, і насправді такий підпис виконано не цим лікарем, а іншою особою, що, на думку ВРП, вказує на сфальшованість такого документа.

50. Відтак, підсумовуючи, Суд зазначає, що, по суті, ОСОБА_1 ставиться у провину його послідовна поведінка, яка розпочалася з моменту зупинки його транспортного засобу 25 березня 2021 року та систематично продовжувалася до закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення. Така поведінка була непрозорою та підозрілою з точки зору розумного стороннього спостерігача і полягала не тільки у невжитті суддею дій, що сприятимуть швидкому та об`єктивному встановленню істини в питанні (не)перебування судді за кермом під дією алкоголю або інших речовин, а й свідомому затягуванні та перешкоджанні у з`ясуванні цього питання.

51. Велика Палата Верховного Суду, перевіряючи в порядку, визначеному частиною сьомою статті 266 КАС України, законність рішення ВРП від 10 лютого 2026 року №179/0/15-26 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2025 року №1745/2дп/15-25 про притягнення судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» постановою від 02 липня 2026 року у справі №990SCGC/8/26 (провадження №11-84сап26) скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кравець Р.Ю., залишила без задоволення, а рішення ВРП від 10 лютого 2026 року №179/0/15-26 - без змін.

52. У означеній постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з тим, що зазначені у рішенні від 10 лютого 2026 року №179/0/15-26 висновки ВРП щодо вчинення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VІІІ, є належним чином вмотивованими, ґрунтуються на доказах, а застосований вид дисциплінарного стягнення - пропорційним учиненому дисциплінарному проступку, що відповідає вимогам статті 109 Закону №1402-VIII та статті 50 Закону №1798-VIII.

53. При цьому Велика Палата Верховного Суду надала оцінку відповідним доводам скарги ОСОБА_1 , які, у своїй переважній більшості, по суті також покладені позивачем і в основу свого позову у цій справі, зокрема щодо: невмотивованості висновку ВРП стосовно наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VІІІ; притягнення судді до дисциплінарної відповідальності поза межами визначеного законом трирічного строку; непропорційність застосованого стягнення, у тому числі в порівнянні з іншими подібними справами; процедурні порушення, допущені дисциплінарним органом, у контексті відсутності підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду визнала такі доводи судді ОСОБА_1 необґрунтованими і зазначила, що останні фактично спрямовані на ревізію мотивів рішення ВРП, а не доводять їх відсутність. Вони не спростовують висновків про наявність підстав для притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за пунктом 3 частини першої статті 106 Закону №1402-VIII.

54. Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

55. Згідно з положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

56. Отже, в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України факт вчинення позивачем істотного дисциплінарного проступку та, як наслідок, правомірність рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її дисциплінарного органу про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді подання про його звільнення з посади, не потребують повторного доказування. Таким чином, доводи позивача, наведені ним у позовній заяві із вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 24 лютого 2026 року №258/0/15-26, яке прийнято на підставі рішення Ради від 10 лютого 2026 року №179/0/15-26 про залишення без змін рішення Другої ДП ВРП від 20 серпня 2025 року №1745/2дп/15-25, не потребують детальної аргументації стосовно їхньої обґрунтованості, оскільки їм фактично була надана оцінка у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2026 року у справі №990SCGC/8/26 (провадження №11-84сап26).

57. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року у справі №9901/132/20 (провадження №11-283заі21) дійшла висновку про те, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (у тому числі мотиви ВРП й оцінка нею обставин, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).

58. Подібний висновок Велика Палата Верховного Суду викладала, зокрема, але не виключно, й у постановах від 06 березня 2025 року у справі №990/223/24, від 21 липня 2025 року у справі №990/283/24, від 20 листопада 2025 року у справі №990/178/24, від 12 лютого 2026 року у справі №990/3/25, від 21 травня 2026 року у справі №990/302/25.

59. Ураховуючи викладене, Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваного рішення вимогам пункту 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII з огляду на недоведеність, як він вважає, підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку встановлені в рішенні Другої ДП ВРП від 20 серпня 2025 року №1745/2дп/15-25. При цьому позивач вичерпав встановлені чинним законодавством засоби оскарження рішення ДП ВРП про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Оскільки рішення Другої ДП ВРП та рішення ВРП, якими кваліфіковано дії ОСОБА_1 як істотний дисциплінарний проступок та притягнуто його до дисциплінарної відповідальності, переглянуті у судовому порядку та визнані законними і обґрунтованими, то правовідносини щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали стабільними (безспірними). Саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави ухвалення оскаржуваного у цій справі рішення про звільнення позивача з посади судді відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

60. Таким чином, Суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення ВРП містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

61. За такого правового регулювання та встановлених обставин справи варто констатувати, що рішення від 24 лютого 2026 року №258/0/15-26 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду ВРП прийняла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а тому підстав для скасування цього рішення, в тому числі відповідно до частини другої статті 57 Закону №1798-VIII, немає.

62. Наведені ж у позовній заяві доводи ОСОБА_1 , його представника такого висновку не спростовують і не вказують на обґрунтованість його тверджень про порушення ВРП вимог закону та його прав.

63. Стосовно ж посилання позивача на незаконність оскаржуваного рішення ВРП з огляду на порушення Радою його прав, оскільки вказане рішення було ухвалено без його участі та участі його представника у період, коли позивач перебував у відпустці, колегія суддів зазначає таке.

64. Як вбачається з матеріалів справи, шляхом надіслання 13 лютого 2026 року відповідачем повідомлень засобами електронного зв`язку позивач та його представник - адвокат Кравець Р.Ю. належним чином, тобто в порядку та строк, що встановлені законом, повідомлялись про засідання ВРП, яке було призначено на 24 лютого 2026 року о 10:00 год. Також відповідне повідомлення було розміщене на офіційному вебсайті ВРП.

65. Водночас 20 лютого 2026 року до ВРП (вх. №К-1306/0/7-26) надійшло клопотання адвоката Кравця Р.Ю., який діяв в інтересах судді Рівненського окружного адміністративного суду ОСОБА_1, в якому він висловив прохання перенести розгляд зазначеного вище питання, оскільки суддя ОСОБА_1 перебуває у відпустці, а адвокат Кравець Р.Ю., як захисник, 24 лютого 2026 року буде приймати участь у розгляді кримінальної справи №761/13118/16-к в Шевченківському районному суді міста Києва.

66. На підтвердження зазначених обставин було надано копію наказу голови Рівненського окружного адміністративного суду Борискіна С.А. від 17 лютого 2026 року №31-від про надання судді ОСОБА_1 частини щорічної оплачуваної відпустки за період роботи з 20 січня 2025 року до 19 січня 2026 року, тривалістю 2 робочих (2 календарних) дні з 24 до 25 лютого 2026 року; копію витягу з веб-порталу «Судова влада України» про призначення до судового розгляду справи №761/13118/16-к на 24 лютого 2026 року.

67. Протокольною ухвалою ВРП від 24 лютого 2026 року, за результатами голосування, було відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Кравця Р.Ю. про перенесення розгляду матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

68. Разом з тим, відповідно до частини п`ятої статті 30 Закону №1798-VIII особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом.

69. Згідно із частиною шостою статті 30 Закону №1798-VIII особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному веб-сайті ВРП.

70. Положеннями ж частини третьої статті 56 Закону №1798-VIII визначено, що питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді; порушення суддею обов`язку підтвердити законність джерела походження майна), ВРП розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.

Суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Ради у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.

71. На переконання Суду, враховуючи належне повідомлення ОСОБА_1 та його представника про розгляд питання про його звільнення з посади судді, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, зважаючи на те, що неявка судді на засідання Ради не перешкоджала розгляду питання за його відсутності.

72. При цьому Суд враховує, що отримання 13 лютого 2026 року електронного повідомлення про засідання ВРП, яке було призначено на 24 лютого 2026 року, позивач не заперечує. У той же час, як підтверджується наявними у справі доказами, частина щорічної оплачуваної відпустки була надана ОСОБА_1 лише 17 лютого 2026 року на підставі його заяви від цієї ж дати, тобто вже після його повідомлення про засідання Ради; до того ж, тривалість такої відпустки становила лише 2 робочих (2 календарних) дні (з 24 до 25 лютого 2026 року), один з яких припадав саме на 24 лютого 2026 року - день проведення засідання ВРП. Хронологія та послідовність означених відповідних подій, на переконання Суду, не свідчить на користь явної демонстрації позивачем свого бажання прийняти активну участь при розгляді Радою 24 лютого 2026 року питання про звільнення його з посади судді.

73. За таких обставин, доводи ОСОБА_1 , що при застосуванні Радою положень статті 56 Закону №1798-VIII створено менш сприятливі та нерівні поряд з іншими суддями умови щодо оцінки поважності причин першої неявки останнього на засідання ВРП, не вбачаються переконливими, так як позивач не обґрунтував наявності у нього вагомих, об`єктивних і непереборних обставин (причин), які дійсно унеможливлювали його участь у засідання ВРП 24 лютого 2026 року, у якому здійснювався розгляд такого, вочевидь, важливого питання суддівської кар`єри як звільнення з посади судді на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, як і не довів існування певних ознак, які б могли вплинути на прийняття ВРП щодо нього іншого рішення, а також обставин, які б свідчили про вибірковість при розгляді подібних питань. Як наслідок, Судом не встановлено порушення ВРП права позивача при розгляді подання про звільнення його з посади бути почутим, адже таким правом очевидно міг, однак не скористався позивач.

74. В аспекті вказаного слід також зауважити, що суддя - це посадова особа, що має статус, визначений чинним законодавством. Призначення чи обрання на посаду, звільнення та організація суддівської кар`єри (професійної діяльності) здійснюється в порядку спеціальних процедур, визначених спеціальним законодавством.

75. Правовий статус судді та гарантії здійснення професійної діяльності регулюється винятково Конституцією України та Законом №1402-VIII.

76. З огляду на особливий статус судді, правове регулювання питання звільнення судді з посади з підстави, зокрема, передбаченої пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (за наслідками дисциплінарного провадження), визначається винятково Конституцією України та спеціальними законами України №1402-VIII та №1798-VIII, а не положеннями КЗпП України, як помилково стверджує позивач у позовній заяві. Відтак, на суддю як на особу публічного права з особливим статусом не поширюються загальні норми трудового законодавства.

77. За правилами статті 112 Закону №1402-VIII рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом №1798-VIII.

78. Відповідно до статті 125 Закону №1402-VIII припинення повноважень судді є підставою для припинення трудових відносин судді із відповідним судом, про що голова суду видає наказ.

79. Тобто рішення ВРП про звільнення судді з посади є правовою підставою для закінчення конкретних трудових відносин судді з відповідною судовою установою. Тому, оскільки оскаржуване рішення ВРП про звільнення судді не є актом про припинення трудових відносин судді ОСОБА_1 та Рівненського окружного адміністративного суду, то передбачена статтею 40 КЗпП заборона звільнення працівника у період його тимчасової непрацездатності на спірні правовідносини не розповсюджується. Відповідно, твердження позивача, що ВРП не мала підстав для розгляду питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді у період перебування його у відпустці не заслуговують на увагу, адже не ґрунтуються на нормах законодавства. Такий підхід щодо непоширення загальних норм трудового законодавства при прийнятті Радою рішень про звільнення судді з посади неодноразово був висловлений і Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14 січня 2021 року у справі №9901/584/19, від 23 березня 2023 року у справі №9901/94/21.

80. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

81. На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд приходить до висновку про правомірність рішення ВРП від 24 лютого 2026 року №258/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Рівненського окружного адміністративного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України» та відсутність підстав для його скасування.

82. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

83. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

С.Г. Стеценко,

В.М. Бевзенко,

Я.О. Берназюк,

А.А. Єзеров,

Л.В. Тацій,

Судді Верховного Суду