Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №380/14363/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/14363/25 пров. № А/857/46891/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал ЛТД» на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Чаплик І.Д.), ухвалене в порядку письмового провадження в м. Львів 16 жовтня 2025 року, у справі №380/14363/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал ЛТД» до Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

15.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал ЛТД» (далі - ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД», позивач) звернулось до суду із позовом до Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області від 19 травня 2025 року №23 «Про розгляд заяви ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД»; зобов`язати Жовтанецьку сільську раду Львівського району Львівської області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал ЛТД» про надання дозволу на розроблення документації (проекту) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та присвоєння окремої поштової адреси об`єкту нерухомого майна, належного позивачеві та за наслідками такого розгляду прийняти відповідне рішення відповідно до норм Земельного кодексу України - про надання дозволу на розроблення документації (проекту) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування будівлі (незавершене будівництво) корівник БР №1 загальною площею 1575 кв.м, що знаходиться за адресою: село Велике Колодно Львівського району Львівської області на земельній ділянці господарського двору СТзОВ ім.Б.Хмельницького.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з норм, які були чинні на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу, випливає, що основним документом, який посвідчує право власності на нерухоме майно, було саме свідоцтво про право власності, яке видавалось одночасно із здійсненням державної реєстрації відповідного нерухомого майна на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Проте як убачається із матеріалів справи, позивач не провів реєстрацію вказаного нерухомого майна у порядку, встановленому чинним на той час законодавством та не подав відповідних підтверджуючих документів, таких як свідоцтво про право власності на розгляд Жовтанецької сільської ради, а отже, у відповідача були відсутні підстави вважати, що нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, про відведення якої звернувся позивач, дійсно належить йому на праві власності, і таке право підтверджене відповідними документами. Отже, у відповідача не було підстав для задоволення заяви позивача як в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою із відведення вказаної земельної ділянки, так і в частині присвоєння вказаному нерухомому майну окремої поштової адреси.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД» подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Також зазначає, що до 01.01.2013р. позивач був позбавлений можливості зареєструвати право власності на об`єкт незавершеного будівництва, оскільки чинне на той час законодавство не надавало йому право це зробити, а після 01.01.2013р. реєстрація об`єкта незавершеного будівництва стала можливою, але лише за наявності документа, що посвідчує речове право на земельну ділянку (право власності або оренда). Саме для вирішення цього питання позивач і звернувся до відповідача у даній справі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що питання передачі в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал ЛТД» в селі Велике Колодно та відповідно питання надання даному Товариству дозволу на розробку необхідної для цього документації із землеустрою (проекту відведення ділянки), могло б розглядатися Жовтанецькою сільською радою лише за наявності зареєстрованого Товариством права власності на нерухоме майно (будівлю), що розташоване на цій ділянці.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу шляхом викупу №235 від 23.05.2002 між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю імені Богдана Хмельницького (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал ЛТД» (Покупець) Продавець зобов`язується передати у власність будівлю – корівник БР №1 загальною площею 1575 кв.м., яке знаходиться за адресою: с. Велике Колодно, Кам`янка-Бузький р-н, Львівська обл., а Покупець зобов`язується прийняти зазначену будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації (БТІ).

Відповідно до акта прийому-передачі від 23.05.2002 №235, Продавцем виконані зобов`язання щодо передачі Покупцю у власність об`єкту продажу, що знаходиться за адресою: с. Велике Колодно, Кам`янка-Бузький р-н, Львівська обл.

16.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,26 га в селі Велике Колодно (на земельній ділянці колишнього господарського двору СТзОВ ім. Б.Хмельницького) для обслуговування об`єкта нерухомого майна – корівника БР №1 з метою подальшої передачі такої земельної ділянки в оренду позивачу. Окрім того, просив присвоїти окрему поштову адресу вказаному об`єкту нерухомого майна.

До заяви були долучені: копія договору купівлі-продажу від 23.05.2022; копія акту прийому-передачі від 23.05.2002 №235; копію технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з рішенням 52 сесії VIII скликання Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області від 19.05.2025 №23, розглянувши заяву директора ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,26 га в селі Велике Колодно із земель комунальної власності сільської ради (територія колишнього господарського двору) з метою подальшої передачі цієї ділянки в оренду для обслуговування нежитлової будівлі, на яку даним Товариством в 2002 році було оформлено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, беручи до уваги відсутність в заявника кінцевого документу (свідоцтва про право власності, витягу з Державного реєстру речових, прав на нерухоме майно тощо), який би посвідчував право власності на дану будівлю, що і підтвердив керівник Товариства, котрий був присутній при розгляді заяви, беручи до уваги положення ст. 134 Земельного кодексу України, якою передбачено обов`язковість передачі в користування (оренду) подібних земельних ділянок на конкурентних засадах (у випадках коли розташована на ділянці будівля не перебуває у власності фізичних чи юридичних осіб), керуючись Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська рада вирішила відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Науково- виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,26 га в селі Велике Колодно (на землях колишнього господарського двору) для обслуговування нежитлової будівлі, на яку даним Товариством в 2002 році було оформлено договір купівлі-продажу та рекомендувати керівництву ТзОВ НВКП «Термінал ЛТД» попередньо вирішити питання реєстрації за даним Товариством права власності на згадану вище нежитлову будівлю.

Вважаючи протиправним вказане рішення Жовтанецької сільської ради Львівського району Львівської області щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення документації (проекту) із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та присвоєння окремої поштової адреси об`єкту нерухомого майна, належного позивачеві, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Так, спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі ЗК України).

Відповідно до пунктів «а» і «б» частини першої статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 11 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі:

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У заяві зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до частини третьої статті 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає заяву і дає дозвіл на розроблення документації із землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги враховано, що відповідно до частин 1-2 статті 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 134 ЗК України, не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб

Отже, як це правильно констатував суд першої інстанції з наведеного убачається, що при набутті права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка перебуває у державній чи комунальній власності, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності зобов`язаний звернутися із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності. Передача такої земельної ділянки у власність або користування проводиться без земельних торгів.

Згідно із частинами 1-2, 5, статті 26-3 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі – Закон №3038-VI), адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок не може передбачати обов`язок фізичних та юридичних осіб щодо отримання будь-яких дозволів, погоджень або інших документів дозвільного характеру, а також повноважень державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, підприємств, установ, організацій, утворених такими органами, видавати зазначені документи. Адреса (крім реквізиту, визначеного пунктом 10 частини четвертої цієї статті) присвоюється, змінюється, коригується, скасовується:

виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради;

місцевою державною адміністрацією - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку не поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради, а також у разі неприйняття органом з присвоєння адреси рішення про присвоєння, зміну, коригування, скасування адреси у строк, визначений цією статтею.

Відповідно до частин 11, 12, 14, 15 цієї ж статті, підставами для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта є: 1) зміни в адміністративно-територіальному устрої (у тому числі зміна назви області, району, населеного пункту); 2) зміна назви вулиці, її об`єднання та поділ; 3) зміна назви гідрографічного, соціально-економічного, природно-заповідного або іншого подібного об`єкта; 4) об`єднання, поділ закінчених будівництвом об`єктів, виділення частки із закінченого будівництвом об`єкта (з урахуванням вимог пункту 2 частини третьої цієї статті); 5) упорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна у визначених цим Законом випадках та в інших випадках, встановлених Кабінетом Міністрів України в Порядку присвоєння адрес.

Так, для зміни адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта у разі його об`єднання, поділу або виділення частки (крім квартири, житлового або нежитлового приміщення тощо) подається серед іншого документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його об`єднання, поділу або виділення частки, - у разі, якщо право власності на об`єкт не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Орган з присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви про зміну адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта:

1) приймає рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до подання заяви);

2) оприлюднює рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси об`єкта нерухомого майна на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності);

3) вносить інформацію про зміну адреси/відмову у зміні адреси (у тому числі копію рішення про зміну адреси/відмову у зміні адреси) до Реєстру будівельної діяльності.

Рішення про відмову у зміні адреси повинно додатково містити посилання на відповідну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів, а також відомості про те, яке саме положення поданого заявником документа не відповідає вимогам законодавства.

Підставами для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта за заявою власника (співвласника) закінченого будівництвом об`єкта (його представника) про зміну адреси є: 1) подання неповного пакета документів; 2) виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; 3) подання заяви особою, яка не є власником (співвласником) об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву про зміну адреси, або його (їх) представником; 4) подання заяви до органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння адреси на відповідній території.

Водночас законодавець визначив, що після усунення причин, що були підставою для відмови у зміні адреси щодо закінченого будівництвом об`єкта, заявник може повторно подати документи для зміни адреси.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,26 га в селі Велике Колодно (на земельній ділянці колишнього господарського двору СТзОВ ім. Б.Хмельницького) для обслуговування об`єкта нерухомого майна – корівника БР №1 з метою подальшої передачі такої земельної ділянки в оренду позивачу та з присвоєнням окремої поштової адреси вказаному об`єкту нерухомого майна у зв`язку із тим, що заявником не подано документа, який посвідчує право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Водночас позивач вважав, що правовстановлюючими документами на нерухоме майно є договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна та акт прийому-передачі.

Надаючи оцінку аргументам апеляційної скарги та оскаржуваному рішенню відповідача апеляційний суд зазначає таке.

Чинна на момент укладення договору купівлі-продажу №235 від 23.05.2002 норма статті 128 Цивільного кодексу Української РСР визначала, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов`язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 було установлено, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) здійснюють реєстрацію прав власності на нерухоме майно та затвердженого Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (далі – Тимчасове положення №7/5).

Відповідно до пунктів 1.4-1.6 Тимчасового положення №7/5, Реєстрація прав власності на нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів, за рахунок коштів особи, що звернулася до БТІ. Обов`язковій реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а також територіальних громад в особі органів місцевого самоврядування. Реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Тимчасового положення №7/5, для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії, а також інші документи, що визначені цим Положенням. При реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна між юридичними особами, у разі, якщо такі договори не були нотаріально посвідчені, юридичні особи подають також довідку про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ (додаток 2). Для здійснення реєстрації права власності на нерухоме майно власник (власники) або належним чином уповноважена ним (ними) особа подає заяву встановленої форми (додаток 3).

Згідно із абзацом десятим підпункту «а» пункту 6.1 Тимчасового положення №7/5, оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком установленої форми (додаток 11) місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, зокрема, у разі виділення окремого будинку зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель).

Додатком 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно затверджено Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, пунктами 1 і 9 якого віднесено до таких документів договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, угоди про розподіл спадкового майна, посвідчені державними та приватними нотаріусами; договори відчуження нерухомого майна між юридичними особами, які не підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за наведеного правового регулювання на час укладення договору купівлі-продажу шляхом викупу №235 від 23.05.2002 будівлі – корівника БР №1 загальною площею 1575 кв.м., яка знаходиться за адресою: с. Велике Колодно, Кам`янка-Бузький р-н, Львівська обл., укладеного між Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю імені Богдана Хмельницького (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал ЛТД» (Покупець), та за яким Покупець зобов`язувався як прийняти зазначену будівлю і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у цьому договорі, так і пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації (БТІ), основним документом, який посвідчує право власності на нерухоме майно, було саме свідоцтво про право власності, яке видавалось одночасно із здійсненням державної реєстрації відповідного нерухомого майна на підставі відповідних правовстановлюючих документів.

Проте як убачається із матеріалів справи, позивач не провів реєстрацію вказаного нерухомого майна у порядку, встановленому чинним на той час законодавством та не подав відповідних підтверджуючих документів, таких як свідоцтво про право власності на розгляд Жовтанецької сільської ради, у зв`язку з чим, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави вважати, що нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, про відведення якої звернувся позивач, дійсно належить йому на праві власності, і таке право підтверджене відповідним правовстановлюючим документом, а отже, у відповідача не було підстав для задоволення заяви позивача як в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою із відведення вказаної земельної ділянки, так і в частині присвоєння вказаному нерухомому майну окремої поштової адреси.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що з огляду на зазначене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал ЛТД» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2025 року, у справі №380/14363/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний