Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №140/5861/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5861/25 пров. № А/857/45637/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Костюкевича С.Ф.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в м. Луцьк 07 жовтня 2025 року у справі №140/5861/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

29.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі – Товариство) звернулось в суд з позовом до Волинської митниці, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000330/2 від 16.12.2024.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару. Суд першої інстанції вказав, що у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Суд першої інстанції зазначив, що банківський (платіжний) документ про оплату оцінюваного товару, калькуляцію транспортних витрат декларант надавав для митного оформлення та у листі ТзОВ «777 Трейдінг Груп» роз`яснено, як відбувалася оплата товару та його поставка. Суд першої інстанції дійшов висновку, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №140/5861/25 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «777 Трейдінг Груп» – відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Скаржник зазначає, що продавець товару відповідно до контракту від 26.11.2024 №2719NL (далі- Контракт) - фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 03.12.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення № MRN 24NLDEDYWWQ49CHDA5), однак свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.12.2024 № A56454570 видане в Австрії. Скаржник вказує, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 12.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат. Також вказує, що надану платіжну інструкцію в іноземній валюті від 16.12.2024 №56 неможливо ідентифікувати як таку, що підтверджує здійснення передоплати за оцінюваний товар, оскільки сума оплати за даною платіжною інструкцією не відповідає сумі Контракту, дана платіжна інструкція не містить посилання на інвойс від 02.12.2024 №10241047, а оплата за даною платіжною інструкцією проведена 16.12.2024 (після ввезення оцінюваного товару на територію України), що не відповідає умовам передоплати, вказаним в п.5 Контракту. Вважає, що позивач не надав доказів, яким чином транспортний засіб, який поставлявся з Нідерландів на умовах поставки EXW NL Zevenbergen, був зареєстрований в Австрії згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 № А56454570.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу вказавши, що митний орган при винесені рішення про коригування митної вартості не спростував контракту ціну оцінюваного товару, об`єктивну можливість і спроможність декларанта визначити на підставі наданих документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору, за правилами, визначеними у статті 58 Митного кодексу України.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 26.11.2024 ТОВ «777 Трейдінг Груп» як Покупець уклало зовнішньоекономічний контракт №2719NL з компанією Womy Equipment Supply B.V. (Продавець), за умовами якого Продавець зобов`язався поставити товар - десять (десять) автобусів VDL Ambassador SB 200, зокрема, з vin - XMGDE02FS0H018063, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених у цьому контракті. Ціна контракту встановлюється в євро. Загальна сума контракту становить 39 500,00 євро. Ціна однієї одиниці транспортного засобу становить 3 950,00 євро.

Відповідно до пункту 3 цього контракту умови поставки EXW Zevenbergen, 4761 RK Netherlands відповідно до правил Інкотермс в реакції 2010 року. Термін відправки товару затверджується додатково.

Згідно з пунктом 5 Контракту оплата здійснюється безготівковим розрахунком на валютний рахунок Продавця, шляхом оплати з розрахункового рахунку Покупця. Форма оплати передоплата.

Відповідно до інвойсу №102410347 від 02.12.2024 компанією Womy Equipment Supply B.V. поставлено автобус VDL Ambassador SB 200 vin - НОМЕР_1 .

З метою митного оформлення імпортованого товару 16.12.2024 декларант ТОВ «777 Трейдінг Груп» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205050045017U8 на товар: «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - AMBASSADOR 200; -(кузов, шасі, рама) № - XMGDE02FS0H018063, включаючи водія, загальна к-сть сидячих - 40 місць, загальна к-сть стоячих - 43 місця, для людей з обмеженими можливостями - 1 місце, призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування; тип двигуна дизель; робочий об`єм циліндрів двигуна 6693 см.куб.; номер двигуна невизначений; потужність - 160kw; колісна формула - 4x2; календарний рік виготовлення 2008; модельний рік виготовлення 2008; країна виробництва (NL); торгівельна марка «VDL» (графа 31 МД). Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 3 950 Євро.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах, в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Листом від 16.12.2024 №б/н декларант повідомив представників митниці, що інші документи надаватися не будуть.

16.12.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000330/2, де в графі 33 вказано, що: «…заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: - продавець товару відповідно до контракту від 26.11.2024 №2719NL (далі- Контракт) - фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 03.12.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення № MRN №24NLDEDYWWQ49CHDA5), при цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.12.2024 № А56454570 видане в Австрії; одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України); п.5 Контракту передбачена передоплата за товар. Банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передоплати за оцінюваний товар, не надано; для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 12.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На електронне повідомлення митниці декларант позивача надав лист б/н від 16.12.2024, в якому повідомив про відсутність інших додаткових документів.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта,- митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить 9 500 євро (МД від 14.11.2023 №UА205030/2023/021284)».

Товар випущений у вільний обіг відповідно до митної декларації №24UA205050045158U2 від 17.12.2024 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

Не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, Товариство звернулося до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 26.11.2024 №2719NL, рахунок-фактуру (інвойс) №102410347 від 02.12.2024, декларація країни відправлення MRN №24NLDEDYWWQ49CHDA5 від 03.12.2024, калькуляція транспортних витрат від 12.12.2024, договір про надання послуг митного брокера від 24.01.2022 №24/01, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 0628093394 від 10.01.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 02.12.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, №1980 від 13.12.2024, сертифікат з перевезення Походження) товару Форми EUR. 1 (Movement certificate EUR. 1) №AF01331306 від 04.12.2024, фото.

Митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

У апеляційній скарзі митний орган вказує, що продавець товару відповідно до контракту від 26.11.2024 №2719NL (далі- Контракт) - фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, та товар оформлено на експорт в Нідерландах 03.12.2024 (згідно наданої копії митної декларації країни відправлення № MRN 24NLDEDYWWQ49CHDA5). При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 02.12.2024 № НОМЕР_3 видане в Австрії.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до умов Контракту №2719NL від 26.11.2024 Продавець гарантує, що Товар належить йому на праві власності.

Свідоцтво А56454570 від 02.12.2024 є свідоцтвом про допуск транспортного засобу до експлуатації. Таке видано на Товариство та передано продавцем Womy equipment supply В.V. при передачі транспортного засобу як підстава для розпорядження транспортним засобом та як дозвіл для руху транспортного засобу по дорогах Європейського Союзу з метою його вивезення за його межі.

Таке свідоцтво самостійно надано декларантом до митного контролю та оформлення, тому митниця зобов`язана здійснити перевірку наданого документа.

Свідоцтво від 02.12.2024 № A 56454570 (Zulassungsbescheinigung) є офіційними документами, що підтверджують дозвіл на експлуатацію транспортного засобу на дорогах загального користування в Австрії. Таке, окрім персональних даних власника транспортного засобу, містить, перш за все, технічну інформацію про транспортний засіб.

Пред`явлений до митного контролю та митного оформлення документ Zulassungsbescheinigung Teil 1 (Fahrzeugschein) фактично є однією з двох частин єдиного свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів в ЄС. Частина I містить численні дані про транспортний засіб у вигляді кодів та номерів ключів, кожен з яких надає інформацію про певні технічні характеристики та особливості транспортного засобу.

Відповідно до положень Директиви ради Європейського Союзу №1999/37/ЄС від 29 квітня 1999 року про реєстраційні документи на транспортні засоби «свідоцтво про реєстрацію» означає документ, який засвідчує, що транспортний засіб зареєстровано в державі-члені.

Частиною 1 статті 3 цієї Директиви передбачено, що держави-члени видають свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які підлягають реєстрації відповідно до національного законодавства.

Для цілей цієї Директиви свідоцтво про реєстрацію, видане державою-членом, повинні визнавати інші держави-члени для ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русі та його перереєстрації в іншій державі-члені (стаття 4 Директиви).

Для перереєстрації транспортного засобу, раніше зареєстрованого в іншій державі-члені, компетентні органи повинні вимагати надання частини I попереднього свідоцтва про реєстрацію в усіх випадках, та частини II, якщо її було видано.

Водночас, як слушно зауважує митний орган, фірма-продавець WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., яка зареєстрована у Нідерландах, уклала договір про продаж автобуса покупцю ТОВ «777 Трейдінг Груп», що зареєстрована в Україні, проте перереєстрацію такого автобуса з метою отримання свідоцтва здійснила в Австрії, за 1000 км від свого місцезнаходження та місцезнаходження самого автобуса, що з огляду на дату укладення контракту (26.11.2024) та дату видачі такого свідоцтва (25.11.2024) ставить під сумнів питання щодо понесених витрат на процедуру перереєстрації, а також сторони, яка такі витрати понесла та чи було їх включено до митної вартості, як її обов`язкової складової.

Товариство не надало доказів, яким чином транспортний засіб, який поставлявся з Нідерландів на умовах поставки EXW NL Zevenbergen, був зареєстрований в Австрії згідно свідоцтва від 25.11.2024 № А56454570.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 53 МК України та пункту 1 частини 5 статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Також митний орган вказує на те, що Товариство не надало банківських платіжних документів, що підтверджують факт здійснення передоплати за оцінюваний товар.

У пункті 4 частини 2 статті 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подати на підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що Товариство надало платіжні інструкції в іноземній валюті №54 від 10 грудня 2024 року на суму 11 850 євро та №56 від 16 грудня 2024 року на суму 27 650 євро, призначення платежу: оплата за транспорт відповідно до Контракту №2719NL від 26.11.2024.

Водночас, умовами зазначеного контракту передбачено передоплату за товар, тому проведення оплати після ввезення оцінюваного товару на територію України не узгоджується з домовленостями, досягнутими сторонами Контракту №2719NL від 26.11.2024.

До того ж, така платіжна інструкція не містить посилання на інвойс від 02.12.2024 №10241047, а тому не може бути однозначно ідентифікована як така, що підтверджує здійснення передоплати за оцінюваний товар.

В самому ж інвойсі від 02.12.2024 №10241047 дані про проведення оплати відсутні.

Разом з тим, оцінюючи умови оплати за товар, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №815/329/17 вказав, що: «фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені)».

Цей висновок корелюється з висновком у постанові Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 803/3649/15, відповідно для якого «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Отже, доводи митного органу в цій частині також не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів».

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги аргументи митного органу в цій частині та враховуючи вказану позицію Верховного Суду, вважає, що хоч умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, однак у спірній ситуації за наведених вище обставин невідповідність даних платіжної інструкції умовам Контракту від 26.11.2024 №2719NL є однією з підстав для сумнівів митного органу у достовірності формування числових значень митної вартості декларантом, а сама платіжна інструкція в іноземній валюті не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар.

Щодо твердження митного органу про відсутність документів, які б підтверджували суму фактично понесених транспортних витрат, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларант надав калькуляцію транспортних витрат від 12.12.2024 б/н, а також, в подальшому на вимогу митного органу, надав договір про надання послуг №02-1/12 від 02 грудня 2024 року та акт приймання-передачі №02-1/12 від 02 грудня 2024 року, згідно з якими ОСОБА_1 зобов`язується надавати послуги з транспортування автобусу VDL з ідентифікаційним номером vin - НОМЕР_1 власним ходом, з місця знаходження – Zevenbergen (Нідерланди) до пункту призначення за адресою: м.Ковель, вул.Володимирська, 151, Волинська область, Україна.

Надана Товариством калькуляція транспортних витрат містить відомості щодо загальної протяжності маршруту, пункти відправки та прибуття, розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту. Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок Товариства не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.

В розвиток аналізу обставин справи та вимог апеляційної скарги суд апеляційної інстанції враховує, що Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за №984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості.

Відповідно до розділу ІІІ цих Правил у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Документи, які подало Товариство, повністю підтверджують понесення витрат на транспортування та є достатніми, повною мірою відповідають вимогам вказаних Правил.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що послуги з транспортування автобуса VDL з ідентифікаційним номером vin - НОМЕР_1 , надавались власним ходом, тобто фактично ОСОБА_1 надавав послуги водія цього транспортного засобу, а саме перевезення здійснювалось з використанням транспортного засобу Товариства.

До того ж, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказаний висновок підтриманий Верховним Судом і у постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що, враховуючи попередньо встановлені обставини справи, необґрунтованість апеляційної скарги в цій частині не спростовує наявності в митного органу підстав для виникнення об`єктивних сумнівів щодо дійсної митної вартості транспортного засобу, заявленого позивачем до митного оформлення, з огляду на різні дані щодо реєстрації транспортного засобу та вартості такого.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зауважує, що оскільки в розумінні МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, тому митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, обґрунтовано дійшов висновку про витребування додаткових документів.

Водночас, обов`язок доведення митної вартості на момент здійснення митного оформлення покладений на позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 №К/9901/704/20, №810/5503/15 від 21.01.2020.

Також необхідно вказати, що запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування основного методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України, Проте, позивач не надав додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

Отже, неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з аргументами митного органу, що зазначені у рішенні про коригування митної вартості розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували беззаперечною підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Оскільки подані позивачем документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР, відповідач відповідно до положень статтей 55 та 57 МКУ з декларантом провів консультацію щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Про факт проведення консультації свідчить переписка із декларантом.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Коригування митної вартості ввезеного товару здійснена за резервним методом.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Так, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2024 №UA205050/2024/000330/2 зазначено: «За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято митну вартість подібного товару, митне оформлення якщо завершено – пасажирського автобуса ідентичної марки «VDL BERKHOF» та моделі – «AMBASADOR 200», з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2008, з ідентичною країною походження (EU), з подібними технічними характеристиками (6693см3, 160квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки – EXW Zevenbergen, NL, від ідентичного продавця - WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., та з врахуванням обсягу партії товару – 1 шт. Рівень митної вартості становить 9500 євро за шт. (МД від 14.11.2023 №UA205030/2023/021284)».

Вказане спростовує висновки суду першої інстанції, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі з врахуванням правової позиції Верховного Суду в цій категорії справ дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилкові висновки та не враховано, що митний орган при здійсненні митного оформлення, встановивши розбіжності у поданих декларантом документах, правомірно скористався правом витребування додаткових документів, а рішення про коригування митної вартості товарів від 16.12.2024 №UA205050/2024/000330/2 є таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, положень МК України, а тому є законними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановив обставини у справі, порушив норми матеріального права, а тому таке слід скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі № 140/5861/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний