Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №132/3866/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 132/3866/25

Головуючий у 1-й інстанції: Павленко І.В.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

26 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Моніча Б.С. Гонтарука В. М.

за участю:

секретаря судового засідання: Лучіцька В.О.,

представника позивача - Довгалюк Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НПУ, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: поліцейський взводу 2 роти 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Слободянюк Максим Анатолійович про про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НПУ, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 6120037 від 09.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 09 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також ухвалення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити останню в повному обсязі.

Відповідач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку про достатність в матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Постановою серії ЕНА № 6120037 від 09.112025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивач 09.11.2025 року о 21:17 на 280 км автодороги М-21 керував транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби, чим порушив п.31.4.3 (в) ПДР України.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності відповідачем правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі – ПДР України).

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та правил технічної експлуатації.

Пункт 31.4 Правил дорожнього руху передбачає заборону експлуатації транспортних засобів згідно із законодавством за наявності перерахованих у даному пункті технічних несправностей. Зокрема, відповідно до п.31.4.3 (в) забороняється експлуатація транспортного засобу, у разі, якщо не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.

У відповідності до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, п. 31.5 ПДР визначено, що у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Як встановлено зі змісту оскаржуваної постанови, позивач здійснював керування транспортним засобом з непрацюючою лівою фарою в режимі ближнього світла у темну пору доби, за наслідком чого і був зупинений працівниками поліції та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП.

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

При цьому, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи не прямого умислу та настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала умисел на керування транспортним засобом із непрацюючою фарою.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Усвідомлення означає не лише розуміння фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються предмета, об`єктивної сторони складу конкретного правопорушення, а й розуміння його суспільної небезпеки. Вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Недоведеність суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення тягне за собою недоведеність складу такого правопорушення у цілому.

За обставин даної справи судова колегія зауважує, що якщо технічна несправність ТЗ виникла вже під час руху без вини водія, такий не несе адміністративну відповідальність, якщо не доведено, що водій знав про таку несправність до його зупинки поліцією.

Згідно з п. 31.5 ПДР, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Дані вимоги ПДР України, про готовність виконання яких повідомив позивач працівникам поліції, стосуються надання змоги водію здійснювати подальше керування таким транспортним засобом в разі неможливості відразу усунути несправність транспортного засобу.

Стосовно доводів відповідача про недотримання позивачем п. 9.9 ПДР України щодо увімкнення аварійної світлової сигналізації, то судова колегія відзначає, що як було доведено позивачем та не спростовано відповідачем, несправність лівої фари в режимі ближнього світла виникла перед зупинкою транспортного засобу працівниками патрульної поліції і тому увімкнути аварійну сигналізацію він не встиг.

Водій не несе відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП у разі виникнення технічної несправності під час руху, якщо він не знав про таку несправність до його зупинки поліцейським, та, при цьому, водій заздалегідь впевнився, що на момент виїзду автомобіль був справний.

В силу положень ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування покладається на останнього.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до відеозапису, який покладений в основу оскарженого судового рішення з огляду на те, що про це не вказано в додатку до постанови (п. 7 постанови не містить такого зазначення), отже у спірній постанові не зазначено, які докази підтверджують безпосередньо факт вчинення правопорушення, та які ставились в основу її прийняття. Також, не зазначено технічний засіб яким проводилась відеофіксація.

Відповідно до позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17: «Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення»

Однак, у оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази на підставі яких, встановлено те, що позивачем порушено Правила дорожнього руху.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували правомірність винесення ним оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та не спростував тверджень позивача щодо відсутності в його діях складу правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Покликання суду першої інстанції на відео докази, які були подані до відзиву і не фігурують в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та які мали лягти в основу обґрунтувань правопорушення, є безпідставними, позаяк, виходячи з наведених правових норм, є неналежними доказами.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування постанови серії ЕНА № 6120037 від 09.11.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 09 червня 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6120037 від 09.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 340 гривень. Провадження у справі закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Моніч Б.С. Гонтарук В. М.