Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №522/1334/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 522/1334/26

Номер провадження № 2/521/6286/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» – не з`явився;

від ОСОБА_1 – не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ЄДРПОУ – 40340222) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» звернулося до Приморського районного суду міста Одеси із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 29.08.2018 року у загальному розмірі 26182 грн. 04 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9200 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 29.08.2018 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної ліні. Мета кредиту - для особистих потреб, ліміт кредитної лінії у розмірі до 200000 грн., процентна ставка 24 % річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Представник позивача зазначив, що АТ «Альфа-Банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, отже відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднався до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.

Представник позивача зауважив, що взяті на себе зобов`язання за кредитним договором АТ «Альфа-Банк» виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Станом на 23.02.2021 за кредитним договором загальна сума заборгованості становить 26182 грн. 04 коп.

В подальшому представник позивача зауважив, що 22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено Договір факторингу №1, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ», та відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №1 від 22.02.2021 року сума заборгованості відповідача становить 26182 грн. 04 коп.

В подальшому, 23.02.2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу № 01-23-02/21, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги до відповідача за кредитним договором від 29.08.2018 року та відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 року сума заборгованості відповідача становить 26182 грн. 04 коп.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 18.03.2026 року цивільну справу №522/1334/26 направлено до Хаджибейського районного суду міста Одеси за підсудністю.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 21.05.2026 року у справі №522/1334/25 було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

24.08.2026 року (вх.№61945) через підсистему «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що загальна сума заборгованості на момент укладення договору факторингу становить 26182 грн. 04 коп., з яких: прострочене тіло кредиту 21526 грн. 49 коп., заборгованість по відсоткам 2592 грн. 62 коп., заборгованість за штрафом 1600 грн., овердрафт (вихід за кредитний ліміт карти) 462 грн. 93 коп. Пояснення долучені до матеріалів справи.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, 27.05.2026 року (вх.№27771), 22.07.2026 року (вх.№53573) через підсистему «Електронний суд» до суду надійшли заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача, крім того представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі, які судом розглянуті та задоволені.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин. Про час та місце розгляду справи відповідач був сповіщений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями наявними у матеріалах справи (відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК), які направлялися на адресу відповідача, з огляду на що, суд приходить до переконання про можливість розглянути справу за відсутності відповідача, згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалити заочне рішення.

Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, суд, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі письмових матеріалів.

Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з відмовою в іншій частині, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено шляхом акцептування банком пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

29.08.2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого: мета кредиту - для споживчі цілі, ліміт кредитної лінії у розмірі до 200000 грн., процентна ставка 24 % річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Підписанням Паспорту споживчого кредиту, відповідач беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений з умовами надання Кредиту, в тому числі вартістю Кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість Кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої передбачено нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний.

29.08.2018 року відповідач власноручно підписав оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», до яких долучив належним чином завірені копії паспорта громадянина України та картки платника податків.

22.02.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено Договір факторингу №1, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ», та відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №1 від 22.02.2021 року сума заборгованості відповідача становить 26182 грн. 04 коп.

23.02.2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу №01-23-02/21, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги до відповідача за кредитним договором від 29.08.2018 року.

Відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 року сума заборгованості відповідача становить 26182 грн. 04 коп.

Згідно виписки по рахунку за період з 29.08.2018 по 22.02.2021 ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку заборгованості та додаткових пояснень, наданих позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором від 29.08.2018 року у загальному розмірі 26182 грн. 04 коп., з яких: прострочене тіло кредиту 21526 грн. 49 коп., заборгованість по відсоткам 2592 грн. 62 коп., заборгованість за штрафом 1600 грн., овердрафт (вихід за кредитний ліміт карти) 462 грн. 93 коп.

Інших письмових доказів стосовно спірних правовідносин, які виникли між сторонами, зокрема доказів на підтвердження відсутності заборгованості з боку відповідача за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Окрім наведеного, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду: Договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03.07.2024 року; Акт приймання-передачі № 4 виконаних робіт від 02.06.2025 року, платіжну інструкцію №2717 від 10.06.2025 року на суму 9200 грн.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої останнім суми заборгованості за кредитним договором.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодекс у, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з п.п.1,2 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок:

1)передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва.

Згідно з ч.1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом у даній справі встановлено, що між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено шляхом акцептування банком пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

29.08.2018 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого: мета кредиту - для споживчі цілі, ліміт кредитної лінії у розмірі до 200000 грн., процентна ставка 24 % річних, тип процентної ставки фіксований, обов`язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

Підписанням Паспорту споживчого кредиту, відповідач беззаперечно підтвердив, що попередньо ознайомлений з умовами надання Кредиту, в тому числі вартістю Кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість Кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання Кредиту, а також будь-якою іншою інформацією, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, в тому числі інформацією надання якої передбачено нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які йому роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими він цілком згодний.

29.08.2018 року відповідач власноручно підписав оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», до яких долучив належним чином завірені копії паспорта громадянина України та картки платника податків.

Таким чином, АТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання за договором виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти.

Судом встановлено, що 22.02.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК ФОРТ» було укладено Договір факторингу №1, за умовами якого права вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ», та відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №1 від 22.02.2021 року сума заборгованості відповідача становить 26182 грн. 04 коп.

23.02.2021 року між ТОВ «ФК ФОРТ» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено Договір факторингу №01-23-02/21, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги до відповідача за кредитним договором від 29.08.2018 року, відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 року сума заборгованості відповідача становить 26182 грн. 04 коп.

Отже, спірні правовідносини стосуються повернення отриманого фізичною особою кредиту, у фінансовій установі.

Так, як встановлено судом, відповідач ухилився від виконання взятих на себе зобов`язань за договором, внаслідок чого у нього утворилась нарахована позивачем заборгованість у загальному розмірі 26182 грн. 04 коп., з яких: прострочене тіло кредиту 21526 грн. 49 коп., заборгованість по відсоткам 2592 грн. 62 коп., заборгованість за штрафом 1600 грн., овердрафт (вихід за кредитний ліміт карти) 462 грн. 93 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості та додатковими поясненнями.

З огляду на вказане, суд вважає, що наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконав, що виявилося у неповерненні фактично отриманих кредитних коштів, що стало наслідком звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів, з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача простроченого тіло кредиту – 21526,49 грн., заборгованості за відсотками – 2592,62 грн., овердрафт – 462,93 грн. є підтвердженими належними та допустимими доказами. Зворотного відповідачем суду не доведено.

Водночас, щодо сплати відповідачем штрафу (неустойки) у розмірі 1600 грн., нарахованих станом на 29.01.2021 року, тобто до запровадження в Україні воєнного стану, суд зазначає таке.

Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції Закону №540-ІХ передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України від 16.05.2020 №691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

Отже, на період дії карантину законодавець звільнив позичальника від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення платежів за кредитами (позиками).

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованого штрафу у розмірі 1600 грн. задоволення не потребують.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог с. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов`язань в строки та обсязі, передбачені кредитним договором, не виконав, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є частково обґрунтованими та такими, що потребують часткового задоволення у загальному розмірі 24582 грн. 04 коп.

В іншій частині позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача нарахованого штрафу у розмірі 1600 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду: Договір про надання правничої допомоги №03-07/24 від 03.07.2024 року; Акт приймання-передачі № 4 виконаних робіт від 02.06.2025 року, платіжну інструкцію №2717 від 10.06.2025 року на суму 9200 грн.

Як передбачено ч.4,5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Відтак, враховуючи що позовні вимоги позивача задоволені частково, витрати на правничу допомогу потребують задоволення з урахуванням пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 8648 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 3128 грн. 32 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 530, 611, 612, 625-627, 1054-1055 ЦК України, ст. 2,5,10,12, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-281, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ЄДРПОУ – 40340222) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ЄДРПОУ – 40340222) заборгованість за кредитним договором від 29.08.2018 року у розмірі 24582 грн. 04 коп., судовий збір у розмірі 3128 грн. 32 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8648 грн.

В частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ЄДРПОУ – 40340222) штрафу у розмірі 1600 грн. – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 26.08.2026 року.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (03035, м. Київ, пл. Солом`янська, 2, ЄДРПОУ – 40340222).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Н.О. Шевчук