Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №140/4956/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4956/25 пров. № А/857/1595/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року (головуючий суддя Валюх В.М., м.Луцьк) у справі №140/4956/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» до Координаційно-моніторингової митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2025 позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Координаційно-моніторингової митниці (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.12.2024 №UA12600/2024/000011/2.

Позов обґрунтовує тим, що 17.11.2024 між ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» (покупець) та Womy equipment supply B.V. (Нідерланди) укладено зовнішньоекономічний контракт № 1711NL, відповідно до якого Womy equipment supply B.V. (надалі - продавець) зобов`язувалось поставити товар автобус VDL Ambassador SB 200 vin № НОМЕР_1 . Загальна сума контракту – 44400,00 євро, а ціна одного транспортного засобу – 3950,00 євро. Відповідно до інвойсу від 27.11.2024 №10241018 Womy equipment supply B.V. поставлено автобус VDL Ambassador SB 200 vin № НОМЕР_1 . З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 04.12.2024 декларантом ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію (МД) № 24UA205050043263U1 з описом товару «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200 - (кузов, шасі, рама) № XMGDE02FS0H017579 - включаючи водія, загальна кількість сидячих - 40 місць-загальна кількість стоячих - 43 місця - для людей з обмеженими можливостями - 1 місце - призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування - тип двигуна - дизель-робочий об`єм циліндрів двигуна 6693 см.куб. - номер двигуна - невизначений-потужність – 160 kw - колісна формула - 4х2 - календарний рік виготовлення – 2008 - модельний рік виготовлення – 2008. Країна виробництва - (NL). Торгівельна марка «VDL», а також документи на підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення. Проте, відповідач виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 05.12.2024 №UA12600/2024/000011/2 та митну вартість визначив за резервним методом. Позивач не погоджується з рішенням від 05.12.2024 №UA12600/2024/000011/2, та зазначає, що ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Позивач вважає, що митниця належними доказами не підтвердила наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.12.2024 №UA12600/2024/000011/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Координаційно-моніторингової митниці про коригування митної вартості товарів від 05.12.2024 №UA126000/2024/000011/2.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД №24UA205050043263U1 від 04.12.2024 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

01.04.2026 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, надано належну юридичну оцінку доказам, повно та всебічно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спор. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

04.12.2024 ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП», через уповноваженого декларанта, на митний пост Волинської митниці подано МД №24UA205050043263U1 з метою здійснення митного оформлення товару: «Автобус міський, що був у використанні: марка згідно з довідником - VDL BERKHOF модель згідно з довідником - AMBASSADOR 200 - (кузов, шасі, рама) № XMGDE02FS0H017579 - включаючи водія, загальна кількість сидячих - 40 місць-загальна кількість стоячих - 43 місця - для людей з обмеженими можливостями - 1 місце - призначення для перевезення пасажирів по дорогах загального користування - тип двигуна - дизель-робочий об`єм циліндрів двигуна 6693 см.куб. - номер двигуна - невизначений-потужність – 160 kw - колісна формула - 4х2 - календарний рік виготовлення – 2008 - модельний рік виготовлення – 2008. Країна виробництва - (NL). Торгівельна марка «VDL». Митна вартість товару була визначена за основним методом та становить 3950,00 євро.

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактура (iнвойс) від 27.11.2024 №10241018, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16.11.2023 № 0619805665 та від 25.11.2024 №А56452890, калькуляція транспортних витрат від 03.12.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 04.12.2024 № 1180, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 17.11.2024 №1711NL, доповнення до контракту від 21.11.2024 № 1, договір про надання послуг митного брокера № 24/01 від 24.01.2022, довідка від 04.12.2024 №041224016, фото.

Митницею декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності: продавець товару згідно контракту від 17.11.2024 № 1711NL (Контракт) фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів. При цьому, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 № НОМЕР_2 видане в Австрії; пунктом 5 Контракту передбачено передоплату за товар. Для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копію платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 № 51, яка не відповідає умові Контракту щодо здійснення передоплати за товар, оскільки товар оформлено на експорт 26.11.2024 (згідно копії митної декларації країни відправлення MRN 24NLD45DO904A58DA3), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 виписане на ТзОВ « 777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» 25.11.2024, тоді як оплата була проведена лише 04.12.2024 (згідно наданої копії платіжної інструкції № 51). Крім того, згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 № 216 (зі змінами), передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надана копія платіжної інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 № 51 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній пункті 5 Контракту; для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 03.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

Заявами від 04.12.2024 № б/н та від 05.12.2024 № б/н декларант повідомив про те, що більше додаткових документів для підтвердження заявленої вартості надаватися не будуть.

Координаційно-моніторингова митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA126000/2024/000011/2 від 05.12.2024, з графи 33 яких видно, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано. Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МК України. Застосовано резервний метод (стаття 64 МК України). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено,- пасажирського автобуса ідентичної марки- «VDL BERKHOF» та моделі «AMBASSADOR 200», з ідентичною країною походження (EU), ідентичного календарного та модельного року виготовлення- 2008, з подібними технічними характеристиками (6693см3, 160квт, 40 сидячих та 43 стоячих місця), який ввезено на митну територію України на ідентичних умовах поставки EXW Zevenbergen, NL від ідентичного продавця «WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V.», та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт.). Рівень митної вартості становить: 9500,00 євро за шт (МД від 14.11.2023 №UA205030/2023/021284).

Крім того, Координаційно-моніторингова митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001212.

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №24UA205050043435U0 від 05.12.2024.

Також, 06.02.2025 позивач подав відповідачу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за МД №24UA205050043263U1.

Листом від 18.02.2025 №7.9-2/27-2/12/545 Координаційно-моніторингова митниця повідомила, що рішення про коригування митної вартості товару №UA126000/2024/000011/2 від 05.12.2024 не підлягає скасуванню.

Позивач, не погоджуючись із рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Згідно з вимогами частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої, другої статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зазначає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi. Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як до митного оформлення, так і до матеріалів справи позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи (наведені вище по тексту рішення): рахунок-фактура (iнвойс) від 27.11.2024 №10241018, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16.11.2023 № 0619805665 та від 25.11.2024 №А56452890, калькуляція транспортних витрат від 03.12.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 04.12.2024 № 1180, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 17.11.2024 №1711NL, доповнення до контракту від 21.11.2024 № 1, договір про надання послуг митного брокера № 24/01 від 24.01.2022, довідка від 04.12.2024 №041224016, фото.

В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Митним органом встановлено, що продавець товару згідно з контрактом від 17.11.2024 № 1711NL фірма WOMY EQUIPMENT SUPPLY B.V., зареєстрована в Нідерландах, поставка товару здійснюється з Нідерландів відповідно до товаросупровідних документів, а свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.11.2024 № НОМЕР_2 видане в Австрії. З цього приводу суд зазначає, що з поданих декларантом інших документів (контракту, інвойсу, платіжної інструкції та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є фірма Womy Equipment Supply B.V., а в пункті 1 контракту від 17.11.2024 №1711NL (з урахуванням доповнення №1 від 21.11.2024 до вказаного контракту) продавець гарантував належність йому на праві власності товару, який є предметом продажу, та що товар не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження.

У листі від 24.04.2025 на запит позивача фірма Womy Equipment Supply B.V. повідомила, що на момент продажу була власником транспортного засобу VDL Berkhof Ambassador 200, vin НОМЕР_3 ; свідоцтво про допуск транспортного засобу до експлуатації від 25.11.2024 №А56452890 не є свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу в розумінні Директиви Ради Європейського Союзу від 29.04.1999 №1999/37/ЄС про реєстраційні документи для транспортних засобів; підготовка експортних документів (у т.ч. страхового полісу, свідоцтва про допуск транспортного засобу до експлуатації) була здійснена цією компанією, витрати на підготовку експортних документів включені в ціну продажу.

Колегія суддів зауважує, що місце видачі свідоцтва про допуск (а не реєстрацію, як зазначає відповідач) транспортного засобу до експлуатації від 25.11.2024 №А56452890 в Австрії не впливає на формування складових митної вартості товару, тож не може бути підставою для витребування додаткових документів чи невизнання митної вартості. Поряд з тим при митному оформленні декларантом було надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 16.11.2023 №0619825665, яке видано на продавця - фірму Womy Equipment Supply B.V.

Також, на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.12.2024 № 51 не може бути підтвердженням факту оплати за оцінюваний товар, оскільки не містить обов`язкових реквізитів та не відповідає умові передоплати за товар, визначеній у пункті 5 Контракту.

Так, у платіжній інструкції вказано призначення платежу Рrерауment for the vehicle to the contract 1711NL DD 17.11.2024 - передоплата за автомобіль згідно з договором № 1711NL від 17.11.2024. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії Womy Equipment Supply B.V., платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті.

Така платіжна інструкція оформлена з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містить відмітку банку про проведення оплати, є дійсною. Про оформлення документа такого формату роз`яснено у листі АТ ПУМБ від 27.10.2023 LSK-07.8/155, який був наданий митному органу в порядку частини восьмої статті 55 МК України.

Також варто зазначити, що пунктом 15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.10.2008 за №910/15601; у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189; Положення №216), визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Положення №216 не містить обов`язкову вимогу здійснювати посилання в банківському платіжному документі саме на рахунок-фактуру (інвойс). Отже, посилання у призначенні платежу на контракт, є достатньою інформацією для виконання банківської операції.

Стосовно тверджень апелянта про відсутність у платіжній інструкції в іноземній валюті від 04.12.2024 № 51 обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, то колегія суддів зазначає, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із використанням системи Інтернет-банкінг. Більше того, у вказаній платіжній інструкції міститься печатка банківської установи, так і проставлена відмітка про проведення банком, а тому доводи митного органу у відповідній частині також є безпідставними.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим, розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) та не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Верховний Суду у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 виснував, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Відтак, апеляційний суд зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті від 04.12.2024 №51 є належним доказом та підтверджує факт перерахування коштів позивачем на рахунок продавця у розмірі 15800,00 євро як часткову оплату за товар згідно контракту від 17.11.2024 №1711NL (в тому числі за поставлений автобус VDL Berkhof Ambassador 200, vin НОМЕР_3 ).

Щодо зауважень митного органу про те, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 03.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 3 контракту від 17.11.2024 №1711NL сторонами узгоджено умови поставки товару EXW-Зевенберген (Нідерланди).

За умовами поставки EXW вважається, що продавець виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Колегія суддів зазначає, що законодавець не ставить в обов`язок декларанту подання конкретних документів, які підтверджують транспортні витрати.

Позивач для підтвердження понесення витрат на транспортування надав до митного оформлення калькуляцію транспортних витрат від 03.12.2024 №б/н. Також в порядку частини восьмої статті 55 МК України позивач надав копії договору про надання послуг від 27.11.2024 №27-4/11 та акту прийому-передачі від 02.12.2024.

27.11.2024 між ТзОВ 777 «Трейдінг Груп» (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг №27-4/11, відповідно пункту 2.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з транспортування автобуса VDL vin НОМЕР_3 власним ходом з місця знаходження вантажу - Зевенберген (Нідерланди) до пункту його призначення у місті Ковелі (Україна). Визначена сторонами вартість послуг, що надаються виконавцем, становить 39250,00 грн (пункт 5.2 договору).

На виконання вимог пункту 2.2 договору від 27.11.2024 № 27-4/11 сторони склали акт від 02.12.2024 №27-4/11 прийому-передачі наданих виконавцем послуг транспортування автобуса VDL vin НОМЕР_3 . Згідно з цими документами транспортні витрати становлять 39250,00 грн та розподіляються таким чином: 37825,00 грн вартість транспортування за межами митної території України, 1425,00 грн вартість транспортування митною територією України.

Вказані у договорі від 27.11.2024 №27-4/11 та в акті прийому-передачі послуг від 02.12.2024 відомості щодо вартості та маршруту транспортування вищевказаного автобуса узгоджуються з відомостями поданої до митного оформлення калькуляції транспортних витрат від 03.12.2024.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296) затверджені Правила заповнення декларації митної вартості. Ці Правила в частині заповнення графи 20 роз`яснюють, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Складена з урахуванням зазначених рекомендацій калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення (Зевенберген (Нідерланди) - Ковель (Україна)), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (1513 км) та по митній території України (57 км), розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту (25,00 грн). Калькуляцією також підтверджено, що страхування за рахунок ТзОВ « 777 Трейдінг Груп» не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 вказав, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (якими) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Отже, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам Наказу № 559.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів, не зазначено чи за такими ж товаро-супровідними документами поставлявся ідентичний товар, тощо.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 300/784/24.

Колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у митних деклараціях було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Координаційно-моніторингової митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 140/4956/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар